Скачать

Розвиток групового туризму в Українських Карпатах

Зміст

Вступ

1. Сутність та особливості групового туризму в Українських Карпатах

1.1 Місце і роль групового туризму в Українських Карпатах в розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України

1.2 Природні ресурси Карпат

1.3 Історико-культурні ресурси Карпатського регіону

1.4 Соціально-економічні умови розвитку групового туризму в Карпатах

2. Опис туру «Подорож до Гуцульщини»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що дає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток у скарбницю. Туристична діяльність у розвинутих країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави, не говорячи вже про те, що ця система “годує” дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше зв'язаних із наданням туристичних послуг. «Щорічно число подорожуючих збільшується на 5-7% і вже досягло 700 млн. чол. в рік»(1). Розвиток сфери туризму залежить від багатьох факторів, серед яких найважливішу роль відіграють територіальні умови. До них слід віднести загальний економічний рівень розвитку; стан туристичної інфраструктури; екологічний стан регіону; наявність ресурсів тощо(2). Слід зауважити, що в Україні з її багатою історичною спадщиною і безцінними рекреаційними ресурсами туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Тому тема цієї курсової роботи в сучасних економічних умовах виглядає актуальною. Актуальність дослідження групового туризму в Карпатському регіоні обумовлена його недостатнім розвитком у сучасних умовах за наявності значної кількості лікувально-оздоровчих ресурсів та умов як для літнього відпочинку, так і для занять зимовими видами спорту.

Значення дослідження, проведеного при написанні цієї курсової роботи, полягає в тому, що воно покликано виявити реальні можливості та конкретні напрямки розвитку групового туризму в Українських Карпатах.

Вічнозелені Карпати – царство неповторних краєвидів, край, який називають перлиною української землі. Над дорогами, що ведуть мандрівників Карпатськими горами, шумлять праліси. Мальовничі краєвиди змінюються, як у калейдоскопі. Неповторна природа, унікальні пам’ятки історії та культури, самобутні риси в народному мистецтві і побуті горян завжди приваблюють у Карпати туристів. Ці оповиті легендами гори величні та красиві як літом, так і зимою.

Об’єктом дослідження в курсовій роботі є рекреаційні ресурси Українських Карпат. Географічні межі дослідження, проведеного при написанні курсової роботи, охоплюють Карпатський регіон, в який входять Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області, що займають загальну площу 56,6 тис. км, де проживає близько 6,5 млн. чол.

До джерельної бази дослідження належать наукові праці, автори яких подають оцінку рекреаційно-туристичних ресурсів Карпатського регіону, розглядають питання, пов’язані з якісною і кількісною характеристикою його рекреаційно-туристичних ресурсів. Мета курсової роботи – виявлення перспектив розвитку групового туризму в Українських Карпатах. Для реалізації поставленої мети під час написання курсової роботи виконуються такі завдання:

· проаналізувати природні та історико-культурні умови групового туризму в Українських Карпатах на прикладі об’єктів, розташованих в Івано-Франківській області;

· охарактеризувати сучасний стан розвитку групового туризму в Українських Карпатах;

· Виявити проблеми і перспективи розвитку групового туризму в Українських Карпатах.

Робота складається зі змісту, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Перший розділ курсової роботи має теоретичний характер. В ньому розглядаються теоретичні та методологічні аспекти групового туризму. У другому розділі аналізується сучасний стан розвитку групового туризму в Карпатах. У третьому розділі викладено результати розробки туру «Подорож до Гуцульщини».

1. Сутність та особливості групового туризму в Українських

Карпатах

1.1 Місце і роль групового туризму в Українських Карпатах в

розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України

туризм карпатський відпочинок курорт

Насамперед необхідно визначити, що таке тур. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про туризм», «тур – туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом у конкретні терміни, забезпечена комплексом туристичних послуг (бронювання, розміщення, харчування, транспорт, рекреація, екскурсії тощо)»(3).

Як наголошує В.Ф. Кіф’як, «фінансові можливості клієнта в більшості визначають майбутній маршрут подорожі, рівень комфортності та засіб пересування. Крім цього, фінансовий стан впливає і на вид подорожі»(4). За цією ознакою В.Ф. Кіф’як виділяє наступні види туризму:

• Груповий по відпрацьованих маршрутах – найбільш дешева форма при інших рівних умовах. Низька ціна пояснюється знижками, які надаються туристичним групам. Знижки мають місце і при виборі традиційного для туристичних фірм маршруту (їх надають підприємства транспорту, розміщення, харчування, які обслуговують маршрут);

• Індивідуальний по відпрацьованих маршрутах – більш дорогий вид подорожі, оскільки при його оформленні не діють знижки, які надаються групам;

• Груповий по індивідуальних маршрутах – знижки надаються у випадку оптимального розміру групи (наприклад, визначеного по кількості місць в туристичному автобусі), а також залучення в індивідуальний маршрут традиційних місць відпочинку;

• Індивідуальний по індивідуальних маршрутах – найбільш дорога форма обслуговування, оскільки всі перераховані вище знижки тут не діють. При організації такої подорожі необхідна розробка та додаткове відпрацювання маршруту.

Туризм має, серед іншого, важливе зовнішньоекономічне значення, оскільки він є індустрією експорту, яка, однак, відрізняється від інших експортних галузей одним важливим аспектом. У більшості експортних галузей товари вивозяться з країни до споживача. В туристичній галузі споживач прибуває в країну для того, щоб придбати та спожити вироблені продукти та послуги.

Україна в цілому та Карпатський регіон зокрема можуть пропонувати саме такі види відпочинку. Карпатський регіон має незабруднене навколишнє середовище, прекрасне повітря, чисті ріки, гори, сільські місцевості, де збережені національні традиції, музеї, церкви та інші прекрасні архітектурні пам’ятки. Регіон також може пишатись багатим фольклором та традиціями. Такі риси притаманні не багатьом іншим регіонам світу.

Як зазначають активісти Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму, «найпопулярнішими агротуристичними продуктами в Карпатському регіоні виступають такі, що пов’язані з національною кухнею, проведенням фестон (вечорниці, народні обряди). Значного поширення набули зимові розваги (катання на санях). У всіх карпатських областях поширений збір ягід і грибів та активний туризм (піші, кінні прогулянки). Усе більшої популярності набувають форми пізнавального туризму (відвідування народних умільців, домашніх музеїв).»(5)

Органи державного управління ведуть роботу в напрямку переорієнтації фінансових і матеріальних ресурсів на створення й розвиток рекреаційно-бальнеологічних зон в Українських Карпатах: зокрема, в Івано-Франківській області розроблено програму розвитку туризму на 2002-2010 рр., проекти "точкової" спеціальної економічної зони "Яремче", створення рекреаційної зони "Вигода-Мізунь", проект "Прикарпатський трамвай", що передбачає відродження й використання вузькоколійних залізниць.

Природно-кліматичний потенціал, мальовничі краєвиди, чисте повітря гірських лісів, цілющі мінеральні джерела, туристичні маршрути, гірськолижні й спортивні траси, туристичні бази, пансіонати, санаторії, спеціалізовані лікувальні заклади (понад 800) можуть набути вирішального значення для майбутнього економічного розвитку регіону. Найбільш розвинуті на Прикарпатті рекреаційний, діловий (проведення конференцій, семінарів) та екскурсійний туризм. Українські Карпати мають значну туристично-оздоровчу базу. Понад сто об'єктів (готелі, турбази, санаторії, пансіонати) можуть одночасно прийняти 14 тис. відпочиваючих. Так, в Закарпатській області в 2003/2004 роках діяло 68 санаторно-курортних і оздоровчих закладів, що становило 2,1% від загальної кількості таких закладів в Україні. В Івано-Франківській області діяло, відповідно, 43 заклади (1,3%), у Львівській – 133 (4,1%), в Чернівецькій – 15 (0,5%)(6).

Туристичні послуги в 2004 році надавали в Закарпатській області 45 суб’єктів туристичної діяльності, в Івано-Франківській – 56, у Львівській – 160, в Чернівецькій – 74(7). Так, в Івано-Франківській області найзначнішими серед них є "Івано-Франківськтурист", Генеральне агентство по туризму в Івано-Франківській області, Центр туризму і краєзнавства учнівської молоді. Гостей із-за кордону приймають спільне підприємство "Аускопрут" та фірма «Надія». Кількість туристичних підприємств області постійно зростає. Сервіс на рівні класу ''три зірки" забезпечують готель "Аускопрут" в м. Івано-Франківську, санаторій "Карпати" в м. Яремче, пансіонат "Гута" в Богородчанському районі.

Про значні обсяги наданих туристичних послуг в Українських Карпатах свідчать наступні дані.

В 2004 році в Закарпатській області було обслуговано 66,8 тис. туристів, що становить 2,3% від загальної кількості туристів в Україні.

Кількість туристів в Івано-Франківській області зросла з 30,1 у 2003 році до 56,3 тис. осіб в 2004 році, а за перше півріччя 2005 року досягла 86,3 тис. З них 82,7% відвідали область для відпочинку та проведення дозвілля, 14,2% – в службових, ділових цілях, з метою бізнесу та навчання(8). Частка регіону в загальній кількості обслуговуваних в Україні в 2004 р. туристів склала 2,1%(9).

У Львівській області в 2004 р. було обслуговано майже 128,6 тис. туристів (4,5% від за нагальної кількості туристів в Україні)(10).

В Чернівецькій області ці показники становили, відповідно, 61,9 тис. осіб (2,2%)(11).

Серед туристів, які відвідують Карпати, дедалі більшу частину становлять закордонні – в Закарпатській області кількість в’їзних (іноземних) туристів склала в 2004 році майже 12,6 тис. осіб, що становило 2% від загальної кількості таких туристів в Україні в цілому(12).

В Івано-Франківській області у 2004 році було обслуговано майже 2,6 тис. в’їзних (іноземних) туристів (0,4% від загальної кількості таких туристів в Україні)(13), а в першому півріччя 2005 р. таких було 2,1 тис. осіб – на 43,7% більше проти відповідного періоду 2004 року. У 2003 р. «до обласного бюджету надійшло 10 млн. грн. від туристичної галузі, щороку спостерігається зростаючий інтерес до цього перспективного напрямку народного господарства з боку вітчизняних та іноземних інвесторів»(14).

У Львівській та Чернівецькій областях число в’їзних (іноземних) туристів становило, відповідно, 32,0 та 4,2 тис. осіб (5,1% і 0,7%)(15).

Зазначаючи, що наразі Карпатський регіон поступається за числом туристів і розвитком відповідної інфраструктури Криму, слід звернути увагу на істотні переваги, які мають Карпати. Головною з них є те, що, на відміну від Кримського морського узбережжя, де туризм носить чітко виражений сезонний характер, Карпати однаково цікаві туристам у будь-яку пору року. У першу чергу, Карпати приваблюють відпочиваючих своїми унікальними природними, мінеральними та рекреаційними ресурсами, лікувальними можливостями. Тут у будь-яку пору року можна знайти зайняття за власними інтересами: катання на лижах, сплав по гірських річках, походи в гори, полювання, рибальство тощо(16).

Важливу роль у розвитку туризму в Україні відіграє зокрема зимовий туризм. Взимку Карпати зустрічають шанувальників гірськолижного спорту. Для них побудовані канатні дороги й траси спусків різної складності. Навчанням гірськолижній техніці займаються інструктори туристських баз і готелів.

Стрімкий розвиток туризму, організація масового відпочинку гірськолижників, забезпечення необхідного при цьому комфорту призвели до створення в ряді розвинутих країн цілої індустрії зимового відпочинку, що посіла провідні позиції в національній економіці. Сучасний гірськолижний центр включає готельні комплекси, систему маятникових канатно-крісельних і буксировочних доріг – підйомників, траси спусків різної протяжності й складності, навчальні схили, службу трас і контрольно-рятувальну службу, спортивні організації й споруди, магазини, пункти прокату спортінвентарю, гірськолижні школи»(17).

Отже, Українські Карпати сприятливі для розвитку групового туризму. Незважаючи на достаток місць для відпочинку, можливості Карпат далеко не вичерпано. Туристські групи, що приїздять на відпочинок, зупиняються в готелях, на турбазах, у притулках, на спортивних базах і у приватному секторі. «У Карпатах розміщено 53 туристські бази, готелі, кемпінги, а також кілька десятків гірськолижних підйомників. Потужність туристських закладів на день максимального розгортання становить понад 10 тис. місць. Дві третини туристських об’єктів і майже половина туристських місць (45%) припадає на Закарпаття»(18).

1.2 Природні ресурси Карпат

Гірські масиви Українських Карпат розташовані на заході нашої країни між річкою Дністер і державним кордоном. Це центральна частина великої дуги Карпатських гір, відомої під назвою Східні Карпати.

На території України «довжина опуклої на північний схід гірської дуги складає близько 280 км. Площа Українських Карпат разом із Передкарпатською височиною й Закарпатською низовиною досягає 37 тис. кв. км»(19).

Розташування Українських Карпат на порівняно невеликій відстані від центральних районів держави сприяє залученню туристів з її інших регіонів, а їх наближеність до Центральної Європи – відвідуванню краю гостями з-за кордону.

«Українські Карпати – це оригінальний природно-територіальний комплекс, який займає широке пасмо середньо-високих гір. Долинами рік воно розділене на окремі гірські масиви – Бескиди, Верховинський, або Вододільний хребет, Боржаву, Красну, Ґорґани, Свидовець, Чорногору, Чивчини, Мармароські гори та ін.»(20)

Особливою популярністю при організації зимового відпочинку користуються схили Свидовицького масиву, Чорногори, Гринявських полонин, Боржави, Стрийсько-Санської Верховини, Покутсько-Буковинських гір. Для більш досвідчених туристів-гірськолижників чималу цікавість являє багатоденна подорож по Головному вододільному хребту.

Таким чином, рельєф Українських Карпат сприяє розвитку гірськолижного туризму й зимового відпочинку в цілому.

Українські Карпати укриті густою мережею мальовничих долин і ущелин, по яких несуть свої води гірські води. «На території гір нараховується близько 500 річок, кілька тисяч періодично діючих водотоків (під час сніготанення й проливних дощів) і більше 1200 водойм»(21). Більшість із них належать до басейнів річок Дністра, Прута й Серету у Прикарпатті й Тиси – в Закарпатті. Озер на території Карпат небагато. В центральній частині Українських Карпат – на Свидовці, Горганах і Чорногорі – находиться близько 20 гірських озер льодовикового походження.

Достаток водойм, їх краса слугують ще одним об’єктом Карпат, що приваблюють туристів. Для водотоків Карпат характерні повені і підйоми води. «Долини гірських річок неширокі, з крутими схилами, глибоко врізані (від 150-250 м до 600-800 м). Падіння становить 60-80 м/км у верхів’ях і 5-10 м/км у низов’ях. Швидкість течії значна – від 1-2 м/с до 3-5 м/с, що обумовлює розвиток водної ерозії й виникнення селевих потоків»(22). Для річок Карпат характерні дощові паводки. Гірські річки Карпати пересихають рідко. Взимку на них бувають затори; малі річки іноді перемерзають.

В Українських Карпатах клімат помірно континентальний, з теплим вологим літом і помірно-холодною зимою. Початок і кінець зими припадає на різний час залежно від географічного й висотного положення району. В цілому зима нехолодна, з відлигами. В січні середня температура коливається від – 3°до – 8°, в горах до – 9°. Тільки іноді в горах буває – 35 – 37°. Тривалість зими різна – в Закарпатській низовини вона 2-2,5 місяці, а в горах досягає 4-5 місяців.

В Прикарпатті – частині території Львівської, Івано-Франківської й Чернівецької областей, що прилягає до Українських Карпат з півночі, – зима починається наприкінці листопада, а в Закарпатській низовині – в першій декаді грудня і закінчується відповідно в першій декаді березня і наприкінці лютого. В горах сніг випадає в окремих районах в першій декаді листопада і тримається до кінця травня. Тому тривалість зими різна: якщо на рівнинах Закарпаття вона триває 70-75 днів, то в горах на висоті 900 м і вище – приблизно 120-160 днів. Стійкий сніговий покрив спостерігається в гірських районах з кінця листопаду і до кінця травня. В окремі роки глибина снігового покриву місцями досягає 2,5-3,5 м.

Весна в Прикарпатті триває 70-85 днів, а в Закарпатті – 70-80 днів. В горах через кожні 100 м висоти початок весни затримується на 2 дні, а кінець – на 8 днів. Весною погода нестійка, з частими похолоданнями.

Літо порівняно стійке, тепле, часом спекотне. В Закарпатті – на рівнині – воно починається в другій половині травня і триває до кінця вересня, в горах – до початку вересня. В Прикарпатті літо настає наприкінці травня – на початку червня і закінчується в другій декаді вересня. В горах через кожні 100 м висоти літо спізнюється на 8-9 днів і на 5-6 днів закінчується раніше.

Осінній період охоплює три місяці – вересень, жовтень і листопад. В горах осінь настає раніше на 5-6 днів і продовжується на 2-3 дні менше, ніж у низовині.

Високу диференціацію мають і опади, що випадають в Карпатах: чим вище місцевість, тим більше опадів. Але збільшення кількості опадів відбувається нерівномірно.

На південно-західних схилах із збільшенням висоти кількість опадів зростає швидше, ніж на північних і східних схилах. Найбільша кількість опадів, понад 1500 мм, випадає на висоті понад 1200 м над рівнем моря. Основна їх кількість припадає на червень – початок липня і кінець жовтня – листопад. Взимку (грудень-березень) випадає 150-450 мм опадів, під час як у квітні-листопаді – 400-1100 мм.

Сніжний покрив стійкий тільки в горах. Випадаючи наприкінці листопада, сніг наприкінці місяця стає постійним і тримається до кінця березня – початку квітня, а на висоті понад 1500 м подекуди зберігається до другої декади травня.

У передгір'ях сніжний сезон коротше – з грудня до лютого, причому в східних районах Прикарпаття він встановлюється на 6-7 днів раніше, ніж в Закарпатті. Сніжний покрив досягає наприкінці січня – в лютому 7-14 см, у середньогір’ї – 13-33 см, а місцями в горах 3,5 м.

У горах сніговий покрив з’являється в першій частині листопада, а з грудня стає стійким, але 2005 року на відомому гірськолижному курорті Буковелі вже в жовтні було 40 см снігу. Танення снігу в горах розпочинається наприкінці березня.

Розглядаючи можливості, які мають Карпати для розвитку групового туризму, доречно звернути особливу увагу на перспективи розвитку гірськолижного туризму. Лижні траси у Карпатах проходять на спеціально підготовлених схилах із трав'яною основою. Всі траси обладнані сніговими гарматами та захищені від прямого сонячного проміння, завдяки чому сніг утримується значно довше, ніж в інших місцях. Траси готуються для катання спеціальною снігонапилюючою та сніготрамбувальною технікою. Освітлення схилів дозволяє кататися у вечірній період.

Карпати характеризуються багатою рослинністю. В українських Карпатах налічується більше 2000 видів судинних і квіткових рослин, тобто майже 60% всієї флори України, близько 500 видів листяних мохів і 860 видів лишайників. Схили гір укриті густими лісами: внизу – буковими й дубовими, а вище – ялиновими й ялицевими. Ростуть також ясень, явір, береза, граб, осина та інші породи. Карпати – найбільш лісиста територія України, тут «зосереджено 20% площі її лісів»(23).

Територія Українських Карпат, особливо Передкарпаття і Закарпаття, давно заселена людиною (за часів палеоліту), широко використовуються її природні ресурси. Крім надмірного використання на окремих територіях природних ресурсів, в Українських Карпатах людина доклала багато зусиль до збереження цінних природних об'єктів, територій та унікальних ландшафтів. На їх основі тут створені і функціонують біосферні і природні заповідники, національні природні парки, рекреаційно-лікувальні парки, заказники, дендропарки тощо. Найбільш відомими є Карпатський біосферний заповідник, Карпатський національний природний парк, Джурджинецький, Свидовецький, Брадульський, Кузинський ландшафтні державні заказники, НПП Синевірське озеро, Стужиця та ін. Природно-заповідна зона на площі близько 10 тис. га призначена для збереження природних ландшафтів та їхнього відновлення в умовах інтенсивного рекреаційного використання; рекреаційно-господарська зона – для створення баз відпочинку і господарської діяльності, які б не порушували природні ландшафти.

Всі ландшафтні області Українських Карпат тою чи іншою мірою забезпечені значними туристсько-рекреаційними ресурсами. Про регіональні особливості привабливих ландшафтів унікальної краси свідчать висока розчленованість рельєфу річковою мережею, різноманітність і зміна рослинного покриву (ліси, криволісся, луки, полонини тощо).

Великі потенційні можливості для розширення масового туризму і рекреації має Вододільно-Верховинська область Карпат. Багато туристів відвідує мальовниче озеро Синевір, розташоване біля верхів’я річки Тереблі на висоті 987 м, площею 7 га і глибиною до 21 м.

В області Вулканічних Карпат (Закарпаття) численні мінеральні джерела, особливо в районі м. Сваляви, смт. Поляни та ін., і добрі ландшафтно-географічні умови сприяли розвитку туристсько-оздоровчих підприємств. Загалом Закарпатське передгір’я має сприятливі природні умови для розвитку туристсько-рекреаційної галузі.

Захоплює велика біорізноманітність рослинних і тваринних видів; відносно допустиме антропогенне навантаження гірсько-лісових басейнових екосистем головних рік Українських Карпат; достатня природна лісистість території гірських басейнів рік тощо. Таким чином, «Українські Карпати володіють великими можливостями для розвитку їх у рекреаційно-туристській індустрії. Достатність та реальна освоєність людиною території екосистеми і біогеоценозів Українських Карпат дають підстави для можливого додаткового антропогенного навантаження на окремі природні ландшафти у вигляді рекреаційно-туристського використання»(24).

Проте важливою умовою при інтенсивному розвиткові туризму і рекреації є максимальне збереження природних ландшафтів та їх структурно-функціональних особливостей з дотриманням основної ідеї – туристична галузь повинна бути прибутковою, але не руйнівною для природи.

Великі перспективи для організації масового відпочинку й лікування мають Яремче, Ворохта, Гута, Шешори, Мізунь, Косів, Верховина, Болехів. Відкриті нещодавно мінеральні джерела привертають до себе тисячі гостей з усієї України та з-за кордону.

Вуглекислі води типу «Нарзан» поширені у верхів’ї Чорного Черемоша (с. Буркут), у районі Верховини. Вуглекислі води відомі в районі р. Цибни. У с. Мізунь виявлено мінеральну воду типу «Нафтусі». Сірководневі води видобуваються в районі курорту «Черче». Біля с. Коршів виявлені води мацестинського типу.

Підсумовуючи викладене, доходимо висновку, що в Карпатах є великі природно-ресурсні можливості для організації і розвитку зимових видів відпочинку, зокрема гірськолижного. На сьогодні в регіоні освоєно до 30 гірськолижних полів, хоча їх кількість можна б збільшити вдвічі й обслужити за сезон понад чверть мільйона любителів зимового відпочинку при двотижневій тривалості відпочинку. Отже, Українські Карпати характеризуються значним рекреаційним потенціалом, тому розвиток туристично-рекреаційного комплексу цього регіону є джерелом його реального економічного зростання.

1.3 Історико-культурні ресурси Карпатського регіону

Одним з важливих чинників забезпечення туристичної діяльності, і в зимовий період зокрема, є наявність історико-культурних ресурсів. Однією із складових цих ресурсів є архітектурні пам’ятки. Тільки на території Івано-Франківської області під охороною держави знаходиться 1423 пам'ятки архітектури, з них 513 культових споруд: 482 церкви (335 дерев'яних і 127 мурованих), 24 костьоли та 7 синагог.

Після Другої світової війни було зроблено вдалу спробу відродження й розвитку гуцульського стилю, пошуки якого велися з кінця XIX століття. Яскравий приклад нової хвилі будівництва в гуцульському стилі – ресторан "Гуцульщина" в Яремче й турбаза під цією ж назвою.

У Карпатах можна помилуватися не тільки мальовничими гірськими ландшафтами, але й красивими старовинними будівлями, створеними у гармонії із самою природою. Традиційні будівлі у Карпатах мають стіни зрубного типу, складені із горизонтально покладених один на одного брусів або півкругляків, найчастіше смерекових. Також використовували бук, і тільки для зведення церков – дуб.

Найбільш довершеними спорудами гуцульського будівництва, що дійшли до нас із далекої минувшини, є дерев'яні церкви. У старій гуцульській коляді співається, що там, де краплини крові Христової впали на землю, виросла церква. Свою власну церкву має кожне, навіть найменше село. І до наших днів у Карпатах збереглися сотні дерев'яних храмів, споруджених від XVI до початку XX століття.

Велику історико-культурну цінність мають архітектурні ансамблі та історичні споруди Ужгорода, Виноградова, Мукачева, Долини, Берегова, Чернівців, Дрогобича, Самбора, Коломиї. До пам’яток садово-паркового мистецтва, що перебувають під охороною держави, до ХVII-XVIII ст. належать Виноградівський, Самбірський, Міженецький (Старосамбірський район) та ін., а з унікальних пам’яток ХІХ ст. – парк санаторія «Карпати» (Свалявський район), Чертизький (Ужгородський район), Чернівецького університету, Вишневський (Самбірський район) та ін.

На окрему увагу заслуговує Манявський Скит у с. Манява Богородчанського району. За вірогідними джерелами у Скиті похований гетьман України І. Виговський (1664 р.). Протягом 1970-1980 рр. тут були проведені значні реставраційні роботи. Після цього Скит був оголошений історико-архітектурним заповідником. Тепер в ньому розташований Хрестовоздвиженський монастир УПЦ КП.

На території Карпат збереглись руїни Старостинського замку в м. Галичі, феодальних замків на Дністрі, в смт. Чернелиці і с. Раковці Городенківського району та с. Пнів на Надвірнянщині. Справжніми шедеврами української архітектури є дерев'яні храми Гуцульщини, зокрема хати-гражди, які також представлені в скансенах – музеях під відкритим небом у Києві, Львові та в с. Крилос Галицького району.

Карпати і Прикарпаття зокрема – важливий центр розвитку народного мистецтва. Створені тут історичні та ліричні пісні, коломийки, гаївки відомі далеко за межами краю. Своєрідні народні легенди і усні перекази, казки й міфи відтворюють давній світ народних уявлень і вірувань. Рахви й шкатулки, топірці й писанки, ліжники й вишиванки, кахлі й кептарі, череси й ґердани, створені місцевими умільцями, викликають загальне захоплення.

Розглядаючи історико-культурні ресурси Карпатського регіону, слід згадати імена видатних людей, що пов’язали з ним свою долю. Нащадки не забувають великих князів Ярослава Осмомисла і Данила Галицького, народних ватажків Олексу Довбуша і Муху. На теренах нашого краю міцнів могутній дух великого церковного й культурного діяча Андрія Шептицького. Тут зростав і виховувався визначний провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера. Тут розквітла літературна творчість Василя Стефаника, Марка Черемшини, Леся Мартовича, Гната Хоткевича. Із цим краєм пов'язана художня діяльність Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської. Тут розвивався талант Ірини Вільде і Мирослава Ірчана, Романа Іваничука і Романа Федорова, Дмитра Павличка і Степана Пушика.

Навесні 1915 р. в околицях гори Маківки українські січові стрільці вели важкі бої проти російської армії. Цвинтар полеглих у цих боях стрільців знаходиться близько вершини гори Маківки, на її південних схилах. Тут створено меморіальний комплекс. В різних карпатських містах і селах споруджено символічні могили українських січових стрільців.

Характеризуючи історико-культурні ресурси Карпатського регіону, неможна залишити поза увагою пам’ятки Другої світової війни, пов’язані з героїчною боротьбою українського народу проти загарбників, з бойовими діями Української повстанської армії та Червоної армії.

Яскравими прикладами боротьби проти фашистських окупантів стали рейди партизанських з’єднань С.А. Ковпака, Н.І. Шукаєва, М.І. Наумова, дії партизанського загону А.Б. Тканка.

Місце, що не може залишити байдужим жодного національно свідомого українця – пам’ятник Степану Бандері в с. Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області.

Поряд з пам’ятками, пов’язаними з іменами видатних історичних осіб, до історико-культурних ресурсів належить народне мистецтво. Його цікава складова – виробництво сувенірів. Унікальне й самобутнє мистецтво Гуцульщині, своєю чарівною силою вабить людей з усього світу. Вироби народних майстрів Гуцульщини вже більше 100 років прикрашають десятки музеїв Європи й Америки. Червоно-золотаві писанки, іграшки з сиру, шкатулки, тарелі роботи різьбярів по дереву, вироби з кераміки, шкіри, металу сьогодні знає весь світ. Туристи можуть вибрати собі щось із цих різноманітних сувенірів на сувенірних ринках у Косові та в Яремчі.

Отже, підсумовуючи викладене, доходимо висновку про те, що Українські Карпати – це край, багатий рекреаційними ресурсами, пам’ятками історії і архітектури. На їх базі можна розвивати всі складові рекреаційної індустрії: кліматолікування, туризм, гірськолижний туризм, санаторно-курортне оздоровлення. Важливе місце поміж ними посідає груповий відпочинок, а під час його проведення – екскурсійна діяльність.

1.4 Соціально-економічні умови розвитку групового туризму в

Карпатах

Розпочинаючи розгляд соціально-економічних умов розвитку зимового відпочинку в Карпатському регіоні, слід відзначити, що це один з старих освоєних районів України, має надзвичайно вигідне географічне положення, яке в поєднанні з багатою природно-ресурсною базою, значним трудовим потенціалом дозволили командно-адміністративній системі здійснювати екстенсивне нарощування промислових потужностей, сільськогосподарського виробництва.

За цієї системи роками ігнорувались соціальні пріоритети, екологічні блага та рекреаційні цінності регіону, що призвело до формування структури господарського комплексу, в якому домінуючу роль відіграють природо експлуатуючі галузі матеріального виробництва.

Надмірна експлуатація природних ресурсів фактично склала економічне ядро регіону. Орієнтована на внутрішні ринки колишнього Союзу, регіональна економічна система виявилась нежиттєздатною в кризових умовах. Внаслідок того назріла потреба в її докорінній реконструкції, пошуку нових перспективних напрямків економічного росту, розвитку окремих регіонів (областей) на основі туризму, як екологічно чистого і надзвичайно привабливого сектора економіки.

Розумною альтернативою подальшій промисловій ескалації може служити економічно, соціально та екологічно обґрунтоване освоєння рекреаційного потенціалу Карпатського регіону. Тут зосереджені найбільші на Україні запаси мінеральних вод усіх відомих типів, значні поклади лікувальних грязей та озокериту, які є основою розвитку санаторно-курортної справи. Сприятливий клімат, мальовничі природні ландшафти (полонини, гори, річки, ліси), багата історико-культурна спадщина сприяють створенню сучасної туристичної індустрії в краї.

Не менш важливо і те, що вигідний геополітичний фактор зможе активізувати інтеграцію рекреаційної системи регіону в Європейський рекреаційний простір.

Перейдемо до розгляду транспортної доступності місць відпочинку в Карпатах. Гірські райони вкриті густою мережею асфальтових доріг, які з’єднують села з районними центрами. Через карпатські села проходять такі дороги загальнодержавного значення, як траси Івано-Франківськ – Ужгород, Чернівці – Ужгород тощо. Через річки побудовано міцні, залізобетонні мости, що мають велику пропускну потужність(25).

Традиційні дерев'яні містки з поручнями і кладки будують і зараз на невеликих річках і потоках. Значного поширення набули підвісні мости над бурхливими ріками.В наш час основним видом транспортного сполучення у Карпатах є автобусні перевезення пасажирів. Автобусні лінії зв’язують гуцульські села і містечка з обласними центрами. Поряд з ними важливе місце в транспортному сполученні відіграє залізничний транспорт. По Карпатському регіону пролягає залізниці Львів – Рахів та Львів – Ужгород (2 лінії). Райцентр Косів Івано-Франківської області зв'язаний повітряною лінією із Львовом і Івано-Франківськом.

Для багатьох гостей Карпат шлях до гір проходить через Львів. Доїхати до Львова гості можуть поїздами (в дужках вказані ціни на квитки в плацкарті і в купе): Київ-Львів (35; 53 грн.), Київ-Ужгород (27; 40), Харків-Трускавець (24-28; 36-42 грн.), Сімферополь-Львів (50; 75), Донецьк-Львів (44; 67), Черкаси-Львів (27; 40), Солотвино-Львів (20; 28), Суми-Львів (32-37; 48), Запоріжжя-Львів (39; 50), Херсон-Львів (37; 55), Москва-Львів (130; 230)(26).

Популярний гірськолижний курорт Українських Карпат – село Славське, розташоване у 120 км від Львова. Славське відомо як один із найбільш облаштованих гірськолижних комплексів. На горі Тростян (1 230 м), у 4 км від центру Славського, обладнано багато протяжних трас, прокладена найдовша в Україні канатно-крісельна дорога (2 700 м). Крім того, на горі працюють сім довгих і чотири малих лижобуксири. Гірськолижники розміщуються на багаточисельних базах відпочинку й спортивних базах. Турбаза «Джерела Карпат», що має власні малі лижобуксири, організує комплексне обслуговування туристів-гірськолижників. Освоєно схили гори Менчул, де перші два підйомники близько тридцяти років тому встановив Львівський політехнічний інститут. Прекрасна траса спускається з гори Менчул до села Грабовець.

Туристські групи, що приїхали у Славське, можуть зупинятися у приватних садибах. У святкові дні вартість проживання збільшується у 2-4 рази. Розглянемо для прикладу умови відпочинку в садибі «У Ігоря». Так, чотирьохмісний номер у цій садибі в період різдвяних канікул 2005-2006 рр. коштував 2800 грн. або 400 грн./добу з особи (влітку – 120 грн.), двохмісний номер – 1750 грн. або 250 грн./добу (влітку – 80 грн.). В котеджі – чотири двохмісні й два чотиримісні номери з номери з євроремонтом і телевізором. Вигоди – на поверсі. У дворі є мангал і стоянка для авто. Година в сауні з басейном коштує 100 грн., дві години – 160 грн. Для гірськолижного спорядження є спеціальні сушарки. Їду можна замовляти на кухні. Орієнтовна вартість дворазового харчування – 25-30 грн.(27).

Комплекс славської гірськолижної бази «Динамо» складається з двох готелів. Два кор