Скачать

Товарознавча характеристика вітчизняного шампанського та його конкурентоспроможність

Міністерство освіти України

Київський державний торговельно-економічний університет

Кафедра товарознавства та експертизи продовольчих товарів

«Допущено до захисту»

Завідувач кафедри товарознавства

та експертизи продовольчих товарів,

доцент, к.т.н.

____________ Є.В.Тищенко

’’___’’___________2000 р.

Дипломна робота

з теми: «Товарознавча характеристика вітчизняного шампанського та його конкурентоспроможність»

(на матеріалах НТЦ «Радунь»)

Київ 2000

П Л А Н

Вступ

1.Аналітичний огляд літератури

1.1. З історії виробництва шампанських вин

1.2. Стан і перспективи розвитку виробництва шампанських вин в Україні Харчова та біологічна цінність шампанських вин

1.3. Технологічні процеси виробництва шампанського та їх вплив на якість готових виробів

1.5. Класифікація та сортимент шампанського вітчизняного виробництва

1.6. Вимоги до якості, умови зберігання і реалізація шампанського

2. Матеріал та методика дослідження

3. Результати експериментальних досліджень

3.1. Дослідження асортименту шампанського реалізуємого в НТЦ «Радунь»

3.2. Основні постачальники шампанського в НТЦ «Радунь»

3.3. Дослідження якості шампанського вітчизняного виробництва, яке реалізується вНТЦ «Радунь»

3.3.1. Дослідження органолептичних властивостей шампанських вин

3.3.2. Дослідження основних фізико-хімічних властивостей

шампанських вин

3.3.3. Визначення інтегрального показника та рівня якості

шампанських вин вітчизняного виробництва

4. Шляхи удосконалення організації торгівлі в НТЦ «Радунь»

4.1. Характеристика процесу продажу товарів в НТЦ «Радунь»

4.2. Аналіз організації роботи НТЦ «Радунь» з постачальниками

4.3. Оцінка споживачами торговельного обслуговування в НТЦ «Радунь»

4.4. Шляхи удосконалення організації торгівлі НТЦ «Радунь»

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

В С Т У П

Шампанське виробництво, що має більш ніж трьохвікову історію, пройшло в своєму розвитку складний i важкий шлях. З’явившись уперше у Франції в середині XVII сторіччя, воно в зв'язку зі слабим розвитком наукових знань більше ста років блукало в сутінках.

Основним стримуючим чинником розвитку виробництва шампанського були розриви пляшок з вином, що бродить (число пляшок, що розривалися нерідко досягало 30-60%). Причину такого явища, як і процесу бродіння загалом, вважали загадкою, тоді як вона полягала в незнанні співвідношення між кількостям цукру, що міститься у вині (або що вноситься в нього) і кількістю що утворюється при його сбражуванні вуглекислого газу, в невмінні визначити це співвідношення.

Цілий ряд ускладненні викликався також відсутністю знань фізико-хімічних властивостей і складу виноматеріалів, що використовувалися для шампанізації.

Надто ускладняли виробничий процес зупинки бродіння, появу недобродів, освіту щільно прилипаючих осадків на внутрішніх стінках пляшок з шампанізованим вином і інші незрозумілі в той час явища.

Тільки з розвитком науки про вино, коли була розкрита суть бродіння і з'явилася можливість управляти їм, а винороби навчилися вносити в тиражну суміш науково обгрунтоване дозування цукру і тим самим регулювати тиск вуглекислого газу в пляшках з шампанським, було досягнуте різке скорочення виробничих втрат (істотну роль в цьому зіграло також поліпшення якості пляшок, що застосовуються), почався підйом шампанської промисловості Франції, а у другій половині XIX ст. і її розквіт(23).

Досвід Франції в області виробництва шампанського набув широкого поширення в багатьох країнах Європи, особливо в Італії, Іспанії, Німеччині, а потім і в США.

Завдяки винятковим достоїнствам шампанське завоювало світову славу, попит на нього безперервно збільшувався.

Шампанське залучало до себе більше уваги, ніж будь-який інший тип вина. Його виробництво приносило виноробним фірмам чималий прибуток. Це сприяло розширенню випуску шампанського вин у Франції і організації їх виробництва в інших країнах.

Нинішній стан виноробної промисловості України, що характеризується як затяжний спад і криза, що загострюється, визначається тривалими наслідками сумно відомої постанови ЦК КПРС про боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом (1985 р.) на тлі загальної кризи економіки країни. У результаті за 10 останніх років обсяг виробництва вин знизився в 4 рази, а надходження до бюджету від їх реалізації - більш ніж десятиразово(23,35).

Навіть за таких темпів скорочення випуску вин їх продаж утруднений внаслідок вимушено високих цін, що істотно перевищують ціни на горілку, і низької платоспроможності населення. В результаті споживання виноградних вин в Україні знизилося з 14,8 л в рік на душу населення (1985) до 1,7 л (1995) при обгрунтованій органами Міністерства охорони здоров’я нормі 36 л в рік. Питома частка лікеро-горілчаних виробів в загальному асортименті алкогольних напоїв виросла відповідно з 27 про до 80,4 %(35,45).

Виноробне виробництво стає просто нерентабельним, руйнується його сировинна і виробнича база, вужчають ринки реалізації вітчизняної продукції, яка повсюдно поступається низькопробним, але чудово оформленим ''дарам Запада'' і чисельному фальсифікату від доморослих тіньових комбінаторів. При збереженні цих тенденції протягом 2-3 років, в умовах експансії зарубіжної і фальсифікованої продукції, процес розпаду галузі стане безповоротним.

Метою галузевої науки в умовах, що створилися є створення системи заходів, направлених на захист власного виробника, підвищення якості і конкурентоздатності продукції при одночасному зниженні її енергоємності і можливо повному використанні сировинного потенціалу. При цьому основний упор повинен бути зроблений на:

- створення нових марок вин з нових, в тому числі стійких до хвороб і шкідників. сортів винограду:

- розробку малозатратних технологій виробництва всіх типів вин. в тому числі шампанських;

- забезпечення якості і автентичності вітчизняної винопродукції:

- розробку технологій прискореного дозрівання вин і оптимальних критеріїв оцінки їх розливозрілості;

- розробку методів виявлення фальсифікації вин;

- забезпечення виноробної промисловості сучасними препаратами для інтенсифікації процесів переробки винограду, освітлення і стазації вин;

- ефективне використання повторних сировинних ресурсів виноробства на основі створення нових продуктів харчового і лікувально-профілактичного призначення;

- розробку нового метал- і енерго-сберігаючого обладнання, в тому числі для переробки невеликих партій сировини. забезпечуючого підвищення ефективності первинного виноробства;

- розробку економічних основ функціонування галузі в умовах переходу до ринкових відносин.

На сьогоднішній день факт створення і поступовий інтродуціювання нових, в тому числі стійких до хвороб і шкідників сортів, безперечний. Враховуючи різке скорочення витрат на їх обробіток. що пояснюється мінімальним використанням коштів захисту, що дорого коштують, економією ТЭР на їх внесення і проведення інших операцій, в нинішній кризовій ситуації відмовлятися від цих сортів щонайменше безрозсудно. У той же час чітке і об'єктивне визначення місця цих сортів в номенклатурі виноградних вин відсутнє, замість цього присутній емоції їх противників і прихильників.

У проблемі наукового обгрунтування малозатратних технологій виробництва вин різних типів поєднуються і можливості використання нових сортів, і наукові аспекти застосування виноградного спирту різної міри очищення, але особливо потрібно зупинитися на технологіях шампанських вин.

В зв’язку з цим, нашим завданням було: вивчити існуючі технології виробництва, дослідити існуючий асортимент, та провести порівняльну оцінку якості шампанських вин різних заводів виробників, що виробляються та реалізуються на Україні.

Метою наших досліджень було вивчення асортименту, постачальників та визначення основних органолептичних та фізико-хімічних показників досліджуваних зразків шампанських вин вітчизняного виробництва що реалізуються НТЦ «Радунь».

1.Аналітичний огляд літератури

1.1. З історії виробництва шампанських вин

Виноградну лозу почали культивувати в Шампані, історичної області на північному сході Франції, в 50-м році нашої ери. Але незабаром вона була викорчувана за наказом римського імператора Доміциана, що побоювався конкуренції римському вину. І тільки в 282 році ця заборона була знята (2,12).

Столиця Шампані місто Реймс протягом багатьох віків служила релігійною столицею Франції. У 987 році в Реймськом соборі коронувався на престол Гуго Капет, а потім протягом дев'яти віків цю процедуру здійснили тридцять сім його наступників.

Але хто б не володарював у Франції, які б біди ні обрушувалися на провінцію, тут завжди прагнули виробляти якісні вина. Особливо досягли успіху в цьому церковники. На початок XV віку вина Шампані витіснили вовну, як основний продукт, що виготовлявся в регіоні.

Роком виникнення шампанського вважають 1668, коли Пьер Періньон (1638-1715), чернець-бенедиктинець, доглядач винного підвалу (келарь) абатства Овілер здивував свою братію незвичайним вином. Братія глузд у вині знала, але новий напій виявився ні на що не схожий: з дна келихів підіймалися, тихо шелестя, сріблясті пухирці, прозоре вино пінилося і грало, як живе(15,2,29).

Періньон, як і його колеги з інших абатств, зайнявся вивченням тоді ще таємничих процесів бродіння, щоб поставити їх під контроль. І він першим став змішувати вина з декількох ділянок винограду і створив такі кюве, які мали багатий букет. Свої результати як і практичні рекомендації він передав іншим виноробам, що зуміли з їх допомогою поліпшити і удосконалити свою продукцію.

У старовинних хроніках згадується і сучасник Періньона чернець Удар, келарь абатства Сен-Пьер-о-Мон з Пьеррі, як той що умів робити шампанське вино і що проводив перші експерименти з пробками з пробкового дерева. Є також свідчення того, що ще одна чернеча община бенедиктинців абатства Сент-Ілер в Ліму (Лангедок) в 1531 році виготовляла пінисте вино примітивним способом за «методом предків». Цікаво, що воно виробляється і в наші дні під назвою Бланкет де Ліму і є самим древнім вином (19,36).

Починаючи з другої половини XVIII віку виробництво і продаж шампанського почало різко рости. Виробники напою взяли користь із завоювань воєн Наполеона. Де б не брала перемогу французька армія, торговці шампанським завжди слідували по п'ятах, щоб порадувати переможців, утішити переможених і закласти торгову мережу для майбутнього бізнесу.

Особливу розворотливість виявила Николь-Барб Кліко. У 1805 році вона овдовіла і очолила фірму по виробництву шампанського, засновану ще в XVIII віці. Саме до того періоду, до 1780 року, відноситься запис в архівах фірми «Кліко» про те, що кошик шампанського був відправлений одному московському купцеві. Існують і інші свідоцтва про те, що ще до війни з Наполеоном шампанське мадам Кліко постачалося в Росію. Нарешті, відразу після зречення Наполеона, розторопна вдова таємно завантажила в Руане голландське торгове судно, назване нею «Добрі наміри», 12180 пляшками шампанського і відправила його в Росію. 3 липня 1814 року судно прибуло в Кенігсберг, а 15 жовтня - в Санкт-Петербург. Відразу ж за першим в Росію було направлене друге судно з шампанським. Успіх був такий, що протягом всього XIX віку видатні російські поети і письменники оспівували божественний напій.

На прикладі Росії видно, що саме після поразки Наполеона шампанське вино з Шампані отримує всесвітню популярність. Поширенню назви вина багато в чому сприяли солдати країн-переможців, що знаходилися в Шампані якийсь час після перемоги над наполеонівською армією(19).

Два технічних нововведення першої половини XIX віку дозволили значно спростити виробництво шампанського. Досі так званий ремюаж (струшування або повернення вина певним чином для того, щоб осад перемістився на пробку) являв собою надзвичайно втомливе заняття. Доводилося брати в руки кожну пляшку. Антон Мюллер, головний фахівець-винороб фірми «Вдова Кліко», в 1818 році винайшов пюпітри, які являли собою дошки в формі оберненої латинської букви V з дірами в них. Пляшки вміщувалися в осередки шийкою вниз, так що їх можна було повертати і нахиляти щодня, поки осадок не збереться на пробці (42,37).

Але ще більш важливою новиною з'явився винахід в 1836 році скромним аптекарем М. Франсуа з міста Шалона-на-Марне приладу для вимірювання вмісту цукру у вині. Визначення точної кількості цукру, яке повинно містити вино при його розливі для шампанізації, має принципове значення. Залишок природного цукру у вині не повинен перевищувати 2,5-3%, інакше в щільно закупореній пляшці створиться так високий тиск, що вона вибухне як бомба. Погано і при нестачі цукру: шампанське буде низькоякісним. Незнання потрібного дозування цукру стримувало виробництво шампанського, вело до величезних збитків. Траплялося, що виробники втрачали в інші роки до 40% свого шампанського (14).

До середини XIX віку була нарешті-таки розроблена наукова теорія отримання шампанського, озброївшись якою, а також удосконаливши технологію, виробники добилися помітного збільшення обсягів випуску продукції. У другій половині XIX віку виникла безліч фірм, які стали пропонувати своє вино по дуже низьких цінах. На загальному фоні упевнено виділялися відомі марки шампанського кращих фірм. Декілька прекрасних марок було створено німецькими емігрантами, осілими в Німеччині: сім'ями Коло, Хайдсик, Боллінжер, Мумм.

Крім фірми «Кліко» на російський ринок свою продукцію стала постачати фірма Луї Родрера, яка згодом перетворилася в основного постачальника цього напою в Росію. Усього до кінця XIX віку Росія споживала щорічно біля 20 тисяч пляшок французького шампанського, будучи найбільшим його імпортером.

До 50-х років XIX віку всі марки шампанського були досить солодкими. Це робилося для того, щоб не витримувати його два роки і таким чином задовольняти зростаючий попит. Але після того як в 60-е роки в Англії різко виріс попит на сухі і більш зрілі марки напою, багато які фірми стали виробляти такий тип вина.

Перше значне постачання шампанського в США відноситься до кінця 30-х років XIX

Обширним ринком була Південна Америка. Перше місце в світі по споживанню шампанського на душу населення займало невелика держава Чілі. У наші дні лідерство по цьому показнику втримує Бельгія (33).

До кінця XIX віку із збільшенням експорту шампанського зросло і число його фальсифікацій. У багатьох країнах Європи, в тому числі і в самій Франції, а особливо в Швейцарії і Німеччині, назва «шампанське» охоче привласнювали виробники інших шампанських вин. Стурбовані виробники шампанського з ініціативи сім'ї Хайдсик утворили ’’Комерційний синдикат’’ шампанського вина з метою захистити добре ім'я і репутацію напою. В основному ним вдалося захистити свої продукти від підробок у всіх країнах за винятком США і Росії, де і в наші дні місцеві шампанські вина називаються шампанським.

Особливо вороже були настроєні виноградарі по відношенню до несумлінних торговців, що купують виноград для своїх вин за межами традиційної області в Шампані. Виноградарі центрального району Марни вважали, що тільки їх грунти придатні для виноградарства, що використовується в шампанському. У той же час жителі південного департаменту Про затверджували, що їх виноградники є частиною древньої провінції Шампань. Пристрасті розжарювалися протягом п'яти років, поки 12 квітня 1911 року виноградарі Марни, поза собою від люті, не розгромили льох з вином конкурентів. Уряд відреагував негайно, затвердивши департамент як «другу зону шампанського». Цей статус був анульований в 1927 році ( 43).

Перша світова війна, революція в Росії, введення «сухого» закону в США, Велика депресія 30-х років самим негативним станом позначилися на виробниках шампанського, які змогли вижити лише тому, що сконцентрували зусилля на зростаючому французькому ринку.

У 1934 р. в США відмінили «сухий» закон, і для індустрії шампанського почалася епоха відродження, яку багато в чому зв'язують з Робером-Жаном де Вогюе, розділом Будинку «Моет э Шандон». Саме завдяки його ініціативі в 1941 році німецькі окупаційні власті санкціонували створення Міжпрофесійного Комітету Шампанського Вин. Сьогодні цей комітет найбільш ефективна соціальна організація виноробів у Франції, який пропагандуює шампанське і захищає інтереси як виноградарів, так і виноторгів

ців(12).

У наші дні індустрія шампанського це величезні конгломерати, що складаються з фірм-виробників різних марок напою. Безперечне лідерство серед них займає Будинок «Моет э Шандон», виробляючий чверть всього експорту шампанського. Він входить до складу групи ЛВМХ, яка володіє також фірмою «Лансон» і впливає на фірму «Вдова Кліко». У цілому ЛВМХ контролює виробництво майже 50% всього шампанського.

Фірми «Мумм», «Хайдсик», «Перрье-Жуе» контролює «Сигрем», канадська група виробників спиртних напоїв.

Група «Реми-Мартен» володіє фірмами «Коло», «Карлом Хайдсик».

З незалежних Будинків шампанського потрібно відмітити фірми «Лоран-Перрье», «Луї Родрер», «Боллин-жер», «Поль Пиці». Уміло успадковуючи старі традиції, ці фірми шампанського задають тон у виробництві напою, виробляють унікальні марки чудової якості.

Усього в Шампані виробляється біля чотирьох тисяч марок шампанського, однак з них число прославлених складає не більш двох десятків.

Щорічно виробляється і постачається на ринок біля 27 мільйонів пляшок цього вина.

1.2. Стан і перспективи розвитку виробництва шампанських вин в

Україні

Виробництво шампанських вин посідає важливе місце в загальному виробництві винопродукції в Україні. Значення його з часом зростає: якщо в 1984 році виготовляли (в перерахунку на абсолютний алкоголь) 4,8%, то в 1998-му вже-24%. Це значною мірою пояснюється тим, що в умовах ринку виробництво даних вин найрентабельніше: у 1998 році рівень його рентабельності становив 67,4%, що в 1,7 рази перевищує рентабельність виробництва виноградного вина взагалі (18,26,13).

Отже, виробництво шампанських вин - одне з найбільш зростаючих виробництв України.

Його виготовляють у нас трьома способами: резервуарним безперервним, періодичним та пляшковим.Частка першого з них у 1997 році становила 72,3%, другого- 7,2%, третього-20,4% загального обсягу виробництва шампанських вин. Обсяги його виробництва усіма способами зросли порівняно з 1996 роком, найбільш - резервуарним безперервним. У загальному прирості частка його досягла 79,8%. Це пов’язано з найвищою оборотністю вина, виготовленого цим способом.

За даними Інституту винограду і вина «Магарач», частка напівсухих і напівсолодких вин у загальному випуску шампанських вин нині становить майже 70%, причому, найбільшими темпами обсяги її зросли порівняно з 1988-1995 роками. Це пов'язано з найвищим споживчим попитом населення на ці види продукції(26,13).

Середньорічні потужності для виробництва шампанських вин 1997 році виросли порівняно з 1995-м на 18,2%,зокрема по резервуарному переривчастому-на 48,2, а по пляшковому зменшились на 11,5%. Коефіцієнт використання виробничих потужностей по випуску шампанських вин (99,5) найвищий у виноробній галузі(19).

За досліджений період вивіз цих вин зросло на 50,7% і досягло в 1996 році 2063,6 тис.дал., або 42,7% всіх обсягів виробництва. Зокрема в Росію поставлено 56,5% загального обсягу вивозу, в Молдову-28,1; в Німеччину-11,1%.

Для реалізації на внутрішньому ринку України надійшло 57,5% виробленої продукції(43).

Обсяги реалізації шампанських вин у 1996 році збільшилися порівняно з 1995р. - на 11,1% і становлять 1314,9 тис.дал., або 0,255 л на одну людину на рік. Це значною мірою пов’язано з випереджаючими темпами росту доходів населення за відповідний період (394,1%) порівняно з ростом цін на шампанських вина (238%).

Аналіз споживчого ринку, проведений органами статистики на основі вибіркового обстеження магазинів різних форм власності регіональних центрів, Києва і Севастополя, показав, що асортимент вітчизняних виробників кладає 81%, із-за кордону поставки шампанських вин становили 19% (рис.1).

Рис. 1. Структура виробників шампанського на ринку України

Найважливішою умовою сприятливої ринкової ситуації є відповідність попиту пропозицією.

Попит на вітчизняні шампанських вина визначали як різницю між обсягом продажу (за даними торгової статистики ) і обсягом реалізованої ввезеної продукції (за даними обстеження підприємств торгівлі). Він становив 1222,9 тис. дал.

Обсяг пропозиції складається із обсягів виробництва шампанських вин, і товарних запасів за відповідний період. Перший з них визначається як різниця між обсягом виробництва і кількістю продукції, запланований на ввезення (2771,4 тис.дал.). З урахуванням товарних запасів (101 тис. дал. ) обсяг пропозиції становить 2872,4 тис. дал.

Аналіз відповідності попиту на шампанські вина їх пропозиції показав, що в 1996 році перевиробництво їх досягло 57,4%. Це свідчить, по-перше, про те, що виробництво не враховує обсягу платоспроможного попиту населення, по-друге-про необхідність захисту вітчизняного виробництва від експансії зарубіжної продукції.

Структура каналів збуту шампанських вин у роздрібній торговельній мережі представлена на рис. 2.

З рис.2 видно, що структура каналів збуту шампанських вин не рівномірна: 41% надходить у магазини від підприємств-виробників, 51-від малих підприємств-посередників; 8%-через інші канали збуту.

Практично відсутня фірмова торгівля. Висока частка поставок у торгівлю через посередників свідчить про необгрунтоване завищення торгових надбавок, що тягне за собою ріст роздрібних цін, а це в свою чергу, ускладнює реалізацію.

Особливе важливе значення нині має необхідність прогнозування обсягів виробництва на основі споживчого попиту, що передбачає також обов’язковий обсяг експорту-імпорту продукції та її товарних запасів.

Рис. 2. Структура надходження шампанських вин у роздрібну торговельну мережу

Інститутом винограду і вина «Магарач» на основі використання нормативного методу планування, побудови економіко-математичних моделей, застосування методу експертних оцінок розроблено синтетичний прогноз споживчого попиту на шампанські вина до 2000 і 2005 років- відповідно 36,7 млн. і 42,8 млн. пляшок.

Розроблено прогнозні дані по ввезенні винопродукції, котрі визначали, виходячи з необхідності одержання позитивного сальдо при такому співвідношенні між вивезенням і ввезенням, яке перебувало б на рівні існуючого в країнах ЄЕС, 4:1: вивезення (млн. пляшок) у 2000 році- 25, у 2005 році- 30, ввезення- відповідно 6,3 і 7.5.

Нині ще установлені нормативи товарних запасів, хоча в інших країнах розвинутого виноробства вони повністю визначені і становлять приблизно 5% від обсягів попиту, розрахунків прогнозу вивезення, ввезення і товарних запасів, визначено прогноз обсягів виробництва шампанських вин : на 2000 рік-52,5 млн. пляшок і 2005 рік- 63,9 млн. пляшок. Звідси розраховуються обсяги товарних запасів на період, що прогнозується.

1.3. Харчова та біологічна цінність шампанських вин

Виноград є основною сировиною для виробництва шампанських вин. Якість винограду і одержуємих з нього виноматеріалів залежить від великого числа факторів: сорту, клімату, грунтів, строків і прийомів збирання, обробки виноматеріалів.

До сортів винограда для шампанських вин пред'являють наступні вимоги: у період дозрівання вони повинні повільно накоплювати цукор і втрачати кислоти, мати несильний сортовий аромат. Збір винограду проводять при цукристості 17-20% і титруємій кислотності 8-11 г/л, однак оптимальними треба вважати більш вузькі межі: 17-19% цукру і 8-10 г/л кислот, у яких одержуються виноматеріали більш високої якості(5,12,13).

Для виробництва виноматеріалів використовують наступні сорти винограду: Піно чорний, Шардоне, Піно білий, Піно сірий, Рислінг, Аліготе, Трамінер, Сильванер, Совінйон, Каберне-Совіньон, Кокур, Серемський зелений, Леанка, Піно Меньє(11,13).

Склад виноматеріалів відрізняється різноманітністю. У них присутні азотисті речовини, ферменти, фенольні, ароматоутворюючі і інші сполуки.

Ферменти, функціонуючі у виноматеріалах, відносяться до двох класів: оксидоредуктази i гідролази. Винайдені у винах малат-, глютамат-, аланін, сукцилат- і лактатдегідрогенази приймають участь у транспортуванні водню і відновленні компонентів букету і смаку. Гідроліз білкових речовин каталізується у вині протеїназою і пептидазою. Протеїназна активність переважає над пептидазною. Висока активність у виноматеріалах і шампанських винах в-фруктофуранозидази, яка окрім прискорення інверсії цукрози синтезує у шампанських винах в-етилфруктозид.

Азотисті речовини представлені білками, пептидами, амінокислотами, меланоїдинами, пуриновими і піримідиновими основами, аміаком і іншими сполуками. Леофілізовані нативні білки вина- хлоп’євидна речовина білого кольору, що містить декілька фракцій різної молекулярної маси. У білках переважають аланін, треонін, глютамінова і аспарагінова кислоти, глікокол і серин. Пептиди вина складаються з аспарагінової і глютамінової кислот, треоніна, аланіна, лейцина і ізолейцина, лізина, арагініна, гістидина і цистеїна. На долю пептидів у виноматеріалах приходиться від 12 до 60% загального вмісту азотистих речовин. Виділення і визначення будови індивідуальних пептидів показало,що в шампанських винах присутні пептиди, що містять від 5 до 30 амінокислот.

У таблиці 1 приведено первинну структуру пептидів вина(18).

Таблиця 1