Скачать

Розробка та дослідження економічної кон'юнктури

Зміст

1. Етапи дослідження економічної кон'юнктури

2. Особливості дослідження кон’юнктури окремих видів ринків

3. Інформаційне забезпечення дослідження кон'юнктури

4. Класифікація методів аналізу економічної кон’юнктури

5. Організація розробки кон'юнктурних прогнозів

1. Етапи дослідження економічної кон'юнктури

Методика дослідження кон'юнктури — це послідовність дій і сукупність конкретних прийомів дослідження, що забезпечують аналіз сформованої ситуації на ринку і виявлення найближчих перспектив його розвитку. На практиці таке дослідження має дати відповідь на запитання: де, коли і за якими цінами можна продати або купити товари.

Перед тим як розпочати вивчення кон'юнктури, необхідно з'ясувати якісні характеристики економічного процесу, дотримуючись таких вимог.

1. Тенденції одного економічного процесу не варто механічно переносити на інші, а тенденції загальногосподарської кон'юнктури — на галузеві або регіональні ринки.

2. Нестійкість кон'юнктури потребує постійного і безупинного спостереження за ринком.

3. Виявлення динаміки економічної кон'юнктури (тренду) неможливе без створення інформаційної бази, що описує досліджуваний економічний процес.

Методика вивчення економічної кон'юнктури передбачає такі види робіт:

— визначення об'єкта (вид ринку або його частини) дослідження; дослідження основних рис і особливостей ринку;

— визначення переліку показників кон'юнктури;

— формування інформаційної бази аналізу кон'юнктури;

— визначення методів дослідження;

— аналіз результатів дослідження;

— визначення методів прогнозування кон'юнктури;

— упорядкування кон'юнктурного прогнозу.

Наведені види робіт щодо вивчення економічної кон'юнктури розташовано у порядку етапів їхньої розробки. Кон'юнктурні дослідження належить здійснювати у визначеній послідовності. Прийнято виділяти такі стадії вивчення економічної кон'юнктури.

І. Дослідження основних рис і особливостей ринку.

II. Розроблення методики вивчення кон'юнктури.

III. Збір і накопичення кон'юнктурної інформації.

IV. Аналіз кон'юнктури.

V. Прогноз кон'юнктури.

На першій стадії визначаються особливості досліджуваного ринку, його якісні характеристики, встановлюється коло економічних показників, що характеризують ринок. Особливості ринку характеризують якісні відмінності в динаміці однотипних економічних процесів.

Джерелами інформації на першій стадії є:

— монографії, спеціальні статті у періодичній пресі;

— довідники і навчальні посібники з економічної кон'юнктури, економіки галузей і окремих видів ринків.

Друга стадія зосереджується на методиці вивчення кон'юнктури ринку:

-- визначення видів і типів економічної кон'юнктури, методів дослідження динаміки економічного процесу;

— виявлення основних тенденцій розвитку ринку;

— оцінювання потенціалу й основних пропорцій ринку;

- економічна інтерпретація динаміки економічного процесу - якісна оцінка економічної кон'юнктури.

Визначення типу і виду економічної кон'юнктури необхідне у зв'язку з розходженням кон'юнктуротвірних показників та різноманітних підходів до інтерпретації тенденції динамічних коливань економічного процесу. Наприклад, для оцінювання динаміки загальногосподарської кон'юнктури застосовуються одні об'ємні агрегатні показники (національне багатство, ВНП, ВВП), а для оцінки динаміки простої спеціальної кон'юнктури — агрегатні показники темпів випуску продукції і прибутків підприємств.

Залежно від виду економічної кон'юнктури і завдань кон'юнктурного дослідження застосовуються різноманітні методи кон'юнктурних спостережень. Причому їх використання залежить від визначеного завдання аналізу кон'юнктури конкретного виду ринку. Кожне з них може вирішуватися самостійно.

Як уже зазначалося раніше, основними завданнями дослідження ринкової кон'юнктури є:

— встановлення основних тенденцій розвитку ринку, його коливання, сезонності й циклічності;

— виявлення поведінки суб'єктів, що діють на ринку;

— оцінювання й аналіз потенціалу та основних пропорцій ринку.

Саме за цими позиціями провадиться аналіз ринкової кон'юнктури і побудова його методики.

Особливе місце у кон'юнктурних дослідженнях займає перша стадія аналізу — інтерпретація кількісних характеристик динамічних процесів, тобто побудова теорії кон'юнктури динамічного процесу. Це найважливіший і найскладніший момент дослідження. Як правило, інтерпретація проводиться з використанням накопиченого досвіду і формально-логічних висновків експертів.

Джерелами інформації другої стадії досліджень кон'юнктури є спеціальні монографії, посібники і періодична література, присвячені методам економічного аналізу динамічних процесів, що містять також розділи математичної статистики, математико-статистичних методів прогнозування, загальної й економічної статистики, загальноекономічних методів аналізу тощо.

Третя стадія вивчення кон'юнктури закладає якісні характеристики аналізу. Від повноти і достовірності інформації залежить правомірність інтерпретації спрямованості економічної кон'юнктури. Ця стадія передбачає:

— формування структури інформаційної бази даних і методику збору інформації;

— періодичність збору інформації;

— методику опрацювання інформації.

Джерелами інформації на цій стадії кон'юнктурної роботи слугують:

— статистичні видання;

— публікації вітчизняної і зарубіжної періодики з питань кон'юнктурних спостережень;

— спеціальні довідкові видання з окремих видів ринків і видання організованих ринків;

— комп'ютерні кон'юнктурні огляди спеціалізованих фірм;

— інформація з комп'ютерних мереж про кон'юнктуру організованих ринків (товарних і фондових бірж).

На четвертій стадії дослідження кон'юнктури за обраною методикою обчислюються статистичні характеристики і на основі того або іншого методу аналізу інтерпретується спрямованість кон'юнктури.

На останній — п'ятій стадії вивчення кон'юнктури складається її прогноз на певну перспективу.

2. Особливості дослідження кон’юнктури окремих видів ринків

За кон'юнктурними спостереженнями ринки класифікуються у такий спосіб:

— за ступенем організації ринкової інфраструктури;

— за функціональним призначенням товару;

— за територіальною ознакою;

— за обсягом продажу товарів, масштабом і рівнем конкуренції.

З огляду на ступінь організації ринкової інфраструктури ринки поділяються на організовані й неорганізовані. До організованих ринків варто віднести біржову і банківську системи, товарні ярмарки, систему науково-технічних послуг тощо. Неорганізовані ринки функціонують в основному за принципом прямих зв'язків контрагентів ринку.

Головною особливістю організованих ринків з точки зору вивчення кон'юнктури є наявність визначеної інформації про характер попиту і пропозиції. Наприклад, на товарно-сировинних і фондових біржах інформація про кон'юнктуру, що складається, є повнішою, ніж про позабіржовий ринок, завдяки сформованій системі урахування біржових угод. Біржі публікують інформацію про торги і забезпечують певний аналіз кон'юнктури на основі індексів.

Повна інформація про напрямок ринкової кон'юнктури дає можливість швидше реагувати на її зміни, що у свою чергу робить кон'юнктуру порівняно нестійкою відносно середніх показників. Водночас біржові коливання мають меншу дисперсію.

Неорганізовані ринки меншою мірою схильні до різких коливань кон'юнктури, проте розкид показників кон'юнктури у них більший, ніж на організованих ринках.

Класифікацію ринків залежно від функціонального призначення товарів наведено на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація ринків за функціональним призначенням товару

Прикладом характеристики ринків за обсягом продажів товарів, масштабами і ступенем конкуренції може бути матриця (табл. 1). Матриця заповнюється відповідно до фактичних даних про стан ринку.

Таблиця 1. Характеристика ринків за обсягом продажів товарів і ступенем конкуренції