Скачать

Розвиток міжнародного туризму в Португалії

Вступ. Розвиток міжнародного туризму на сучасному етапі

В наші дні неможливо уявити собі крупне європейське місто без іноземних туристів. Сьогодні туризм перетворився на індустрію, яка відіграє помітну роль в економіці багатьох країн, на розвиток туризму виділяються значні кошти. Будуються туристичні центри - цілі міста для відпочинку з розвагами. В таких містах тисячі людей зайняті обслуговуванням відпочиваючих. Зростає зайнятість місцевого населення, багато сільських мешканців отримують "другу спеціальність", збільшуються доходи, покращуються умови їх проживання.

Слово туризм походить від латинського Іогпиз (рух по колу; вертіти, крутити). В широкому розумінні воно означає переміщення з одночасною зміною побуту людей.

В другій половині XIX ст. це слово ввійшло в мови багатьох народів світу. Найбільш виразне воно у французькій мові: іоиг означає подорож з поверненням до місця виїзду. Термін "турист" ввів у французьку мову Стендаль, надрукувавши в 1838р. книгу "Memories d'un touriste" ("Спогади одного туриста"), у словники інших мов терміни "туризм", "турист", "екскурсант", "екскурсія" і т.п. ввійшли разом з позначенням заходів, які проводяться у формі походів і подорожей, а також поїздок, прогулянок з відвідуванням різних закладів з пізнавальною, науковою і розважальною метою. Перше визначення ближче до терміну "туризм", друге - терміну "екскурсія".

В сучасному розумінні під терміном "туризм" розуміють діяльність, пов'язану з масовим туристичним рухом, його матеріальною базою, рівнем обслуговування, досягненнями туристів-спортсменів.

На сучасному етапі можна виділити наступні види і різновиди туризму:

- за характером подорожей - гірський, сухопутно-рівнинний, підземний (печерний), водний, підводний, комбінований;

- за способом пересування - пішохідний, гірсько-пішохідний, лижний, велосипедний, шлюпковий, парусний, автомоторний, кінний.

За формою і змістом туристична діяльність дуже різноманітна (прогулянки, походи, екскурсії, експедиції тощо).

Прогулянка - це пересування на місцевості з пізнавальною, оздоровчою метою, з метою загартовування організму. В залежності від пори року і підготовленості людини прогулянки можуть бути лижні, велосипедні, на човнах або прогулянки пішки. Це найбільш проста і доступна короткочасна форма туризму.

Екскурсія - це колективне відвідування певних об'єктів з пізнавальною або науковою метою. Екскурсії проводять також з метою розширення світогляду, загального культурного розвитку людини.

Туристична експедиція - це організована багатоденна подорож в малодосліджений район, що здійснюється зі спеціальною дослідницькою метою.

Найдоступнішою і масовою формою туризму є походи. Туристичний похід - це подорож з активним способом пересування у віддалених від місця проживання районах, що здійснюється з освітньою, оздоровчою, спортивною, дослідницькою метою. За тривалістю розрізняють походи одноденні, дводенні (походи вихідного дня без ночівлі, з ночівлею) і багатоденні.

Туристичний бум безпосередньо впливає на розвиток ряду галузей матеріального виробництва: від будівництва до харчової промисловості.

Одним з перших туристів вважають Марко Поло, а Англію, як першу капіталістичну країну, - країною зародження туризму. Початок сучасного туризму в англійській літературі прийнято датувати 1841 роком, коли 570 членів товариства тверезості подорожували з Лейстера в Лафборо на чолі з Томасом Куком. Швидкий розвиток капіталістичних відносин сприяв підвищенню рухливості населення, що, в свою чергу, вимагало розвитку засобів транспорту. Створені спочатку лише для перевезень вантажів, залізниці Англії в 30-х роках почали перевозити пасажирів. У той час поїздки здійснювались з метою оздоровлення і лікування.

Розвиток міжнародного туризму є в першу чергу відображенням розвитку виробничих сил (наприклад, виникнення нових видів транспортних засобів, які відкривають можливість переходу до організації масових туристичних поїздок), а також зміцнення міжнародних економічних і культурних зв'язків.

Міжнародний туризм у своєму розвитку пройшов від стадії "аристократичного" туризму ХІХ - початку XX століття, коли туристичні поїздки здійснювались в індивідуальному порядку представниками високозабезпечених соціальних прошарків з метою ознайомлення з пам'ятками історії, культури і архітектури, до стадії "масового" туризму середини і кінця XX століття.

На І Конференції ООН по туризму і подорожах, яка відбувалася в Римі в 1963 році, було вироблено визначення міжнародного туризму. "Іноземний турист - це тимчасовий відвідувач, т.б. будь-яка особа, яка відвідує іншу країну з будь-якою метою, крім здійснення професійної діяльності, яка оплачується країною, яку відвідують".

До іноземних туристів належать всі тимчасові відвідувачі, які прибули в дану країну не менше як на 24 години на відпочинок, лікування, з навчальними, релігійними або спортивними цілями, а також у відрядження, для участі в конференціях, з діловою метою або за сімейними обставинами. В залежності від мети подорожі можна виділити наступні види міжнародного туризму: рекреаційний, екскурсійний, науковий, діловий, етнічний.

У другій половині XX століття змінився сам стереотип людини. На зміну тому, який можна було назвати як статичний, коли переважна частина населення роками не покидала свого постійного місця проживання, приходить новий - динамічний стереотип життя. Потреба в зміні обставин перетворилась у сучасних умовах напруженого міського ритму життя в першу необхідність. Причому чим більше місто, тим гостріше відчувається ця потреба. Люди, які проживають у великих містах, і жителі малих містечок володіють різними життєвими ритмами. Жителі великих міських центрів схожі на людей, які не здатні розподілити свій час: термінові ділові зустрічі, зібрання, наради примушують змінювати свої плани. Відпочинок за місцем постійного проживання мало що дає. Гостро відчувається необхідність у зміні обставин для відновлення затрат фізичних і, особливо, духовних сил.

При сучасних темпах роботи і життя витрати на відпочинок, особливо пов'язаних з подорожами, швидко переходять в розряд першочергових, життєво необхідних. За даними опитувань, проведених Всесвітньою туристичною організацією, туризм і потреба в їжі відносяться до розряду тих, від яких найважче відмовитись: люди віддають перевагу тому, щоб краще відпочити, здійснивши цікаву туристичну подорож, відмовившись від купівлі нового холодильника, телевізора чи одежі.

Позитивно діє на розвиток міжнародних туристичних зв'язків і зміна у співвідношенні робочого і неробочого часу, що зробило туризм доступним широким прошаркам населення. "Оплачувані відпустки щорічно викидають на туристичний ринок все більший контингент людей", -відмічається в матеріалах Всесвітньої конференції по туризму, яка відбувалась в Манілі (Філіппіни) 1980 року.

В 60-70-х роках в розвинутих країнах намітилася тенденція до поділу відпустки на дві частини, що дозволяє протягом року здійснити 2 подорожі: одну - взимку, другу - влітку.

Розвитку туризму сприяє також зниження віку виходу на пенсію, що з врахуванням збільшення тривалості життя привело до появи туристів так званого "третього віку". Деякі туристичні фірми починають спеціалізуватися на організації поїздок для осіб "третього віку", в програму яких входять екскурсії з поєднанням відпочинку на природі.

До передумов розвитку міжнародного туризму відносять також підвищення культурного рівня, прагнення людей до пізнання, ознайомлення з життям, культурою і побутом інших країн і народів.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, потяг людей до спілкування і використання досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей знаходять відображення в посиленні наукових і ділових контактів, проявом яких є розвиток нових видів міжнародних туристичних зв'язків - наукового (конгресового) і ділового туризму.

На даний час розподіл загальної кількості прибувань* іноземних туристів у світі в залежності від мети поїздки виглядає наступним чином. Головною метою туристичних поїздок залишається відпочинок. На його частку припадає 71% загальної кількості прибувань у світі. Ділові поїздки, включаючи участь в конгресах, становлять близько 13%. Хоча таке співвідношення в різних районах світу виглядає неоднаково. Так, наприклад, в країнах Африки частка поїздок на відпочинок значно менша - тільки 30%, а доля ділових поїздок, навпаки, різко перевищує середньорічні показники, становлячи 40%. Що ж стосується країн інших континентів, то розподіл загальної кількості прибувань іноземних туристів в них приблизно відповідає середньосвітовим показникам. Відхилення від них незначні: так, в Західній Європі на поїздки на відпочинок припадає 68%, в країнах американського континенту - 76%, в Південній Азії - 73%. Частка ж ділових поїздок всюди, крім країн Африки, становить 12-14%.

Аналізуючи соціально-економічні передумови розвитку міжнародного туризму, слід зупинитися і на факторах, які гальмують його зростання. Зокрема, в доповідях на Всесвітній конференції по туризму відмічалось, що циклічні і структурні кризи, інфляція, ріст безробіття, порушення умов товарообміну, а також відсутність планування використання природних і трудових ресурсів є факторами, які негативно впливають на зростання міжнародного туристичного обміну.

В результаті досліджень міжнародні експерти з туризму дійшли висновку, що туризм менше, ніж інші галузі економіки, відчуває на собі вплив економічної кризи, яка може протягом певного часу лише частково уповільнити його розвиток.


1. Основна частина. Розвиток міжнародного туризму в Португалії

1.1 Загальні відомості про країну

Португальська Республіка (Republic Potruguesa) розташована на західному узбережжі Іберійського напівострова. В її склад входять Азорські острови і Мадейра. Площа території 91 921 км2, населення 9,9 млн. ч. (1993 р.) — переважно португальці, іноземців усього

У 1139 Португалія стала незалежним від Іспанії королівством. У 15 ст. Португалія була провідною морською державою Європи, а в наступному сторіччі першою з європейських країн створила величезну імперію із заморськими володіннями в Південній Америці, Африці, Індії і Ост-Індії. У 1910 в Португалії монархію було скинуто, а 25 квітня 1974 році відбулася Революція гвоздик, коли демократично настроєна військова хунта поклала кінець диктаторському режиму Нової держави, що існував з 1926 року. Прийнята в 1976 році конституція проголосила Португалію парламентською республікою.

В 1928-68 роках в Португалії була військова диктатура під керівництвом Антоніу де Олівейра Салазара. Її африканські колонії стали незалежними в 1975, у 1976 була прийнята нова конституція, що забезпечувала поворот до громадянського правління. Нова конституція була прийнята в 1982 році, у ній обмежуються права президента. У 1986 році Маріу Соареш був обраний першим за 60 років цивільним президентом. У тому ж році Португалія приєдналася до Європейського співтовариства.

У 1998 році в країні було проведено всесвітню виставку Expo'98 (Лісабон), а у 2004 році — європейську першість з футболу.

На початку 20 століття в Португалії почав діяти республіканський рух. Після революції 1910 року Португалію було проголошено республікою. Упродовж наступних 16 років у країні змінюється 44 уряди.

У 1933 році міністр економіки Антоніу Салазар здійснює державний переворот і встановлює в країні профашистську диктатуру Нової держави. Встановлений жорсткий порядок рятує економіку країни, але призводить до повної ізоляції Португалії від Європи і всього світу. Салазар відійшов від справ у 1968 році і помер у 1970 році.

25 квітня 1974 року в країні відбулася Революція гвоздик, в результаті якої було повалено півстолітню диктатуру і відкрився шлях до демократії, а 25 квітня став національним святом — днем свободи.

У 1755 році підводний землетрус та цунамі знищили Лісабон.

На початку 19 століття країна окупована військами Наполеона і розграбована мародерами. Королівська сім'я в цей час переховується в Бразилії. Після звільнення Португалія на 12 років потрапляє під владу Англії.

У 20 столітті Португалія поступово втрачала свої останні колонії. У 1961 р. вона отримала важку поразку від Індії і втратила Гоа. Заморські колонії Португалії (Мозамбік, Ангола, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде та Сан-Томе і Прінсіпі) стали незалежними в 1975 році. У 1999 році повернуто незалежність останній з колоній (Макао), яка була передана Китаю.

Після вступу в ЄС, в основному завдяки субсидіям, економіка Португалії розвивається досить швидко. Будуються сучасні дороги та автомагістралі, здійснюється планомірне оновлення житлового фонду.

У 1976 році була прийнята нова конституція, що забезпечувала поворот до громадянського правління. Нова конституція була прийнята в 1982 році, у ній обмежуються права президента.

У 1986 Маріу Соареш був обраний першим за 60 років цивільним президентом. У тому ж році Португалію прийнято в Європейський Союз, що сприяло її стабільному економічному зростанню. У 2002 країна перейшла на євро, а у 2004 році прийняла Чемпіонат Європи з футболу.

Населення близько 10 млн. осіб. До складу держави Португалія також входять два архіпелаги - Мадейра й Азори, розташовані в Атлантичному океані.

Столиця Португалії – Лісабон, тут проживає більше 2 млн. чол.

Населення - португальці й вихідці з колишніх колоній (Бразилія, Ангола, Мозамбік і ін.).

Мова португальська.

Португалія - парламентська республіка. З 1986р. Вступ країни в Европейський Союз прискорив її еволюцію, хоч за своїм потенціалом і ВНП, який припадає на одного мешканця, вона поступається решті країн Західної Європи. Частка промисловості у ВПН 32%, сільського господарства 6,7%.

 Португальська валюта - євро. У Португалії розповсюджені кредитні карти міжнародного зразка, їх приймають майже скрізь, тут дуже багато цілодобових банкоматів.

Час – відстає від Київського на 2 год.

Розвинений туризм, щорічно прибуває понад 10 млн. туристів. Португалія експортує продукцію легкої і харчової промисловості, корок, кораблі, хімічну продукцію тощо. Грошова одиниця — ексудо.

Релігія:

Католики (97 %), Протестанти (1 %).

Система мір і ваги - метрична (метри і кілограми).

Національне свято - 10 червня - День Португалії (1580 р.)

Святкові дні:

1 січня (Свято Діви Марії),

Страстна п”ятниця

Пасха

25 квітня (День свободи),

1 травня (День праці),

10 червня (День Португалії),

15 серпня (Успіння Богородиці),

5 жовтня (Проголошення Республіки),

1 листопада (День Всіх Святих),

1 грудня (День відновлення незалежності),

8 грудня (День Непорочного Зачатия Діви Марії),

25 грудня (Різдво).

Національний прапор - дві вертикальні смуги: зеленого (з боку кріплення на 2/5 ширини) і червоного (3/5 ширини) кольору із зображенням герба Португалії, що розташований на роздільній лінії.

Герб - срібний щит, на якому хрестом розміщені п'ять блакитних щитів з п'ятьма срібними кулями в кожному, обрамлений червоною смугою з сімома золотими трибаштовими замками. Щит увінчаний короною, по бокам - оливкова і дубова зелені гілки, перв'язані пурпурною стрічкою.

Найкращі сувеніри з Португалії - кераміка, мереживо, вишивки, вироби з срібла, дерева, корку, лози, а також знамениті португальські вина - Мадеру і Портвейн. Взуття - Португалія посідає друге місце в Європі по виробництву взуття й перше - по його якості, сумки й рукавички португальського виробництва зі шкіри. Графік роботи магазинів у містах - по робочих днях з 9:00 по 19:00 (обід з 13:00 по 15:00), по суботах звичайно магазини працюють до обіду, по неділях - закриті.

У Торгових центрах магазини звичайно працюють із 10:00 до 23:00.

Найбільші шоппінг-центри в Лісабоні Коломбо й Вашко де Гамма , в Алгарве -Алгарве шоппінг і Фаро Шоппінг, у Порто – Норте Шоппінг Гая Шоппинг.

Португальська кухня - це насамперед страви зі свіжої риби й морепродуктов. Із фруктів особливо рекомендуємо ананаси з Азорів, які вважаються найкращими у світі, банани з Мадейри, апельсини. У Португалії величезна кількість вин - білих, червоних, рожевих і зелених (останні є тільки в Португалії). Усі ці вина сухі, за винятком мадери й портвейну.

Таксі обладнані світловим сигналом taxi і звичайно пофарбовані в бежевий колір, іноді можна зустріти зелено-чорні машини, в Алгарве можна зустріти машини чорного кольору- це таксі люкс. У таксі обов'язково є лічильник і розплачуватися прийнято по лічильникові. З 22 годин і до 6 ранку діє надбавка + 20% до тарифу. За багаж більше 20 кг існує невелика доплата, офіційна таблиця доплати за багаж на португальській та англійській мовах висить у салоні таксі (звичайно на лівому задньому склі). Прийнято давати чайові приблизно 10% від вартості проїзду.

Землетруси силою до 8 балів і більше відмічаються в країні в середньому один раз в 2 роки.

Коеф. сейсмічної небезпеки, що загалом варіює від 0 до 2, для П. дорівнює 0,7.

Епіцентри, як правило, співпадають із зонами регіональних тектонічних розломів.

Найбільш сильні землетруси (8,5 бали) пов'язані з підводними, найбільш активними тектонічними структурами.

1.2 Природно-рекреаційні ресурси

Португалія розташована в субтропічному поясі. На півночі країни знаходиться плоскогір'я Месета. Переважають висоти 1000-1200 м над рівнем моря, найбільша 1991 м (в хр. Серра-да-Ештрела). На заході гори круто обриваються до приморської рівнини. Південніше річки Тежу розташована Португальська низовина, на сході облямована плато з окр. кряжами висотою 600-1000 м. На крайньому півдні розташовані низькогір'я Серра-де-Алгарве (вис. до 902 м), південні схили яких круто обриваються до прибережної низовини. Ріки – Тежу (Тахо), Дору (Дуеро), Гвадіана, Мондегу, Саду. Судноплавні тільки дві перші в нижній течії на відстані 200 км від гирла. Долини рік Дору (Дуеро) і Тежу (Тахо) верхніх течіях вузькі і глибоко розрізані, нижче за течією розширюються і поблизу берега Атлантичного океану переходять в плоскі низовини. Клімат країни м'який. Зумовлений впливом Атлантичного океану.

Рельєф провінцій Мінью на заході і Траз-уш-Монтиш та Алту-Дору на сході, на північ від річки Дору, гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від річки Дору до верхів'я річки Тежу, за винятком прибережної рівнини, також зайнята горами. У її центральній частині знаходиться вища точка Португалії - гора Ештрела (1993 м над р.м.). Родючі рівнини в низов'я річки Тежу (провінція Рібатежу). Прибережна зона на північ і південь від столиці країни Лісабона належить до провінції Ештремадура. На схід і південь від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарве, за природними умовами схожі з середземноморською зоною Північної Африки.

Найважливіші корисні копалини Португалії – вольфрамові, уранові, мідні і залізні руди, відкрито ряд комплексних сульфідних родовищ, що містять мідь, свинець, цинк, срібло, золото (табл. 1). Переважають невеликі родовища.

Таблиця 1. – Основні корисні копалини Португалії станом на 2007-208 рр.

Корисні копалиниЗапаси

Вміст корисного компоненту в рудах,

 %

Частка у світі, %
ПідтвердженіЗагальні
Барит, тис. т100100

85 (BaSO4)

Оксид берилію, тис. т.2,430,1 (ВеО)1,1
Вольфрам, тис. т2525

0,4 (WO3)

1
Залізні руди, млн т35070037(Fe)0,2
Золото, т5454 г/т
Мідь, тис. т260046657,75 (Cu)0,4
Пентоксид ніобію, тис. т12

0,15 (Nb2O5)

0,01
Олово, тис. т70852,6
Свинець, тис. т150020001,2 (Pb)1,2
Срібло, т6500800040 г/т1,2
Пентоксид танталу, т150200

0,03 (Та2O5)

0,2
Вугілля, млн т72118
Цинк, тис. т450060004,4 (Zn)1,6
Уран, тис. т7,38,750,080,3