Скачать

Ефективність використання вироничих ресурсів підприємства на прикладі ВАТ "Острозький цукровий завод"

А Н О Т А Ц І Я

дипломної роботи “ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
на прикладі ВАТ “Острозький цукровий завод”

із спеціальності № 7.050107 “Економіка підприємства”

Робота виконана на 90 стор. друкованого тексту, містить вступ, три розділи, висновки, список літератури. В роботу входять 31 таблиця, 37 формул, 4 малюнки, два додатки.

Метою дипломної роботи є розробка пропозицій по поліпшенню використання сировини і паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві, скороченню на цій основі виробничих витрат і підвищенню економічної ефективності виробництва цукру.

У першому розділі “ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ” визначені суть інвестицій і капітальних вкладень підприємства, розглянуті питання вибору інвестиційного проекту, методів оцінки економічної ефективності інвестицій з урахування фактора ризику.

У другому розділі “АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ “ОСТРОЖСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД” вміщує організаційно-правову характеристику підприємства, аналіз його господарської діяльності з розширеним аналізом використання матеріально-сировинних ресурсів.

У третьому розділі “ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ПО ПІДВИЩЕННЮ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ” запропоновані заходи науково-технічного прогресу, спрямовані на економію сировинних і паливно-енергетичних ресурсів , що сприятиме підвищенню ефективності виробництва на хлібокомбінаті, розрахована їх економічна ефективність і вплив на основні показники роботи.

Висновки узагальнюють викладене та містять пропозиції щодо розглянутих питань.

Перелік використаної літератури містить 27 джерел.

Ключові слова: виробничі ресурси, цукровий буряк, цукор, паливо, капітальні вкладення, оцінка ефективності, підприємство, аналіз, дисконтування.

Прядко В. А..

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП.. 7

1. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.. 10

1.1. Матеріальні ресурси: види сировини і матеріалів. 10

1.2. Сировинна база і сировинні ресурси на підприємствах харчової промисловості 13

1.3. Особливості використання матеріальних ресурсів на підприємствах цукрової промисловості 15

1.4. Шляхи раціонального використання сировини в цукровій промисловості 16

2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ “ОСТРОЖСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД”. 19

2.1. Техніко – економічна характеристика підприємства і основні показники його роботи. 19

2.2. Ефективність використання сировини. 22

2.3. Ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів. 31

4. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ПО ПІДВИЩЕННЮ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.. 38

6.1. Реконструкція основних цехів цукрового заводу. 45

6.2.Впровадження автоматизованої системи управління виробничим процесом випарної станції Острозького цукрового заводу. 65

6.3.Розрахунок економічної ефективності заміни дискових фільтрів на патронні фільтри для фільтрування сиропу. 74

ВИСНОВКИ.. 85

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.. 89

Негативні процеси, що відбуваються в економіці України впродовж останніх років та зволікання із здійсненням широкомасштабних економічних реформ у сфері відносин завдали харчовій промисловості України в цілому і цукровій промисловості, зокрема, її цукробуряковому підкомплексу значної шкоди.

Цукрова промисловість – одна з найстаріших індустріальних галузей в Україні. Сприятливі умови для вирощування цукрових буряків, величезний ринок та прибутковість галузі зробили її однією з провідних в економіці. Але зараз галузь, яка тільки за рахунок експорту могла б приносити Україні близько 1 млрд. доларів щорічно, перебуває в критичному стані.

Незважаючи на те, що наша країна має у своєму розпорядженні найкращі чорноземи, вона не може вийти на рівень західноєвропейських показників щодо використання сировини. Так, цукрові заводи України відстають на 6-7 пунктів за ступенем зменшення втрат цукру у виробництві, вмісту цукру в мелясі. Якщо до цього додати втрати цукру на ділянках зберігання і транспортування буряку в завод, то загалом показник вилучення цукру із заготовленого буряка становить лише близько 70%. При цьому не слід забувати, що заводи України виробляють на 20% цукру менше, тобто витрачають на виробництво цукру на 20% більше сировини.

Починаючи з 1991 року, в цукровій промисловості, як і в більшості галузей народного господарства, внаслідок порушення виробничих зв’язків між підприємствами (після розпаду СРСР) відбувся значний спад цукробурякового виробництва, який останнім часом хоча і стабілізувався, але на рівні біля 50% від досягнутого в останні роки до створення нашої незалежної держави. Аналізуючи причини спаду виробництва, важко не помітити, що в період переходу економіки нашої країни до ринкової проявилося абсолютна непристосованість виробничих колективів переробних підприємств і сільськогосподарських постачальників сировини до цих умов, невміння їх керівників швидко і гнучко реагувати на навколишні зміни.

Основні причини існуючої ситуації можна визначити як такі:

1) зовнішні (не залежні від галузі): дефіцит оборотних коштів в суміжних галузях, що використовують цукор як сировину; велика тривалість часу між затратами на виробництво та отриманням коштів від реалізованої продукції; втрата традиційних ринків збуту за межами України через невпорядкованість експортних потоків; дефіцит паливно-мастильних та інших матеріалів; недостатня організація і відсутність досконалого економічного механізму відносин з бурякосіючими господарствами;

2) внутрішні: відсутність чіткої інвестиційної політики, як з метою нарощування традиційного виробництва, так і з метою виробництва профільних товарів з новими споживчими якостями; високий рівень морального та фізичного зносу основних виробничих фондів; використання на багатьох підприємствах низькопродуктивної технології.

У цукровій промисловості особливо актуальними є проблеми підвищення потужності та технічного рівня основного устаткування, поліпшення якості цукру (підвищення вмісту сахарози, зменшення кількості редукційних речовин), зниження витрат ресурсів на виробництво продукції.

Найважливіші виробничо-технічні та економічні показники цукрових заводів залежать переважно від якості та кількості сировини. Спостерігається тенденція погіршення технологічних характеристик цукрових буряків, що негативно впливає на хімічний склад коренеплодів. Внаслідок цього знижується якість бурякового соку, а отже, і вихід кінцевої продукції. Погіршення технологічної якості цукрових буряків негативно впливає на процес їх зберігання, зростають втрати, що знижує ефективність використання виробничих фондів.

Вкрай незадовільний стан із забезпеченням цукроварень сировиною – тривалість виробничого сезону на більшості підприємств галузі не перевищує 1,5 – 2 місяців. Склалася унікальна ситуація, коли сільськогосподарським підприємствам в зв’язку з трудомісткістю вирощування культури і відсутністю потрібних механізмів і робочої сили, з одного боку, і недосконалим механізмом взаєморозрахунків, відсутністю державного регулювання захисту вітчизняного ринку цукру з іншого, стало невигідним виробництво сировини для переробної галузі – цукрового буряку.

Тому для виходу з цього тяжкого становища, що склалося на Україні, необхідно приділяти найбільшу увагу новим найсучаснішим технологіям вирощування і переробки цукрових буряків; пошуку шляхів зниження собівартості цукру, зокрема поліпшення використання матеріально – сировинних і паливно – енергетичних ресурсів.

В цьому зв’язку представляється, що тема дипломної роботи в останній час стала ще більш актуальною, і безперечно, вимагає серйозних досліджень. Деякі аспекти цієї проблеми і розглянуті в подальшому. Звичайно, дипломна робота не претендує на рівень всебічного наукового дослідження, але, на думку автора, повністю відповідає вимогам держстандартів Міносвіти України до подібних робіт.

Виконання дипломної роботи базувалось на матеріалах ВАТ “Острозький цукровий завод” з двох основних причин: завод є типовим представником галузі, якому притаманні всі наболілі проблеми як з питань завантаження сировиною, так і її переробки. Інша суттєва причина – це отримання звітних матеріалів, які сьогодні на більшості підприємств представляють комерційну таємницю.

Метою роботи є розробка пропозицій по поліпшенню використання сировини і паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві, скороченню на цій основі виробничих витрат і підвищенню економічної ефективності виробництва цукру.

1.1. Матеріальні ресурси: види сировини і матеріалів

Розвиток народного господарства країни в умовах становлення ринкових відносин супроводжується загостренням конкурентної боротьби між товаровиробниками, особливо в переробних галузях, до яких відноситься і виробництво цукру з цукрових буряків. Спадщина, яку отримала галузь після розпаду СРСР, а це величезна матеріальна база (191 цукровий завод), повний розпад ринків збуту, неврегульовані відносини з постачальниками сировини, відсутність їх стимулювання і підтримки з боку держави, вимагає від переробників посилення боротьби за кожну тонну сировини, впровадження максимально економних режимів її переробки, і по суті, доведення виробничо-технічних показників роботи до рівня передових західноєвропейських країн.

Сировина (сирі матеріали) є найважливішим елементом виробничого процесу, що здійснюється на підприємствах харчової промисловості. Сировиною називають предмети праці, на добування і виробництво яких затрачена праця. В харчовій промисловості сировина в значній мірі визначає якість вироблюваної продукції і економіку виробництва. В залежності від характеру участі у виробництві продукції в харчовій промисловості розрізняють основну сировину і допоміжні матеріали

До основної сировини відносять такі предмети праці, які складають матеріальну основу утвореного продукту, іншими словами “головну його субстанцію”. В харчовій промисловості всі види сировини, що входять в склад продукту, потрібно вважати основними. Предмети, що допомагають виготовленню готового продукту, являються допоміжними. Один і той же вид сировини в одних випадках може виступати як основна сировина, в інших – як допоміжний матеріал. Тому ділення на основну сировину і допоміжні матеріали носить в певній мірі умовний характер і зв’язане із задачами обліку, планування і економічного аналізу. Паливо і електроенергію, враховуючи їх надзвичайно важливу роль в сучасних умовах, в практиці планування і обліку виділяють із допоміжних матеріалів.

Для того, щоб процес виробництва проходив безперервно, тобто зовсім незалежно від того, поновлюється цей запас щоденно чи лише через певний період, необхідно, щоб у місцях виробництва постійно був більший запас сировини, допоміжних матеріалів, палива, інших ресурсів, ніж споживається.

Сировина, що переробляється в промисловості, за способом отримання поділяється на дві групи: промислова і сільськогосподарська.

Галузі харчової промисловості, зокрема цукрова, працюють в основному на сировині сільськогосподарського походження, тобто сировині, одержаної в результаті виробничої праці у сільському господарстві.

Промислова сировина – це предмети праці, що пройшли обробку на підприємствах і використовуються в харчовій промисловості, наприклад, в соляній галузі, у виробництві мінеральних вод і парфюмерно-косметичній промисловості. До складу харчової промисловості входять окремі підприємства, які застосовують промислові матеріали для вироблення тари і упаковки, для ремонтних робіт.

Природнокліматичні умови нашої країни дозволяють вирощувати різні сільськогосподарські культури і забезпечувати потребу населення в продуктах харчування в різних видах сировини. Основні показники, що визначають ефективність розміщення виробництва сільськогосподарських культур по зонах країни - їх урожайність і якість.

Розрізняють сільськогосподарську сировину рослинного (зернові культури, цукровий буряк, картопля, соняшник, овочі, плоди, тютюн, чай) і тваринного походження (м’ясо, молоко, риба). У сільськогосподарській сировині тривають процеси життєдіяльності не лише в період росту, дозрівання, але й при зберіганні. Тривале зберігання більшості видів сировини призводить до часткового їх псування, втрати корисних речовин (цукристості в цукрових буряках, крохмалю в картоплі). Тривалість переробки такої сировини обмежена і зумовлює сезонність промислового виробництва.

Обсяги сільськогосподарської сировини для підприємств харчової промисловості визначається рівнем економічного розвитку сільського господарства, його спеціалізованих галузей (рослинництва і тваринництва) – розмірами посівних площ, врожайністю, рівнем інтенсифікації, поголів’ям тварин, його продуктивністю і виробничими потужностями підприємств галузі.

Запаси сировинних ресурсів країни не безмежні. Тому забезпечення народного господарства необхідною кількістю сировинних, матеріальних і паливо-енергетичних ресурсів здійснюється не тільки шляхом систематичного росту обсягів їх добування і виробництва, але й шляхом більш економного їх використання в процесі виробничого споживання.

Галузі харчової промисловості за характером сировини, яку вони отримують і переробляють, можна поділити на три групи:

1) первинної переробки сільськогосподарської сировини:

– м¢ясна (заморожування м¢яса, консервація, обробка і переробка субпродуктів);

– молочна (охолодження, сепарація);

– цукрова (виробництво цукру-піску з цукрових буряків);

– крохмально-патокова (сухий крохмаль);

– олійно-жирова;

– спиртова;

– виноробна (первинне виноробство);

– чайна і тютюнова (переробка чайного і тютюнового листа)

2) вторинної переробки сільськогосподарської сировини:

– м¢ясна (різні продукти з м¢яса);

– молочна (сметана, масло, сир);

– цукрова (цукор-рафінад);

– крохмально-патокова (кристалічна, харчова, медична, технічна глюкоза, модифіковані крохмалі);

– олійно -жирова (маргарин);

– лікеро-горілчана;

– виноробна (виробництво і розлив вина);

– чайна і тютюнова (розвантажування і фасування, виробництво цигарок).

3) галузі добувної промисловості:

– соляна;

– рибна;

– промисловість мінеральних вод.

1.2. Сировинна база і сировинні ресурси на підприємствах
харчової промисловості

Основною сировиною для харчової промисловості є продукти сільського господарства. Сільське господарство – одна з основних галузей матеріального виробництва, яке поділяється на рослинництво і тваринництво. Особливість сільського господарства – це його залежність від природних, головним чином грунтово - кліматичних умов, сезонний характер землеробства, що відображається на умовах роботи зв'язаних з ним галузей харчової промисловості. З розвитком науки і техніки можливість впливу людини на природне середовище збільшується, що послаблює залежність від природи, але це проблема майбутнього.

Сучасне сільське господарство базується на індустріальних засобах і методах виробництва і досягненнях науки. Його розвиток нерозривно зв'язаний з механізацією, хімізацією, меліорацією, а також селекцією. Головним засобом виробництва в сільськогосподарському господарстві є земля. Можливості подальшого розвитку сільськогосподарських угідь в теперішній час обмежені. На першому місці постає проблема інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, збільшення його обсягу на основі підвищення врожайності і продуктивності праці.

Підприємства, що мають добре організовані сировинні зони, отримують сировину більш високої якості, більш ритмічно і в оптимальні строки. Вони несуть менші втрати, зв'язані з доставкою, краще використовують виробничі потужності, матеріальні і трудові ресурси, мають більш високі техніко-економічні показники в порівнянні з підприємствами, у яких сировинні зони організовані не вдало. Спеціалізація сировинних зон харчових підприємств дозволяє використовувати переваги, зв'язані з підвищенням рівня концентрації і спеціалізації промислового виробництва. Виробництво рослинницької сировини має сезонний характер, а багато його видів швидко псується і мало транспортабельно, що впливає на економіку виробництва.

В харчовій промисловості кількість сировини, її асортимент, фізико-технічні і хіміко-біологічні дані у вирішальній мірі впливають на техніко-економічні показники виробництва і якість продукції

Показник економічної оцінки якості сировини – вміст в ній корисних речовин (цукру в цукровому буряку, масла в зернах олійних культур, крохмалю в картоплі, сухих речовин в томатах і т.д.). Від цього залежить матеріаломісткість продукції, що виробляється, її собівартість, продуктивність праці, використання виробничих потужностей і основних фондів, а також інші показники, що характеризують ефективність виробництва. На вміст корисних речовин в сировині впливає її сортовий склад, грунтово-кліматичні умови і агротехніка вирощування. Вміст корисних речовин в сировині може змінюватися в значних межах, що дуже впливає на вихід продукції з одиниці сировини, собівартість виробів та на інші показники.

При високій якості сировини в харчовій промисловості, тобто на кінцевій стадії технологічного ланцюга “виробництво – переробка”, знижуються її витрати на одиницю продукції, підвищується її якість, зменшується трудомісткість виробів і витрати енергетичних ресурсів, зменшуються витрати на перевезення.

1.3. Особливості використання матеріальних ресурсів на підприємствах цукрової промисловості

Удосконалення методів зберігання і переробки сировини на базі використання нової техніки і прогресивної технології і на основі удосконалення організації виробництва – один з основних напрямків ефективного використання сировини. На підприємствах, що переробляють первинну сільськогосподарську сировину, внаслідок сезонності її надходжень утворюються значні запаси. При довгому зберіганні сировина піддається частковому псуванню. Особливо відчутні втрати маси і зниження якості при зберіганні соковитої сировини: цукрового буряку, картоплі, овочів.

В цукровій промисловості на довгострокове зберігання закладаються значні запаси сировини, при цьому скорочення втрат суттєво впливає на економіку бурякоцукрового виробництва. З метою скорочення втрат застосовуються розроблені наукою і практикою різні способи зберігання цукрового буряка із застосуванням активної вентиляції у високих кагатах, впровадженню хімічних речовин захисту кагатів і інші. Довга тривалість зберігання буряка в цукровій промисловості зв'язана з оптимальною тривалістю бурякоцукрового виробництва. Збільшення сезону переробки цукрового буряка тягне за собою зниження виходу цукру із сировини внаслідок підвищення втрат, в той же час скорочення періоду переробки знижує ефективність використання основних виробничих фондів і робочої сили. Оптимальна тривалість сезону бурякоцукрового виробництва визначається співставленням результатів взаємодії цих факторів. Досягнутий рівень техніки і технології ще не забезпечує повного вилучення корисної частини із сировини, а її переробка зв'язана із значними втратами на різних стадіях виробничого процесу. Так, при переробці цукрового буряку вихід готового продукту – цукру складає біля 70% по відношенню до його вмісту в заготовленій сировині

Бурякоцукрове виробництво характеризується високими витратами сировини на виробіток готової продукції. В результаті рівень її використання здійснює вирішальний вплив на економічну ефективність роботи цукрових заводів. Крім того, цукрова промисловість споживає значну кількість таких важливих матеріальних ресурсів, як паливо (мазут, газ), електроенергія, вапняковий камінь, фільтрувальна тканина, мішки для упаковки цукру та багато інших матеріалів. На долю матеріальних ресурсів в структурі виробництва цукру-піску із буряків припадає 89-91% всіх витрат. Ця обставина надає особливого значення питанням глибокого вивчення, освоєння і практичного вирішення завдання більш раціонального використання сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів в цукровій промисловості, так як даний фактор має вирішальний вплив на підвищення ефективності і інтенсифікації бурякопереробного виробництва.

Важливу роль в зниженні витрат сировини має нормування. Потреба в сільськогосподарській сировині і її витрати на вироблення продукції визначаються на основі прогресивних норм, що враховують якість сировини і досягнутий рівень техніки і технології.

1.4. Шляхи раціонального використання сировини
в цукровій промисловості

В умовах інтенсифікації виробництва все більшого значення набуває удосконалення виробничих і економічних зв'язків сільськогосподарської і перероблюваної промисловості з метою досягнення високих кінцевих результатів. Удосконалення єдиного ланцюга “поле-виробництво” впливає на скорочення втрат сільськогосподарської сировини і підвищення виходу готової продукції з одиниці площі пашні.

Особливу увагу потрібно приділяти питанням комплексного використання сировини і утилізації відходів, а також агропромисловій інтеграції (утворення об¢єднань різного типу), що сприяє повному використанню трудових і матеріальних ресурсів.

Комплексне використання сировини – важливий резерв економії матеріальних ресурсів, розширення асортименту і збільшення випуску продукції, підвищення виробництва в галузях харчової промисловості, що переробляють первинну сільськогосподарську сировину. Більшість побічних продуктів і відходів виробництва, що утворюються при переробці сільськогосподарської сировини, характеризуються цінним хімічним складом і можуть бути використані для виготовлення різноманітної продукції.

У цукровій промисловості побічні продукти і відходи виробництва використовуються таким чином:

- жом буряковий – на корм худобі в свіжому вигляді 80-85%, на вироблення сухого жому – 15-20%;

- меляса - на промислову переробку 80% (спиртова промисловість), на корм худобі 20%;

- дефекаційний осад – на вапнування ґрунту.

Таким чином, цукрова промисловість має значні резерви, що закладені в комплексному використанні цукросировини.

На даний час комплексне використання сільськогосподарської сировини обмежується таким рядом факторів, як відсутність комплексного обладнання для переробки відходів, недостатнім рівнем концентрації виробництва та ін.

Сировиною цукрові заводи забезпечують, як правило, велике число сільськогосподарських господарств. Важливе значення тут мають виробничі зв’язки цукрових заводів з сільськогосподарськими підприємствами по поставках відходів бурякоцукрового виробництва, кількість яких приблизно рівна масі перероблюваних буряків і використовується для тваринництва (жом) і підвищення врожайності ґрунтів (дефекаційний осад). Це передбачає розвиток інтеграції сільськогосподарського і промислового виробництва – утворення цукрових комбінатів, до складу яких входять цукровий завод, господарство, що вирощує насіння цукрового буряку, і підприємства по відгодівлі великої рогатої худоби на відходах виробництва.

Зменшення процентного вмісту цукру в побічному продукті бурякоцукрового виробництва – мелясі – також є одним з пріоритетних напрямків у збільшенні виходу цукру з одиниці сировини, а отже, покращення техніко-економічних показників роботи. Меляса вміщує близько 50% цукру, отже важливим напрямком галузі є розробка і впровадження у виробництво способів додаткового вилучення цукру із меляси шляхом демінералізації і впровадження в технологію спеціальних смол.

Викладене народногосподарське значення матеріально–сировинних і паливно–енергетичних ресурсів в цукровій промисловості визначає необхідність раціонального і максимально ефективного використання цих ресурсів на підприємствах галузі.

Отже, основні шляхи раціонального використання сировини при виробництві цукру у бурякоцукровій промисловості – поліпшення якості сировини; зменшення витрат при зберіганні і транспортуванні, у виробництві; дотримання нормувань; комплексна переробка сировини, а також організація нових виробництв на базі використання відходів та вторинних матеріальних ресурсів.

2.1. Техніко – економічна характеристика підприємства і основні показники його роботи

Острозький цукровий завод розташований в с. Остроги Рівненської області. Завод був збудований і введений в експлуатацію в 1968 р. ВАТ "Острозький цукровий завод" створений за рішенням №68 від 06.03.95р. та зареєстрований рішенням Острозької райради народних депутатів 16.03.1995 р.

Сьогодні Острозький цукровий завод – це сучасне підприємство з виробничою потужністю 3000 тон переробки цукрових буряків за добу та 60 тонн сухого жому на добу. Це механізоване підприємство, оснащене новими схемами автоматизації виробничих процесів.

В 1994 році на базі Острозького цукрового заводу було створено орендне підприємство "Острозький цукровий завод", яке являло собою цілісний майновий комплекс із закінченим технологічним циклом по переробці цукрової сировини.

У відповідності з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 25.02.97 р. №145 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №57/93 "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" орендне підприємство "Острозький цукровий завод" в процесі приватизації було перетворено в відкрите акціонерне товариство "Острозький цукровий завод"

Основною продукцією цукрового заводу з цукрових буряків. В результаті переробки цукрових буряків утворюється побічна продукція: жом і меляса.

Жом відпускається сільськогосподарським підприємствам і служить кормом для худоби.

Меляса реалізується на підприємствах спиртової галузі для виготовлення стратегічного продукту – спирту, а також для виготовлення кормових та хлібопекарських дріжджів, лимонної кислоти і частково для корму великої рогатої худоби.

По призначенню готової продукції цукровий завод відноситься як до групи "А", так як виробляє продукцію, що поставляється як сировина іншим галузям харчової промисловості ( кондитерська, хлібопекарна та ін.), так і до групи "Б", продукція якої безпосередньо надходить до населення.

По типу виробництва – цукровий завод відноситься до масового типу.

По часу роботи на протязі року завод являє собою сезонне виробництво з тривалістю сезону виробництва в 45-90 діб, хоча в кращі роки завантаженість заводу сировиною сягала 120-140 діб.

По часу роботи на протязі доби відноситься до безперервних. Сокодобування останні роки розпочинається на початку другої декади вересня із забезпеченням тридобового запасу сировини.

Сировинна зона заводу розміщена на території Рівненської, Хмільницької , Житомирської та Тернопільської області.

Таблиця 2.1. Основні виробничо - технічні показники роботи заводу

за 2000-2001 роки.

За виробничий сезон 2001 року було перероблено 126065 тон цукрових буряків, що на 25,2% більше, ніж у минулому році. Одержано цукру 16905,3 тон. Вміст цукру в мелясі становив 1,94%, що на 0,29 нижче нормативних даних. Зниження нормативу пояснюється малою тривалістю зберігання буряків. По цій причині та в зв"язку з удосконаленням схеми дефекосатурації (установлено І та ІІ сатурації модернізованого типу) зріс вихід цукру порівняно з 2000 роком на 0,42%.

Добова потужність по переробці цукрових буряків – 2500 тон, але в зв"язку із збоями в роботі газової печі не була досягнута та знизилась до 2233 тон.

Збільшення витрат доломіну порівняно з нормативними даними зумовлено неякісною роботою застарілого обладнання (завантажувального пристрою газової печі).

2.2. Ефективність використання сировини

На Острозькому цукровому заводі основною сировиною для виробництва цукру-піску є цукрові буряки.

Для успішного культивування цукрових буряків необхідний клімат, що забезпечить достатню кількість світла, тепла, вологи. Безморозний вегетаційний період повинен продовжуватися 150-180 днів. Сума температур повітря за цей період повинна в середньому скласти 1500 ^оС, а кількість опадів – 450-600 мл. Бажано, щоб опади були з половини червня і продовжувалися помірно до початку серпня. Осінь, бажано, щоб була суха і тепла.

Буряки – це сільськогосподарська культура (дворічна), характеризується тим, що вміст цукру в ній порівняно невисокий. Даний фактор вказує на високий процент використання продукції, тобто на виробництво 1 т цукру необхідно 8-9 т цукросировини – буряків.

Під час транспортування і вантажно–розвантажувальних робіт якість сировини помітно погіршується, а отже погіршуються якісні показники буряка.

Цукрові буряки – продукти, що швидко псуються, і тому необхідно слідкувати за графіком копання і вивезення сировини з полів, тому що сировина підв’ялена, підморожена уже не дає бажаного результату. Так як буряки швидко псуються, втрачаючи свої якісні показники, це помітно відбивається на техніко–економічних показниках виробництва і обумовлює одну із важливих особливостей цукрової промисловості – сезонність виробництва.

Від кількості і якості цукросировини в значній мірі залежить виробництво цукру і його економічна ефективність.

При зберіганні буряків важливим і вирішальним значенням є те, щоб буряки були в здоровому стані і мали власний “імунітет”. Ніщо не допоможе проти розвитку мікроорганізмів, якщо самі буряки втратять здатність боротьби з ними. Отже, необхідно берегти буряки від ушкоджень, уражень та іншого механічного впливу, тому що в пом’ятих місцях частина клітин відмирає і там розвиваються мікроорганізми, що сприяють загниванню буряків і внаслідок цього вони стають непридатними до переробки.

Отже, біологічні і мікробіологічні фактори потребують дотримання наступних необхідних умов при зберіганні цукрових буряків:

– температура при зберіганні буряків повинна бути низькою, що затримує розвиток мікроорганізмів, але не нижче 0⁰ С, щоб буряки не підморожувалися;

– корінь буряка повинен бути здоровим і неослабленим;

– постійне сортування буряків запобігає від попадання недоброякісних буряків в якісні кагати.

Коли погода стоїть тепла, необхідно приймати заходи по охолодженню буряків. Активне механічне вентилювання високих кагатів особливо необхідне для регулювання температури. Без додаткового вентилювання температура в кагатах підвищується і втрати цукру в буряках збільшуються.

На зберігання і транспортування сировини впливають такі фактори:

– якість сировини – буряків;

– спосіб доставки сировини з полів на завод;

– час поставки буряків;

– тривалість зберігання буряків на полях господарств;

– прогресивність техніки і технології укладки буряків у кагати і їх зберігання;

– тривалість перебування їх у гідротранспортері;

– тривалість перебування буряків у бурячній мийці;

– набір механізмів на тракті очистки і подачі сировини.

Для захисту буряків від підморожування використовують покривний матеріал: поліетиленові та очеретяні мати, інше.

Отже, основними напрямками аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів є:

- забезпечення підприємства сировиною і матеріальними ресурсами під виробничу програму;

- ефективне і раціональне використання цих ресурсів.

В табл.. 2.1 наведені деякі техніко-економічні показники якості заголеної сировини в зоні заводу за три останніх сезони в порівнянні з основним якісним показником її переробки – виходом цукру.

Таблиця 2.1.

Показники якості заготовленої в зоні заводу сировини
за 1999-2001 роки