Скачать

Екологічне виховання засобами народознавства

Міністерство освіти та науки України

Тернопільський національний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка

Кафедра педагогіки і методики початкового навчання

Дипломна робота

«Екологічне виховання засобами народознавства»

Виконала

студентка 51 групи

факультету ПВПК

Воловнік Надія Анатоліївна

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук,

доцент

Матіяш Валентина Василівна

Тернопіль - 2009

Зміст

Вступ

1. Педагогічні умови використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів

2. Експериментальне дослідження.

2.1 Методика експериментального дослідження

2.2 Аналіз результативності експериментальної методики

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

На початку 21 століття, як ніколи дотепер, перед усією людською спільнотою гостро постали проблеми екологічної безпеки на планеті, пошуку науково обґрунтованої стратегії системи відносин «людина - суспільство - природа», актуалізації екологічної політики для запобігання порушенню етичних норм ставлення до природи, деградації глобального навколишнього середовища, глобальній екологічній катастрофі. Для України ці проблеми є особливо актуальними.

Розроблення й реалізація національної екологічної стратегії у контексті переходу нашої країни до моделі сталого розвитку відповідно до рішень Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), Всесвітнього саміту в Йоганнесбурзі (2002) та політичних орієнтирів європейського процесу «Довкілля для Європи» потребують екологізації суспільної свідомості, впровадження системи учнів екологічної підготовки підвищення їхнього рівня екологічної освіти та екологічної культури.

Екологічна культура коригує наукове пізнання, стиль мислення, впливає на становлення основних світоглядних орієнтацій і переконань, охоплює всі сфери діяльності людини. Будучи органічною складовою частиною всієї культури суспільства, вона має історичний характер і закріплюється в етичних нормах, звичаях, у стійких стереотипних стосунках людини і природи.

Етноекологія як система цінностей є незмінним фактором виховання сучасного учня початкової школи. Широко відображено у фольклорі (казках, легендах, приказках, загадках, піснях), віддзеркалення в ужитковому мистецтві, звичаях, обрядах, відтворення у традиціях трудового і родинного виховання, Етноекологія містить у собі глибинну мудрість усвідомлення місця людини в природі.

Зазначимо, наукові знання, зливаючись в одне ціле з народними знаннями про природу, більше впливають на почуття дітей молодшого шкільного віку, активна взаємодія з природою сприяє формуванню екологічно доцільної поведінки школярів у навколишньому середовищі. Цілком очевидно, що можливості формування гуманного ставлення до природи, репрезентовані народною культурою, ще далеко не вичерпані сучасною школою.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки проблеми формування екологічної культури розглядались у низці наукових досліджень (С. Деребо, В. Крисаченко, М. Колесник, Е. Писарчук, Т. Русак, Н. Сєдова). Особливості екологічного виховання молодших школярів досліджувались вітчизняними – М. Колесник, В. Маршицькою, Ж. Масенко, О. Онопрієнко, Г. Пустовіт. Особливої уваги заслуговують роботи, у яких пізнавальна і практична діяльність у конкретному соціоприродному середовищі пов’язується з проблемами охорони природи (М. Вересов, М. Дуденко, т. Мацейків, м. Стельмахович, В. Скуті на, І. Лебідь). Поряд з іншими питаннями автори розглядають значення емпіричних знань та багатовікових традицій українського народу у формуванні екологічної культури школярів. Дослідники відзначаються, що інтегрування народознавчого матеріалу у зміст екологічної освіти створює умови для засвоєння дитиною традиційно – нормативного ставлення до природи як до цінності, відображеної в явищах матеріальної і духовної культури українців.

Відтак особливої значимості набуває проблема використання народознавчого матеріалу як засобу оптимізації виховного процесу, зокрема в аспекті екологічного виховання. Тому виникає потреба звернутися до ретельного вивчення шкільного народознавства як ефективного засобу навчання та виховання. Саме народознавство є своєрідним підсилювачем у розв’язанні актуальних проблем екологічного виховання через вагомі потенційні можливості у цьому плані.

Зазначимо, що народознавчий матеріал є природнім стимулюючим фактором формування екологічної культури учнів початкових класів. Можливості його важко переоцінити, якщо співвіднести із сучасними завданнями гуманізації початкової освіти. Тому цілком логічно, що аналіз сьогоденної шкільної практики засвідчує підвищений інтерес до означеної проблеми. При цьому виникає потреба наукового підходу до розробки цієї проблеми з урахуванням умов, у яких перебуває суспільство і початкова школа зокрема. Здійснений нами аналіз наукового фонду та стану шкільної практики свідчить про недосконалість цілісної технології екологічного виховання молодших школярів засобами народознавства. Неадекватна оцінка можливостей народознавчого матеріалу та незалежне використання у навчально-виховному процесі початкової школи, значно збіднює екологічну культуру молодших школярів. Актуальність і недостатній рівень розробки визначеної проблеми в теорії та шкільній практиці зумовили вибір нами теми дипломного дослідження. Об’єкт дослідження – процес використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів.

Предмет дослідження – педагогічні умови використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально апробувати умови та методику використання народознавства в екологічному вихованні учнів початкових класів.

Гіпотеза дослідження полягала у припущенні того, що використання засобів народознавства в екологічному вихованні учнів початкових класів буде ефективним

Відповідно до мети та гіпотези дослідження були виявленні такі завдання:

· вивчити стан проблеми у педагогічній теорії і шкільній практиці;

· виключити педагогічні умови, що забезпечують ефективність використання засобів народознавства у екологічному вихованні початкових класів;

· розробити експериментальну методику екологічного виховання молодших школярів засобами народознавства;

· зробити кількісний і якісний аналіз експериментального дослідження.

Практичне значення дипломного дослідження характеризується широкою сферою використання. Дослідні матеріали можуть бути використанні вчителями початкових класів, студентами, педагогами-організаторами.

Основні методи дослідження:

· аналіз педагогічної літератури;

· вивчення шкільної документації;

· вивчення та аналіз масового педагогічного досвіду;

· бесіда;

· спостереження;

· інтерв’ювання ;

· анкетування;

· педагогічний експеримент.

Базою дослідження виступали Ванжулівська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, Буглівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Лановецького району. В експерименті брали участь 30 учнів початкових класів. Структура дипломної роботи : вступ, два розділи, сім параграфів, висновки, список використаних джерел.

1. Педагогічні умови використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів

З’ясування педагогічних умов означеної проблеми не стало предметом спеціального вивчення, хоча напрацювання вчених в даному аспекті окреслюють чіткі орієнтири щодо нашого дослідницького задуму.

Зокрема, Щукіна Г.І. підкреслює, що умови , які забезпечують ефективність навчально-виховного процесу стосовно діяльності вчителя і діяльності учня повинні бути синхронними, щодо спрямованості, то результати. Андреєв визначає поняття, педагогічні умови, як обставину процесу навчання, яка є результатом цілеспрямованого відбору, конструювання, застосування елементів змісту, методів, прийомів, а також організаційних форм навчання для досягнення певної дидактичної мети. (6)

О.Федорова вважає, що педагогічною умовою називається сукупність об’єктивних можливостей змісту навчання , методів, організаційних форм, яка забезпечує успішне розв’язання поставлених завдань(8)

При виділенні педагогічних умов ефективного використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів ми врахували сутність ореноменів «екологічне виховання», «народознавство», їх структуру, функції та принципи. Зупинимось на характеристиці цих педагогічних умов.

1. Систематичність та послідовність екологічного виховання засобами народознавства. Відомо, що ефективність виховного процесу залежить від послідовності і безперервності педагогічних впливів на учнів. Йдеться про систему екологічних педагогічних впливів засобами народознавства, яка забезпечить формування в кожного учня екологічної свідомості, переконань, ідеалів,

інтересів, морально – вольових рис, навичок, звичок правильної поведінки, цілісної особистості. У зв’язку з цим важлива послідовність, узгодженість, систематичність, планомірність педагогічних впливів, підпорядкованих меті, принципам, завданням, змістові, формам і методам екологічного виховання. У екологічному вихованні учнів початкових класів засобами народознавства треба спиратися на набутий школярами життєвий досвід, закріплювати його в уміннях, навичках і звичках правильної поведінки.

2. Врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей в екологічному вихованні з використанням засобів народознавства. Вчителеві початкових класів необхідно знати закономірності вікового розвитку не тільки для того, щоб до них пристосуватись, а головне, щоб учити і виховувати у досліджуваному напрямку з найбільшим ефектом. Видатний український педагог Г. Ващенко звернув увагу на те, що високий темп розвитку учнів початкових класів вимагає якнайширшого залучення їх до активної навчальної та громадської діяльності. А тому початкова школа мусить використовувати кожний момент своєї роботи не тільки для того, щоб виховувати з них повновартісних, всебічно розвинутих людей і добрих громадян своєї батьківщини(12). За словами В. Сухомлинського, роки навчання у початкових класах є цілим періодом морального, інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, який буде реальною справою лише за умови, що дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра. Особливості виховання учнів початкових класів зумовлені відчутним впливом ряду визначних факторів:

· Якісно новим способом життя та діяльності;

· Змістом навчальних планів, програм і підручників для 1 – 4 класів;

· Незаперечним авторитетом першого вчителя;

· Сильним впливом родинного гнізда.

У молодшому шкільному віці суттєво змінюється становище дитини серед навколишніх людей і характер її занять. Відбуваються кардинальні зміни всього її життя і стосунків. Провідною діяльністю стає учіння, міняється режим праці та відпочинку, з’являються нові обов’язки. Період 6 - 11 років характеризується дальшим розвитком розумової працездатності хлопчиків та дівчаток, загострюється пам'ять. Їм властиві пластичність психіки, допитливість, товариськість, підвищена сприятливість до виховних впливів, щедра емоційність, нестійкість уваги, ситуативність поведінки, швидка втомлюваність, захоплення ігровою діяльністю, потяг до самостійності й самоутвердження свого власного «Я», конкретність і образність мислення. Виходячи з нашого дослідження, у вихованні молодших школярів великої уваги потребує формування їхнього характеру, навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти, милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, хазяйновитості. У цьому руслі не менш важливе значення має вироблення духовно – моральних і вольових рис: патріотизму, працьовитості, відповідальності, національної свідомості, рішучості, охайності, дисциплінованості, згуртованості, чесності, скромності, поваги і терпимості. Народознавчий матеріал є чудовою основою для формування вищезазначених рис особистості школяра. Зауважимо, що вчитель повинен добре знати індивідуальні відмінності у школярів, психіку кожного учня і врахувати і особливості у виховній роботі.

2. Емоційність виховання

Відомо, що за своїм змістом переживання учителя і учнів сприяють підвищенню ефективності виховання. Негативні ж емоції гальмують виховну діяльність. Малозмістовне виховання не вимагає від учнів напруження думки, волі, воно неминуче породжує нудьгу, і тоді деякі учні починають шукати інших шляхів прикладення своїх сил і енергії.

Важливо викликати в учнів засобами народознавства почуття подиву, що надасть процесу виховання жвавості, пристрасності, захопленості. Молодшим школярам здебільшого бракує досвіду емоційного співпереживання від спілкування з природою. В цьому аспекті важливо правильно спланувати і провести екскурсію, спостереження. Вплив позитивних емоцій дає молодшим школярам переживання почуття краси. Дітям цього віку естетичні переживання від побаченого, почутого, від краси взаємин, від гарно зробленої речі. Тому треба насичувати виховний процес замилуванням красою, щоб пам'ять, мислення, уява учнів збагачувалась яскравими образами, які западають в душу, активізують мислення і мовлення. Слід мати на увазі і той факт, що українські народні звичаї та обряди є цікавими , насиченими, глибоко моральними й глибоко беруть за душу кожну людину. Важливий образний виклад змісту виховного заходу, мовлення вчителя, його зовнішній вигляд, засоби виховання, які повинні привертати увагу дитини.

3. Особистий приклад вчителя.

Приклад – це демонстрування взірця для наслідування. Вдаючись до прикладу, доводять істинність певної моральної норми, спонукають до певного типу поведінки. Як особливо важливий феномен, він впливає своєю наочністю і конкретністю. Чим доступніший та зрозуміліший учневі приклад, тим сильніше він впливає на свідомість учні. Вчитель початкових класів – носій екологічної культури. Відомо, що учні молодшого шкільного віку схильні до наслідування. Вони цілковито сприймають особистість свого першого вчителя. Тому педагог повинен не тільки знати народознавчі традиції екологічного виховання, а й формувати відповідні уміння і навички у своїх вихованців. Тут важливо усе: посаджене учителем деревце, доглянута квіточка, почищене джерельце, огороджений мурашник тощо. Спираючись на учнівський колектив, вчитель своїм прикладом спрямовує його діяльність відповідно до завдань екологічного виховання.

4. Організація безпосередньої діяльності дітей по охороні природи.

Пізнання дітьми природи, особливостей екологічної роботи відбувається під час активної діяльності, коли вони оволодівають уміннями бережливого ставлення до її об’єктів, збереження та створення умов для їх нормального спілкування. Недоцільно вчителеві проводити екологічну роботу лише в рамках класної кімнати чи актової зали. Уміння і навички з охорони навколишнього середовища в учнів молодшого шкільного віку формуватимуться в активній безпосередній діяльності у природі і лише в гармонії з нею.

Отже, сукупність запропонованих педагогічних умов, на наш погляд, є необхідною і достатньою, оскільки виділена із врахуванням сутності проблеми та вікових особливостей молодших школярів.

2. Експериментальне дослідження

2.1 Методика експериментального дослідження

З метою визначення стану використання засобів народознавства в екологічному вихованні учнів початкових класів, був проведений констатуючий експеримент, яких в загальних рисах можна охарактеризувати таким чином: об’єктом дослідження виступали 34 учні початкових класів Ванжулівської загальноосвітньої школи І, ІІ ступенів, Буглівської загальноосвітньої школи І, ІІ ступенів .

Провідними методами дослідження виступали:

· вивчення масового педагогічного досвіду;

· аналіз навчальної літератури;

· спостереження;

· бесіда;

· інтерв’ю;

· анкетування.

Такий підхід давав нам можливість прогнозувати відтворення реальної ситуації щодо визначеного аспекту дослідження.

Насамперед нас цікавило питання, наскільки вчителі використовують народознавчий матеріал в екологічному вихованні молодших школярів, та який виховний потенціал містять чинні навчальні програми для учнів 1 – 4 класів загальноосвітніх шкіл, та як впливає використання засобів народознавства на екологічну вихованість школярів. Задля цього нами була розроблена система роботи, що дозволила з’ясувати коло цікавих нам запитань. Нами було опитано 18 вчителів початкових класів Ванжулівської загальноосвітньої школи І , ІІ ступенів, Буглівської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів, Лановецької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Лановецького району. З матеріалів інтерв’ю випливає, що 6 – ро з них стверджують доцільність використання засобів народознавства у вихованні молодших школярів, оптимально використовують його, значно підвищуючи цим ефективність виховного процесу; 8 вчителів вважають, що доцільно, але

тільки фрагментарно використовують народознавчий матеріал через відсутність інформації; троє педагогів не вважають пріоритетним використання засобів народознавства в екологічному вихованні, тому рідко використовують його в своїй педагогічній практиці.

Крім того нам вдалося з’ясувати причини, що утруднюють даний процес. Серед них поверхнева обізнаність самих вчителів з народознавчим матеріалом, незнання і невдале застосування основних педагогічних умов використання народних традицій у вихованні учнів початкових класів, невміння поєднати цей матеріал з загально навчальним.

Цілком логічно, що наступним кроком нашої експериментальної роботи був аналіз чинних для початкової школи програм

Ознайомившись з програмою з читання, ми зауважили теми, які цікавлять нас, усна народна творчість, фольклорні жанри: народні дитячі пісеньки, ігри, забави, лічилки, загадки, скоромовки, приказки, прислів’я народні усмішки, казки, легенди, притчі, байки, народні пісні. Важливе місце приділяється народним казкам про тварин, персонажам цих казок їх вдачі. Народні соціально – побутові казки, які вивчають діти, відображають народний побут, події із життя українського народу, його традиції.

Програма «Основи здоров’я» для учнів початкових класів представлена темами: «Народні традиції і здоров’я», « Народні традиції харчування»,

« Літні, зимові, весняні та осінні ігри та розваги».

У програмі « Трудове навчання» ми помітили теми: « Різдвяні свята», «Макетування предметів хатнього інтер’єру», «Писанкарство як мистецтво художнього розпису», «Українські витинанки», «Художня вишивка в українському побуті», «Робота з рослинними матеріалами , квіткова символіка», «Вишивання і в’язання як види української народної творчості», «Традиційні весняні свята з використанням рослинних декорацій», «Конструювання виробів для відтворення давнього українського побуту (меблі, посуд, настінні прикраси, рушники), краса і корисність «цілющого зілля» народної медицини. Використання лікарських і декоративних рослин у побуті. Підготовка і проведення спільно з дорослим «зільницького обряду», пов’язаного із збиранням лікарських трав; виготовлення дидактичної гри «Народна аптека».

У програмі «Я і Україна» знаходимо теми: «Забавки, ігри, повчальні казки, сімейне свято «Рослини». Оспівування в усній народнопоетичній творчості рослин, якими прикрашали садибу (калина, верба, чорнобривці, мальви), якими лікувалися (звіробій, подорожник, татарське зілля, чебрець), «значення води для рослин, тварин, людини?», «жива і мертва вода в казках», «Як хліб на стіл прийшов». Бережливе ставлення до хліба.

Важливе місце в дослідженні даної проблеми мали місце спостереження виховних заходів.

Наведемо приклад спостереження окремих виховних заходів та прослідкуємо як використовується народознавчий матеріал у екологічному вихованні учнів початкових класів.

Під час проведення гри – драматизації «Брати наші менші» у дітей закріплювались знання про єдність усіх живих істот на Землі; розвивалась допитливість; виховувалось гуманне ставлення до тварин. Головними дійовими особами заходу були казкар, хлопчик, дівчинка, птахи (лелека, дятел, сорока), комахи (бабка, метелик, бджола), тварини (заєць, лисиця, косуля), квіти (мальви, чорнобривці, ромашка, барвінок). Виховний захід проходив в декораціях, що нагадували українську хату та подвір’я. Казковий сюжет заходу надавав динамічності, сприяв емоційності в дітей.

«Як виник одяг», «Старовинні дитячі іграшки, ігри та забави». «Державні, народні і релігійні свята: День незалежності, Святого Миколая, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень. Календарно – обрядові свята: « Про родовід»,

«Традиційна сімейна мораль українців. Збереження національних особливостей у сучасному побуті, одязі, в їжі, проведення свят: «Народна мудрість про природу, пори року», «Український побут та звичаї у рідному краї», «Особливості народного костюму», «Народний календар». Участь дітей в обрядових святах мистецтва приділяється таким темам: «Ознайомлення з народним мистецтвом настінного розпису, народним глиняним посудом, народними традиціями писанкарства на Україні».

Програма «Музика» реалізується наступними темами: «Українські народні пісні», «Музичні інструменти», «Українські народні танці». Серед пісень розглядаються: колискові, календарно – обрядові, жниварські (зажинкові, власне жниварські, обжинкові), колядки, щедрівки, коломийки жартівливо – танцювальні пісні.

Отже, у вищезазначених навчальних програмах передбачений народознавчий матеріал, що виступає суттєвою опорою для логічного продовження виховної роботи в позакласній роботі.

В процесі проведення гри – драматизації діти обирають один образ уподобанням і перевтілюються в нього. Для цього кожен гравець зосереджується і пригадує, що йому відомо про цю рослину або тварину (де живе (росте), що їй необхідно, для життя яким чином вона продовжує своє життя). Крім того, вчитель звертав увагу на те, які загадки, приказки, прислів’я знають діти. Далі слідувала розповідь про квіткову символіку. Особливо активізувала дітей інсценізація дітьми легенди про калину. В процесі перевтілення учнів у рослину чи тварину, вони пропонували свої розповіді «Я квіточка тендітна. Звати мене ромашка. У мене золотава голівка і білий віночок – пелюсточки. Я люблю сонечко. А ще люблю водичку. Без вологи я можу загинути. Коли спекотно – мучить спрага. Коли обривають мені пелюстки – мені боляче. Я можу допомогти. У народі знають, що я перша допомога при високій температурі, болі в животі, запалені горла. Любі діти, бережіть мої квіточки, дайте водичку в спеку, і я буду не тільки милувати вас своєю красою, але й лікувати»

Виконуючи ролі різних істот, учні психологічно наближаються до їх способу життя, відчувають симпатію до створених ними образів, і це переноситься і на справжніх представників рослинного і тваринного світу, народознавчий матеріал.

Аналізуючи даний виховний захід, хочемо зауважити, що при проведенні заходів такого типу, слід народознавчий матеріал вирішувати більш комплексно. Зокрема доцільно використати календар народних прогностик, пісенну обрядовість, побутову обрядовість, побутову обрядовість, мотиви української вишивки, які в свою чергу «генерували» екологічну роботу.

Наступним нашим спостереженням була екологічна казка «Розмова дерев». Події казки відбувались на «узліссі», а дійовими особами черемха, берізка, шипшина, жасмин, дуб, клен, сосна, бузок, бджілка, пташка, вітерець. В процесі постановки цієї казки, яка згідно канонів усної народної творчості, передбачала зачин, основну частину та кінцівку, діти ознайомились з особливостями дерев, легендами по них, особливостями росту. По закінченні казки пташка звертається до дітей: «Ці дерева всі зелені,

Вони кисень нам дарують

І кохають і хвилюють,

Наші кривди-болі чують

Хочу, щоб ви добре знали,

Доглядали їх, саджали.

Вчитель переслідував таку мету даного заходу: активізувати знання дітей про необхідність дбайливого ставлення до природи, про взаємозв’язки між діяльністю людини і життям природи, виховувати почуття відповідальності за те, що відбувається в природі, виховувати екологічну культуру. Аналіз даного заходу показав, що народознавчі засоби використані недостатньо. Поза увагою вчителя залишились українські народні обряди, промисли і ремесла.

Спостерігаючи за проведенням гри «Звір, птах, комаха», «Чий це слід?», «Чий голос?», бесід «Царство флористики», «Таємниці природи», «Ліс – наш друг», конкурсів «Цвітик – семицвітик», «Екологічний мультфільм», свята «Подорож крапельки», «Алло, говорить весна», ми помітили, що педагог лише фрагментарно використовує народознавчі засоби: усну народну творчість, українську народну міфологію, народні знання , обрядовість, народну прогностику. Крім того, слід більше звертати увагу учнів на правила поведінки у навколишньому середовищі.

Науковий фонд з проблеми, аналіз масового педагогічного досвіду та спостереження дали можливість нам визначити критерії та рівні сформованості екологічної вихованості на основі використання народознавчого матеріалу.

До критеріїв вихованості віднесемо:

1. Дотримання правил поведінки у навколишньому середовищі. Учень контролює свої дії , співвідносить їх з можливими наслідками для тих чи інших об’єктів навколишнього середовища.

2. Здатність самостійно обирати об’єкти екологічної діяльності.

3. Емоційно – ціннісне ставлення до оточення . Учень отримує задоволення від спілкування з природою, уміє оцінити стан навколишнього середовища і намагається його покращити, уміє відгукнутись на прояви прекрасного у природі.

4. Доброта, чуйність і увага до оточення.

Відповідно до показників, ми визначили рівні вихованості.

· Високий рівень – наявність усіх критерій

· Середній рівень – половина чи більша половина показників

· Низький – майже повна відсутність ознак.

Для того, щоб визначити рівень сформованості екологічної вихованості молодших школярів засобами народознавства ми застосували спостереження, анкетування, інтерв’ювання, тестування, бесіду.

Наведемо приклади анкети:

1. Які екологічні об’єкти знаходяться на території, де ти живеш?

2. Чи потребують вони допомоги людини?

3. Які традиції з охорони природи ти знаєш?

4. Чи беруть у них участь діти та дорослі?

5. Як це робилося?

6. Чи хочеш ти брати у них участь?

Результати дослідження представлені у таблиці 2. 1.

Таблиця 2 .1. Рівні сформованості

Дані таблиці засвідчують те, що високий рівень мають 10% експериментального і 8% контрольного класів, середній – відповідно 30% і 29%, низький 60% і 53%. Як бачимо, у результатах констатуючого експерименту щодо контрольного класів майже не існує істотної відмінності. Крім того, вищеподані результати вказують на те, що переважають діти з середнім та низьким рівнем вихованості у досліджуваному аспекті.

Результати проведення констатуючого експерименту дозволили зробити наступні висновки:

· третьокласники необізнані достатньо з народознавчим матеріалом;

· вчителі не враховують педагогічні умови екологічного виховання засобами народознавства;

· недостатньо ознайомлені з методами та формами цієї роботи;

· високий рівень вихованість школярів визначаються не лише поєднанням виховання з основним народознавчим матеріалом, але й з врахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

З метою підвищення якості екологічного виховання з використання народознавчого матеріалу нами проводився формуючий експеримент. Як уже зазначалось, у 3 – А експериментальному та 3 – Б контрольному класах Лановецької загальноосвітньої школи І – ІІІ степенів Лановецького району.

Експериментальне дослідження базувалось на дотриманні основних педагогічних умов екологічного виховання, охарактеризованих нами у п.2.1.

Завданнями експерименту було перевірити:

· вплив основних педагогічних умов на рівень вихованості учнів початкових класів у досліджуваному аспекті;

· ефективність комплексного використання засобів народознавства в екологічному вихованні молодших школярів;

· усвідомлення ролі екологічної культури у житті українського народу;

· значення народознавчого матеріалу у формуванні емоційно – цілісного ставлення до оточення.

На даному етапі експериментальної роботи ми використовували бесіду, спостереження, анкетування, інтерв’ювання, кількісний і якісний аналіз експериментально даний.

Експериментальна методика використання засобів народознавства в екологічному вихованні учнів початкових класів базувалась на оптимальному поєднанні різноманітних методів, прийомів, засобів та форм виховної роботи. Зупинимося на змістовому компоненті. Учням експериментального класу наголошувалось, що мудрість гуманного ставлення людини до природи віддзеркалена у фольклорі. Велику виховну силу мають загадки, приказки, прислів’я, ігри, через міфи, легенди, казки діти простежували життя рослин чи тварин, дізналися, як ставилися до них наші предки, які свята вони організували на честь живих істот і самі проймалися любов’ю до світу природи.

Наші предки обожнювали квітки, із сивої давнини до нас прийшла квіткова символіка. Елементи гри містять веснянки, заклики, примовки, які теж мають глибоке природне коріння. Багато явищ природи для людини залишилися нез’ясованими, тому лягли в основу фольклору, передавалися з уст в уста. Переконавши школярів, що фольклор був основою народних свят, ознайомлюємо з народним календарем, сільськогосподарським та календарем народних прогностик (географічним календарем, народними прикметами. Взаємодія людини з природою віддзеркалення в ужитковому мистецтві, побуті.

У зв’язку з цим нами був проведений цикл бесід «Український віночок», «Зелена аптека», «Про тих, кого ми любимо», «Місяцелік», «Звичаї та обряди весняного циклу календаря» та інші.

Для полегшення сприймання та запам’ятовування екологічної інформації, нами була застосована еколого-народознавча скарбничка, де учні фіксували короткий зміст та значення окремих природоохоронних традицій, народні прикмети, приказки, прислів’я, загадки про природу та її явища. Це дало змогу активізувати пам'ять, увагу школярів, розвивати пізнавальну активність, емоційне ціннісне ставлення до природи, бажання її оберігати.

Зазначимо, що у експериментальному класі ми використовували більший об’єм ігор («Кабаки», «Огірочки», «Сієм мак», «Просо», «Перепілочка», «Лис», «Ой на горі льон, квітки»), приказок, прислів’їв, загадок, легенд, примовлянок, веснянок, народних прикмет.

Наведемо приклад

Народна гра «Просо»

Всі діти діляться на рівні гурти, які стають один проти одного, взявшись за руки. Під спів першого рядка один гурт то наближається, то знов відходить. Теж робить другий гурт. Так діти «заспівують і одспівують», поки не проспівають всю пісню.

А ми нивку оремо, оремо.

А ми просо сіємо, сіємо.

А ми просо виб’ємо, виб’ємо.

Ой чим же ви виб’єте, виб’єте?

А ми коней заженем, заженем.

А ми коней займемо, займемо.

А ми коней викупим, викупим.

А чим же ви викупите, викупите?

А ми дамо сто злотів, сто злотів.

Ми сто злотів не берем, не берем.

А ми ще придамо, придамо.

А що ж ви нам придасте, придасте?

А придамо корову із телям.

Ми корови не берем, не берем.

А ми ще вам придамо, придамо.

А що ж ви нам придасте, придасте?

Свиню з поросятком, гуску з гусятком.

А ми їх не берем, не берем.

А ми ще вам придамо, придамо

А що ж ви нам придасте, придасте?

Красну дівчину, красну дівчину.

Ми ж красну дівчину приймемо, приймемо.

Слід зауважити, що народні ігри колись були частиною весняного календарного обряду, в яких і в словах, і в пластиці рухів відтворилися елементи землеробської праці, аграрного календаря. Часто головними персонажами виступають звірі і птахи. Участь дітей у цих іграх сприяла вихованню до рідної природи, розвитку спостережливості.

Закличка «Ой вітре, вітроньку»

Ой вітре, вітроньку,

Прижени хмароньку,

Полий теплим дощиком,

Встели землю килимком.

Прислів’я та приказки.

Багато снігу – багато хліба.

Де багато пташок – там нема комашок.

Без вітру і трава не шелестить.

Робота по тлумаченню приказок та прислів’їв, організована нами в ході в ході експерименту розвила увагу, уяву і спостережливість у школярів.

Народні прикмети.

Холодна весна – градобійне літо.

Квітневі струмки землю пробуджують.

Якщо навесні летить багато павутиння – літо буде гаряче.

Ознайомлюючи учнів із календарем народних прогностик, ми проводили фенологічні спостереження. У експериментальному класі працювало своєрідне метеобюро.

Також ми використовували тренінг «Пташина розмова», «Мій улюблений квітковий аромат», «Моє дерево», «Звір, птах, комаха», які крім екологічного потенціалу, мали ще й естетичне значення. Цікавими видалися екологічна казка «Знай, люби, бережи», головними героями якої були Еколог, Ялина, Сосна, Явір, Граб, Клен, Бук, Глід, вільха, Шипшина, Малина, Окунь, Щука, карась, Горобчик, Синичка, Дятел, Квіти. Основою метою казки було розширити знання дітей про рослини та тварини, що живуть у місцевості, їх властивості та значення, виховати любов до природи, бажання її охороняти, свято насичене загадками, приказками, прислів’ями, народними прикметами.

Свято «Слава одвічна воді». Основними завданнями свята були: вчити розуміти, що кожна краплина води є дорогоцінним даром природи, ознайомити учнів з традиціями, що пов’язані з водою; прищеплювати екологічну культуру, виховувати дбайливе ставлення до води. Були використані такі приказки та прислів’я про воду, з наступним їх тлумаченням. З малого джерела велика річка буває. Де вода, там верба.

Куди вода тече, там травиця росте. Де вода, там верба.

Не виливай каламутну воду, поки чистої не знайдеш.

Учнів ознайомили із традиціями, що пов’язані із криницею.

Цікавим емоційним і змістовним видалося свято зустрічі птахів

ЗУСТРІЧ ПТАХІВ

Екологічне свято

Мета: Закріпити знання учнів про перелітних птахів України, з’ясувати роль у природі та в житті людини; виховувати любов до рідного краю, до природи, до народних звичаїв.

Обладнання: наголівнички, вишитий рушник з пташками, випечені журавлики, зображення птахів, занесених до Червоної книги України.

Дівчатка в українських костюмах вітають гостей.

1-ша дівчинка. Раді ми вас привітати,

Бо у нас сьогодні свято.

Ми гостей приймаємо,

Їх усіх вітаємо.

2-га дівчинка. Сьогодні свято незвичайне

І вчить багато нас чому.

Хай буде всім воно повчальним,

За це подякуєм йому.

Учитель. Весна — найулюбленіша пора року дітвори. Після довгої зимової холоднечі та негоди всім кортить по