Скачать

Облік розрахунків із страхування

Міністерство освіти і науки України

ДНЗ «Вище професійне училище №11 м. Хмельницького»

Курсова робота на тему: «Облік розрахунків із страхування»

Випускник :

Жук Ігор Вікторович

Група: №33

Спеціальність: 4112 «Оператор комп’ютерного набору »

4121 «Конторський службовець (бухгалтерія)».

Майстри в/н:

Белінська Г.В.

Шведюк М.В.

м. Хмельницький 2011

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття соціального страхування

Розділ 2. Облік розрахунків із страхування

2.1 Облік розрахунків із соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

Розділ 3 Відображення розрахунків зі страхування у фінансовій звітності

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Процес регулювання оплати праці почався з 1991 р., коли було прийнято ЗУ "Про підприємства в Україні" і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визначати розмір оплати праці.

У 1992 р. затверджено декрет КМУ "Про оплату праці", на підставі якого у 1995 р. прийнято ЗУ "Про оплату праці", що регламентує питання тарифікації та оплати праці.

З 1993 р. введено в дію ЗУ "Про колективні договори і угоди", яким передбачено порядок укладання угод і договорів з питань організації праці, визначення умов та порядку встановлення розміру оплати праці.

Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. №1375/2000 схвалено "Концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні". Громадяни мають право на соціальний захист, суть якого полягає у забезпеченні певними коштами для прожиття у разі повної, часткової чи тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадян обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законами.

Право на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок:

- підприємств, установ і організацій;

- державного бюджету;

- страхових внесків громадян;

- інших джерел соціального забезпечення.

Соціальні гарантії забезпечуються також створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (будинки для людей похилого віку, дитячі будинки, будинки інвалідів тощо). Пенсії та інші види соціальних виплат і допомог повинні забезпечити не нижчий від прожиткового мінімуму рівень життя.

Важливе значення, отже, має також правильний облік зі страхування на підприємстві. Дослідження цього процесу є предметом дослідження дипломної роботи. Важливість цієї проблеми зумовлює актуальність дослідження теми.

Метою роботи слід вважати дослідження основних теоретичних та прикладних аспектів обліку розрахунків зі страхування.

облік розрахунок соціальне страхування

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Відповідно до Основ законодавства України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Законодавство України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування складається з Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.

Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною або дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї, смерті громадянина та членів його сім’ї тощо. Право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням згідно з Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

· пенсійне страхування;

· страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

· медичне страхування;

· страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

· страхування на випадок безробіття;

· інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:

· законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування;

· обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності;

· надання права отримання виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

· обов’язковості фінансування страховими фондами (установами)

· витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов’язкового соціального страхування;

· солідарності та субсидування;

· державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

· забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

· цільового використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування;

· паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, визначається цими Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них.

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України.

Страховиками є цільові страхові фонди з:

· пенсійного страхування;

· медичного страхування;

· страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

· страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

· страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 Основ.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності.

Перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Основний тягар зі створення пенсійного фонду, страхування на випадок непрацездатності й безробіття лежить на підприємствах, установах і організаціях, які здійснюють відрахування у зазначені фонди від фонду оплати праці персоналу підприємства.

Обов'язкові платежі встановлені також для фізичних осіб від доходу, який обкладається прибутковим податком. З 1 квітня 2001 р. підприємства, установи й організації повинні сплачувати кошти у фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Ці відрахування проводяться в диференційованих розмірах – від 0,2% до 13,8% (залежно від галузей економіки) від фонду оплати праці.

Загальнодержавне страхування поширюється на осіб, які працюють на умовах трудової угоди, та на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (творчі працівники, підприємці). Внески у соціальні фонди нараховуються на заробітну плату працівника, яка не повинна перевищувати 1 600 грн. в місяць.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК РОЗРАХУНКІВ ЗІ СТРАХУВАННЯ

Облік розрахунків по страхуванню ведеться на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням" за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням. Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів. По кредиту рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням" відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, по дебету – погашення заборгованості ;та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Порядок справляння та використання зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та на інші види страхування регулюється чинним законодавством.

Рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" має такі субрахунки:

651 "За пенсійним забезпеченням";

652 "За соціальним страхуванням";

653 "За страхуванням на випадок безробіття";

654 "За індивідуальним страхуванням";

655 "За страхуванням майна".

На субрахунку 651 ведеться облік розрахунків з Пенсійним фондом України за збором на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Для суб'єктів підприємницької діяльності, підприємств і організацій усіх форм власності, в тому числі бюджетних, а також для фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності встановлена ставка збору до Пенсійного фонду в розмірі 32 % від фонду оплати праці.

Об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці працівників, включаючи витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян. Внески до Пенсійного фонду сплачуються одночасно з отриманням коштів в установах банку на оплату праці.

Підприємства звітуються за встановленою формою перед регіональними відділеннями Пенсійного фонду.

На субрахунку 652 ведеться облік розрахунків з Фондом соціального страхування України за збором на обов'язкове соціальне страхування.

Загальна сума збору на обов'язкове соціальне страхування складає 5,5 % від об'єкта оподаткування. Водночас цей збір поділяється на 4 % збору на обов'язкове соціальне страхування і на 1,5% збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Перелік витрат на оплату праці, на які нараховується збір в розмірі 5,5 %, визначений Інструкцією по статистиці заробітної плати.

Підприємства звітуються за встановленою формою перед регіональними відділеннями Фонду соціального страхування.

На субрахунку 653 ведеться облік розрахунків з Державним бюджетом України за збором на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

Платниками збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, а також фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Збір на обов'язкове соціальне страхування платники збору перераховують на рахунок Фонду соціального страхування України. Контроль за його фінансовою діяльністю здійснює наглядова рада Фонду соціального страхування України.

Ставка збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття становить 1,5 % фактичних витрат на оплату праці працівників. До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, відсотків, тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Збір сплачується одночасно з одержанням в установах банків коштів на оплату праці.

Всі платники щоквартально складають розрахункову відомість про нарахування і перерахування збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та подають її в Державну службу зайнятості населення за місцем реєстрації не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця.

На субрахунку 654 "За індивідуальним страхуванням" ведеться облік розрахунків зі страховими організаціями по індивідуальному страхуванню персоналу підприємства, за їх письмовими дорученнями, у разі добровільного страхування, з нарахованої їм заробітної плати страхових внесків за договорами та по обов'язковому страхуванню, що встановлюється законодавством. На субрахунку 655 ведеться облік розрахунків за страхуванням майна підприємства та майна працівників підприємства. Такі страхові платежі підлягають перерахуванню страховим організаціям.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування.

Схема бухгалтерських проводок з обліку розрахунків з робітниками і службовцями, складена відповідно до діючих нормативних документів, наведена нижче. Бухгалтерські проводки з обліку утримань та виплати заробітної плати наводяться в таблиці 1.1.

Таблиця 1.Бухгалтерські проводки з обліку утримань та виплати заробітної плати

Розглянемо облік розрахунків зі страхування детальніше.

Ставки збору встановлені у таких розмірах: для юридичних осіб (підприємств, установ і організацій) всіх форм власності, а також фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю та використовують працю найманих працівників, – 32% від фактичних витрат на оплату праці (основна, додаткова оплата, інші види виплат в тому числі в натуральній формі), за винятком компенсації за невикористану відпустку; вихідної допомоги при звільненні; компенсаційних витрат (відрядження); доплати за роз'їзний характер роботи; вартості безоплатно наданих квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків, вартості виданого спецвзуття, одягу та інших предметів індивідуального захисту; компенсаційних виплат чорнобильцям; допомоги за рахунок страхування; стипендій студентам і аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва; дивідендів та деяких інших витрат.

На підприємствах, які використовують працю інвалідів, ставка відрахувань встановлена диференційовано:

на фонд оплати інвалідів – 4%; на фонд оплати інших працівників – 32%; Для фізичних осіб, які займаються підприємництвом і не використовують працю найманого персоналу, а також для адвокатів та приватних нотаріусів, – 32% від суми доходу, що обкладається податком, без урахувань суми акцизного збору і податку на додану вартість.

Законодавчими актами передбачено внески у Пенсійний фонд від продажу окремих видів товарів і валюти (закон від 15.07.1999 р. № 967-XIV), зокрема:

· ювелірних виробів із золота, платини та дорогоцінних каменів – 5% від вартості реалізації;

· автомобілів – 3% вартості;

· тютюнових виробів – 5% вартості (без ПДВ);

· нерухомості – 1%) вартості;

· послуг стільникового зв'язку – 6% вартості;

· купівлі-продажу валют – 1% від вартості купленої валюти (27, с.295).

Внески до Пенсійного фонду сплачуються щоквартально – не пізніше 20-го квітня, 20-го липня, 20-го жовтня і 1-го лютого за звітний рік. Своєчасно несплачена сума внесків вважається простроченою заборгованістю, на яку нараховується пеня по день оплати включно з розрахунку 120% річних від облікової ставки Національного банку, яка діяла у період несплати.

Відрахування у Пенсійний фонд оформляються спеціальним розрахунком, у якому вказується дані про диференціацію фонду оплати за категоріями працівників та ставками, що застосовуються до них, а також сумою нарахувань.

На основі такого розрахунку складаються проводки:

Д 23 "Виробництво" (основна заробітна плата робітників);

Д 91 "Загальновиробничі витрати" (додаткова заробітна плата робітників та загальновиробничого персоналу);

Д 92 "Адміністративні витрати" (заробітна плата персоналу управління);

Д 93 "Витрати на збут" (заробітна плата робітників служби збуту і маркетингу); Д 94 "Інші витрати операційної діяльності" (заробітна плата невиробничого персоналу і матеріальна допомога всім категоріям працівників);

Д 15 "Капітальні інвестиції" (заробітна плата працівників, зайнятих у будівництві, ремонті, випробувані основних засобів, виготовленні необоротних активів);

Д 24 "Брак у виробництві" (заробітна плата робітників, зайнятих на виправленні браку);

Д 99 "Надзвичайні витрати" (заробітна плата працівників, що зайняті ліквідацією наслідків стихійних лих на підприємстві);

Д 39 "Витрати майбутніх періодів" (заробітна плата робітників та інших категорій працівників, які зайняті освоєнням нових видів продукції і виробництв);

К 651 "Витрати за страхуванням" (з пенсійного забезпечення) на загальну суму нарахувань.

Утримання внесків у Пенсійний фонд із працівників підприємства здійснюється на підставі визначених тарифів (1% або 2%) і лише із фонду оплати працівників за трудовими угодами і договорами цивільно-правового характеру. При цьому складається запис:

Д 66 "Розрахунки з оплати праці";

К 651 "Витрати за страхуванням" (субрахунок із пенсійного забезпечення).

Перерахування внесків у пенсійний фонд оформляється записом:

Д 651 "Витрати за страхуванням" (з пенсійного забезпечення);

К 311 "Рахунки в банках" (27, с. 296).

Законом "Про оподаткування прибутку" передбачене також добровільне страхування шляхом внесення коштів на пенсійний рахунок працівника. Такі внески формуються за рахунок заробітної плати працівника, а також коштів підприємства в розмірі не більшому 15% сумарного доходу працівника за звітний період.

При цьому складаються записи:

Д 661 "Розрахунки з оплати праці" (за рахунок працівника);

Д 23 "Виробництво" (91, 92, 93 та інші) (за рахунок підприємства);

К 472 "Додаткове пенсійне забезпечення".

Перерахування коштів у додатковий пенсійний фонд (на спеціальний рахунок у банках для зарахування коштів на пенсійне забезпечення) здійснюється на основі платіжних доручень і оформляється записом:

Д 472 "Додаткове пенсійне забезпечення";

К 311 "Рахунки в банках".

Облік розрахунків із соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Відрахування на державне обов'язкове соціальне страхування встановлено ЗУ "Про збори на обов'язкове соціальне страхування" від 26.06.97 р. № 402. Цей збір зобов'язані сплачувати всі юридичні та фізичні особи, які використовують працю найманого персоналу. До вказаного закону внесено зміни, тому з 22 лютого 2001 р. ставки внесків становлять:

для роботодавців – 2,9% від суми фактичних витрат на оплату праці найманого персоналу в частині основної та додаткової оплати та інших виплат, які підлягають обкладанню прибутковим податком;

для найманих працівників – від суми оплати їх праці, котра включає всі види заробітної плати, яка підлягає обкладанню прибутковим податком з громадян:

0,25% – для працівників, які мають заробітну плату до 150 грн.;

0,5% – для працівників, які мають заробітну плату понад 150 грн.;

3,4% – для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні та забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб, які виконують роботи за трудовими угодами і договорами цивільно-правового характеру (27, с. 297).

Внески на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності визначаються розрахунком, на основі якого складаються проводки:

Д 23 "Виробництво";

Д 91 "Загальновиробничі витрати";

Д 92 "Адміністративні витрати";

Д 93 "Витрати на збут";

Д 94 "Інші витрати операційної діяльності";

Д 99 "Надзвичайні витрати";

Д 15 "Капітальні інвестиції";

Д 24 "Брак у виробництві";

Д 39 "Витрати майбутніх періодів";

К 652 "Витрати за страхуванням" (з соціального страхування).

Для визначення рахунка, який дебетується, необхідно згрупувати загальний фонд оплати праці за категоріями працівників та виконуваними функціями.

З найманих працівників утримання внесків на соціальне страхування оформляється записом:

Д 661 "Розрахунки з оплати праці";

К 652 "Витрати за страхуванням" (з соціального страхування).

Допомога з тимчасової непрацездатності нараховується відповідно до постанови КМУ від 27.04.1998 р. залежно від трудового стажу роботи в таких розмірах: до 5 років – 60% заробітку;

від 5 до 8 років – 80% заробітку;

понад 8 років – 100% заробітку.

Не залежно від стажу допомога в розмірі 100% середнього заробітку нараховується таким категоріям:

· працівникам, які мають дітей до 16-ти років (учнів до 18-ти років);

· ветеранам війни;

· працівникам 1-4 категорій, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

· допомога з вагітності та пологів;

· жінкам (чоловікам) військовослужбовців не строкової служби;

· працівникам – колишнім сиротам і дітям, позбавленим батьківської опіки.

Допомога визначається виходячи із середнього заробітку, в підрахунок якого береться оплата праці за 6 попередніх місяців. Для розрахунку приймаються всі види заробітної плати.

Шляхом ділення суми заробітку за два календарні місяці на кількість робочих днів у цьому періоді визначається середній денний заробіток. Він не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки чи подвійного окладу.

Допомога за час непрацездатності нараховується шляхом множення середньої денної оплати на число робочих днів за час непрацездатності і розмір оплати залежно від стажу.

Наприклад, працівник хворів у листопаді 10 робочих днів, стаж роботи 7 років 2 місяці. При цьому за шість попередніх календарних місяців його заробітна плата склала 2 054 грн., а відпрацьовано було 145 робочих днів.

Тарифна ставка становить 14 грн. за день, а тому середньоденний заробіток не повинен перевищувати 28 грн. (14х2).

Середньоденний заробіток дорівнює:

2 054 – 145 = 14 грн. 17 коп.

Отже, для визначення допомоги за час непрацездатності треба взяти 14 грн. 17 коп.

(14 грн. 17 коп. х 10 днів х 80%) / 100 = 113 грн. 36 коп.

Мінімальний розмір до