referat-web.com Бесплатно скачать - рефераты, курсовые, контрольные. Большая база работ.
Технологія влаштування гідроізоляції камяних конструкцій
ЗМІСТ
Розділ 1. Загальна частина
Розділ 2. Наукова організація праці при влаштуванні гідроізоляції кам'яних конструкцій
2.1 План житлового будинку 1-5 поверху
2.2 Класифікація житлового будинку
Розділ 3. Розрахунково-технологічна частина. Алгоритм технологічного процесу виконання гідроізоляції
3.1 Документація на будівельно-монтажні роботи
3.2 Інструменти, пристрої та матеріали
3.3 Організація робочого місця
3.4 Організація і підготовка будівельного майданчика
3.5 Розробка котлована і влаштування основи
3.6 Монтаж фундаментів
3.7 Геодезичний контроль
3.8 Механізація монтажних робіт
3.9 Розрахунок матеріалів
Розділ 4. Безпечні прийоми праці
Висновок
Список використаної літератури
Розділ 1. Загальна частина
Будівлі і споруди грають важливу роль в житті сучасного суспільства. Можна стверджувати, що рівень цивілізації, розвиток науки, культури і виробництва значною мірою визначаються кількістю і якістю побудованих будівель і споруд.
Життя і побут людей обумовлюються наявністю необхідних будівель і споруд, їх відповідністю своєму призначенню, технічним станом.
Будівництво в нашій країні ведеться в дуже великих масштабах. Лише житлових будівель зводиться більше, ніж у всіх країнах Західної Європи. Щорік у нас задається в експлуатацію 1,1 млн. квартир і більше 1 млн. громадян покращують свої житлові умови. Саме тому будівництво в нашій країні є третім по масштабах після промисловості і сільського господарства галуззю народного господарства, що робить актуальною тему роботи.
Об'єктом дослідження виступає застосування гідроізоляції в умовах будівництва. Предметом дослідження застосування гідроізоляційних матеріалів в сучасних умовах.
Метою роботи є оглядова характеристика застосування гідроізоляції на будівлях житлового призначення.
Для реалізації зазначеної мети були поставлені такі завдання:
- визначення наукової організації праці;
- показ алгоритму виконання технологічного процесу;
- аналіз безпечних прийомів праці у будівництві;
Розділ 2. Наукова організація праці при влаштуванні гідроізоляції
кам’яних конструкцій
Організація праці повинна розглядатися з двох сторін: по-перше, як стан системи, що складається з конкретних взаємопов’язаних елементів і відповідає цілям виконання об’єму роботи, тобто влаштуванні гідроізоляції; по-друге, як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем науки, техніки і технології.
Праця людей в процесі виконання об’єму роботи організовується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди має дві сторони: природно-технічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов’язані між собою і визначають зміст організації праці.
У змісті організації праці, виходячи з особливостей роботи по влаштуванню гідроізоляції, виділяють такі елементи:
- поділ і кооперування праці, що передбачає науково обґрунтований розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями, машинами, механізмами, робочими місцями, а також відповідне групування і комбінування працівників у виробничі колективи;
- нормування праці що передбачає ретельний розрахунок норми витрат праці на виконання зазначених послуг як основу для організації праці та визначення її ефективності;
- організація і обслуговування робочих місць, що включає їх раціональне планування і оснащення у відповідності з антропометричними і фізіологічними даними та естетичними смаками людини;
- покращення умов праці, що передбачає усунення шкідливості виробництва, надлишкових фізичних, психологічних і емоційних навантажень, формування системи охорони і безпеки праці;
- ефективне використання робочого часу, оптимізація режимів праці і відпочинку;
- планування і облік праці;
- мотивація праці;
- зміцнення дисципліни праці.
По ділянкам і бригадам розраховують, планують, аналізують зниження трудомісткості Тр в результаті впровадження виконання робіт:
а) зниження норми часу
Тр = (Нб – Нплп) Q Кд,
де Нб і Нпл – норми часу до і після впровадження виконання робіт, нормо-год; Q – об’єм виробництва продукції, _л..; Кд – коефіцієнт терміну дії виконання робіт;
б) збільшення норм обслуговування
Тр = (1/Ноб – 1/Нопл) Фпл Кд,
де Ноб і Нопл – норми часу до і після впровадження виконання робіт; Фпл – плановий фонд робочого часу, год.;
в) зменшення нормативної чисельності робітників
Тр = (Чб – Чпл) Фпл Кд,
де Чб і Чпл – нормативна чисельність робітників до і після впровадження виконання робіт.
Планова технологічна трудомісткість Тр.пл визначається за формулою:
Тр.пл = (Тр.пл. Q – Тр)/Q
де Тр.пл – технологічна трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.
Планова трудомісткість обслуговування Тобс по кожному виду робіт на одиницю основної продукції встановлюється, виходячи з трудомісткості обслуговування на одиницю основної продукції – в базисному і плановому періодах з врахуванням коефіцієнта зміни трудомісткості Кт по даному виду робіт:
Тобс = Qб Тр.пл Кт/Qпл,
де Qб і Qпл – об’єм одиниці основної продукції; Тр.пл – технологічна трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.
2.1 План житлового будинку 1-5 поверху
Будинок із однопід’їздною секцією змінної поверховості 5 поверхів з підвалом. На 1,2,3,4 поверхах запроектовано по 7 квартир на кожному поверсі, на 5 поверсі – 4 квартири і 2 тераси загального користування для мешканців всього будинку.
Вертикальний зв’язок між поверхами здійснюється по сходах і ліфті. Типи квартир:
- студії площею від 38.0 до 45.0 м2 – 18 квартир;
- квартири з 1 спальнею площею 73.5 м2 – 10 квартир;
- квартири з 2 спальнями площею 99.1 м2 – 4 квартири.
Всі квартири мають передпокій, санітарний вузол з душовою кабіною, вітальню-їдальню з кухонним устаткуванням і просторі балкони площею від 4.5 до 10.4 м2.
У будинку запроектований підвал з підсобними приміщеннями для мешканців будинку. Біля будинку монолітний залізобетонний каркас на монолітній залізобетонній фундаментній плиті із влаштованою гідроізоляцією. Стіни підвалу бетонні з цегельними перегородками завтовшки 120 мм. Міжповерхові перекриття, сходи і шахти ліфтів – монолітні залізобетонні.
Фасад з двору
Фасад ззаду
Торцевий фасад
1-ий поверх
2-ий поверх
3-ій поверх
4-ий поверх
5-ий поверх
2.2 Класифікація житлового будинку
Класифікація – це система субпідрядних понять якого-небудь знання, що є засобом для встановлення зв’язків між ними. Таким чином, в архітектурному проектуванні знання класифікації сприяє встановленню єдиної професійної мови спілкування між фахівцями і дозволяє орієнтуватися в багатообразній практиці житлового будівництва, бо кожна група або клас житлових будівель мають свої внутрішні відмінності і свою сферу застосування.
Даний будинок класифіковано за такими ознаками:
- призначенням відноситься до квартирного типу;
- етажністю – 5-ти поверховий;
- терміном проживання – для постійного проживання;
- архітектурно-просторовою структурою – з літнім приміщенням (тераса);
- рівнем комфорту – високоякісний с жилою одиницею у вигляді будинку;
- чисельністю ліфтів – ліфтовий починаючи з 1-го поверху;
- капітальністю у відповідності до норм забудови – III клас;
- додатковими ознаками – з розвинутою захисною функцією.
Розділ 3. Розрахунково-технологічна частина
Алгоритм технологічного процесу виконання гідроізоляції
Аби в стіни будинку не проникала грунтова волога, влаштовують гідроізоляцію. У кам'яних і цегельних фундаментах гідроізоляцію кладуть зазвичай на висоті 15 - 25 см від рівня землі. Якщо підлоги кладуть на балки, то гідроізоляція має бути на 5 - 15 см нижче останніх.
У будинку, що має підвал, гідроізоляцію кладуть на двох рівнях: першу - у фундаменті на рівні підлоги підвалу або нижче за нього на 13 см, другу - в цоколі на 15 - 25 см вище за поверхню отмостки.
Поверхні стін підвалу і його підлогу ізолюють при цьому так. Якщо рівень грунтової води нижчий за підлогу підвалу, то із зовнішнього боку стіни, дотичні з грунтом, покривають двома шарами гарячого бітуму. На підлогу кладуть шар жирної глини ( 25 см ), ущільнюють, покривають шаром бетону ( 5 см ), вирівнюють, витримують протягом одного-двох тижнів, покривають мастикою і наклеюють двошаровий рулонний килим з руберойду або толю. Зверху кладуть такий же шар бетону, який вирівнюють, покривають цементним розчином і желєзнять.
Застосування гідроізоляції: 1, 7 – глина; 2 – цементна штукатурка покрита бітумом з зовнішньої сторони; 8, 5 – гідроізоляція; 4 – цементна підлога; 6 – бетонна стяжка.
Коли рівень грунтових вод вищий за рівень підлоги підвалу, то треба створити хорошу ізоляцію стін і підлоги. Крім того, довкола стін в місцях примикання підлоги підвалу слід зробити еластичний замок з паклі, змоченої в розплавленій бітумній мастиці або бітумі. Особливо необхідний такий замок в підвалах з глинистим грунтом, де спостерігається нерівномірне осідання.
Ізоляцію стін із зовнішнього боку піднімають вище за рівень грунтової води на 50 см .
При високому рівні грунтових вод підлогу ізолюють спочатку шаром глини (25 см), на неї кладуть бетон, на бетон - гідроізоляцію і знову покривають цементним розчином.
Для освітлення підвалів часто нижче за рівень землі встановлюють вікна. Перед такими вікнами необхідно мати колодязі-приямки з фанерованими каменем, цеглою, бетоном. Пів приямка повинен мати лоток для збору води; зверху над вікнами рекомендується влаштувати козирки.
Верх фундаментів і цоколів не завжди буває рівним і гладким. Для вирівнювання по бічних сторонах на 1 - 3 см вище за їх поверхню кріплять дошки з рівними кромками. Простір в опалубці заливають цементним розчином складу 1:3 або 1:4, вирівнюють, розгладжують його, просушують і потім укладають гідроізоляцію.
Приведемо для прикладу декілька способів ізоляції фундаменту.
1. Кладуть шар цементного розчину (2 - 3 см) складу 1:2, вирівнюють, желєзнять, сушать. Стелять один шар толі або руберойду.
2. Кладуть два-три шара мастики, приготованої з 1 частини розігрітої соснової смоли і 0,3 - 0,5 частин вапна. Вапно можна замінити сухою крейдою, змішуючи його із смолою в пропорції 1:1. Гарячу мастику наносять шарами (загальна її товщина має бути 7 - 10 мм).
3. На гарячій сосновій смолі наклеюють бересту в два-три шари.
4. Найбільш надійна ізоляція - на мастиках (толь - на дегтевій, руберойд - на бітумній). Верх фундаменту або цоколя покривають мастикою і наклеюють на неї перший шар рулонного матеріалу, який знов покривають мастикою, і наклеюють другий шар рулонного матеріалу. Піщане або кам'яне посипання з боку наклейки з рулонних матеріалів треба знімати, оскільки це забезпечує надійніше приклеювання.
Правильно виконана робота досить надійно захищає конструкції від проникнення вогкості. Виконують її двояко. У одному випадку на добре вирівняний свіжий розчин насипають 2 - 3-міліметровий шар сухого цементу і тут же добре загладжують його лопаткою або кельмою. Цемент вбирає воду, утворюється цементне тісто, яке, висихаючи, не пропускає воду. Можна на вирівняний свіжий розчин накласти 2 - 3-міліметровий шар цементного тіста і також його загладити.
Взагалі під будь-які будівлі бажано влаштовувати гідроізоляцію на двох рівнях по фундаменту і верху цоколя.
Інколи під дерев'яні будівлі з кам'яними і іншими фундаментами гідроізоляцію кладуть лише по верху цоколя. Це невірно. Оскільки вогкість, що йде по фундаменту, зволожуватиме підлогу, що призводить до загнивання деревини. Значить, ізоляцію треба укладати і по фундаменту.
Якщо фундаменти викладають з окремих каменів або цегли, то для того, щоб закрити можливо наявні крізні тріщини або незаповнені розчином шви, їх доводиться обштукатурювати. Особливо добре виконувати штукатурку з двох сторін. Розчин бажано застосовувати цементний або вапняно-цементний, але він менш міцний, чим перший.
Із зовнішнього боку штукатурку затирають, а ще краще загладжують штукатурною лопаткою або кельмою, що додає штукатурці водонепроникність.
3.1 Документація на будівельно-монтажні роботи
Будівництво як сфера трудової діяльності регламентується системою законодавчих актів і нормативних документів, які в сукупності є її нормативною базою. Система нормативних документів у будівництві складається з будівельних норм і правил, державних стандартів та інших нормативних документів, які затверджуються Держбудом України, міністерствами, відомствами та органами державного контролю.
Нормативні документи встановлюють комплекс норм, правил і вимог, які обов'язкові при розробці проектно-кошторисної документації; виконанні інженерних пошуків; будівництві і реконструкції будинків і споруд; виготовленні будівельних матеріалів, конструкцій і виробів і т.д.
Основними нормативними документами в будівництві є Державні будівельні норми, які носять законодавчий характер і обов'язкові для використання всіма проектно-пошуковими і будівельно-монтажними організаціями, підприємствами будівельної індустрії та іншими організаціями і установами, що здійснюють будівництво незалежно від відомчого підпорядкування або форми власності.
Будівельні норми і правила встановлюють:
— вимоги до організації, управління й економіки при проектуванні, інженерних пошуках і будівництві;
— норми проектування населених міст, підприємств промислового, сільськогосподарського та іншого призначення, будинків і інженерних споруд, будівельних конструкцій, основ і фундаментів;
— правила організації, управління, виконання і приймання робіт;
— правила ціноутворення у будівництві і кошторисні норми;
— норми витрат матеріальних і трудових ресурсів.
Система нормативно-правового забезпечення будівництва постійно вдосконалюється з метою приведення її у відповідність до останніх досягнень науково-технічного прогресу в будівництві, а також у відповідність до змін у виробничих стосунках при вдосконаленні або перетворенні виробничо-правових форм господарювання.
Будівництво здійснюється за спеціальним проектом, який розроблено з додержанням будівельних норм і правил та затверджено у встановленому порядку.
Проект — це система розрахунків, робочих креслень, макетів та інших документів, яка обґрунтовує економічну і технічну доцільність будівництва об'єкта та визначає його архітектурно-конструктивні рішення й оптимальні будівельно-технологічні умови виконання будівельних процесів, що забезпечують закінчення будівництва у задані терміни з мінімальними витратами матеріально-технічних і трудових ресурсів.
Проекти розробляють як на будівництво невеликих будинків або їхніх елементів (наприклад, окремих конструкцій, технологічного обладнання, інтер'єрів тощо), так і на будівництво великих міст, житлових масивів, промислових підприємств, електростанцій, залізниць тощо.
Кожний проект складається з кількох частин (розділів): архітектурно-будівельна, технологічна, енергетичне й інженерне обладнання, організація будівництва, кошторисні розрахунки, техніко-економіч-ні показники тощо, розроблення яких здійснюють відповідні спеціалісти.
Проектування починається з обґрунтування соціально-економічної або господарської необхідності будівництва даного об'єкта в тому чи іншому регіоні, населеному пункті, місті. Потім розробляють техніко-економічне обґрунтування — передпроектний документ, в якому наводять основні техніко-економічні показники, конструктивно-технічні й експлуатаційні характеристики об'єкта, що підлягає будівництву. За затвердженням розробляють завдання на проектування, яке передають проектній організації, після чого вона розпочинає проектування.
Залежно від складності об'єктів проектування виконують у дві або одну стадію. При проектуванні в дві стадії для відносно складних і великих об'єктів спочатку розробляють технічний проект (перша стадія), а потім робочі креслення (друга стадія). У разі проектування в одну стадію — будівництво невеликих та відносно нескладних об'єктів — розробляють техноробочий проект — технічний проект, суміщений з робочими кресленнями у скороченому вигляді.
Основною проектною документацією, що регламентує організацію і технологію виробництва будівельно-монтажних робіт, є проект організації будівництва і проект виконання робіт.
Проект організації будівництва є невід'ємною частиною робочого проекту і складається одночасно з розробленням інших його розділів з узгодженням об'ємно-планувальних, конструктивних і технологічних рішень об'єкта з можливими методами організації і виконання робіт. Проект організації будівництва розробляє генеральна проектна організація або за її дорученням проектна організація, яка спеціалізується на будівельному проектуванні. Проект організації будівництва складається з комплексу взаємозв'язаних проектних рішень організаційно-технологічного, технічного, нормативного та планово-економічного характеру щодо виконання підготовчих і основних виробничих процесів на будівельному майданчику, що забезпечує своєчасне розгортання, здійснення та завершення будівництва в затверджені терміни.
Проект виконання робіт розробляють на основі робочого проекту; він спрямований на забезпечення прийняття ретельно обґрунтованих рішень щодо технології виконання будівельних процесів у конкретних виробничих і погодно-кліматичних умовах. Проект виконання робіт виконує генпідрядна установа (за необхідності із залученням субпідрядних та проектних спеціалізованих установ).
Проект виконання робіт розробляють на основний і підготовчий періоди будівництва, на окремі стадії і види робіт (наприклад, на зведення підземної частини будинку або на монолітні бетонні і залізобетонні роботи, на опоряджувальні або покрівельні роботи), а також окремо на роботи, які виконують в екстремальних умовах (взимку, в умовах підтоплення території тощо).
Проектування технології виробництва будівельно-монтажних робіт виконують у дві стадії: аналіз і оцінка обґрунтувань; розроблення проекту виконання робіт.
Аналіз і оцінка обгрунтувань передбачає всебічне і ретельне врахування всіх будівельно-технологічних та виробничо-технічних умов і параметрів зведення будинків, споруд або окремих конструкцій при формуванні можливих методів виробництва і механізації будівельних процесів, а також техніко-економічну оцінку ефективності їх.
Аналіз і оцінка обґрунтувань складається з таких елементів:
- аналіз проекту щодо відповідності проектних рішень нормативним документам з встановленням основних об'ємно-планувальних і конструктивних рішень об'єкта, параметрів обсягу робіт за окремими процесами, характеру розподілу їх по фронту робіт і термінам виконання, а також відповідності проекту технологічним, технічним та ресурсним можливостям будівельної організації та існуючій будівельній індустрії тощо;
- аналіз умов виконання робіт щодо характеру і рівня впливу природних процесів (геологічні і гідрогеологічні процеси, сейсмічні, метеорологічні процеси та явища), погодно-кліматичних чинників (виконання робіт взимку, в умовах сухої і спекотної погоди, під час дощу, снігопаду, сильного вітру), наявності шкідливих і небезпечних чинників зовнішнього середовища (ступінь загазованості, пилоутворення, концентрація небезпечних і шкідливих аерозолів, небезпека враження електрострумом), а також інші умови й обмеження;
- оцінка можливих методів і термінів виконання будівельних процесів і робіт має грунтуватися на принципах варіантного проектування з обов'язковим узгодженням варіантів із генпроектувальником і субпідрядними організаціями.
До складу проектів виконання робіт на зведення складних та унікальних об'єктів мають належати програми необхідних додаткових досліджень, випробувань та режимних спостережень (сейсмометричних, гідрогеологічних, гідрологічних, геохімічних, геодезичних), які можуть забезпечити надійне виконання будівельно-монтажних робіт та подальшу експлуатацію споруди.
Розроблення проекту виконання робіт на зведення будинків і споруд та окремих конструкцій треба виконувати на підставі результатів багатоетапної оптимізації і вибору можливих методів виконання робіт. До складу проекту виконання робіт належать такі документи:
- будівельний генеральний план з розподілом загального фронту робіт на дільниці, захватай і робочі зони з вказівкою для кожного елемента фронту робіт виду і ступеня складності умов виробництва, наявності і характеру дії небезпечних і шкідливих чинників та природних процесів, місця розташування надземних і підземних мереж (окремо діючих, особливо небезпечних, пожежо- та вибухонебезпечних), схеми руху і стоянки будівельних машин, границі і конструкція огорож будівельного майданчика і небезпечних зон, місця розташування будівельного обладнання, площадок для складування й укрупнення будівельних елементів, проїздів для будівельного транспорту та проходів для працівників, розміщення спеціальних пристроїв і захисних конструкцій, місць та умов підключення до діючих енергопостачальних мереж тощо;
- календарний графік виконання робіт, у якому встановлено послідовність і терміни виконання будівельно-монтажних робіт і процесів; наведено витрати праці і машинного часу; визначено потребу у засобах механізації; відокремлено технологічні стадії і комплекси робіт, які доручено виконувати бригадам будівельних робітників, наведено їхній кількісний та професійно-кваліфікаційний склад;
- графіки постачання на об'єкт будівельних матеріалів, конструкцій, напівфабрикатів та обладнання;
- графіки руху робочих кадрів і основних будівельних машин по об'єкту;
- технологічні карти (схеми) на виконання окремих видів робіт і будівельних процесів із включенням схем операційного контролю якості, розподілом фронту робіт на захватки, ділянки, розрахунком витрат праці і потреби у будівельних матеріалах, конструкціях і напівфабрикатах, засобах механізації, будівельної оснастки, допоміжних пристроях і пристосуваннях, а також у засобах захисту працівників.
Крім цього, проект виконання робіт має містити: конструктивні рішення з улаштування спеціальних, допоміжних та захисних пристроїв і конструкцій, які потрібні для забезпечення безпечних і продуктивних умов праці; вказівки з контролю якості, включаючи схеми операційного контролю та приймання закінчених конструктивних частин і об'єкта; заходи з техніки безпеки і охорони праці з вказівкою особливостей і характеру суміщення робіт, небезпечних зон і конструкцій огорож їх, засобів індивідуального захисту та загального режиму роботи будівельних робітників на об'єкті.
Прийняті рішення потрібно погоджувати з установами, які експлуатують підземні і надземні мережі та комунікації, транспортні шляхи, шляхопроводи і продуктопроводи, з установами, що постачають енергоресурси, які використовуватимуться для будівельного виробництва, тощо. Повністю узгоджений проект затверджується і надається виконавцю робіт не пізніш як за 2 міс. до початку робіт.
Технологічна зона являє собою простір, де розміщуються машини, робітники, пристосування, будівельні матеріали і конструкції для виконання певного процесу та шляхи переміщення їх, а також створювана продукція. Технологічні зони часто називають за видом виконуваного процесу; наприклад, технологічна зона монтажу, зона бетонних робіт. Технологічна зона складається з робочої зони, зони транспортування, розвантаження і складування матеріалів і конструкцій.
Робоча зона — це простір, у межах якого виконавець (машина, людина, ланка або бригада) виконує доручену йому роботу. Зони транспортування, розвантаження і складування є просторами, в яких проводять відповідно транспортування, розвантаження і складування матеріалів і виробів.
При суміщенні в просторі кількох технологічних зон утворюється зона суміщення робіт. Особливе значення має правильне визначення її меж під час роботи двох або кількох будівельних машин, які можуть розташовуватися на одному або різних рівнях.
У процесі виконання робіт кожна зона може стати небезпечною. Небезпечна зона являє собою простір, у межах якого постійно діють або потенційно можуть діяти небезпечні виробничі чинники.
3.2 Інструменти, пристрої та матеріали
Бригада повинна бути оснащена комплектом необхідних інструментів. Їх наявність і правильність використання створюють умови для високопродуктивної праці.
Кельму застосовують для накидання і розрівнювання розчину.
Сокіл – металевий щит розміром 40 х 40 см з дерев’яною ручкою довжиною й 5 см. Він призначений для переносу розчину при нанесенні його на поверхню.
Ківш служить для накидання розчину на поверхню.
Півтерка призначена для вирівнювання і ущільнення штукатурного накиду, нанесеного на поверхню, чи для обладнання лузг (внутрішніх кутів) у свідому розчині. Вона складається з полотна і ручки.
Правило служить для розрівнювання шару розчину і перевірки горизонтальності чи вертикальності поверхонь.
Скребачка служить для очищення поверхонь від бруду і напливів розчину. Бажано мати кілька скребачок різної ширини. Широкі скребачки застосовують на рівних поверхнях, більш вузькі – на нерівних.
Для очищення поверхонь від забруднення використовують сталеві щітки. Крім бучарди, для насічки поверхонь застосовують також зубила і молоток.
Для кам'яних поверхонь у сухих приміщеннях застосовують вапняні розчини. Склад розчину підбирають залежно від його призначення і якості вапна: для оббризку 1:2; 1:2,5; 1:3; для грунту 1:2,5; 1:3; 1:5; для накривки 1:1,5; 1:2; 1:2,5.
Цементні розчини мають такий склад: для оббризку — 1:2; 1:2,5; 1:3; для грунту 1:3; 1:4; для накривки: 1:2; 1:2,5.
Види гідроізоляції: рулонна, прорезинена шляхом напилювання, бентонітова у вигляді матів, фундаментна, проникаюча.
3.3 Організація робочого місця
Кожний будівельний процес здійснюється в межах певного простору, параметри якого зумовлені конструктивними особливостями об'єкта і прийнятою технологією та забезпечують умови безпечного, економічного й ергономічного виконання робіт. Розрізняють такі просторові зони: робоче місце, фронт робіт, захватка, ділянка, ярус, технологічна, робоча, складування, транспортування, суміщення робіт та небезпечна.
Робоче місце — це простір, у межах якого робочий процес здійснюється робітником та де розташовані потрібні для цього предмети і знаряддя праці, пристосування і продукція. Розміри робочого місця визначаються з урахуванням умов ергономіки (забезпечення мінімальних енерговитрат робітника) виконання процесу.
Фронт робіт — частина об'єкта, що відводиться для безперебійного виконання технологічного процесу протягом тривалого часу (звичайно не менше ніж півзміни). У цій частині об'єкта мають бути виконані всі будівельні роботи, що технологічно передують виконуваному процесові, а також звільнені місця для розташування робітників, машин, будівельних матеріалів і конструкцій та зони транспортування їх.
Захватка — частина об'єкта, що відводиться при потоковому виконанні робіт протягом певного часу.
Ділянка — це частина фронту робіт, що виділяється для роботи протягом певного часу для ланки або одного робітника.
У процесі зведення будинку або споруди у висоту для відкриття фронту робіт доводиться з допомогою риштувань міняти рівень робочого місця. При цьому простір об'єкта умовно розчленовується за висотою на яруси.
Часто об'єкт будівництва по вертикалі умовно розчленовують на технологічні яруси. Потреба в цьому виникає тоді, коли за конструктивними особливостями об'єкта фронт робіт відкривається лише в процесі виконання їх.
3.4 Організація і підготовка будівельного майданчика
До початку виконання основних будівельно-монтажних процесів при зведенні будинків і споруд мають бути виконані підготовчі роботи. Склад підготовчих робіт залежить від виду споруд, місцевих умов будівельного майданчика, його розташування щодо оточуючого середовища; він забезпечує як техніко-економічну ефективність наступного виконання основних будівельно-монтажних процесів, так і дотримання вимог безпеки праці та охорони навколишнього середовища.
Підготовчі роботи розподіляють на дві групи: позамайданчикові і внутрішньомайданчикові.
До позамайданчикових робіт належать процеси будівництва зовнішніх під'їзних доріг до будівельного майданчика, мереж і споруд із забезпечення енергією, водою, зв'язком, спорудження за потреби виробничої бази будівельних організацій.
До внутрішньомайданчикових робіт, комплекс яких ще визначають як підготовку майданчика, належать процеси: створення геодезичної розбивної основи будівлі; огороджування будівельного майданчика; звільнення території від дерев, корчів, валунів; знесення будинків і споруд, які не можна використати під час виконання основних робіт; забезпечення стоків поверхневих та ґрунтових вод; осушення заболочених ділянок; улаштування тимчасових будівель, доріг, інженерних мереж; створення майданчиків для складування вантажів та укрупнення будівельних конструкцій; улаштування тимчасового освітлення. Обсяги робіт з підготовки майданчика визначаються в проекті виконання робіт.
Створення геодезичної розбивної основи. Геодезична розбивна основа служить для планового і висотного прив'язування на місцевості проекту будинків і споруд та для геодезичного забезпечення на весь період будівництва.
Геодезичну розбивну основу виконують у вигляді сітки квадратів розмірами 50, 100, 200 м, осі якої є прямокутними координатами, що визначають положення будинку або споруди на місцевості. Для окремих будівель геодезичною розбивною основою можуть бути червоні лінії.
Для винесення будівельної сітки на місцевість використовують існуючу державну геодезичну (тріангуляційну) мережу.
Поздовжні і поперечні осі сітки закріплюють на місцевості постійними знаками з плановою точкою. Знаки виконують із дерев'яних, металевих або залізобетонних елементів і міцно закріплюють у ґрунті. Так само фіксують і червону лінію.
Основні осі будівлі переносять на місцевість за методом прямокутних координат. Координатами беруть сусідні осі будівельної сітки, а перетин їх — за нуль відліку.
За наявності червоної лінії прив'язування до неї здійснюють, визначаючи кут 3 між основною віссю будівлі і червоною лінією і відстань від точки А до точки О перетину основних осей.
Для детального розбивання осей будинку чи споруди паралельно її контуру ставлять будівельне обнесення, на яке переносять і закріплюють основні осі, прибиваючи до дощок цвяхи та позначаючи олійною фарбою. Будівельне обнесення треба встановлювати на відстані не менш як 20 м від осей будівлі, щоб воно зберігалося під час виконання земляних робіт. Для лінійно-протяжних споруд (наприклад, трубопроводу) ставлять тільки поперечне будівельне обнесення, яке розміщують на прямих ділянках через 50 м, на заокруглених — через 20 м, а також на всіх пікетах і в місцях переломлення профілю. Використовують для цього інвентарні металеві конструкції із труб, кутиків тощо.
Звільнення території майданчика. Територію будівельного майданчика звільняють від кущів, дерев, валунів, зносять будинки і споруди, які не можна використати в період зведення будівель, знімають рослинний шар. Для звалювання дерев і корчування пнів використовують бульдозери і трактори з трелювально-корчувальною лебідкою, а також екскаватори із спеціальним устаткуванням. Малі та середні дерева діаметром 12...25 см валять разом з корінням. Дерева більш як 25 см завтовшки спочатку зрізують на висоті 0,2.. .0,3 м електричними пилками або бензо-пилками, а потім корчують пні. Корчування пнів на будівельному майданчику обов'язкове в місцях: розроблення котлованів, траншей, канав; зведення насипів висотою до 1 м для влаштування залізничних колій, насипів висотою до 1,5 м для влаштування автомобільних доріг; виконання планувальних робіт; розміщення трас підземних комунікацій. Для викорчовування пнів діаметром понад 30 см з твердих та мерзлих ґрунтів доцільно користуватись підривним методом. Заряд закладають під пень у нахилений шпур на глибину 1,5...2 діаметри пня. Масу заряду беруть З розрахунку 10...20 г вибухової речовини на 1 см діаметра пня.
Дрібнолісся та кущі зрізують кущорізами або бульдозерами. Ніж бульдозера заглиблюють у рослинний шар на глибину 15...20 см, зрізують і переміщують кущі на відведені для цього місця.
Габаритні валуни (камені), які можна вивезти або перемістити землерийно-транспортними засобами, вивозять у відвал, а негабаритні спочатку подрібнюють вибуховим методом, уламки вантажать екскаваторами в самоскиди і теж вивозять за межі майданчика.
Розбирання та знесення малоцінних будинків і споруд здійснюють ручним (напівмеханізованим), механізованим, вибуховим або комбінованим способами.
Для розбирання будівель ручним та напівмеханізованим способами використовують відповідний інструмент: ломи, клини, відбійні молотки, лебідки, домкрати і т. ін. Механізоване розбирання і руйнування будинків і споруд здійснюють бульдозерами, автонавантажувачами та екскаваторами, різними кранами з навісним обладнанням. Вибуховим способом руйнують будівлі або окремі їхні конструктивні елементи. Якщо будівлі мають історичну чи архітектурну цінність, їх переміщують на інше місце.
В останні роки в будівельній практиці значно зросли увага і вимогливість до застосування екологічно чистих методів, що запобігають забрудненню та зберігають довколишнє середовище. Це насамперед стосується збереження деревної рослинності, поверхневого шару грунту, запобігання забрудненню ґрунтових вод.
Рослинний шар грунту на площі майбутньої земляної споруди зрізають на глибину 15...25 см бульдозерами або автогрейдерами, збирають у відвали для подальшого використання з озеленення і благоустрою об'єкта, що будується, або на іншій території.
Зелені насадження, що не підлягають вирубці і пересадці, огороджують. Дерева і чагарники, придатні для озеленення, мають бути пересаджені і збережені від пошкоджень.
Відведення поверхневих та ґрунтових вод. Поверхневі води, які утворюються від атмосферних опадів і танення снігів, відводять з території будівельного майданчика, влаштовуючи з нагірної сторони майданчика водовідвідні канави, лотоки, обвалування або систему підземних дренажів. Поверхні будівельного майданчика, складських і монтажних майданчиків планують так, щоб вони мали уклони, спроможні забезпечити відведення поверхневих вод.
На майданчиках з високим рівнем ґрунтових вод та їхнім інтенсивним притоком осушення ґрунтів доцільно вести за допомогою відкритого або закритого дренажу.
Відкритий дренаж улаштовують у вигляді канав завглибшки до 1,5 м, що мають пологі (1:2) укоси і необхідний для течії води уклон. В окремих випадках канави можна заповнювати дренувальними матеріалами (щебінь, гравій, крупний пісок). Поздовжній уклон водовідвідних Канав та лотоків залежить від рельєфу місцевості і має бути не менший ніж 0,003 %. Розміри і методи закріплення укосів вибирають залежно від швидкості потоків води. Ширина водовідвідних канав по дну — не менш як 0,5...0,6 м.
Підземні закриті дренажі виконують із застосуванням трубчастих елементів (дрен) діаметром 125...300 мм