Скачать

Донецький економічний район

Зміст

Вступ

I. Значення Донецького економічного району для економіки України

II. Основні галузі спеціалізації господарського комплексу Донецького економічного району

1. Вугільна промисловість

2. Чорна металургія

3. Машинобудування

4. Хімічна та нафтохімічна промисловість

5. Галузі які потребують розвитку

III. Передумови розвитку та центри розміщення

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Економіку України як складну систему виробництва і відтворення матеріальних благ можна уявити як єдиний народногосподарський комплекс (ЄНГК), який являє собою сукупність технологічно і економічно взаємопов'язаних виробництв і підприємств, що розкриваються пропорційно і функціонують у системі світової економіки. Народногосподарський комплекс України виник на основі соціального та економічного розвитку, міжнародного поділу праці та внутрішньодержавних інтеграційних процесів. До основних з них необхідно віднести територіальне кооперування, технологічне та інфраструктурне інтегрування. В основі єдності ЄНГК лежить єдиний економічний простір країни.

Народногосподарський комплекс України складається із галузевих і територіальних підсистем. У галузевому відношенні ЄНГК складається із галузевих господарських комплексів – сукупності підприємств і об'єднань, пов'язаних функціонально в системі суспільного відтворення.

Територія України поділяється на економічні райони, які формуються завдяки поділу праці (ТПП), що зумовлює виробничу спеціалізацію окремих територій і розвиток міжрайонної кооперації.

Економічний район – це географічна цілісна територіальна частина народного господарства країни, яка має виробничу спеціалізацію, міцні внутрішні економічні зв'язки і нерозривно зв'язана з іншими частинами суспільним територіальним поділом праці (за визначенням П.М. Алемпієва).

В реальній дійсності формування економічних районів пов'язано із способом виробництва, рівнем розвитку і особливостями розміщення продуктивних сил. Розглянемо один із потужніших міжрегіональних територіально-виробничих комплексів – це Донецький економічний район.

Відіграє провідне місце у економіці нашої держави і є одним з найрозвинутішим територіально-виробничих комплексів на території України.

У межах району розміщений Український Донбас – один із найрозвинутіших у країні територіально-виробничих комплексів з переважаючою спеціалізацією добувних галузей промисловості та пов'язаних з ними галузей обробної промисловості, значними природними ресурсами, потужним виробничим потенціалом. Має густу мережу транспортних магістралей.

І. ЗНАЧЕННЯ ДОНЕЦЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ ДЛЯ

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Донецький економічний район розташований на сході і південному сході України. Межує з Російською Федерацією, Північно-східним та Придніпровським економічними районами України. Сучасна сітка економічного районування району охоплює території Луганської і Донецької областей. Має вихід до Азовського моря. Площа району – 53,2 тис. км. кв. Корисні копалини досить різноманітні, найбільші запаси кам'яного вугілля в Донецькому басейні (коксівне, енергетичне, антрацит), є також руди різних металів: ртутні, свинцево-цинкові, алюмінієві; район багатий на будівельну сировину: вапняки, глини, гіпс, графіт, крейду, піски, пісковики.

Вигідне географічне положення, близькість джерел сировини і ринків збуту продукції, багатогалузева промисловість, розвинута мережа транспортних комунікацій, висока густота населення району виділяють його серед інших економічних районів країни. Займаючи 8,8% території і зосереджуючи 15,2% населення, Донецький економічний район виробляє 25% обсягу промислової та 8,0% обсягу сільськогосподарської продукції країни. Тут найвища густота міського населення, найнижча – сільського, найбільш промисловий потенціал і в той же час найнижча густота сільського розселення. За рівнем техногенного навантаження на навколишнє середовище район посідає одне з перших місць у Європі та світі. У районі утворився індустріально-аграрний господарський комплекс із переважним розвитком важкої промисловості. Більшість галузей спеціалізації – вугільна, чорна металургія, машинобудування, хімічна, нафтохімічна – мають міжрегіональне і міжнародне значення.

Через Донецький економічний район проходять важливі транснаціональні залізничні магістралі: Москва – Донецьк, Київ – Північний Кавказ, Київ – Чорноморське узбережжя Кавказу; автомобільні шляхи міжнародного значення: Київ – Баку, Кишинів – Одеса – Ростов – Баку. Неподалік східних кордонів проходять важливі авто- і залізнична магістралі – Москва – Ростов – Баку, а неподалік західних – Москва – Сімферополь. Район має одну з найсучасніших в Україні мережу автомобільних і залізничних шляхів загальнодержавного значення. Через територію проходять транзитні нафто- і газопроводи. Завдяки вигідному економіко-географічному положенню Донецький економічний район активно залучений до розвитку міжрегіональних зв'язків, а також до торговельних, виробничих та науково-технічних взаємовідносин України з іншими державами, насамперед з країнами СНД, а також державами Чорноморсько-Середземноморського регіону, Східної та Північної Європи. Район має значні потенційні можливості для створення промислових економічних зон, розвитку міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, сучасних ліній зв'язку.

II. ОСНОВНІ ГАЛУЗІ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО

КОМПЛЕКСУ ДОНЕЦЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО РАЙОНУ

Україна – індустріально-аграрна держава Східної Європи. її народне господарство (економіка) – це сукупність територіально взаємозв'язаних галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери.

Галузь господарства – сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.

Кожна з галузей має свою спеціалізацію. Склад співвідношення і зв'язок між галузями утворюють галузеву структуру господарства.

Галузева структура національного господарства України

В свою чергу промисловість поділяється на важку (група «А») та легку (група «Б») групи.

До важкої групи належать:

паливна – вугільна, нафтова, газова, торфяна;

електроенергетика – атомна, теплова, гідроенергетика;

металургія – чорна, кольорова;

машинобудування – важке, транспортне, сільськогосподарське, верстатобудування, приладобудування, радіоелектронне;

хімічна – гірничо-хімічна, основна хімія, хімія органічного синтезу;

лісодеревообробна – лісозаготівля, лісопильна, деревообробна, целюлозно-паперова, лісохімічна;

промисловість будівельних матеріалів – цегляна, виробництво цементу, залізобетонних конструкцій, стінових матеріалів, скляна.

До легкої та харчової групи належать:

легка – текстильна, швейна, шкіряна, взуттєва, хутряна, галантерейна;

харчова – борошномельна, м'ясна, молочна, олійно-жирова, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочеконсервна, рибна, тютюнова, цукрова, виноробна.

Промисловість відіграє велику роль, оскільки Донецький район найбільш індустріальний в Україні. Переважає важка промисловість та сільське господарство приміського типу. Основні галузі спеціалізації – вугільна, чорна металургія, машинобудування, хімічна, нафтохімічна – мають міжрегіональне і міжнародне значення. Завдяки сучасній сітці економічного районування району ми зрозуміємо, що до Донецького району відноситься Донецька та Луганська області, тому і розглянемо їх основні галузі спеціалізації господарського комплексу.

1. Вугільна промисловість

донецький район господарський промисловість

Вугільна промисловістьвидобуває 95% вугілля в Україні. На вугільній сировині базується потужна електроенергетика, яка представлена тепловими електростанціями – Вуглегірська, Луганська, Курахівська, Миронівська, Слов'янська, Старобешівська та інші.

За питомою вагою балансових запасів Донецький басейн має найбільші перспективи розвитку. Відмінність в умовах розробки вугільних пластів у басейнах обумовлює різні економічні показники видобутку вугілля. Так, собівартість 1 т готової вугільної продукції тут найвища – 114,21 грн, у той час як у Львівсько-Волинському і Дніпровському районах вона значно нижче (відповідно 94,37 і 95,89 грн.). Основним споживачем вугілля є Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області, де частка поставок вугілля на території України власне становить 35%, 23%, 10%, і 7%. Це в основному донецьке вугілля для потреб коксохімічної промисловості та енергетики.

Крім поставок на території України, здійснюються поставки вугілля на експорт та імпорт. Поставки вугілля на експорт здійснюються 3 Луганської, Донецької та Дніпропетровської областей – здебільшого в Молдову, Білорусь і країни далекого зарубіжжя. Запаси шахтного метану тільки в пластах, що розробляються в Донбасі і Львівсько-Волинському басейні, становлять 139,2 млрд. м. куб.; запаси германію (переважно міститься у вугіллі Донецького та Львівсько-Волинського басейнів) становлять 92,9 тис. т, який нині практично не добувається.

Таблиця 1. – Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) за січень-

серпень 2007 року

Підземний видобуток вугілля складає – 48 млн. тон, глибина шахти 500 -700 м., товщина пласта – 0,6-1,2 метра. Донецьке вугілля має високу собівартість. Шахти знаходяться в кризовому стані, понад 40% шахт працюють понад 50-70 років, Горлівська шахта понад 100 років. На 1 млн. тонн припадає 3-4 смерті шахтаря. На сьогоднішній день є значна частка нерентабельних шахт, йде реконструкція та відкриття високопродуктивних шахт.