Скачать

Ейдетика. Використання символів на логопедичних заняттях

Дошкільний навчальний заклад №6

Ейдетика. Використання символів на логопедичних заняттях

Зайцева О.В.

вчитель-логопед

2008

Анотація

Вчитель-логопед Зайцева О.В. в логопедичній роботі з дітьми застосовує символи. Орієнтуючись на пропоновані символи, діти запам’ятовують не лише лише сам звук, а й образ, що виникає в їхній уяві, коли вони вимовляють цей звук. Таке запам’ятовування з опорою на образ називається ейдетичним.

Прихильний до ейдетики педагог може задіювати необмежені резерви мислення дитини, розвиваючи її природну здатність мислити образами.

Саме цю закономірну стадію дитячого розвитку Олеся Вікторівна взяла за основу, розробляючи методику використання образних символів звуків (літер) у логопедичній роботі з дітьми дошкільного віку.

Завдяки використанню образів-символів логопед уникає мовно-корекційного тиску на дитину, щоб не пригнічувати її. До того ж символ породжує творчий потенціал, збільшує зацікавлення, розвиває мотивацію, сприяє кращому засвоєнню корекційно-навчального матеріалу, підводить до самостійного засвоєння дітьми норм правильної вимови звуків рідної мови.

Рецензент: вихователь-методист О.А. Шевчук

Зміст

Анотація

Зміст

Вступ

Розділ 1. Ейдетика і формування правильної вимови звуків

Розділ II. Використання символів на логопедичних заняттях

2.1 Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей дошкільного віку

2.2 Розвиток рухливості органів артикуляційного апарату - важливий крок на шляху до правильного мовлення

Рекомендована література

Додатки

Ігри на розвиток фонематичного слуху

Артикуляційна гімнастика

Пальчикова гімнастика. Конспекти занять

Ігри - медитації

Причини мовних порушень

Розвиток розмовної мови засобами розвиваючих ігор

Консультації для вихователів

Значення роботи по розвитку правильної звуковимови

Етапи розвитку фонематичного слуху

Мовленнєве спілкування у грі

Вступ

Не забезпечуйте дітей готовими формулами,

формули - порожні,

збагатіть їх образами та картинками,

на яких видно єднальні зв’язки.

Не обтяжуйте дітей мертвим тягарем фактів,

навчіть їх прийомів і способів,

які допоможуть їм осягти це.

В. Давидов

В середині 80-х років ХХ ст. російський вчений Ігор Матюгін розробив ігрову систему, яка покращує сприймання та відтворює інформацію, спираючись на властиве кожній людині вміння уявляти та фантазувати. Він запропонував використовувати весь спектр уявлень і фантазій: зорових, рухових, тактильних, нюхових та смакових. Чисельні експерименти довели, що пам’ять людини тісно пов’язана з її уявою та уявленнями - "ейдосами", як казали древні греки. Методика отримала назву "Школа ейдетики". Сьогодні ця ігрова методика популярна серед тих, хто прагне неформально ставитися до процесів пізнання та навчання. Завдяки розвиткові образної уяви та яскравої фантазії ейдетика допомагає використовувати ті виняткові можливості, "резерви", які є у кожного з нас.

Чи помічали ви, з якою легкістю ваша дитина запам’ятовує фрази з мультфільмів, рекламних роликів, слова з пісень? А скільки зусиль їй треба докласти для того, щоб запам’ятати віршик, правило чи таблицю множення? До того ж, вивчений віршик дитина забуває через тиждень - два, а улюблені фрази пам’ятає місяцями. У чому ж тут справа? А справа в тому, що діти сприймають та запам’ятовують інформацію через світ образів. В першому випадку основою для запам’ятовування став яскравий образ, а в другому - нав’язана дорослим інформація. Перші 5-7 років права півкуля, відповідальна за уяву, розвивається у людини швидше за ліву, відповідальну за логічне та аналітичне мислення. Ось чому яскраві образи такі важливі у житті ваших дітей.

За допомогою яскравої дитячої уяви можна швидко і надовго запам’ятати потрібну інформацію. А головне - таке навчання, основане на грі та фантазії, зовсім не обтяжує дитину, навпаки - переключає її на діяльність іншої півкулі, отже - дитина відпочиває. До того ж, застосовуючи методи ейдетики, ми підключаємо інші відчуття: слухові, тактильні, рухові, нюхові і навіть смакові! Таким чином відбувається розвиток усіх видів памяті і, як наслідок, ефективність навчання покращується.

Відомий факт: інформація, приправлена позитивними емоціями, сприймається вдвічі швидше і тримається у памяті набагато довше! Доведено, що емоційно негативна інформація блокується підсвідомістю і пам’ять намагається до неї не повертатися. З позитивною - все навпаки. Ось чому, коли навчання супроводжується позитивними емоціями, його результати просто неймовірні.

До того ж розвинена уява допомагає у різних життєвих ситуаціях: ефективно відпочити, швидко вийти зі стресового стану, зняти пригнічений настрій і навіть поліпшити своє здоров’я. Адже значна кількість психологічних методів базується на спрямованому фантазуванні, візуалізаціях та різного роду уявленнях!

Сучасні методики навчання та виховання орієнтують, зокрема, на використання проблемних ситуацій. Ще Л. Виговський зазначив, що навчальні завдання завжди мають випереджати досягнутий дітьми на даний час рівень розвитку. Тобто проблеми, які постають перед ними, не повинні бути занадто легкими, а отже, вирішити їх можна лише інтенсивно напружившись розумово.

Особливої актуальності ця проблема набуває стосовно навчання дітей, яким притаманні певні мовленнєві вади, що зумовлюють серйозні утруднення в опануванні основними програмовими завданнями.

Щоб забезпечити належний розвиток мовлення дошкільнят, педагогові важливо усвідомити, що він має не тільки говорити сам, скільки створювати умови для багатофункціонального використання дітьми усного слова. Методика спільного навчання дає їм змогу набувати навичок міжособистісного спілкування в ігрових групах, склад яких постійно змінюється. Результатом такої співпраці є досягнення вищих рівнів розуміння у процесі обговорення знань, думок, ідей тощо.

Позитивний вплив допоміжних чинників на запам’ятовування навчального матеріалу довели ще наприкінці XІX століття психологи-експериментатори Г. Ебінгауз, Г. Мюллер, Ф. Шуман. В логопедичній роботі з дітьми допомагає символізація звуків. Символ - це наочна уява про звук, яка є зразком для наслідування у вимові. Орієнтуючись на пропоновані символи, діти запам’ятовують не лише сам звук, а й образ, що виникає в їхній уяві, коли вони вимовляють цей звук.

Спеціальні дослідження свідчать, що навчання з використанням цих засобів має розвивальний характер.

Оперування символами наближує дитину до природного, а не штучно-примусового вимовляння звуків, створює безпосередні передумови для самостійної корекції їх, для звукового самовдосконалення. До того ж символізація наочного матеріалу дає змогу коригувати не лише якийсь один звук, а кілька звуків водночас.

Символ - це немовби жива істота, яка може літати, шипіти, гарчати, бігати, повзати, гудіти, свистіти, щоб досягти головного результату - правильного звучання звука як у свідомості дитини, так і в артикуляції.

При використанні символів дитині значно легше засвоїти поняття, коли воно не тільки показане логопедом, а й позначене зрозумілим, близьким для дитини образом, легким для сприймання. Ці символи використовуються не один рік і довели свою ефективність. У старших групах при використанні символізації в навчальному процесі у дітей немає проблем зі звуковим аналізом. Дитина усвідомлює поняття "звук", не зливає, як це зазвичай буває, приголосний з голосним.

В свої роботі ми використовуємо символи на всіх етапах. Це дає можливість активізувати всі види аналізаторів, а це набагато пришвидшує навчальний процес.

Такий підхід до постановки, автоматизації та диференціації звуків має велике значення.

Легко навчає артикуляційної гімнастики, яка проводиться щоденно.

Розвиває фонематичний слух ефективніше, швидше, легше сприймається дітьми.

Наочне формує поняття “звук", а це дозволяє дитині легко розібратися у звуковому аналізі.

Зрозуміло пояснює артикуляційну позицію звуку.

Знімається необхідність в самостійному етапі диференціації, який після автоматизації звуку завжди був довготривалим.

Дає змогу активно співпрацювати з батьками.

Використання символів не втрачає своєї актуальності на всіх етапах логопедичної роботи. На кожному занятті діти зустрічаються із символами. Це розвиває мислительні процеси, пам'ять, увагу, а також виховує самостійність, наполегливість.

В дошкільному закладі функціонує дві групи дітей з фонетико-фонематичними порушеннями. В першій групі діти займалися за звичайною системою, а в другій - за системою використання символів. Як видно з діаграми, у 2 групі відстежується значна динаміка росту, що ще раз підтверджує ефективність запропонованої системи роботи.

Розділ 1. Ейдетика і формування правильної вимови звуків

Своєчасний і правильний розвиток мови дає дитині змогу більш свідомо сприймати предмети та явища навколишнього світу. Тому будь-які порушення мовлення так чи інакше впливають на її діяльність і поведінку, зумовлюють недостатню розумову пізнавальну активність. Серед дітей, які говорять погано й неправильно, зазвичай, з’являються інтелектуально пасивні "мовчуни". Особливе важливе значення має правильна та чітка вимова звуків і слів у час навчання грамоти. Крім того, існує також діалектичний зв'язок між сформованістю мовлення та загальним розумовим розвитком дитини (К. Ушинський, Л. Виготський, С. Рубінштейн, А. Лурія та ін.)

Рівень розвитку розумових здібностей дошкільнят і молодших школярів чимало важить для успішного оволодіння ними програмним матеріалом. Розвивальний ефект навчання залежить від того, які знання повідомляються дітям і в який спосіб. Вчені - психологи і педагоги (О. Запорожець, А. Усова, Н. Поддьяков) довели необхідність прямого керування з боку дорослих розвитком розумових здібностей дітей. З цією метою вони радять у процесі навчально-виховної роботи послуговуватися різноманітними символами, знаками, замінниками, наочним моделюванням (схемами, планами, кресленнями). Спеціальні дослідження свідчать, що навчання з використанням цих засобів має розвивальний характер.

Заміною, власне, є використання під час розв’язання розумових завдань умовних "образів" реальних явищ і предметів, різних знаків та символів. Символ - це певний знак, емблема, що умовно позначає якесь поняття, щось абстрактне.

Застосування образів-символів мовних звуків у корекційній роботі з дітьми дає змогу повніше використовувати резерви розумового розвитку дитини, а також створювати належне навчально - розвивальне середовище. Педагогічна технологія з опорою на образи-символи (за М. Фомичовою) передбачає не лише формування відповідних артикуляційних навичок, а й саморозвиток, самоконтроль, самокорекцію вад вимови звуків; перехід від активності дорослого до активності самої дитини.

Педагоги та фахівці мають враховувати, що в дошкільнят і молодших школярів мовні центри Брока та Верніке у лобній ділянці лівої півкулі мозку ще не є достатньо розвиненими для абстрактного мислення. Використання ж символів у корекційній роботі створює відповідне предметно-стимулююче середовище, яке забезпечує формування сенсомоторної цілісності дітей (емоційності, інтелекту, волі), підтримує єдність думки, почуттів і дій.

Оперування символами наближує дитину до природного, а не штучно-примусового вимовляння звуків, створює безпосередні передумови для самостійної корекції їх, для звукового самовдосконалення. До того ж символізація наочного матеріалу дає змогу коригувати не лише якийсь один звук, а кілька звуків водночас.

Внаслідок вікової недорозвиненості аналітико-синтетичної діяльності мозку дитина ще не здатна належним чином порівнювати свою неправильну (дефектну) звуковимову з правильною. У такій ситуації самоконтроль є недостатнім або взагалі відсутній. І саме символ слугує тією опорою, тим помічником, який самоорганізовує, налаштовує на правильну звуковимову, скорочує термін виправлення наявних мовленнєвих вад.

Позитивний вплив допоміжних чинників на запам’ятовування навчального матеріалу довели ще наприкінці XІX століття психологи-експериментатори Г. Ебінгауз, Г. Мюллер, Ф. Шуман. Роботі логопеда з дітьми допомагає символізація звуків. Символ - це наочна уява про звук, яка є зразком для наслідування у вимові. Орієнтуючись на пропоновані символи, діти запам’ятовують не лише сам звук, а й образ, що виникає в їхній уяві, коли вони вимовляють цей звук. Таке запам’ятовування з опорою на образ називається ейдетичним (грец. ейдос - "образ").

За науковим визначенням ейдетизм - це особливий різновид образної пам’яті, здатність найбільш яскраво й точно відтворювати в усіх деталях наочні образи предметів, які в даний момент не діють на органи чуттів. Фізіологічно основною ейдетичних образів є залишкове збудження зорового аналізатора.

Явище ейдетизму пов’язане з таким феноменом людського мозку як уміння "бачити" предмет, що вже безпосередньо не сприймається. Ейдетик не згадує, а ніби продовжує бачити, чути, відчувати те, чого вже біля нього немає. Вчені довели, що образне мислення закладене в дитині від природи і притаманне їй завжди.

Ейдотехніка - теорія, створена в марбурзькій психологічній школі (Німеччина) у 20-40 роках XX ст. Засновник цього вчення Е. Менш стверджував, що ейдетизм як різновид образної пам’яті є закономірною стадією дитячого розвитку, що сягає свого піку в 11-16 років. Прихильний до ейдетики педагог може задіювати необмежені резерви мислення дитини, розвиваючи її природну здатність мислити образами.

Саме цю закономірну стадію дитячого розвитку ми взялиа за основу, розробляючи методику використання образних символів звуків (літер) у логопедичний роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку.

Таким чином, завдяки використанню образів-символів логопед може уникати мовно-корекційного тиску на дитину, щоб не пригнічувати її. До того ж символ породжує творчий потенціал, збільшує зацікавлення, розвиває мотивацію, сприяє кращому засвоєнню корекційно-навчального матеріалу, підводить до самостійного засвоєння дітьми норм правильної вимови звуків рідної мови.

Важливо й те, що практика застосування символів ураховує відоме вчення Л. Виготського про "зону найближчого розвитку". Спочатку дитина навчається правильно вимовляти звук із допомогою дорослого та певного образу-символу; потім спирається лише на символ; а згодом обходиться вже без нього (в міру автоматизації вимови). Впровадження цієї технології у практику стимулює перехід зони найближчого розвитку в актуальний розвиток самокорекції звуків. На початковому етапі автоматизація звука за допомогою символу відбувається на рівні механічного засвоєння, а з часом поступово переходить на рівень свідомого використання знань та орхоепічних навичок.

В роботі ми користувалися наступними принципами:

Активізація різних

видів аналізаторів

(зорового, мовно- Співвіднесення образу -

слухового, мовно- символу з певним

рухового) звуком (літерою)

Компенсація

та розвиток Розвиток самоконтролю,

недостатнього самокорекція вад вимови

фонематичного звуків

слуху

Формування та розвиток

пізнавальної діяльності-

спостережливості, уваги,

пам’яті, мислення

Стимулювання

інтересу до корекційної

Зняття навчально- діяльності, до логопе-

психологічного дичних занять

перевантаження

під час занять

Спираючись на ейдетику, ми розробили відповідні прийоми використання образів - символів у логопедичній роботі з дітьми

Ейдетичні прийоми:

Розглянемо перелічене детальніше.

Англійський психолог У. Джеймс зазначав, що кожний елемент асоціації є своєрідним "гачком", на якому "висить" факт і за допомогою якого можна "зловити" його, коли він занурюється на "дно". Асоціативний символ і є таким "гачком" у логопедичній роботі з дітьми, особливо з тими, в кого спостерігаються знижений фонематичний слух, нестійка увага тощо.

Прийом оживлення символу

Цей прийом допомагає дитині не лише почути конкретний звук, а за допомогою зорового образу ще й "побачити" його у словах, у тексті.

Символ - це немовби жива істота, яка може літати, шипіти, гарчати, бігати, повзати, гудіти, свистіти, щоб досягти головного результату - правильного звучання звука як у свідомості дитини, так і в артикуляції.

Наприклад, у навчально - ігрових ситуаціях оживлений символ "жук" виконує певні дії (літає, сидить, повзе, лежить) на тлі протяжного звучання: Ж-Ж-Ж… У слові жаба дитина впевнено вимовляє звук "Ж", тому що малюнок - символ жука асоціюється в неї із відповідним звуком.

Прийом перевтілення

Тут дитина сама виконує роль живого символу, витвореного в її уяві, увіходить в його образ, фіксує свої почуття, емоції. А позаяк власний досвід утримується в пам’яті найкраще, то й ефект запам’ятовування - як звучить та артикулюється звук - значно сильніший.

Входження в образ живого символу допомагає самостійно концентрувати увагу на певному звуці, правильно вимовляти його, а відтак долати свою невпевненість щодо правильного виконання того чи іншого завдання з певним звуком. У ході ігрових ситуацій та перевтілення у живий символ у дитини вдосконалюються артикуляційні навички, закріплюється правильна вимова звука, розвивається фонематичний слух.

Скажімо, у грі "Жуки полетіли на прогулянку" (до лісу, на поле, на луку) дитина, уявляючи себе жуком, імітує й озвучує його політ, чітко вимовляючи звук "Ж". з кожним разом завдання для "жука" змінюються, ускладнюються. Продемонструємо це на прикладах.

Завдання 1. "Політ великого жука" - вимовляти звук "Ж" твердо, протяжно, "сердито".

Завдання 2. "Політ маленького жука" - тихим, лагідним голосом вимовляти звук "Ж" пом’якшено, коротко, пестливо, весело.

Завдання 3. "Політ великого та малого жуків" - почергово проспівувати коротку й довгу пісню, тверду та пом’якшену, сердиту та лагідну, протяжну й уривчасту.

Завдання 4. "Гра - інсценівка за віршиком про жука":

Ой летів жук, жук.

(Діти - "жуки" імітують політ, озвучуючи його: ж-ж-ж).

Та й у воду - фук!

(Діти - "жуки" падають на спину).

Жук лежить і встати не може,

(Дитини - "жук", лежачі на спині, рухає руками, ногами й весь час промовляє: ж-ж-ж)

Кличе, хто йому допоможе: ж-ж-ж.

(Дитина "жук", голосно промовляє цей звук, кличе на допомогу)

Прийом активізації відчуттів дитини.

Зазначений прийом передбачає під час ігор з автоматизації та диференціації звуків оптимальне використання систем - аналізаторів: зорової, слухової, кін естетичної, моторної. Це допомагає дітям краще запам’ятовувати правильну вимову самого звука і слів із ним, проявляти самостійність та самоконтроль.

Для прикладу розглянемо зміст гри "Потяг". Діти будують варіанти потягу, викладаючи картинки-символи, літери, склади, слова з відповідними символами, і виконують різні мовленнєві завдання. Вони починаються з відповідей на запитання, які формулюються у процесі розглядання ряду зображень. Тут слід обов’язково дотримуватися логіки побудови запитання та вказівок:

Хто за ким їде? (щоразу дитина має назвати символ, звук, літеру, склад, слово, предмет).

Хто перед ким їде?

Хто в якому вагончику (за порядком) їде?

Хто сусіди-друзі вагончика?

Визнач, якого вагончика не стало.

Назви всі вагончики з пам’яті (очі заплющені).

Визнач, який новий вагончик причепили.

Скажи, який вагончик тобі найбільш сподобався.

Наступний етап роботи-дії дитини, які активізують її мовленнєву діяльність:

Побудуй короткий потяг і назви, хто в ньому їде.

Побудуй довгий потяг і назви, хто в ньому їде.

Визнач, що змінилося (поміняти місцями, забрати, додати вагончики). - Розстав вагончики по місцях (сталася аварія, вагончики роз’їхалися).

Обери, з ким ти хочеш поїхати, пограти.

Виконуючи такі маніпулятивно-мовленнєві завдання, діти "бачать", чують, відчувають, вимовляють потрібні звуки, співвідносячи їх із відповідними символами. Те саме спостерігається, коли вони співвідносять символ із літерою, читають склади та слова.

Прийом зацікавлення

Попри те, що в пропонованій структурі використання образів-символів звуків поданий прийом останній, за логікою навчального процесу він є провідним. Цей прийом активізує дітей, підвищує мотивацію та результат корекційних занять. Під час роботи із символами увага концентрується не на самому звукові, а на конкретному виді діяльності: "жук літає і гуде"; "бджола гуде, збирає і несе мед до вулика"; "собака бігає, гарчить"; "змія виступає в цирку і шипить" тощо. Це викликає цікавість і захоплення, бажання працювати над звуком. Тож дитині не доводиться докладати спеціальних зусиль, адже включається мимовільне запам’ятовування. Їй цікаво погратися з близькими, знайомими й зрозумілими символами. Завдяки цьому звуки засвоюються природним шляхом, без натиску й перевантажень, корекційно-навчальний процес стає цікавим і доступним для всіх дітей-логопатів.

Розділ II. Використання символів на логопедичних заняттях

Дитині значно легше засвоїти поняття, коли воно не тільки показане логопедом на собі, а й позначене зрозумілим, близьким для дитини образом, легким для сприймання. Ми рекомендуємо використання символів на всіх етапах роботи. Це дає можливість активізувати всі види аналізаторів, а це набагато пришвидшує навчальний процес.

У роботі ми використовуємо такі види символів:

символ - орган артикуляції;

символ-артикуляційна позиція;

символ - звук:

символ - артикуляційна вправа.

Ці символи використовуються в практиці не один рік і довели свою ефективність. Вихователям ми рекомендуємо використовувати символи-звуки від молодшої групи при навчанні дітей вміння чути звук у слові та виділяти його. У старших групах при використанні символізації в навчальному процесі у дітей немає проблем зі звуковим аналізом. Дитина усвідомлює поняття "звук", не зливає, як це зазвичай буває, приголосний з голосним.

Символи - мовні органи.

Використовуються з молодшої групи для ознайомлення з органами артикуляційного апарату та розвитку рухливості щелеп та губ. Використовуються і з метою обстеження мовного апарату в статиці та динаміці.

Вивчається будова язика (див. схему).

Ми вважаємо, що це дає можливість дітям усвідомити важливість розвитку рухливості язика, губ, зрозуміти, що для того, щоб сказати правильно звук, потрібно правильно поставити зуби, губи, язик.

Символ - артикуляційна вправа

На підготовчому етапі до постановки звуку ми використовуємо загальні комплекси артикуляційних вправ, об'єднані назвою "Прогулянка язика", "Язик-чарівник".

Символи - звука. "Пісенька"

Ознайомлення із символами-звуками ми рекомендуємо проводити з молодшої групи з метою формування поняття "звук" - "пісенька" і того, що звук може бути намальований. На цьому етапі необов'язкове дотримання чисто звукового відображення. Наприклад: М - корова - а "Му-у" для полегшення розуміння дітьми завдання і дає їм можливість відтворити його. Це проводиться у вигляді веселої звукової розминки.

Звук стає в нас дуже вмілим

Лиш тоді, як зрозумілий.

Звуки всі ми впізнаєм

І картинки роздаєм.

К - капають краплинки в тиші.

Г - горох нам лущать миші.

X - хом'як хропе вві сні.

Ц - розбудим навесні.

П - гармата стрілить враз.

С - з крана сочиться вода.

Д - два дятли зводять дім.

Т - стукнем молотком по нім.

Ш - вітер в небі заспівав,

3 - комара злякався я.

Ж - звичайно - жук летить.

Р - у клітці тигр не спить.

4 - поїдем паровозом.

Л - кораблик діток возить.

М - мукає корова в лузі,

Зі звуками ми добрі друзі!!!

У середній групі поняття "звук" оформляється в чистий однозвуковий.

Мета. Вивчити основні звукові групи: свистячі, шиплячі, "Л" та "Р" і вміти їх розрізняти на слух.

На початковому етапі ми використовуємо 5 звукових символи: "Ш" та "С" для розрізнення далеких за артикуляційними ознаками звуків.

Наприклад: Діти, все на світі має свій голос, свою пісеньку, тільки треба вміти її почути. Пригадаймо, як співають дерева, коли віє вітер? Вони співають так: "ш-ш-ш". А можна пісеньку намалювати. Ось вона. ("На фланелеграф виставляється символ - звук "Ш"). Це пісенька дерев або вітру. Разом її заспіваймо. Уявімо, що ми дерева, піднімемо руки вгору, вітер віє нам в обличчя, захиталось деревце, ось віти гнуться до землі, заспівали тихо "ш-ш-ш". Уже сильніший вітер дме, голосніше "ш-ш-ш". Таким самим чином ознайомлюємо зі звуком "С" - пісенькою водички.

Потім виставляю обидва символи: "С" та "З".

Пропоную такі ігри.

"Заспівай пісеньку" - указкою на символ - дитина "співає" пісеньку. Дитина може рухами зображати звук, якщо вона його не вимовляє.

"Поверни пісеньку". Один символ забирається. Пісенька полетіла, а щоб її повернути, треба її заспівати.

Таким чином ми знайомимо з 4 звуками: "Ш" - "Ж", "С" - "З".

Проводжу ігри із 4 символами.

"Заспівай пісеньку".

"Яку пісеньку я співаю? Покажи".

"Якої пісеньки не стало? Поверни її".

"Загадай мені заспівати пісеньку. Чи правильно я співаю?"

Це - надзвичайно важливо, якщо дитина навіть не вимовляє звук правильно, не чує свою дефектну вимову. Це дає змогу відкрити "внутрішнє вухо", розвиває вміння почути новий звук у чужому, а потім власному виконанні, розрізнити, виокремити його з ряду інших, співвіднести із символом.

Ці ігри проводяться на всіх етапах розвитку фонематичного слуху та постановки звуків.

Мовний матеріал до занять.

Пісня вітерцю шумить, водичка з краника свистить,

Ти послухай і впізнай, пісеньки всі відгадай.

Ця ось пісенька свистить,

А ось ця, мабуть, шумить.

Часом може задзвеніти

і дзижчати може, діти.

Тільки де вона свистить?

Тільки де вона шумить?

Ти послухай і впізнай,

пісеньки всі відгадай.

Треба м'ячик упіймати,

чиюсь пісню відгадати.

Пісня схована в слова.

Може, пісня про жука?

Якщо пісенька дзвенить,

то про що нам гомоніть?

Що згадати нам пора?

Ну, звичайно, комара!

Усі вищенаведені символи використовуються логопедами в повсякденній роботі на заняттях групових та індивідуальних.

Символи - артикуляційна позиція

Символ-артикуляційна позиція використовується тільки на заняттях з постановки звуків та автоматизації.

Спочатку використовуємо артикуляційні комплекси постановки в поєднанні з дидактичними іграми для розвитку фонематичного слуху. Звичайно ж, тільки на основі символів. Основне завдання - навчити чітко виділяти потрібний звук і знати його правильну артикуляцію.

Структура заняття

Розминка - комплекс постановки звуку, наприклад: "Ш". Комплекс із символів.

На підставці з'являється символ - звук "Ш" та "С" (дитина не вимовляє шиплячих). Проводиться дидактична гра "Яку пісеньку я співаю?", "Заспівай мені пісеньку".

3. Вивчення правильної позиції мовних органів для вимови "Ш".

На підставку виставляється символ - позиція зубів та губ.

Символ - позиція язика.

Символи знайомі з попередньої роботи. Нові вивчаються на занятті.

4. Пропонується дитині за символами виконати артикуляційну позицію.

5. Вводимо новий символ —

"Теплий подих", яким перевіряємо правильність звуку "Ш".

6. Порівняння з вимовою "С". Методика цього не дозволяє, але при використанні символів це можливо, для дитини не важко і дозволяє не проводити диференціації аж в кінці, яка забирає багато часу.

Коли ізольований звук поставлено, одразу проводжу завдання з диференціації.

Структура заняття

1. Артикуляційний комплекс вправ на постановку шиплячих з використанням символів.

2. На підставку виставляється символ - звук "Ш".

"Підбери до символу позицію". Дитина повинна вибрати з інших символів символи - позиції вимови "Ш". Викладає на підставку.

Потім виставляються на підставку символ "С" і символи артикуляції

3. Порівняння символів, порівняння вимов.

Дидактичні вправи. "Відгадай звук за символами", "Підбери вимову до пісеньки", "Підбери позицію губ (язика) до пісеньки".

Таким чином чітко закріплюється в свідомості дитини різниця - позицій губ - "віконечко"/"усмішка"; язика - внизу/вгорі; подиху - холодний/теплий. Формуємо поняття про 2 групи звуків.

Легко ставимо звук "Ж" за допомогою символів.

На підставку, де виставлено символ-звук "Ш" та його символи вимови, виставляємо і символ-звук "Ж". Дитина чітко бачить, що вимова цих звуків не відрізняється нічим. Вводимо ще один символ - символ дзвінкості.

Формуємо поняття “звуки-друзі”, тобто звуки однієї групи.

Такий підхід до постановки звуків та розвитку фонематичного слуху має велике значення.

Легко навчає артикуляційної гімнастики, яка проводиться щоденно.

Розвиває фонематичний слух ефективніше, швидше, легше сприймається дітьми.

Наочне формує поняття “звук", а це дозволяє дитині легко розібратися у звуковому аналізі.

Зрозуміло пояснює артикуляційну позицію звуку.

Знімається необхідність в самостійному етапі диференціації, який після автоматизації звуку завжди був довготривалим.

Дає змогу активно співпрацювати з батьками, задавати домашні завдання в зрозумілій формі.

Використання символів не втрачає своєї актуальності на всіх етапах логопедичної роботи. На кожному занятті діти зустрічаються із символами. Це розвиває мислительні процеси, пам'ять, увагу, а також виховує самостійність (домашні завдання), наполегливість.

2.1 Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей дошкільного віку

Формування правильної вимови у дітей - це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.

Рівень розвитку дрібної моторики - один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т.п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.

Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання: Розминати пальцями пластилін, глину.

Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.

Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.

Стискати та розтискати кулачки.

Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.

Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити" по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.

Показувати окремо тільки по одному пальчику.

Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.

Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.

Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.

Нанизувати великі ґудзики на нитку.

Зав’язувати вузлики на мотузці.

Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.

Закручувати шурупи, гайки.

Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.

Складання матрьошок.

Малювання у повітрі.

Ігри з піском, водою.

Малювати, розфарбовувати, штрихувати.

Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу - предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

“Пальчикові ігри” - це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч", “ліворуч”, “вгору”, “вниз" і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

Моя сім’я

Цей пальчик - мій дідусь,

Цей пальчик - моя бабуся,

Цей пальчик - мій татусь,

А оцей - моя матуся,

Ну, а цей маленький - я,

Ось уся моя сім’я

(Почергове згинання пальчиків починаючи з великого)

Хованки Пальці в хованки всі грались

Ось так, ось так,

В кулачки всі заховались,

Ось так, ось так.

(Ритмічно згинати та розгинати пальці, покрутити кулачком)

Сорока Сорока біло