Скачать

Стратегія ввічливості в англійській мові та шляхи оволодіння нею на початковому етапі в середній школі

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування проблеми навчання мовної ввічливості в англійській мові

1.1 Поняття "ввічливість". Зміст і чинники, що впливають на його розвиток

1.2 Засоби, методи і прийоми навчання ввічливості на уроках англійської мови

1.3 Педагогічні та психологічні аспекти формування мовної ввічливості як компонента іншомовного навчання

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота

2.1 Особливості формування знань, умінь і навиків для розвитку мовної ввічливості в англійській мові (мета, завдання, методика, результати, констатуючого експерименту)

2.2 Система знань, необхідних школяру для розвитку у нього мовної ввічливості (мета, завдання, методика, результати, формуючого експерименту)

2.3 Ефективність розробленої системи навчання (мета завдання, методика, результати, контрольного експерименту)

Розділ 3. Висновки і педагогічні рекомендації

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Актуальність теми.

Сучасний міжнародний стан, економічна і політична інтеграція обумовлюють залучення все зростаючого числа фахівців в різних галузях науки і техніки в безпосереднє здійснення міжнародних науково-технічних зв'язків, що супроводжуються значним зростанням і розширенням культурних і ділових контактів, - все це пред'явило свої вимоги до характеру володіння іноземною мовою і мовним ввічливістю, і тим самим детермінувало деякі принципи і параметри нових методів навчання, зокрема, іноземним мовам.

Умови іншомовного спілкування на сучасному світі, коли іноземна мова є засобом спілкування, пізнання, здобуття і накопичення інформації, зумовили необхідність володіння всіма видами мовної діяльності: мовним ввічливістю і розумінням на слух мови на даній іноземній мові, а також правилами мовного ввічливості, читанням і листом.

Таким чином, актуальність справжньої роботи обумовлена необхідністю адекватного опанування англійського мовного ввічливості в процесі загальноосвітнього навчання в умовах середньої школи.

Рівень адекватності володіння тим або іншим видом мовної діяльності перевіряється безпосередньо в практиці іншомовного спілкування, при читанні автентичної і високозмістовної літератури за фахом, при обміні письмовою інформацією у вигляді статей, книг, анотацій до них, тез для конференцій, ділових паперів і так далі

При опануванні іноземної мови в рамках середньої загальноосвітньої школи викладачі стикаються з проблемою невідповідності використовуваних методів навчання з сучасними вимогами до опанування іноземної мови. Часто "випробування практикою" заставляє поставити під сумнів правильність екзаменаційної оцінки по іноземній мові в середній загальноосвітній школі, оскільки, не дивлячись на якісно нові, досить конкретні вимоги до рівня володіння іноземною мовою, іспити як і раніше орієнтовані на традиційний або який-небудь інший метод навчання, де знанням про мову надається більше значення, чим умінням і навикам в самій мові, і де володіння усною мовою носить вторинний підлеглий характер, а не є умовою створення інших мовних навиків: навику читання і листа.

У зв'язку з цим, метою справжньої роботи є розробка концепції комплексу вправ для навчання мовної ввічливості на уроках англійської мови.

Для реалізації поставленої мети в справжній дипломній роботі вирішуватимуться наступні завдання:

- аналіз англійського мовного ввічливості, як виду мовної діяльності;

- аналіз труднощів при навчанні мовної ввічливості;

- розкриття психофізіологічних характеристик що вчаться 6-7 класів загальноосвітньої школи;

- формулювання цілей і розкриття вмісту навчання мовної ввічливості;

- розкриття вимог до структури і вмісту комплексу вправ для навчання мовної ввічливості;

- розробка і експериментальний відробіток концепції комплексу вправ.

Участь в спілкуванні передбачає опанування усної мови на іноземній мові, тобто створення навику. На відміну від аудіювання, власне мовний ввічливість не пред'являє настільки високих вимог до об'єму словника, об'єму мовного матеріалу як умови, що забезпечує реалізацію цього навику. Проте досить жорстко встановлюється об'єм необхідного мінімуму словарного і взагалі мовного матеріалу, яким повинен оволодіти виучуваний для повноцінної участі його як особи в процесі спілкування. Цей мінімум, окрім словарного і граматичного матеріалу мови, передбачає опанування цілого ряду основних екстралінгвістичних засобів даної мови, як, наприклад, абсолютний темп мови, характер пауз (їх тривалість і розміщення), а так само жестомімічні особливості даної мови.

Що стосується граматичних явищ мови, то всі вони знайшли віддзеркалення в курсі. При їх введенні дотримується той же принцип: мовна достовірність (застава, видочасові форми, артикль), смислова протилежність і можливість проілюструвати її на матеріалі уроку.

Особливе значення в інтенсивному курсі навчання набуває питання розподілу учбового матеріалу в часі. Воно визначається і регулюється цілим рядом чинників різної природи: дидактичними, методичними, психологічними, соціопсихологічними. Всі ці чинники однаково важливі, взаємозв'язані і підпорядковані завданням навчання.

В процесі справжньої роботи будуть розкриті принципи мовного ввічливості як виду мовної діяльності, проаналізовані сучасні методи навчання англійському мовної ввічливості в школі, досліджені їх достоїнства і недоліки, розглянуті психофізіологічні характеристики учнів 6-7 класів, які повинні враховуватися в процесі їх навчання англійській мові. На підставі теоретичних узагальнень розроблена концепція комплексу вправ по навчанню мовної ввічливості на уроках англійської мови що вчаться 6-7 класів загальноосвітніх шкіл.

Соціально-психологічна значущість проблеми зумовила вибір теми дослідження – " Навчання мовної вічливості на уроках англійської мови" і визначила його об’єкт – процес навчання і виховання вічливості учнів.

Предмет дослідження – особливості формування знань, умінь і навиків для навчання англійському мовного ввічливості і вічливості.

Мета дослідження – визначення сутності процесу вічливості виховання учнів, виявлення недоліків у його організації та обгрунтування практичних заходів з їх усунення.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній визначено та обгрунтовано критерії навчання вічливості та деякі методичні поради щодо її навчання і виховання.

1.1 Поняття "ввічливість". Зміст і чинники, що впливають на його розвиток

Що таке ввічливість? Поняття це філософське, етичне. "Ввічливість сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву відношення до людей (поводження з тими, що оточують, форми звернення і вітань, поведінка в суспільних місцях, манери, одяг). У цьому визначенні міститься вказівка на зовнішній прояв відношення до людей. Проте зовнішній прояв, як правило, відображає внутрішню суть стосунків, які в ідеалі мають бути взаємно доброзичливими. Ввічливість визначає поведінку будь-якої людини. Це не лише ті правила, яким необхідно слідувати за столом або в гостях, це взагалі всі норми людських взаємин. За допомогою таких з дитинства засвоєних правил регулюються взаємодії з тими, що оточують" (3).

Одне з найбільших досягнень людства і найбільших задоволень людини спілкуватися з собі подібними. Важливих цілей в спілкуванні людині допомагає досягти мовний ввічливість. Під мовним ввічливістю слід розуміти вироблені суспільством правила мовної поведінки, обов'язкові для членів суспільства, національно специфічні, стійко закріплені в мовних формулах, але в той же час історично мінливі. Наше суспільство, ще в багато чому що не прийшло до норм гуртожитку, вже відчуло потребу в культурі поведінки і спілкування. Раз у раз зустрічаються оголошення, повідомлення, реклама про те, що в ліцеях, коледжах, гімназіях, школах відкриваються факультативи з назвами "Ввічливістю", "Діловий ввічливість", "Дипломатичний ввічливість", "Ввічливість ділового спілкування" і так далі Це пов'язано з потребою людей пізнати, як потрібно поводитися в тій або іншій обстановці, як правильно встановлювати і підтримувати мовною, а через нього і діловий, дружній і так далі контакт.

Мовний ввічливість важливий елемент культури народу, продукт культурної діяльності людини і інструмент такої діяльності. Мовний ввічливість є складовою частиною культури поведінки і спілкування людини. У виразах мовного ввічливості зафіксовані соціальні стосунки тієї або іншої епохи. Будучи елементом національної культури, мовний ввічливість відрізняється яскравою національною специфікою. Специфіка вітань і всякого роду інформувань при зустрічі у різних народів дуже цікава.

Англійський мовний ввічливість - це сукупність спеціальних слів і виразів, що надають ввічливу форму англійської мови, а також правила, згідно яким ці слова і вирази вживаються на практиці в різних ситуаціях спілкування.(8)

Майстерне володіння мовним ввічливістю є ознака вихованої людини, а вихованість, так само як і інші достоїнства особи, високо цінується в порядному суспільстві. Англія і інші англомовні країни не зазнали тих історичних катастроф, які припали на долю Росії, тому англійський мовний ввічливість має давні і дуже авторитетні традиції - всяке відхилення від мовного ввічливості сприймається як прояв невихованості або як навмисна грубість. Так, наприклад, якщо молодий англієць шукає заступництва у впливової особи і в спілкуванні з впливовою особою порушить норми мовного ввічливості, то, найімовірніше, молодий англієць не отримає бажаного заступництва, що може чутливо позначитися на його кар'єрі, яка, втім, може і зовсім не відбудуться унаслідок небажання впливової особи мати справу з невихованою людиною, за яку ні перед ким не можна поручитися.

Англійський мовний ввічливість важливий не лише для самих англійців, але і для тих, що всіх вивчають англійську мову як іноземний. Англійський мовний ввічливість своєрідний і має власні правила і норми, які деколи істотно розходяться з правилами і нормами, наприклад, російського мовного ввічливості. Це наводить до того, що дуже культурна російська людина може здатися неввічливою серед англійців, якщо він, спілкуючись з ними на англійському, не володіє англійським мовним ввічливістю.

Точно також і англійський джентльмен може здатися неввічливим в спілкуванні російською мовою з культурними росіянами, якщо він не виучений російському мовної ввічливості.

Мовний ввічливість додає мові ввічливості незалежно від її змісту. З іншого боку, розумна і вмістом корисна мова справить неприємне враження на слухачів, якщо що виголошує цю промову грубо порушить мовний ввічливість по відношенню до ним. Тому зусилля по вивченню англійської мови виявляться не марними, якщо вивчаюча англійська мова не лише навчиться на нім добре висловлюватися, але і навчиться бути ввічливим і приємним в спілкуванні з тими людьми, мову яких він взявся вивчати. Не буде перебільшенням сказати, що англійський мовний ввічливість (втім, як мовний ввічливість всякої іншої мови) - це одна із складових сил великого мистецтва подобатися і розташовувати до себе людей.

Отже, англійський мовний ввічливість має велике практичне значення і з цієї причини заслуговує на спеціальне і уважне вивчення і постійне в нім вдосконалення.

У англомовної суспільстві між культурними людьми спілкування ведеться на трьох рівнях ввічливості - офіційному, нейтральному і фамільярному. Кожному рівню ввічливості відповідає свій власний стиль мови і тому всі ввічливі слова і вирази можуть бути класифіковані за стилістичною ознакою і, відповідно, віднесені до офіційного, нейтрального і фамільярного стилів мови.(12)

На офіційному рівні ввічливості ведеться ввічливе спілкування в офіційній обстановці, коли переважне значення має ні вік, стать або особисті якості, а соціальне положення співбесідників і їхньої посади. Офіційний рівень ввічливості є нормою в установах, організаціях, ділових колах, у сфері освіти, охорони здоров'я, обслуговування і так далі Соціальна обумовленість вчинків, подів і намірів співбесідників виражається в стилі їх мовної поведінки, яка оформляється інакше, ніж мовна поведінка в домашній обстановці, приятельському крузі або при випадковому спілкуванні з незнайомою людиною. Відхилення від офіційного рівня ввічливості в офіційній обстановці сприймається як явна неповага до співбесідника і може привести співбесідників до конфлікту і навіть розриву їх офіційних стосунків. Тому треба строго дотримуватися офіційного рівня ввічливості там, де він необхідний і передбачений ввічливістю.

На нейтральному рівні ввічливості здійснюється ввічливе спілкування між незнайомими людьми, а також між тими знайомими людьми, які не знаходяться в офіційних або фамільярних стосунках.

Фамільярний рівень ввічливості характерний для спілкування в родинному і родинному крузі, а також між друзями і приятелями.

Пояснимо наявність рівнів ввічливості і стилів мови прикладами. Передбачимо, що у англійця зупинився годинник, і він вимушений уточнити час. Звертаючись до приятеля, англієць запитає:

- What time is it Tom? - Котра Година, Том?

Питання "What time is it?" відповідає фамільярному стилю мови і доречний на фамільярному рівні ввічливості - в сім'ї, в родинному крузі, між друзями і приятелями.

Ввічливий на фамільярному рівні ввічливості, це питання - "What time is it?", недостатньо ввічливий, а інколи і грубий на нейтральному рівні ввічливості, коли англієць поводитиметься з цим питанням не до приятеля, а до незнайомого перехожого.(22)

До незнайомого перехожого слід поводитися з ввічливим проханням:

- Excuse me, could you tell me the time, please? - Даруйте, ви не могли б сказати котра година, будьте люб'язні!

Ввічливе прохання: "Excuse me, could you tell me the time, please?" – відповідає нейтральному рівню ввічливості і нейтральному стилю мови, але на фамільярному рівні ввічливості, в родинному або приятельському крузі, прохання "Excuse me, could you tell me the time, please?" здасться неприродною по тону або искусственно- пихатою.

У офіційній обстановці, на офіційному рівні ввічливості, питання про час може бути абсолютно недоречне, якщо, наприклад, підлеглий увійде до кабінету до начальника лише за тим, аби уточнити у нього час. Проте і на офіційному рівні ввічливості питання про час можливе, якщо, наприклад, начальник запропонує підпорядкованим звірити годинник для того, щоб злагоджено діяти за планом, який розписаний по хвилинах.

Ще приклад. Взимку, в ожеледицю, жінка посковзнулася і впала. Залежно від того, хто допоміг їй піднятися - поліцейський, муж або випадковий перехожий - відповідними і будуть звернені до неї мови:

- Are you all right, madam? - ввічливо довідається поліцейський.

- Are you all right, darling? - потурбується дбайливий муж.

- Are you all right? - з участю запитає незнайомий перехожий.

У приведеній ситуації, всі три особи - поліцейський, муж і перехожий – запитали б жінку про одне і те ж, але звернулися б до неї по-різному:

Madam - це офіційна форма звернення, споживана на офіційному рівні ввічливості і відповідна офіційному стилю мови.

Darling - це фамільярна форма звернення, відповідна фамільярному рівню ввічливості і фамільярному стилю мови. Співчутливе питання "Are you all right?", доречно звернений до незнайомої людини, служить також і формою звернення до нього. Питання "Are you all right?" відповідає нейтральному стилю мови і є ввічливим, якщо доречно заданий, на нейтральному рівні ввічливості.(17)

По наведених прикладах видно, що дуже поважно навчитися говорити різними стилями мови, а для цього необхідно знати і помічати відмінності між ними.

Активізація пізнавальної діяльності що вчаться на уроці відбувається за рахунок постановки комунікативно-пізнавальних завдань і їх рішення що вчаться. Виходячи з чотирьох основних функцій спілкування (комунікативно-пізнавальна, комунікативно-регулятивна, афектний - комунікативна або ціннісно-орієнтаційна, конвенціональна), І.Л. Бім виділяє чотири основних, узагальнених типа комунікативних завдань і по декілька конкретизованих типів КЗ усередині кожного з них.(4)