Скачать

Шляхи активної творчо-краєзнавчої діяльності майбутніх учителів

Реферат

Шляхи активної творчо-краєзнавчої діяльності майбутніх учителів

План

1. Аналіз теоретичної бази роботи

2. Огляд мети та завдань краєзнавства

3. Методика роботи у заданому напрямку

4. Результативність проведеної роботи

Список використаної в роботі літератури

1. Аналіз теоретичної бази роботи

Нові реалії педагогічної діяльності об’єктивно створюють передумови для вдосконалення підготовки майбутніх учителів, оволодіння сучасними педагогічними технологіями – системою знань, умінь і навичок, необхідних для успішної організації навчального процесу в школі. Окреслені національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті завдання передбачають спрямування вищої освіти на забезпечення фундаментальної наукової і практичної підготовки фахівців, ефективність якої обумовлюється активною творчою позицією майбутніх фахівців.

Проблема активізації творчо-краєзнавчої діяльності майбутніх педагогів пов’язана з таким важливим теоретичним і практичним завданням як творчості вчителя як професіонала: дослідника, інженера, менеджера навчально-виховного процесу.

Аналіз останніх наукових публікацій дозволяє виділити такі напрямки цього питання:

· підготовка майбутніх учителів до творчої діяльності (Левчук З.С., Нагорна Г.О., Постолюк Н.Ю., Чайка В.М.);

· вивчення педагогічних умов, шляхів і засобів формування творчої позиції педагога (Беляєва Л.М., Виговська О.І., Кічук Н.В., Моляко В.О., Цокур О.С.);

· формування у майбутніх учителів професійно-значущих умінь (Аляліна Н.С., Докучаєва В.В., Заремба Л.В., Каплинська В.О.).

Однак поза увагою науковців залишається питання врахування потенційних можливостей педагогічного краєзнавства в активізації творчої діяльності майбутнього педагога.

Завдання роботи: з’ясувати роль педагогічного краєзнавства як засобу активізації діяльності студентів, розкрити основні шляхи творчо-краєзнавчої діяльності майбутніх фахівців.

Зазначимо, що педагогічне краєзнавство є природним стимулюючим фактором вузівського навчання. Можливості його змісту важко переоцінити, якщо співвідносити із сучасними завданнями професійної підготовки майбутнього вчителя. Саме педагогічне краєзнавство, є підсилювачем у розв’язанні актуальних проблем, що стоять перед сучасною школою через вагомі потенційні можливості в цьому плані, які пов’язані з раціональною своєрідністю педагогічних здобутків.

Здійснений нами аналіз наукового фонду та стану шкільної практики свідчить про відсутність цілісної педагогічної краєзнавчої технології навчання студентів.

2. Огляд мети та завдань краєзнавства

У педагогічній науці визначена специфічна роль педагогічного краєзнавства у підготовці педагогів (3), яка полягає: по-перше, у зміцненні педагогічної компетентності; по-друге, в удосконаленні професійних умінь і навичок, і по-третє, розвиток творчого мислення. Останнє представляє для нас особливий науковий інтерес. Адже вивчаючи досвід місцевий учитель, майбутні фахівці зможуть інтерпретувати досягнення науки на рівні власного сприйняття. Це дасть змогу відійти від стандартів педагогічної діяльності, творчо переосмислити й обрати інтенсивний підхід до її вдосконалення.

Активізація творчо-краєзнавчої діяльності майбутніх учителів процес виключно складний та багатогранний. В ході роботи нами були визначені основні шляхи та педагогічні зусилля у вказаному напрямку.

Важливим аспектом експериментальної роботи, спрямованої на процес активізації творчо-краєзнавчої діяльності студентів, виступила організація педагогічної практики. Відомо, що педагогічна практика у вищому педагогічному навчальному закладі є зв’язуючою ланкою між теоретичним навчанням студента і змістом його майбутньої діяльності в школі. Практика органічно пов’язана з усіма формами навчання і водночас виступає завершальним етапом у загальній системі професійно-педагогічної підготовки вчителя (1).

3. Методика роботи у заданому напрямку

краєзнавство студент загальноосвітній педагогічний

Багаторічні спостереження за навчанням студентів педагогічного факультету дають можливість стверджувати, що педагогічна практика – це той період, коли особливо активно йде процес формування спеціаліста. Перебуваючи в постійному контакті з майстрами педагогічної справи, проникаючи в їхню творчу лабораторію, майбутній вчитель вбирає в себе те краще, що характеризує передових учителів регіону.

Як засвідчив досвід експериментальної роботи, окремі види педагогічної практики мають різний ступінь впливу на творчо-краєзнавчий потенціал майбутнього фахівця. Слід відзначити, що педпрактика своїм формуючим впливом безпосередньо діє на процесуально-діяльнісний компонент педагогічно-краєзнавчої готовності майбутніх учителів. Її переваги забезпечуються тим практично-дійовим фондом, що необхідний учителеві, який працює у творчо-краєзнавчому режимі.

Специфіка безперервної практики з психолого-педагогічних дисциплін – в її тісному зв’язку із змістом відповідних академічних курсів і в залученні студентів до активної педагогічної взаємодії з учителями й учнями. Тому основні завдання безперервної практики І-ІІІ курсів полягали у формуванні позитивного ставлення майбутніх педагогів до засвоєння педагогічного краєзнавчого досвіду в забезпеченні поінформованістю про конкретні передові досягнення з гуманітаризації навчання учителів місцевих шкіл. З цією метою ми залучали студентів до спостереження за реальним педагогічним процесом, до посиленої участі в навчально-виховному процесі школи, до виконання індивідуально-творчих завдань, до участі в методоб’єднаннях учителів початкових класів. Основною формою звітності виступали щоденники спостережень У них студенти записували свої враження, завдання із вивчення педагогічно-краєзнавчого досвіду, результати опрацювання отриманих матеріалів і намагалися сформувати свої висновки та пропозиції. До щоденників спостережень додавалися вкладки з планом завдання студентам на період неперервної педагогічної практики.

Результати спостережень проведеної студентами роботи обговорювалися на заняттях з курсу педагогічних дисциплін. Все це вчило майбутніх педагогів творчо та самостійно мислити, аналізувати, узагальнювати, знаходити оптимальні варіанти.

Осмислюючи резервні можливості першої навчально-виховної практики, ми визначили тенденційні напрямки педагогічних зусиль у досліджуваному аспекті.

Це – спрямування зусиль студентів на постійний, вдумливий і цілеспрямований аналіз педагогічно-краєзнавчої діяльності учителів школи, різноманітних ситуацій та фактів, що сприяють стимулюванню у студентів аналітичної оцінки власних педагогічних дій і є своєрідною основою творчо-краєзнавчої діяльності майбутніх педагогів. Адже, якщо студент не має звички аналізувати педагогічну діяльність, то він відчуватиме труднощі в розв’язанні важливих завдань сучасної початкової школи. Тому ми пропонували студентам у цей період завдання репродуктивного та репродуктивно-творчого характеру.

З метою вивчення творчо-краєзнавчого аспекту діяльності вчителя на уроці ми пропонували майбутнім учителям технологічні карти спостереження.

Зауважимо, що заповнення наведеної карти при відвідуванні системи уроків педагога дозволяло студентам визначити притаманні вчителеві елементи педагогічно-краєзнавчої діяльності.

Велику увагу ми приділяли вивченню студентами-практикантами творчих лабораторій вчителів-майстрів школи: дидактичного та роздавального матеріалу, наочних засобів, авторських програм, методик навчання учнів початкових класів.

Підсумкова навчально-виховна практика (V курс ), що проходила на базі сільських загальноосвітніх шкіл, наділена специфічною формуючою дією на творчо-краєзнавчу діяльність майбутніх фахівців. Йдеться про новий статус студента у плані наближення до професійної праці. Крім того, цей вид практики охоплює триваліший період повсякденної систематичної роботи. Це сприяє створенню сприятливих передумов не тільки для глибокого і систематичного вивчення та аналізу студентами педагогічного досвіду, але і його творчого використання в розв’язанні важливих завдань початкового навчання. Дослідна робота в цьому напрямку дала підстави стверджувати про ефективність творчих завдань дослідницького характеру.

Зокрема, спостерігаючи за навчальним процесом, студенти-практиканти вчилися визначати творчо-краєзнавчі резерви уроку за заданим алгоритмом:

· визначте аспект спостереження, що є “вузьким місцем” на уроці;

· сплануйте програму спостереження за уроком із урахуванням специфіки об’єкта;

· розробіть рекомендації щодо реалізації творчо-краєзнавчих резервів уроку.

Результати своїх спостережень студенти фіксували в таблиці. В ході даної педагогічної практики студенти мали можливість брати

Реальну участь в організації навчально-виховного процесу з використанням педагогічно-краєзнавчого матеріалу. Зокрема студентами-практикантами розроблялись і проводились уроки із застосуванням педагогічно-краєзнавчих технологій навчання. Розроблені та проведені уроки студенти обговорювали з класоводами, керівниками педагогічної практики.

Вищим проявом сформованості готовності до здійснення самостійного творчого пізнання була навчально-наукова дослідна робота студентів. Тільки гармонійне поєднання навчальної, виховної і наукової діяльності дає можливість випускнику вищого навчального закладу не тільки плідно трудитися в обраній сфері діяльності, але й займатися самовихованням і самоосвітою як у напрямку професіоналізму, так і з точки зору постійного підвищення свого загального культурного рівня. Якщо самостійну роботу називають єдністю знань і творчості, то науково-дослідна - вищий її прояв.

Ми враховували, що результативність навчально-науково-дослідної роботи у плані формуючої дії на творчо-краєзнавчі можливості майбутнього спеціаліста знаходиться у прямій залежності від обмеженості її включення в навчально-виховний процес вищої педагогічної школи. Тому ми намагалися максимально “наситити” педагогічний процес різноманітними активними видами і формами: складання структурно-логічних схем, проведення мікродосліджень, виконання рефератів, анотацій, аналізу педагогічних публікацій, розробки таблиць, схем, доповідей, опис педагогічного досвіду, розв’язання педагогічних задач, виконання дослідницьких та індивідуально-творчих завдань. Ці форми розвивають у студентів педагогічно-краєзнавчу пізнавальну самостійність, що виявляється в потребі та вмінні майбутнього фахівця мислити в руслі професійних інтересів, здатності орієнтуватися в нових педагогічних ситуаціях, тобто самому бачити в них завдання, проблему, підхід до її розв’язання.

Фактором прискорення розвитку творчо-краєзнавчої діяльності в нашому дослідженні виступав педагогічно-краєзнавчий науковий гурток. Основна мета роботи гуртка – сприяння в підготовці фахівця до організації початкового навчання через поглиблене вивчення і розробку актуальних проблем педагогічного краєзнавства. Ця мета досягалася:

· залученням студентської молоді до дослідницької роботи в галузі педагогічного краєзнавства;

· вихованням творчого підходу до вирішення наукових проблем;

· прищепленням навичок самостійної роботи і наукового мислення (самостійного вибору джерел, вивчення та аналізу спеціальної літератури, вивчення і узагальнення педагогічно-краєзнавчого досвіду вчителів початкових класів, уміння робити усні та письмові повідомлення про результати дослідження та ін.).

Враховуючи інтереси студентів з даної проблеми, нами були визначені основні напрямки роботи гуртка:

а) вивчення досвіду передових учителів краю з проблем початкового навчання;

б) дослідження особливостей роботи навчально-виховних закладів краю;

в) вивчення місцевих звичаїв і традицій з метою використання в навчально-виховному процесі початкової школи;

г) вивчення місцевих предметів та явищ, що становлять педагогічну цінність.

Кожен член гуртка визначався з темою і програмою з науково-дослідної роботи. Якщо студент займався тією діяльністю, яка йому цікава і відповідає його індивідуальності, то здебільшого, досягає позитивних результатів, проявляє елементи творчості. У свою чергу досягнення студента – передумова результативності подальших занять у напрямку поглиблення наукового пошуку. Гурток при цьому має для особистості особливу значимість, стає важливим фактором її формування.

Подальша робота організовувалась індивідуально з кожним студентом. Завдання підбиралися таким чином, щоб майбутні педагоги могли вдосконалювати свої вміння працювати з літературою, спостерігати за педагогічними явищами у шкільній практиці, діяльністю майстра-педагога, узагальнювати результати педагогічного спостереження. На кожного члена гуртка заводилась облікова картка.

Засідання гуртка проводились 1-2 рази в місяць. На них розглядались організаційні та поточні питання: розподіл тем серед членів гуртка, рекомендації студентських робіт на конкурс, наукові конференції, проведення підсумків роботи. Як показав наступний хід експериментальної роботи, на одному з перших занять доцільно підготувати гуртківців до пошукової роботи як в теоретичному, так і в практичному плані. Суттєву роль у цій підготовці відігравала організована нами виставка бібліографічної, довідкової і краєзнавчої літератури, ознайомлення з різними типами енциклопедій, словників, бібліографічних вказівників. Це сприяло розширенню кругозору студентів, розвитку їхніх інтересів, вплинуло на активізацію наукової творчості молодих спеціалістів. Велику допомогу в цій справі нам надали працівники бібліотеки та співробітник архівів.

Заслуховувалися короткі повідомлення студентів із проблеми дослідження – огляди місцевих газет, журналів, посібників, методичних рекомендацій, новин педагогічної науки, досліджень відомих науковців та вчителів краю.

Засідання гуртка неодноразово відбувалося спільно з засіданням музею. Це обумовлювалося тим, що окремі напрямки діяльності музею співпадають з діяльністю педагогічно-краєзнавчого наукового гуртка, завданнями досліджень студентів-гуртківців. Зокрема це такі напрямки:

· збір навчально-методичних матеріалів (підручники, документи про освіту, засоби навчання, народознавчі матеріали, фольклор, мистецтво, народні промисли тощо);

· вивчення, узагальнення та поширення досвіду музейної справи в закладах освіти;

· пропаганда музеями історичного досвіду з питань національного шкільництва, навчання і виховання;

· допомога педагогічним колективам закладів освіти у впровадженні нових нетрадиційних форм роботи за інтересами;

· сприяння вдосконаленню навчально-виховного процесу закладів освіти;

· розвиток творчих інтересів студентської молоді до пошукової, краєзнавчої, науково-дослідницької, художньо-естетичної та природоохоронної роботи;

· проведення наукових конференцій.

Учасники гуртка залучались до роботи музею через складання історико-етнографічної довідки про місцевість, де проживають, участь у розробці й проведенні пошуку конкретної теми, виступ на науковій конференції, часткове оформлення експозиції музею, складання плану його роботи та інше.

Зазначена робота музею сприяла розширенню загальноосвітнього кругозору і краєзнавчих знань студентів, формувала в них науково-пізнавальні краєзнавчі інтереси і професійні уміння та навички, організовувала на суспільно-корисну діяльність.

На завершальному етапі дослідження студента-гуртківця організовувалось обговорення результатів. З цією метою члени гуртка заздалегідь повідомляли про обговорення дослідження, призначалися один-два офіційних рецензенти, що готували відгуки на роботу в письмовій формі. Такий підхід сприяв розвитку дослідницької активності, оскільки для постійного росту активності необхідна громадська оцінка прояву.

4. Результативність проведеної роботи

Дослідно-пошукова робота членів гуртка дозволила збагатити музей освіти і педагогіки цікавими матеріалами. Крім того, гуртківцями постійно готувався та поновлювався стенд “Увага, досвід !”, на якому відвідувачі могли побачити фотографію вчителя, опис його досвіду, методичні рекомендації, відповідні ілюстрації, а також познайомитися з результатами досліджень майбутніх педагогів-краєзнавців.

Однією з ефективних форм гурткової роботи виступав диспут. Основною умовою проведення диспуту був вільний обмін думками, доброзичливість повага і коректність. Так, диспут про школу майбутнього передбачав обговорення таких питань: матеріальна база школа, режим, форми організації навчання, наочні засоби, позакласна та позашкільна робота, взаємодія школи, сім’ї та громадськості. Студенти-гуртківці – активні учасники наукових конференцій, педагогічних конкурсів та олімпіад, школи майбутніх учителів, методичних об’єднань учителів початкових класів.

Педагогічно-краєзнавчий науковий гурток помітно вплинув на професійне становлення майбутніх фахівців. У ході опитування нами були виявлені найбільш типові судження студентів з цього приводу :

· заняття в гуртку значно розширюють кругозір;

· отримана в гуртку інформація дозволяє доповнити і деталізувати педагогічні знання;

· студент-гуртківець постійно знаходиться і курсі подій і відкриттів у галузі педагогічної науки;

· заняття в гуртку сприяють оволодінню навичками самостійної роботи;

· оволодіння навичками самостійної роботи допомагає готуватися до семінарських, практичних та лабораторних занять;

· виробляється вміння знаходити необхідний навчальний і науковий матеріал, критично його аналізувати, вміння працювати з джерелами та літературою;

· робота в гуртку сприяє творчому зростанню кожного учасника.

Студенти усвідомлювали позитивний вплив гуртка на їхнє професійне становлення, що, в свою чергу, було одним із мотивів, який заохочував працювати в ньому.

Список використаної в роботі літератури

1. Абасов А. М. Основні етапи розвитку вітчизняного краєзнавства // Український історичний журнал. – 1969. - № 12

2. Тронько П.Т. Історичне краєзнавство на Україні у 20-30-х роках // Репресоване краєзнавство 20-30 рр. – ХРВВ, 1991.

3. Толстов С. П. Студенчество и краеведение. – М., 1930