Скачать

Формування художньо-конструктивного мислення у молодших школярів

ДИПЛОМНА РОБОТА

ФОРМУВАННЯ ЧИТАЦЬКИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ІЛЮСТРОВАНОГО МАТЕРІАЛУ

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні засади формування читацьких інтересів молодших школярів

1.1 Читання як мовленнєва діяльність

1.2 Загальна характеристика малюнків та ілюстрацій як засобів наочності

Розділ II. Методика формування читацьких інтересів молодших школярів засобами образотворчого мистецтва

2.1 Загальна характеристика творів різних жанрів для дітей

2.2 Використання малюнків та ілюстрацій під час вивчення творів для дітей

2.3 Експериментальне підтвердження ефективності формування читацьких інтересів з допомогою малюнків та ілюстрацій

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Національне відродження, демократичні перетворення в Україні потребують розв'язання проблеми національної освіти, докорінне оновлення загальноосвітньої, зокрема початкової освіти. Навчальні заклади повинні забезпечити високу якість педагогічного процес усебічний розвиток і виховання підростаючою покоління відповідно нових завдань і потреб суспільства, що вимагає внесення істотних змін у процес навчання молодших школярів, зокрема оволодіння ними навичками читання Ефективність здобуття знань залежить і від того, наскільки слово вчителя або прочитаний ілюстрований текст спонукатиме учнів до активного мислення, розуміння ними змісту і значення слова, правильного співвідношення його з об'єктами і явищами реального світу, до безпосередньо чуттєвого сприйняті я об'єктивної дійсності. А це безпосередньо пов'язане з умінням школярів виразно відтворювати та емоцій правильно сприймати художній твір.

Підвищення якості навчання і виховання учнів у молодших клас неможливе без глибокого копіткого вивчення і втілення у життя перевірених досвідом знахідок і досягнень передових педагогів.

Багато різних факторів впливає на успішність учнів. Одним найважливіших є вміння свідомо, правильно виразно та швидко читати Великі труднощі чекають на дитину яка не вміє читати при виконання домашніх завдань їй не цікаво на уроках, вона приречена на зубріння розумову обмеженість. Такий учень не буде активним читач бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, бо читан приносить не задоволення, а муку.

В. Сухомлинський вважав, що першочергове завдання школі закласти основу для того, щоб художнє слово, рідна мова ста органічною потребою особистості, відкрите для дітей з перших крої шкільного життя (72, 143).

Що таке читання або уміння дитини читати? Це, насамперед, наявність Інтересу до читання, до книг, як джерела пізнання і громадського виховання, опанування літературною мовою, а отже. і морально-естетичне та суспільно-політичне виховання, розвиток духовного світу дитини, її почуттів. Таким чином, читання є ефективним засобом навчання виховання та розвитку дитини і це здійснюється передусім завдяки умінню дитини бачити та слухати. Саме такі важливі якості властиві справді митцям, які ясно чують своїх героїв, бачать їх рухи і жести, спостерігають різні предмети і виявляють відповідний їм зміст.

Ось це уміння бачити дає дитині цілісне, глибоко достовірне уявлення про прочитане. Розвитку цього уміння сприяють такі дві взаємопов'язані умови: інтерес до читання з боку суб'єкта і краса ілюстрації. Перший фактор означає, що дитина не може бути байдужою до прочитаного. Другий фактор-краса ілюстрації - сприяє розвитку естетичного сприйняття, тому, викликає позитивні емоції, почуття, переживання, які стимулюють суб'єкт до пізнання та осягнення дійсності. "Краса у мистецтві, - писав Л. Толстой, - має бути для того, щоб примусити звернути на себе увагу, притягти і примусити вникнути у зміст твору". Говорячи словами Ф. Шілера, краса форми пробуджує "самодіяльність розуму вже у сфері почуттєвості", бо виступає, так би мовити, як "проміння істини".

У генетичному плані розвиток естетичного споглядання спочатку відстає від розвитку уяви, фантазії. Фантазія і дійсність по-різному взаємодіють у свідомості дитини залежності від її вікових особливостей. Про це свідчать дані багатьох досліджень. Так при аналізі перших дитячих малюнків привертає до себе увагу передусім те, що дитина спирається на свої погляди й уявлення, а не на безпосередні спостереження за предметами. І лише потім, у процесі накопичення життєвого досвіду, дитина починає керуватися й тим, що впадає їй в очі. Найбільш поширеним об'єктом її перших малюнків є людина. Потім коло об'єктів значно поширюється: вона вже малює звірів, машини, хатні речі - усі навколишні предмети.

У зв'язку з цим не можна погодитися з категоричним твердженням В. Вундта, який вважав, ніби безпосереднє споглядання не стосується дитячих малюнків і що всі вони є схематичними картинами пам'яті. В. Вундт відкидає також і роль фантазії, а отже, і творчості у цьому виді дитячого мистецтва.

Насправді ж звернення дитини до малюнків свідчить насамперед про дозрівання її естетичного сприйняття, яке має творчий характер, а продукти фантазії мають наочний характер. Дослідження свідчать, що малюнки зрілих митців є наслідком як розвиненої спостережливості, так і багатої творчої уяви. Без відтворювальної фантазії, таким чином, неможливе естетичне сприйняття. Без неї воно є лише "безпосереднє споглядання", за допомогою якого не можна сприйняти ні індивідуальну красу предмета-гармонію, ні багатство його людського змісту.

Зі вступом дитини до школи відбувається великий крок у розумовому розвитку. Коло дитячого читання обумовлене віковими, психологічними особливостями, тобто рівнем розвитку у дитини цього віку сприйняття, пам'яті, уваги, уявлення. Близько 4 тис. слів має словниковий запас першокласник, говорить досить швидко, мова його стає більш зв'язною, правильною. Проте великим гальмом для читання є ще низька техніка читання. Багато зусиль витрачає на це дитина, зміст прочитаного часто забувають. Тому за читанням учнів треба уважно стежити. Твори, які читають діти, мають бути надруковані крупним шрифтом, з яскравими ілюстраціями, короткими, зрозумілими. К. Ушинський говорив про роль ілюстрації: "Спробуйте один і той самий твір розповісти двом однаково здібним: одному за картинками, другому без картинок, і ви оціните тоді все, значення картинок дитини" (80,78).

Працюючи з учнями протягом цілого навчального тижня, вчитель має змогу спостерігати за вихованцями під час уроків, прогулянок, виховних заходів. Основне місце у навчальному процесі займає урок. Керуючи навчальним процесом він формує в учнів читацькі інтереси через ілюстрації та малюнки.

Щоб викликати в учнів любов до художньої літератури, треба організовувати тематичні виставки книжок, підбирати оповідання, вірші, казки для читання, проводити їх обговорення. Твори мають бути не великими, гарно ілюстрованими, цікавими, змушувати мислити дітей і, основне, щоб вони хотіли їх читати. Неможливо аналізувати твір без взаємозв'язку з іншими творами мистецтва - живописом, музикою тощо.

Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що на сьогодні дуже мало уваги приділяють ілюстраціям у підручниках, художніх книжках. Явище це є негативним. Адже, заходячи в книжковий магазин, дитина швидше зацікавиться яскраво оформленою книжкою і саме її візьме до рук. Існує думка, що ілюстрація у книжці не несе такого емоційного насичення, як сам текст. Вона є хибною, бо не знаючи змісту, дитина, гортаючи сторінки книжки, отримує основну інформацію саме через малюнки, через ситуації зображені за допомогою малюнка на сторінках книги. Через деякий час, коли ця книжка займе чільне місце у домашній дитячій бібліотеці, дитина ознайомиться зі змістом твору, який духовно збагатить юного читача.

У художній літературі слово несе і знання, і естетичне навантаження, але воно обов'язково повинно бути проілюстроване. Діти молодшого шкільного віку емоційніші від дорослих, все і в усьому вони бачать яскравість, а сірість і безликість породжують почуття дисгармонії навіть у дитячій книжці. Якщо дитина взяла у руки книжку, яка лише зовні їй сподобалась, або є цікаво проілюстрованою - це вже 50 відсотків успіху. На даний час панує проблема: "Як зацікавити дітей книжкою?", "Як сформувати у дітей читацькі інтереси?" Дійсно, з настанням епохи комп'ютеризації, дедалі менше можна побачити дитину, яка у вільний час читає художню літературу. Тому слід оформити, проілюструвати книжку так, щоб учень не тільки хотів. взяти її до рук, а й прочитати. Вчитель на уроках повинен використовувати багато малюнків, ілюстрацій і звернути увагу на те, що якщо дитина прочитає про зображуване, то дізнається більше цікавого і нового у тій, чи іншій книжці.

Ілюстрація - "душа". книжки для малят. Хто заперечуватиме цю істину? Саме народження книжки для дітей пов'язане з утвердженням ілюстрації як провідного елемента в складі слова і зображення "Книжки з малюнками" - кажуть дорослі і діти, а смисловий акцент незмінно роблять на "малюнки". Яскраві, живі, дотепні вони відповідають дитячому, безпосередньому сприйняттю світу.

Тому проблема формування читацьких інтересів за допомогою малюнків і ілюстрацій є важливою і актуальною для сучасної початкової школи, і її ми досліджуємо в цій дипломній роботі.

Гіпотеза дослідження: ефективне формування читацьких інтересів молодших школярів можна забезпечити комплексом спеціально підібраних малюнків та ілюстрацій, а також певних вправ та завдань.

Об'єкт дослідження - процес формування читацьких інтересів молодших школярів.

Предмет дослідження - формування читацьких інтересів молодших школярів за допомогою малюнків та ілюстрацій.

Мета роботи полягає в теоретико-експериментальному вивченні впливу ілюстративного матеріалу на формування читацьких інтересів.

Для досягнення цієї мети в дипломній роботі поставлено такі основні завдання: проаналізувати психолого-педагогічну та лінгвістичну літературу з питань впливу малюнків та ілюстрацій на формування читацьких інтересів:

охарактеризувати методику розвитку читацьких інтересів на основі ілюстративного матеріалу;

перевірити вплив ілюстрацій та малюнків на формування читацьких інтересів;

розробити систему вправ та завдань з використанням ілюстративного матеріалу для розвитку читацьких інтересів учнів.

Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи:

аналіз і узагальнення наукових джерел;

спостереження;

тестування;

бесіда.

Розв'язання проблем, що випливають із завдань, надає що випливають із завдань, надає дослідженню певного теоретичного значення - поглиблюється розуміння особливостей читацьких інтересів та шляхи їх формування у молодших школярів за допомогою малюнків та ілюстрацій.

Вирішуючи проблему формування читацьких інтересів, було проведено експериментальну перевірку впливу використання ілюстративного матеріалу на формування читацьких інтересів.

Перш ніж провести експериментальне дослідження, ми ознайомилися з публікаціями у періодиці, щоб з'ясувати, наскільки ця тема є актуальною серед вчителів і науковців, зокрема, з журналами

"Початкова школа" та "Навчальна школа" за період 1980-2007 pp. У "Початковій школі" є ряд статей, що стосуються проблем формування читацьких інтересів молодших школярів. Зокрема, хочеться відзначити таких науковців, методистів, як Н. Ващенка (6), Н. Скрипченко (68), О. Савченко (65), О. Онищенко (51), В. Мартиненко (39), М. Наумчук (46) та ін. Під час опрацювання посібників, статей цих авторів виявлено рекомендації щодо побудови підручників з читання для формування навички читання та аналізу художнього твору. Проте нема цілісного дослідження про вплив ілюстрацій та малюнків як засобів формування читацьких інтересів молодших школярів

На нашу думку, наукова робота потребує націленості на експериментальне дослідження. Тому що завдяки цьому ми зможемо переконатися на власному досвіді, що ілюстрування тексту допомагає розвивати в учнів читацькі інтереси.

Експериментальне дослідження ми проводили у початкових класах. Беручи до уваги Читанки Савченко О.Я. зробили висновки, що вони здебільшого проілюстровані, проте є мало ілюстрацій до віршів, байок, тому учні читають ці твори - неохоче. Отже, змістом експериментального дослідження стала перевірка впливу ілюстрацій та малюнків на формування в учнів читацьких інтересів. Тому ми запропонували систему вправ для з'ясування цієї проблеми.

перевірка інтересу учнів до читання без застосування ілюстративного матеріалу;

використання малюнків та ілюстрацій під час роботи над художніми творами;

відображення дітьми змісту прочитаних творів у малюнках;

перевірка читацьких інтересів молодших школярів під час використання проілюстрованих творів.

Провівши дослідження, ми переконалися, що ілюстративний матеріал покращує рівень читацьких інтересів, а отже, показники ефективності зросли.

Практична значущість дипломної роботи випливає з актуальних завдань удосконалення навчально-виховного процесу загалом та уроків читання зокрема, а також з гуманістичних засад гармонійного розвитку особистості школяра Матеріали дослідження можуть використовувати учителі початкової школи ефективної реалізації виховного та розвивального потенціалу уроків читання, доповнення навчального матеріал) підручників та інших педагогічних та освітніх цілей.

Доречно згадати такі слова: "Дитинство - це пора коли дивишся на світ широко розплющеними очима і вимагаєш негайного пояснення всього, що відбувається, тому ілюстратори повинні ясно і вичерпно відповідати на питання як?" і "чому?", утримуючись від нерозсудливих злетів фантазії (10).

Отже, книжкова ілюстрація - частина книги. Художник повинен врахувати для кого написана ця книга спосіб творення, формат, шрифтовий рядковий, щоб знайти гармонійне вирішення, створити художній образ ілюстрованої книги.

Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків з малюнками Загальний обсяг роботи 76 с.

Розділ І. Теоретичні засади формування читацьких інтересів молодших школярів

1.1 Читання як мовленнєва діяльність

У світовій практиці читання вважають головною формою засвоєння найрізноманітнішої змістової та емоційної інформації, особливим засобом розумового і духовного розвитку особистості.

У початковій ланці школи читання виступає особливим предметом, який одночасно є унікальним засобом власне навчання молодшого школяра й інструментом для вивчення будь-яких навчальних предметів початкової, середньої і старшої ланок школи. Воно є одним із видів мовленнєвої і пізнавальної діяльності, активно впливає на мовний, естетичний розвиток дитини, залучає її до читання книжок, художньої й науково-пізнавальної літератури.

Читанню у початкових класах належить провідна роль у художній, суспільно-історичній освіті, громадському, моральному, естетичному вихованні, у закладанні основ самовиховання, саморозвитку, духовності, національної свідомості.

Уміння дитини читати вже у початковій ланці школи розглядають у двох аспектах. Перший - формування техніки читання - буквально сприймання графічної моделі слова і правильне звукове її відтворення за одиницями читання (склад, різного типу злиття: ПГ, ППГ, ПППГ, ПГПП) з поступовим переходом до читання цілими словами, словосполученнями, реченнями; і другий - здобуття знань через читання художньої і науково-пізнавальної літератури, вироблення свого власного ставлення до прочитаного, а отже, виховання, розвиток своєї читацької самостійності. Як бачимо, основою другого аспекту є необхідна база першого. Взаємозв’язок, взаємозумовленість тут надзвичайно тісні, але на окремих етапах розвитку початковому вмінню читати у широкому розумінні цього слова відводять особливе місце.

Уміти читати - означає оволодіти технікою читання, усвідомлено сприймати те, що читаєш, орієнтуватися в художній, науково-пізнавальній і довідковій літературі, рекомендованій для молодшого шкільного віку, а також у періодиці (дитячих журналах, газетах).

Уміння читати - це наявність інтересу до читання, до книг як джерела пізнання, громадського виховання, опанування літературної мови, а отже, і моральне, естетичне й суспільне виховання, розвиток духовного світу дитини, її почуттів.

При створенні відповідних умов на уроках читання формується людина нового суспільства, закладаються основи світогляду юного громадянина, його всебічного розвитку. Найкраще цьому сприяють тексти художньої літератури. Через це у зміст навчання читати вводяться від 80 до 90% саме художніх текстів. Водночас учень має бути готовим до вивчення таких навчальних предметів, які вимагають високого рівня розвитку логічного мислення (природознавство, біологія, математика та iн). У зв'язку з цим на уроках читання опрацьовуються тексти науково-пізнавального характеру, на основі яких мають не лише формувати способи, види, якості читання, а й встановлюватися логічні, часові, просторові, причинні та інші зв'язки. Учень має бути обізнаний з науково-технічним розвитком суспільства, людиною - творцем цього процесу, її ставленням до навколишнього середовища. Читаючи тексти підручників з математики, природознавства, граматики і правопису, слухаючи пояснення вчителя, учень має справу з об'єктивно існуючими або тими, що колись існували, фактами, явищами, подіями, процесами.

Читання ж текстів художньої літератури - це особливий вид пізнання дійсності. Тут учень сприймає предмети, об'єкти, явища, події не реального світу, а дійсність, створену фантазією, уявою художника (поета, прозаїка). Дізнаючись про явища, факти, події, людей з художнього твору, читач водночас має навчитися бачити і ставлення до всього описуваного самого письменника. А це вимагає посилення специфіки роботи над художніми текстами. Дитина поступово має осягнути те, що письменник з життя добирає для зображення ті явища, події, вчинки, які найбільше відповідають його естетичним ідеалам, поглядам, розумінню. Специфіка опрацювання текстів художньої літератури має будуватися гак, щоб учні вчилися бачити в одному явищі, події різні аспекти, знаходити і розуміти причини ставлення автора до описуваного і висловлювали своє ставлення, своє розуміння, зіставляли його з авторським, знаходили спільне й відмінне.

Зміст і форма літературного тексту впливають на кожну особистість по-різному. В окремих випадках сприймання може бути неадекватне змістові художнього твору. Це пояснюється специфікою художньої літератури - різними шарами її змісту, особливостями художнього образу, психічним складом читача, рівнем його розвитку.

У молодшого школяра ще немає розуміння художнього образу як єдності конкретного і загального. Він інтуїтивно, часто примітивно, на основі різного роду асоціацій, постійного зближення, зіставлення свого життєвого досвіду, своїх уявлень, почуттів сприймає зображене у творі.

Як наголошує Л. Виготський, у процесі читання художніх текстів відбувається не просто засвоєння прочитаного, а усвідомлення свого ставлення до творів мистецтва або формування нових знань через своєрідний діалог між автором і читачем на основі тексту (10, 86). Тому, опрацьовуючи будь-який жанр художнього тексту на уроці, вчитель, виходячи з рівня розвитку дітей класу, спонукає їх знаходити через форму слова позицію автора, формулювати етичні та естетичні оцінки дійових осіб, ставити себе на місце того чи іншою персонажа, уявно діяти за нього і передавати головний сенс його діяльності через творчу розповідь. Такий методичний підхід дає змогу вносити корективи в опрацювання науково-пізнавального і художнього текстів. Якщо у першому переважає логічний аналіз, встановлення різноманітних зв'язків, то у художньому - вчитування (заглиблення) у зміст, тлумачення, інтерпретація тексту Результатом такої роботи є створення кожним учнем свого художнього образу, свого читацького погляду, доведення за допомогою тексту свого розуміння, а отже, і багаторазове активне перечитування, що безперечно позитивно впливає і на формування способів, видів, якостей читання, і на виховання молодших школярів.

1.2 Загальна характеристика малюнків та ілюстрацій як засобів наочності

Важливе значення у формуванні всебічно розвинутої людини здатної до активної участі в усіх сферах людської діяльності, має образотворче мистецтво - один із навчальних предметів загальноосвітньої школи, що сприяє моральному та естетичному вихованню учнів.

Видатний чеський педагог-гуманіст Я. Каменський проголосив "золоте правило" дидактики: "Все, що тільки можна, давати для сприймання чуттями, а саме: видиме - для сприймання зором, чутне - слухом, запахи - нюхом, те що підлягає смаку, - смаком, доступне дотикові, - через дотик. Коли будь, які предмети відразу можна сприйняти кількома чуттями, нехай вони відразу схоплюються кількома чуттями..."

Усі види діяльності з малюнка, живопису, композиції й ознайомлення з кращими творами образотворчого мистецтва, у процесі яких розвиваються розумові дії та мисленні операції, творча уява і художні інтереси, естетичні почуття й образотворчі здібності, судження й узагальнення, формуються ідейно-естетичні переконання, дуже важливі для вчителя образотворчого мистецтва.

Багато видатних діячів науки й культури відмічали позитивний вплив образотворчого мистецтва на розвиток різноманітних якостей людини. Відомий російський психолог, дослідник образотворчої діяльності дітей Є. Ігнатьєв писав, що в процесі зображення бере участь не будь-яка окрема функція - сприймання, пам'ять, увага, мислення та ін., - а особа людини в цілому (19).

Малювання широко застосовується в практичній діяльності спеціалістів різних професій і сприяє підвищенню їхньої кваліфікації. Духовні запити людини потребують образотворчої грамоти, основи якої мають закладатися в початковій школі висококваліфікованими педагогами.

Одним з основних засобів зображення видимого світу в образотворчому мистецтві є малюнок (12).

Малюнок - зображення предметів і явищ, виконане на площині від руки за допомогою графічних засобів: лінії, штриха, плями їхніх комбінацій.

Малюнок відомий з давніх-давен і протягом тисячоліть, служить людству. Він має величезні образотворчі можливості. За умовними малюнками, що їх залишила людина епохи палеоліту й неоліту, ми дізнаємось про її життя, побут, знаряддя праці тощо.

Ще в стародавньому світі людина через спостереження передавала дійсність відповідно до об'єктивних законів сприйняття. Плоскі пастельні зображення земляними фарбами тварин, на яких полювала людина, орнаменту, а також декоративні зображення на знаряддях праці (продряпані на камінці, кістках) свідчать про те, що спочатку малюнок був невід'ємний від живопису та гравюри.

Велику роль відіграв малюнок у виникненні шрифту, якому передувала піктографія (письмо за допомогою малюнка).

Малюнок, як і все мистецтво, пройшов складний і довгий шлях розвитку, відтворюючи реальну діяльність, передаючи глибокі почуття й думки художника. Умовно-плоскі малюнки виконувались на папірусі, рельєфні зображення - на камінні, кераміці.

В центрі уваги грецьких художників була фізично красива і духовно досконала людина. У малюнку греки досягли реалістичного проектування образів, високої художньої майстерності, втілених у різноманітних побутових малюнках на вазах, мармурових плитах тощо.

На малюнок, як і на всю культуру, в епоху середньовіччя впливала церква. Розвиток його значною мірою був пов'язаний з ілюструванням рукописів, а також із створенням іконографічних зразків для ікон і фресок. Малюнок часто мав характер схематичних креслень і начерків.

Художники доби Відродження заклали теоретичні та практичні основи методики реалістичного малюнка, встановили закони лінійної та повітряної перспективи, світлотіні, пластичної анатомії. Важливого значення набув реалістичний малюнок з натури, виник станковий малюнок із його основними жанрами: історичним, портретним, пейзажним (4).

Вагомий внесок у розвиток реалістичного малюнка зробили художники Росії й України: А. Лосенко, О. Іванов, К. Брюлов. Подальший внесок у розвиток реалістичного малюнка зробили П. Чистяков та його вихованці чудові майстри малюнка І. Рєпін, В. Суріков, В. Васнецов, В. Серов, М. Врубель.

Малюнок, як і мова, із давніх-давен є могутнім засобом спілкування людей і пізнання світу. Кожна людина повинна знайти основи образотворчого мистецтва, набути елементарних навичок з малювання, які потрібні їй для практичної діяльності. Інколи не можливо уявити предмет або явище природи тільки за словесним описом. Тоді за допомогою малюнка, через його конструктивну форму, пропорції, а часто і розміри, створюється виразне уявлення про об'єкт вивчення.

Відомий український художник В. Касіян писав, що малюнок - це фундамент не лише для всіх галузей образотворчого й декоративного мистецтва й архітектури, а й для всіх видів образного мислення, що завдяки малюнку ми пізнаємо все, що нас оточує, малюнок допомагає образно передати свій задум і вченому, і техніку (31, 57).

Малюнок є первинною функцією творчого задуму людини, яка повинна володіти ним досконало. Малюнок потрібний людям різних професій: інженерам і робітникам, учителям і лікарям, агрономам і геологам. На роль малюнка у творчій діяльності людини вказував український конструктор літаків О. Антонов. Він зазначав, що з малюнка починається все, без нього не сконструюєш ні літака, ні пральної машини.

Залежно від призначення малюнки можна поділити на такі види: художній, науково-пізнавальний, технічний.

Художній малюнок є основою образотворчого мистецтва, мета якого - образний і емоційний показ об'єктів та явищ навколишньої дійсності. У ньому художник передає своє ставлення до зображуваного, підкреслює основне, характерне, зберігаючи живе сприйняття натури. Художник, як і письменник, не копіює натуру, а створює художній образ, викликаючи у глядача відповідні почуття. Навчання художнього малюнку ґрунтується на пізнанні законів композиції, лінійної та повітряної перспектив, пластичної анатомії та оптики.

Науково-пізнавальний малюнок має пояснювальний характер об'єктів чи явищ навколишнього світу. Він допомагає вивчити зовнішню й внутрішню будову об'єкта. Такі малюнки зустрічаються в підручниках із природознавства, ботаніки. Науково-пізнавальні малюнки, які вчитель виконує на класній дошці або на папері, допомагають пояснити учням ту чи іншу форму об'єкта флори або фауни та ін.

Технічний малюнок передає зовнішній, часто і внутрішній вигляд деталі, вузла, машини. На відміну від художнього перспективного малюнка, технічний малюнок є умовним. В основі побудови такого малюнка лежать аксонометричні проекції, вивчають його в курсі креслення.

Нас цікавить лише художній малюнок. За виконанням художні малюнки можна поділити на лінійні і тонові. Основними образотворчими засобами техніки виконання художніх малюнків є лінія, штрих і пляма.

Лінією можна передавати не тільки зовнішні обриси предметів, а й їхній об'єм, положення в просторі. Вид лінії на сам перед залежить від призначення малюнка. Лінія має виявляти характер натури.

Лінійний малюнок більш художній і емоційний, якщо його виконати просторовою лінією різної товщини, насиченості та довжини. Звичайно, що б показати об'ємність та простір зображуваного об'єкта на площині паперу, лінії на передньому плані передають більш чітко за тоном ніж на задньому плані. Треба пам'ятати, що контурна лінія однакової товщини часто надає зображенню сухості, маловиразності, малюнок тоді нагадує креслення. Лінійний малюнок у творчій діяльності чудово використовували такі художники, як А. Дюрер, Ж. Давід, В. Серов та ін. (додаток 2).

Тоновий малюнок виконують не тільки просторовими лініями, а й світлотінню, яка допомагає показати пластичну форму предмета, його рельєф, положення в просторі. Високохудожні зразки живописного малюнку створили І. Репін, В. Суріков, Д. Кардовський, К. Єлева, К. Трохименко та ін. .

Навчальний малюнок - це цілеспрямоване зображення на предметній площині об'єктів реального світу з метою вивчення правил побудови форми та зображення.

В роботі над малюнком використовують різні матеріали: білий і кольоровий папір. Кольоровий папір використовують здебільшого для малюнків і начерків олівцями, сангіною чи фломастерами.

Малюнки можуть бути виконані не лише кольоровими олівцями, а й вугільними олівцями, сангіною, тушшю, пастеллю.

Отже, малювання широко застосовується в практичній діяльності спеціалістів різних професій і сприяє підвищенню їхньої кваліфікації.

Процес малювання пов'язаний з умінням мислити. Відомий художник-педагог П. Чистяков писав, що малювати - це означає розуміти. Треба вміти малюнок порівнювати з натурою, продумувати послідовність роботи, логічно мислити, працювати свідомо (12).

Крім малюнків велике значення у розвитку уяви та фантазії, займають ілюстрації.

Ілюстрація (лат. illustratio - освітлюю, пояснюю) - це малюнки до літературних творів (казок, байок, оповідань, романів тощо), які розкривають і доповнюють їх зміст, допомагають, краще зрозуміти і запам'ятати їх, якісніше уявити образи творів.

У галузі ілюстрації працював видатний український художник К. Трутовський. Видано дуже багато різних книжок, які добре ілюстровані художниками різних поколінь і в різних манерах. До визначних майстрів належить: Д. Кардовський, В. Фаворський, Є. Кибрик, І. Їжакевич, В. Касіян, О. Кульчицька, М. Дерегус, Х. Данченко, В. Чебаник, Г. Якутович.

Нажаль, мало уваги приділяється в нашій країні дитячим книгам. Зараз ілюструванням книжок займаються такі художники, як: В. Лебєдєв, Є. Рачов, К. Кузнецов, Ю. Васнецов, В. Копашевич, А. Базилевич, В. Полтавець, Н. Лопухова, О. Павловська та ін.

Ілюстрації, образно розкриваючи зміст літературних творів, впливають на розвиток у дітей уяви, мислення, пам'яті. Високохудожні ілюстрації допомагають і педагогам у навчально-виховному процесі в школах, зокрема на уроках розвитку зв'язного мовлення. Використовуючи ілюстрації художників, педагоги вчать дітей створювати аналізувати те що було прочитане (пісні, байки, казки, оповідання тощо).

Робота художника над ілюстрацією за своїм характером схожа на його роботу над сюжетною композицією. Відмінність полягає в тому,, що художник, ілюструючи художній твір, розкриває графічними засобами думку автора, творчо доповнюючи її. В сюжетних композиціях художник сам вибирає зміст і образи, які трактує по - своєму, створюючи сюжетну композицію. Проте обидва художники в своїй роботі спираються на етюди, замальовки, зроблені з натури, а також на власну пам'ять і фантазію, уміння і навички (4).

Щоб оформлення книги було високохудожнім і цілісним, художник спочатку робить макет книги, де подає в ескізній формі оформлення суперобкладинки, оправи, форзаца, авантитулу і титулу. В макеті книги він визначає ілюстрації (сторінкові, які займають частину її або дві сторінки) заставки (малюнки на початку розділу, тобто на початку сторінки) кінцівки (малюнки у кінці розділу, наприкінці сторінки). Добре продуманий і якісно виконаний макет дає змогу художнику творчо і з насолодою працювати над розробленням ескізів до ілюстрацій твору знаходити виразно композицію і вдале кольорове вирішення кожної з них.

Ілюстрування, як і створення сюжетної композиції, неможливе без систематичної роботи з натури, яка збагачує творчу уяву ілюстратора допомагає йому вдосконалювати свою художню майстерність.

Залучення вчителів до передбаченої програмою творчої роботи має велике навчальне і виховне значення. Воно сприяє загальному розвитку дітей. Творча робота над ілюстрацією дає багатий матеріал для вивчення навколишньої дійсності, допомагає зрозуміти складні явища життя, виділяти головне, суттєве від другорядного й уловлювати загальну ідею явища; розвиває здатність до уважного вивчення предметів та їхнього взаємозв’язку. Ілюстрації сприяють образному мисленню, розвитку творчих здібностей (22).

Педагогам доцільно взяти таку тематику літературних творів, яку будуть виконувати їхні вихованці в школі. Це літературні твори (вірші, казки, оповідання, спочатку прості за змістом) про рідну природу, потім про тварин, птахів, комах, риб, а пізніше й людей. Можна використати ілюстрації до творів, серед образів яких є людина. Це казка "Солом’яний бичок", "Колобок", "Кривенька качечка" та ін. (додаток 1)

Для створення високохудожніх ілюстрацій до літературних творів не досить вибрати якийсь уривок з тексту. Потрібно глибоко знати зміст твору, вивчити описані в ньому події, образи людей, їхній побут, звичаї та ін.

Вибравши сюжет для ілюстрування, той, хто малює, своє перше враження повинен відобразити з уяви в ескізах невеликого формату. На цьому етапі визначають, який потрібно вивчати матеріал, які саме потрібні замальовки для подальшої роботи над ескізами. Реалістичне вирішення ілюстрацій вимагає вивчення певного історичного матеріалу замальовок побутових речей, одягу, а також різних начерків із навколишнього життя (1).

Отже, ілюстрації до літературних творів мають велике навчальне виховне значення. Під час їх аналізу розкривається зміст твору, виявляється головне і другорядне, зображені предмети переднього і заднього планів підкреслюють, інколи, найголовніше у творі. Використання ілюстрацій до літературних творів сприяє формуванню, умінь і навичок у творчому процесі.

Розділ II. Методика формування читацьких інтересів молодших школярів засобами образотворчого мистецтва

2.1 Загальна характеристика творів різних жанрів для дітей

Читання - мистецтво синтетичне і складне. Синтетичність і складність його залежать від дійсності, що лягла в основу твору, а також від змісту і форми її змалювання. Це значить, і від жанру твору, оскільки художня дійсність знаходить своє відбиття в різних жанрах.

До читанки для початкових класів входять різні жанри: оповідання, казки, вірші, байки, малі фольклорні жанри (приказки, прислів'я, загадки), а також твори, близькі до художніх - науково-популярні або ділові статті.

Кожний літературний твір має свої особливості, що визначають специфіку читання. Тим більше, ця особливість є між окремими жанрами. Тому, закономірно існує і певна різниця в читанні творів різних жанрів (4,147).

Мистецтво виразного читання (декламації) має на меті відтворення в живому слові образів, почуттів, переживань, щоб донести до слухача ідею твору і певним чином вплинути на нього.

Живе слово ріднить з поетом більше, ніж написане. Можливо, це пояснюється тим, що поетичне слово і народжується в інтонаційній оболонці - не лише в мізку, але й на язиці.

І. Франко писав, що декламаторові не досить пам'яті, виробленого голосу та творчої фантазії. До цього він має додати немало власної праці, повинен вдуматися в поезію, відчути її не лише в цілості, але в кожнім рядку, у кожній найменшій частині і для читання кожної частини дібрати найліпшого способу".

У шкільній практиці однією з перешкод на шляху до оволодіння інтонацією часто буває неправильне смислове тлумачення тексту або його частин. Вчителеві доводиться терпляче і доступно пояснювати учням думку, висловлену автором, а потім уже добиватися від них інтонації, яка б відображала смислове та емоційне багатство тексту.

Був час, коли деякі вчителі наполягали на тому, щоб видавати шкільні хрестоматії з логічними наголосами. Це, зрозуміло, призвело б до насаджування логічних шаблонів, тоді як, навпаки, слід звертати увагу на "різноманітність логічного і художнього підходу до тексту" і привчати учнів самостійно шукати форми інтонаційної виразності (30, 28).

Художня література відтворює життя в образах, картинах. Через художній твір передаються ідеї письменника читачеві, художні твори викликають відповідні почуття, думки, визнача