Скачать

Методика складання фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації на ВАТ "Демітекс"

Вступ

Актуальність дослідження. Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити у певній системі показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Звітність - це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 XIV, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. Зазначений Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Розв’язанню теоретичних і методологічних питань формування, аналізу та прогнозування фінансової та статистичної звітності присвячена значна кількість досліджень вітчизняних вчених (Бутинця Ф.Ф., Голова С.В., Дем’яненка М.Я., Кірейцева Г.Г., Сопка В.В., Шевчука В.О., Хомина П.Я., Чижевської Л.В. та інших вчених).

Крім того, проблеми фінансової та статистичної звітності, процедури її складання та аналізу в умовах ринкової економіки досить повно висвітлені в працях вчених країн близького і далекого зарубіжжя (Безруких П.С., Ковальова В.В., Єфімової О.В., Кондракова Н.П., Соколова Я.В., Шеремета А.Д., Ван Бреди, Колдуела Д., Нідлза Б., Хендріксена Е.С. та інших).

Значні досягнення названих вчених стали основою подальшого дослідження проблем та формування висновків і пропозицій щодо удосконалення бухгалтерської фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації. Необхідно відмітити, що зарубіжний досвід складання і використання фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації представляє значний інтерес у теоретичному і практичному плані, але його вивчення і використання вітчизняними теоретиками і практиками повинно максимально враховувати особливості розвитку і становлення економіки України на сучасному етапі.

Процеси реформування бухгалтерського обліку, як і практика використання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, засвідчили наявність багатьох недостатньо вивчених і неузгоджених питань щодо формування та використання бухгалтерської фінансової звітності при обґрунтуванні та прийнятті управлінських рішень. Отже, виникає об’єктивна необхідність подальшого поглиблення теоретичних досліджень і методологічних розробок, спрямованих на удосконалення практики складання і використання бухгалтерської фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації та забезпечення адекватності її вимогам користувачів, що і визначає актуальність обраної теми курсової роботи.

Об’єкт дослідження - процедури складання, подання та використання фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації на підприємстві.

Суб’єкт дослідження - ВАТ «Демітекс».

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методологічних і практичних основ формування, аналізу та прогнозування показників бухгалтерської фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації.

Мета курсової роботи полягає у методиці складання фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації на ВАТ «Демітекс».

Для досягнення поставленої мети, що визначає зміст дослідження, у курсовій роботі було передбачено вирішити такі основні задачі:

- визначити економічну сутність та класифікацію необоротних активів;

- дослідити інформаційне забезпечення для складання річної звітності;

- дати загальну характеристику показників фінансово-господарської діяльності ВАТ «Демітекс»;

- дослідити методику складання фінансової звітності з необоротних активів;

- обґрунтувати порядок складання статистичної звітності на ВАТ «Демітекс»;

- запропонувати напрями вдосконалення звітності необоротних активів.

У курсовій роботі були використані діалектичний, системний та історичний підходи до вивчення теоретичних і методологічних основ формування і використання бухгалтерської фінансової звітності. У межах діалектичного підходу використано методи індукції та дедукції.

При вирішенні поставлених задач в дослідженні використані загальнонаукові методи: аналізу і синтезу; порівняльних характеристик, а також методи групування, деталізації, вибірковий та власне спостереження.

У процесі дослідження були використані законодавчі і нормативні акти, що регламентують бухгалтерський облік, методичний та інструктивний матеріал з формування і аналізу звітних показників, праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з теорії і практики бухгалтерського обліку, матеріали статистичної та фінансової звітності ВАТ «Демітекс» за 2007-2009 рр.

Курсова робота складається з вступу, шести розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел та додатків.

1. Економічна сутність та класифікація необоротних активів

З набранням чинності Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та запровадженням з 2000 р. національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку словниковий запас українських бухгалтерів значно поповнився новими термінами.

До останніх належить широко всім відоме поняття необоротних активів. Під цим поняттям розуміють, в основному, основні засоби та нематеріальні активи.

В українському законодавстві відсутнє поняття "необоротні активи". Згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", "необоротні активи – всі активи, що не є оборотними". У цьому ж Положенні зазначено, що до оборотних активів належать "грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу" (2, с. 56).

Таким чином, під необоротними активами треба розуміти активи, що використовуються підприємством у його діяльності протягом тривалого періоду часу (більше одного року) та від використання яких підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди; та їх вартість може бути достовірно визначена.

У бухгалтерському обліку до необоротних активів належать:

- основні засоби;

- інші необоротні матеріальні активи;

- нематеріальні активи;

- довготермінові фінансові інвестиції;

- довготермінову дебіторську заборгованість;

- відстрочені податкові активи;

- довгострокові біологічні активи;

- капітальні інвестиції;

- гудвіл (8, с. 99).

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних або соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) (3, с. 102). Такими матеріальними активами можуть бути будинки, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та інші основні засоби.

До інших необоротних матеріальних активів належать такі матеріальні активи, як бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату тощо.

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам (4, с. 45). До нематеріальних активів належать:

- права на об'єкти промислової власності;

- права на комерційні позначення;

- права користування майном;

- права користування природними ресурсами;

- авторські та суміжні з ними права;

- інші нематеріальні активи (9, с. 72).

Довготермінові фінансові інвестиції - це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення коштів у дочірні та інші підприємства на тривалий термін з метою участі в розподілі прибутку, отримання відсотків та дивідендів. Сюди належать довготермінові вкладення коштів у боргові цінні папери, акції та інші корпоративні права.

Довготермінова дебіторська заборгованість - сума заборгованості юридичних чи фізичних осіб, які заборгували підприємству певну суму грошових коштів чи інших активів, що не виникає під час операційного циклу і буде погашена не раніше, ніж через один рік після дати балансу. Така заборгованість може виникнути в результаті операцій фінансової оренди, надання позик іншим підприємствам чи фізичним особам, за реалізовану продукцію, надані послуги, через надзвичайні події тощо.

Відстрочені податкові активи виникають на підприємстві, якщо сума податку на прибуток підприємства, визначена за даними бухгалтерського обліку є меншою від суми податку, визначеної за даними податкового обліку.

Така різниця підлягає вирахуванню з належного до сплати у майбутніх періодах податку на прибуток підприємства.

Для правильного визначення поняття «необоротні активи» та розкриття їх сутності слід в першу чергу дослідити, що розуміють під цим терміном в різних науках економічної групи. В економічній теорії, фінансах, бухгалтерському обліку по різному розглядають їх, по різному трактують поняття, навіть зустрічаємо різну назву терміну, який є об’єднуючим для засобів довгострокового користування.

Для правильного розуміння поняття необоротних активів необхідно дослідити поняття активу.

Визначено, що активи – це сукупність матеріальних і нематеріальних ресурсів і прав, виражених у грошовій вартості, які контролюються підприємством і використовуються з певною метою.

В своїх наукових працях з питань фінансового менеджменту І.О. Бланк (3, с. 153-157) під активами підприємства розуміє контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, які характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати дохід, постійний оборот яких в процесі використання зв’язаний з факторами часу, ризику і ліквідності. Зокрема вчений виділяє декілька класифікаційних ознак: за характером функціонування, за характером участі активів в різних видах діяльності підприємства, за характером фінансових джерел формування активів тощо, а також за характером участі в господарському процесі з позицій особливостей їх обороту, відповідно до якої виділяє оборотні (поточні) та необоротні активи. Саме ця класифікація активів призначена для цілей бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Зарубіжні вчені-бухгалтери М.Р. Метьюс, М.Х.Б. Перера зазначають, що “поділ активів на основні і оборотні прийшов у практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу в кінці ХІХ або на початку ХХ століття”.

Варто наголосити на тому, що те, що в економіці та юриспруденції називають капіталом, в бухгалтерському обліку називають активами. Тому однією з теорій походження поділу активів на оборотні та необоротні (основні) є класичний поділ капіталу визначним економістом Карлом Марксом на оборотний і основний.

На думку дослідника М.В. Півторака застосування у П(С)БО 2 “Баланс” терміну “необоротні активи” є не досить коректним стосовно тих об’єктів, які він об’єднує (31, с. 6). Автор зазначає, що єдиним активом, який не є оборотним, є земля. Виходячи з цього, він пропонує поділяти активи на основні і оборотні, що відповідає класичному принципу поділу капіталу.

Отже, необоротні активи, тобто основний капітал є складовою активу (майна) підприємства. В іноземній економічній та обліковій практиці поняття «необоротні активи» позначають різними термінами, що випливає з особливостей перекладу з різних мов світу. Наприклад, англійською мовою необоротні активи можуть називатися non-current assets (необоротні активи), fixed assets (фіксовані активи), long-term assets (довгострокові активи) тощо.

Для правильного визначення поняття «необоротні активи» та розкриття їх сутності необхідно провести огляд економічної літератури. Насамперед нами проаналізовано визначення терміну у довідниковій літературі (додаток Г).

При цьому ми зіткнулися з проблемою схожості термінів, тому досліджуємо визначення не тільки необоротних активів, а й основного капіталу, основних засобів, основних фондів, довгострокових активів, тощо.

Розглядаючи визначення бачимо, що дійсно поняття необоротних активів є неоднозначним. Зокрема, в іноземній літературі часто немає об’єднуючого терміну, а відображаються окремі складові довгострокових засобів – основні засоби, нематеріальні активи тощо. У радянський період розвитку економіки нематеріальні активи як такі не існували, тому необоротні активи носили назву основних засобів чи основних фондів, особливістю яких була матеріально-речова форма. Велика кількість авторів називають необоротні активи основним капіталом, який включає матеріальні цінності, фінансові вкладення та нематеріальні активи.

Розглянувши визначення необоротних активів, основного капіталу, довгострокових активів, можемо виділити декілька основних характеристик терміну, а саме майнові цінності, довгострокове використання, підлягають амортизації, призначені не для перепродажу, беруть участь у виробництві, корисний ефект від використання тощо.

Отже, необоротні (довгострокові) активи – це сукупність майнових цінностей і нематеріальних прав, які беруть участь у виробництві продукції та наданні послуг, призначені не для перепродажу, корисний ефект від яких очікується отримувати тривалий час (більше одного року або операційного циклу).

При визначенні змісту поняття необоротних активів російськомовні дослідники піднімають проблему неправильної назви терміну, оскільки в російській мові вживається “внеоборотные активы”, тобто позаоборотні тіякі не беруть участів господарському обороті Ще Я.В. Соколов зазначав, що поділ активів на оборотні та необоротні є досить умовним, “з часів Л. фон Мізеса стало зрозуміло, що всі засоби, вкладені в господарство знаходяться в обороті,і вся різниця лише в часі обороту” (41, с. 491). Саме тому деякі науковці пропонують перейменувати термін на “довгострокові активи” або ”основні активи” (Л.Л. Горецька, В.Є. Ванкевич, Л.Г. Ловінська, М.В. Півторак).

Проблемними питаннями необоротних активів займалися і займаються багато дослідників, як обліку, аналізу і контролю цього виду активів присвячують свої дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата і доктора наук. Серед українських науковців можна назвати О.П. Гаценко, Л.Л. Горецьку, Н.М. Урбан та інших. Однак, незважаючи на теми досліджень пов’язаних з необоротними активами, вони не розглядали узагальнююче поняття “необоротні активи”, їхні дисертації спрямовані на окремі складові необоротних активів, такі як основні засоби чи нематеріальні активи.

Що стосується іноземних (російських та білоруських) досліджень, то в них вивчається проблема трактування і класифікації необоротних активів. Такі науковці як М.О. Барсукова, В.Є. Ванкевич, Н.М. Поташкова робили спроби вдосконалити визначення засобів довгострокового користування (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 Авторські визначення терміну “необоротні активи”

Особливої уваги потребує такий об'єкт необоротних активів як гудвіл.

Окремі науковці, зокрема В.В. Сопко, Ф.Ф. Бутинець, відносять його до нематеріальних активів. Згідно із стандартом 19 "Об'єднання підприємств", гудвіл – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів та зобов'язань на дату придбання (5, с. 109). Також виділяють від'ємний (негативний) гудвіл, який являє собою перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань над вартістю придбання на дату придбання. Тобто це перевищення балансової вартості активів та зобов'язань над розміром оплати за них.

Кожній складовій необоротних активів у бухгалтерському обліку планом рахунків визначено окремий рахунок, що призводить до "невикористання" у професійній діяльності бухгалтера терміну "необорний актив".

На відміну від бухгалтерського обліку, при проведенні економічного аналізу, в економічній теорії та споріднених наук більше оперують поняттям "необоротні активи" ніж "основні засоби", "нематеріальні активи", "гудвіл" тощо. Це пояснюється тим, що облік потребує більш детальної інформації про окремі об'єкти, ніж цього вимагають інші економічні науки, зокрема такі як економічний аналіз та економіка. Ці науки переважно використовують узагальнені дані, тільки у деяких випадках, наприклад при проведенні поглибленого аналізу основних засобів тощо, потребують деталізованих даних (12, с. 83).

Водночас, у бухгалтерському обліку здійснюється постійне та неперервне відображення всіх господарських засобів, процесів та явищ у фінансово-господарській діяльності підприємства.

За результатами дослідження поняття необоротних активів можна зробити висновок, що ця категорія бухгалтерського обліку є однією з найважливіших у господарській діяльності будь-якого суб’єкта господарювання, однак не можемо говорити про однозначність і простоту цього поняття. При виборі назви терміну погоджуємося з такими авторами як В.Є. Ванкевич та Л.Г. Ловінською, які пропонують змінити необоротні активи на довгострокові активи (засоби). Нами було виділено декілька характерних рис досліджуваного поняття. Виходячи з цього, удосконалене визначення: довгострокові активи (засоби) – це сукупність матеріальних і нематеріальних ресурсів та прав, які належать суб’єкту господарювання, беруть участь у виробничому процесі, переносять свою вартість на продукцію частинами та економічна вигода від використання яких очікується отримувати протягом періоду, який становить більше одного року (або операційного циклу).

2. Інформаційне забезпечення для складання річної звітності щодо необоротних активів

Безпосередньо фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів, щодо: придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки управління; оцінки здатності якості управління своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства та інших рішень (9, с. 84).

Інформаційне забезпечення для складання річної звітності щодо необоротних активів підприємства: П(с)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"– про принципи оцінки статей звітності та методів обліку щодо окремих статей звітності та інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них; П(с)БО 2 "Баланс"– першому розділі активу Балансу «Необоротні активи» відображається вартість необоротних активів, а саме: нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових інвестицій, довгострокових біологічних активів, довгострокової дебіторської заборгованості, відстрочених податкових активів та інших необоротних активів , П(с)БО 7 "Основні засоби" – у примітках до фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація: вартість за якою основні засоби відображені в балансі, методи амортизації, що застосовуюься підприємством, та діапазон строків корисного викоритання, наявність та рух у звітному році, первісна вартість та сума зносу на початок та кінець звітного року, сума зміни первісної вартісті та суми зносу основних засобів у результаті переоцінки, сума нарахованої амортизації та сума втрат від зменшення корисності і сума вигід від відновлення корисності і т.д.. П(с)БО 8 «Нематеріальні активи» – у примітках до фінансової звітності щодо кожної групи нематеріальних активів наводиться така інформація: вартість за якою відображені в балансі, методи амортизації, що застосовуюься підприємством, та діапазон строків корисного викоритання, наявність та рух у звітному році, первісна вартість та сума зносу на початок та кінець звітного року, сума зміни первісної вартісті та суми зносу нематеріальних активів у результаті переоцінки, сума нарахованої амортизації та сума втрат від зменшення корисності і сума вигід від відновлення корисності. У примітках до фінансової звітності наводиться така нформація: первісна вартість та сума накопиченї амортизації переданих у заставу нематеріальних активів, сума угод на придбання у майбутньому нематеріальних активів, загальна сума втрат на дослідження та розробки, включена до складу витрат звітного періоду. П(с)БО 14 «Оренда» – у примтках до фінансової звітності орендар наводить таку інформацію щодо необоротних активів: первісну вартість і знос орендованих активів за їх кваліфікаційними групами на дату балансу, орендодавець первісну вартість і знос об’єктів операційної оренди на дату балансу за кваліфікаційними групами.

П(с)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» – у примтках до фінансової звітності наводиться така інформація: опис необоротних активів, групи вибуття, опис обставин продажу, спосіб та час, збитки від зменшення корисності та їх подальше сторнуваня, сегмент, у якому необоротні активи, група вибуття подаються відповідно до П(С)БО29 «Фінансова звітність за сегментами».

П(с)БО 30 «Біологічні активи» – вартість біологічних активів у балансі наводиться окремими статтями, у примітках до фінансової звітності інформація наводиться за такими групами: довгострокові біологічні активи, робоча худоба, продуктивна худоба, багаторічні насадження, інщі довгострокові біологічні активи, поточні біологічні активи, тварини вирощуванні на відгодівлі; у примітках до фінансової звітності: вартість кожної групи на кінець і початок звітного року, обсяг сільськогосподарської продукції, придбання та реалізація біологічних активів і інше.Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів, Інструкція з інвентаризації основних засобів , нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу та інші, П(С)БО 14 «Примітки до річної фінансової звітності», П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість».

3. Загальна характеристика показників фінансово-господарської діяльності ВАТ "Демітекс"

Суб’єктом дослідження у даному питанні є: Відкрите акціонерне товариство "Демітекс" (далі – ВАТ "Демітекс").

Місцезнаходження: Україна, Полтавська обл., м.Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 26/1.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації.

Товариство має цивільні права та обов'язки та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства та Статуту (додаток А), рішень органів Товариства та також внутрішніх наказів, розпоряджень, регламентів, правил процедури та інших локальних нормативних актів. Товариство може бути відповідачем та позивачем у суді.

Метою створення товариства є об’єднання матеріальних та фінансових ресурсів його акціонерів з метою отримання прибутку.

Також метою діяльності ВАТ "Демітекс" є розробка, фінансування та реалізація комерційних проектів для отримання максимального економічного ефекту при мінімізації витрат за допомогою об’єднання ресурсів та можливостей акціонерів.

Для реалізації зазначеної мети Товариство здійснює наступні види діяльності:

- бавовняно прядильне виробництво;

- організація громадського харчування, у тому числі, організація кафе, барів, ресторанів з метою надання послуг за готівку та безготівковий розрахунок;

- роздрібна, оптова, комісійна та інші види торгівлі продуктами харчування, товарами народного споживання, промисловими виробами, у тому числі торгівля за готівковий та безготівковий розрахунки;

- виробництво, переробка та реалізація продуктів харчування та сільськогосподарської продукції, у тому числі вирощеної власними силами, товарів народного споживання, операції з давальницькою сировиною;

- закупівля сільськогосподарських товарів у фізичних та юридичних осіб за готівковий та безготівковий розрахунки, а також їх реалізація та переробка;

- експортно-імпортні операції та закупка продукції виробничо-технічного призначення для забезпечення діяльності підприємств, установ та організацій різних форм власності;

- організація аптек з метою реалізації лікувальних препаратів, формування лікувальних закладів, профілакторіїв, санаторіїв, пансіонатів;

- інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Товариство має самостійний баланс, рахунки в банках, печатку та кутовий штамп зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг.

Майно Товариства формується з джерел, не заборонених чинним законоданством України.

Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками та акціонерами у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Товариство має право у порядку, встановленому чинним законодавством та Статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати в оренду юридичним та фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх іншим шляхом, та здійснювати будь-які інші дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту. Від імені Товариства правління може вчиняти юридичні дії в межах компетенції, визначеної статутом.

Товариство має право випускати акції, облігації та інші цінні папери. Умови випуску та порядок розміщення акцій та облігацій визначаються у рішенні про їх випуск.

Товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі.

Прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства.

ВАТ "Демітекс" здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку.

Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові та матеріальні внески засновників;

- доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

- кредити банків та інших кредиторів;

- капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

- надходження від роздержавлення і приватизації власності;

- придбання майна іншого підприємства, організації.

Згідно статуту товариство, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Відносини товариства з іншими суб’єктами ринку, здійснюються на основі договорів. Підприємство самостійно здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод.

Джерелом формування фінансових ресурсів є прибуток, амортизаційні відрахування.

Товариство має право відкривати розрахункові (поточні) та інші рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь – яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що встановлений Національним банком України. Самостійно встановлювати черговість і напрями списання коштів з власних рахунків.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерській облік своєї роботи, веде статистичну звітність. Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) проводиться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, підприємство ліквідується у випадку визнання його банкротом.

Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність і представляє її органам державної статистики.

Відповідальність за стан обліку та своєчасність подання звітності покладається на директора та бухгалтера підприємства.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві несе керівництво підприємства ВАТ "Демітекс".

При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності підприємства, послідовність облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика на підприємстві відповідає вимогам повноти, обачності, принципам превалювання сутності над формою, послідовності, безперервності, періодичності та іншим принципам, передбаченим Законом України "Про бухгалтерський облік а фінансову звітність в Україні".

Наказ про облікову політику є одним з перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства.

Наказ про облікову політику на підприємстві ВАТ "Демітекс" наведено у додатку С.

Безпосередню участь при формуванні облікової політики, а також відповідальність за її формування у ВАТ "Демітекс" беруть на себе директор і головний бухгалтер та інші служби підприємства, відповідальні за планування таких важливих показників, як собівартість виробленої і реалізованої продукції, класифікації витрат, амортизації тощо, розробляють і вносять свої пропозиції з питань формування облікової політики.

Щодо обов’язків керівника і головного бухгалтера стосовно організації та ведення бухгалтерського обліку, то керівник підприємства створює необхідні умови для правильного ведення обліку та організовує контроль діяльності всіх бухгалтерських служб. З метою забезпечення ведення бухгалтерського обліку у ВАТ "Демітекс" створена бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером.

Головний бухгалтер ВАТ "Демітекс" забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організовує контроль за повнотою і достовірністю відображення всіх господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, організовує документооборот; розподіляє обов’язки між працівниками бухгалтерії і здійснює контроль за їх виконанням, готує проекти наказу про облікову політику тощо.

У обов’язки головного бухгалтера та економіста входить: установка нормативних даних для ведення обліку і списання, виняткові права роботи в системі (відкриття закритих документів, коректування карток клієнтів), оперативний аналіз і контроль ведення обліку, подання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством, надання щорічного звіту в органи правління товариства.

У обов’язки бухгалтера входить: заповнення необхідних довідкових даних, контроль оформлення документів на реалізацію товарів і послуг, контроль оформлення податкових накладних, завантаження банку, розноска платежів, формування перерахунку платежів, за наявності модуля обміну контроль завантаження даних.

Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що відображають стан капіталу в процесі його кругообігу та здатність суб’єкта господарювання фінансувати свою діяльність.

Фінансовий стан підприємства слід здійснювати за допомогою експрес-аналізу, що утворюється з вихідного балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки активів підприємства та джерел їх формування. Порівняльний аналіз балансу фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізу, активно використовувані в практиці вітчизняних та зарубіжних фірм.

У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні та відносні зміни величини різних статей балансу за певний період. Метою вертикального аналізу є розрахунок деяких коефіцієнтів, що характеризують структуру активів підприємства та їх джерел. Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного. Тому, побудуємо аналітичну таблицю, що характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динамміку окремих її показників.

З даних табл. 3.1 бачимо, що капітал ВАТ "Демітекс" зріс при порівнянні 2009 року з 2007 р. на 659145 тис.грн., або на 124%, при порівнянні 2009 і 2008 років на 488293 тис. грн. або на 69,5%.

При цьому, необоротні активи зросли при порівнянні 2009 та 2007 років на 7599 тис. грн., або на 75,5%, а у порівнянні 2009 і 2008 років на 5433 тис. грн. або на 44,4%.

У структурі всього капіталу частка необоротних активів знизилась при порівнянні 2009 і 2007 років на 0,4%, а при порівнянні 2009 і 2008 років на 0,03%.

Оборотні активи зросли при порівнянні 2009 і 2007 років на 568337 тис. грн. або на 109,1%, а у порівнянні 2009 і 2008 років - на 428587 тис. грн. або на 64,9%. У структурі всього капіталу частка оборотних активів знизилась при порівнянні 2009 і 2007 років на 6,5%, а в 2009 і 2008 років на 2,6%.

Щодо джерел формування капіталу, то відбувся ріст власного капіталу відповідно у порівнянні 2009 року до 2007 - на 81358 тис. грн., або на 65,8%, а у порівнянні 2009 року до 2008 на 53113 тис. грн., або на 135%. У структурі всіх джерел формування капіталу частка власного капіталу знизилась при порівнянні 2009 і 2007 років на 6%, а у порівнянні 2009 і 2008 років на 4,4%.

Але одночасно відбулося зростання довгострокових