Скачать

Особливості методики корекції порушення постави молодших школярів засобами фізичних вправ

Дипломна робота на тему:

"ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ КОРЕКЦІЇ ПОРУШЕННЯ ПОСТАВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ"

Зміст

Вступ

Розділ I. Фізичне виховання школярів молодших класів з порушенням постави

1.1 Порушення постави у молодших класів

1.2 Методики корекції порушень постави

1.3 Масаж при порушенні постави

1.4 Комплексне застосування засобів корекції постави у системі фізичного виховання школярів молодших класів

Висновок до розділу

Розділ II. Обґрунтування методики корекції порушень постави школярів молодших класів засобами фізичних вправ і масажу

2.1 Суть масажу і механізм його дії

2.2 Обґрунтування методики масажу при порушенні постави

2.3 Форми фізичного виховання у поєднанні з масажем, що забезпечують процес корекції порушень постави

Висновок до розділу

Розділ IІІ. Дослідження ефективності методики корекції порушень постави у школярів молодших класів засобами фізичних вправ і масажу

3.1 Дослідження стану постави учнів молодших класів

3.2 Дослідження фізичного розвитку дітей з порушеннями постави

3.3 Дослідження фізичної підготовленості дітей з порушеннями постави

Висновок до розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність. Згідно з наявними статистичними даними поширеність порушень постави серед школярів 1-3-х класів складає 40-50%

Питання порушень постави серед дітей молодшого шкільного віку детально описані в працях вітчизняних і зарубіжних авторів. Проте, ця проблема залишається актуальною і в даний час, викликаючи інтерес фахівців в області фізичної культури.

Постава має нестійкий характер в період посиленого росту тіла дитини, що припадає на молодший шкільний вік. Це пов'язано з неодночасним розвитком кісткового, суглобово-зв'язкового апаратів і м'язової системи дитини. Кістки і м'язи збільшуються у довжині, а рефлекси статики ще не пристосувалися до цих змін (35). Створення загальноосвітніх шкіл нового типу веде до перевантажень дитячого організму через збільшення тривалості занять і об'єму навчального матеріалу (10,11). Сумарний об'єм знань, який отримують учні у сучасній українській школі набагато перевершує їх можливості його засвоєння, що веде до погіршення стану здоров'я дітей. Зокрема, це є причиною виникнення відхилень від нормальної постави. Вже через рік після початку навчання у школі кількість дітей з поганою поставою значно збільшується (36).

Дефектна постава створює умови для прояву захворювань хребта і інших органів опорно-рухового апарату, що приводять до розладів діяльності внутрішніх органів. У дітей з порушеннями постави понижена життєва ємкість легенів, зменшена екскурсія грудної клітки і діафрагми, що несприятливо відбивається на діяльності серцево-судинної і дихальної систем. Порушенню нормальної діяльності органів черевної порожнини сприяє слабкість м'язів живота. Зниження ресорної функції хребта у дітей з плоскою спиною спричиняє постійні мікротравми головного мозку під час ходьби, бігу і інших рухів, що негативно позначається на вищій нервовій діяльності, супроводжується швидким настанням втоми, а нерідко і головними болями (38).

У системі фізичного виховання школярів з порушеннями постави застосовується переважно один засіб корекції - фізичні вправи. Разом з тим можна вважати, що масаж може ефективно доповнити дію фізичних вправ, оскільки він є активним засобом оздоровлення організму людини. Позитивний вплив масажу позначається на лімфатичній системі і системі кровообігу, нервово-м'язовому і зв'язковому апараті. У зв'язку з цим є доцільним розглядати масаж як процедуру, що створює оптимальні умови корекції постави школярів молодших класів у комплексі з фізичними вправами. Вказане поєднання в клінічних умовах виявилося дуже ефективним (8, 68), і перенесення такого досвіду на практику роботи у лікувальній фізичній культурі з учнями загальноосвітніх шкіл є вельми перспективним.

Школярі з порушеннями постави мають можливість усунення їх при повному застосуванні лікувальних заходів в умовах поліклініки, фізкультурного диспансеру і спеціальних шкіл-інтернатів (9). Використання масажу в загальноосвітній школі дозволить охопити більшу кількість учнів з початковими стадіями відхилення від нормальної постави, оскільки до лікувальних установ звертаються діти вже з значно вираженими порушеннями постави.

Мета дослідження - розробити методику корекції порушень постави школярів молодших класів на основі поєднання фізичних вправ і масажу.

Об'єктом дослідження є фізичне виховання в школі дітей з функціональними відхиленнями у фізичному розвитку.

Предметом дослідження є методика корекції порушень постави в сагиттальній площині у школярів молодших класів засобами фізичних вправ і масажу.

В основу гіпотези дослідження покладено припущення про те, що процес корекції порушень постави школярів молодших класів здійснюється ефективніше, якщо будується на основі поєднання масажу і фізичних вправ.

Завдання дослідження:

Вивчити місце і роль масажу при порушенні постави у фізичному вихованні молодших школярів і виявити найбільш раціональні підходи.

Теоретично обґрунтувати та розробити методику корекції порушень постави в сагиттальній площині у школярів, засновану на поєднанні фізичних вправ і масажу.

Експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що отримані результати доповнюють систему знань в галузі фізичного виховання молодших школярів:

Практична значення дослідження полягає в тому, що застосування розробленої методики корекції порушень постави в сагиттальній площині, заснованій на поєднанні фізичних вправ і масажу, дозволяє ефективніше покращити стан постави, фізичний розвиток і фізичну підготовленість школярів. Результати дослідження можуть бути використані фахівцями фізичної культури в загальноосвітній школі для дітей молодшого шкільного віку, що мають відхилення від нормальної постави.

На першому етапі жовтень-листопад 2004 року аналізувався стан питання в науково-педагогічній літературі, проводилось тестування студентів та розроблялись комплекси вправ.

На другому етапі грудень (2007) - травень (2008) року проводилась корекція експериментальної методики, знімалися проміжні та кінцеві показники фізичної підготовленості, аналізувались результати дослідження та літературно оформлялась робота.

Методи дослідження:

Аналіз наукової та методичної літератури з проблеми дослідження, аналіз нормативної документації вищих закладів освіти;

емпіричні: цілеспрямоване педагогічне спостереження, анкетування, бесіди, тестування, вивчення результатів діяльності учнів;

педагогічний експеримент;

статистична обробка результатів експериментальної роботи та інтерпретація здійснювалася за допомогою методів математичної статистики;

Структура та об'єм дипломної роботи. Дослідження побудоване відповідно до поставленої мети. Воно складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків.

Розділ I. Фізичне виховання школярів молодших класів з порушенням постави

1.1 Порушення постави у молодших класів

Формування хребетного стовбура і його функціональне вдосконалення займають вельми тривалий період онтогенезу, закінчуючись до 20-22 років. З одного боку, в процесі зростання і розвитку дитини досягають певної зрілості такі основні функції хребетного стовбура, як опора, захист і рух. Кожна з цих функцій здійснюється завдяки складній взаємодії структурних елементів хребта - хребців, міжхребетних дисків, зв'язково-суглобового апарату і м'язів. З іншого боку, формування хребетного стовбура в період зростання і розвитку дитини робить вплив на його поставу.

Питання характеристики постави розглядалося в значній кількості робіт сучасних авторів (1, 4, 9,, 30, 36). Їх думки у визначенні постави (за винятком незначних відмінностей) в основному співпадають. Постава - це звична поза людини в стані спокою і руху, яка зберігається без зайвої м'язової напруги.

Постава залежить від ряду анатомічних, фізіологічних і соціальних чинників. До анатомічних чинників, що визначають поставу дитини, відносяться форма хребта, його розташування щодо передньої серединної осі тіла, вираженість фізіологічних вигинів, наявність деформацій, розвиток мускулатури. Останній з названих чинників вважається провідним. До фізіологічних чинників, що впливають на поставу, відносяться темпи і характер індивідуального розвитку рухових навиків і статичних реакцій, застосування як тренувальна дія спеціальних фізичних вправ для постави і систематичність їх використання. Постава дитини може змінитися, не дивлячись на відносну стабільність анатомічних чинників, оскільки є динамічним стереотипом. Вона може покращитиcя в процесі спеціальних фізкультурних занять, але вона може і погіршитися при порушені стереотипу, наприклад при зміні режиму, у зв'язку зі вступом до школи, в період статевого дозрівання та ін. (33, 14).

Частота порушень постави у школярів значно зростає при недоліках педагогічної дії в дошкільному віці, оскільки з початком навчання в школі в режимі дня дітей, а значить, і діяльності всіх систем організму, відбувається значна перебудова (26, 33;).

Відповідно до вищесказаного, в ортопедії прийнято розрізняти наступні види постави:

правильна (нормальна) постава;

порушена (дефектна) постава.

Правильна постава має свої певні характеристики, що чітко відрізняють її від порушеної постави. Так, З.П. Ковалькова вважає, що при правильній поставі сагиттальні вигини хребта гармонійно розподілені, голова піднята, плечі злегка відведені назад, груди видаються вперед, живіт підтягнутий, ноги прямі, руки вільно розігнуті (24, 3).

В.А. Гамбурцев під правильною поставою розуміє пряме положення голови, помірну вираження сагиттальних вигинів хребта при середньому куті нахилу тазу до вертикалі, середнє положення лінії остистих відростків, однаковий рівень і симетричне розташування лопаток, симетричну конфігурацію трикутників талії, деякі виступаючі вперед контури грудної клітки, відносно пряму форму живота, правильну форму нижніх кінцівок (16).

М.Д. Ріпа характеризує правильну поставу однаковим рівнем надпліччя, сосків, кутів лопаток, рівною довжиною шийно-плечових ліній (відстані від вуха до плечового суглоба), глибиною трикутників талії (поглиблення, що утворюється виїмкою талії і вільно опущеною рукою), прямою вертикальною лінією остистих відростків хребта сагиттальної площини, однаковим рельєфом грудної клітки і поперекової області (при нахилі вперед). У нормі глибина лордозу в шийному і поперековому відділах хребта відповідає товщині долоні обстежуваного (33,122).

Відхилення від нормальної постави виникають при наявності захворювань хребта і інших органів опорно-рухового апарату. У цих випадках патологія постави є симптомом основного ортопедичного захворювання. У більшості ж випадків дефекти постави зустрічаються у дітей у зв'язку з порушенням умов її формування, як анатомічних, так і фізіологічних. В цьому випадку дефект постави не може розглядатися як захворювання, проте, створює умови для прояву інших патологічних чинників.

Існують різні думки щодо питання про види порушення постави. У справжній роботі ми приймаємо загальновизнану точку зору у визначенні дефектів постави (38, 237-240; 34, 16-18). Дефекти постави можуть бути як в сагиттальній, так і у фронтальній площинах. У сагиттальній площині розрізняють наступні варіанти порушення постави.

I. Дефекти постави із збільшенням фізіологічних вигинів хребта.

1) Сутулуватість. При цьому дефекті постави є збільшення грудного кіфозу при одночасному згладжуванні поперекового лордозу. Для сутулуватості (на відміну від круглої спини) характерне збільшення кіфотичної дуги у верхніх відділах. Плечі при цьому зведені вперед, лопатки виступають.

2) Кругла спина. Цей варіант порушення постави характеризується дугоподібно збільшеним грудним кіфозом, рівномірно посиленим на всьому участку грудного відділу хребта. Поперековий лордоз при цьому може бути дещо згладжений. Плечі опущені і приведені, лопатки не прилягають до спини. При круглій спині голова нахилена вперед. При тотальному кіфозі дитина зберігає стійке положення тіла при зігнутих в колінах ногах. Для круглої спини характерні западання грудної клітки і сплющення сідниць. М'язи тулуба ослаблені, ухвалення правильної постави можливе лише на короткий час.

3) Кругло-увігнута спина. При кругло-увігнутій спині збільшуються всі вигини хребта, кут нахилу тазу вищий за фізіологічну норму. Коліна максимально розігнуті, може спостерігатися рекурсація (надмірне розгинання) колінних суглобів. М'язи задньої поверхні стегон, що прикріпляються до сідничого горба, сідничні м'язи розтягнуті і виснажені.

П. Дефекти постави із зменшенням фізіологічних вигинів хребта.

1) Плоска спина. Цьому виду порушення постави властиве згладжування всіх вигинів хребта. Поперековий лордоз ледве помічається та зміщений догори, нахил тазу зменшений. Грудний кіфоз виражений погано, грудна клітка зміщена наперед. Живіт в нижній частині виступає вперед. Скелетна мускулатура погано розвинута, м'язи тулуба і спини виснажені.

2) Плоско-ввігнута спина. Даний дефект супроводжується зменшенням грудного кіфозу при нормальному або декілька збільшеному лордозі. Грудна клітка вузька, м'язи живота ослаблені. Кут нахилу тазу збільшений.

Сідниці виступають назад, живіт виступає і звисає донизу.

У фронтальній площині дефекти постави не поділяються на окремі види. Для них характерні порушення серединного розташування лінії остистих відростків хребта і зсув її у вертикальному положенні дитини вправо або вліво. При дефекті постави в бічному напрямі порушується симетричне розташування тіла і кінцівок щодо хребетного стовбура: голова нахилена вправо або вліво, плечі встановлені на різній висоті. Пояс верхніх кінцівок весь розташований асиметрично - лопатки на різних рівнях, трикутники талії асиметричні. При функціональних порушеннях постави у фронтальній площині є асиметрія м'язового тонусу на правій і лівій половинах тулуба, зниження загальної і силової витривалості м'язів.

Порушення постави в сагиттальній площині є наслідком зміни фізіологічних вигинів хребта. До змін такого типу відносяться: збільшений шийний лордоз, збільшений грудний кіфоз, збільшений поперековий лордоз, посилений нахил тазу. При зміні вигинів хребта (їх збільшенні або посиленні) відповідно міняється розподіл м'язових Сил, що впливають на поставу. У зв'язку з цим, представляється правомірним охарактеризувати детальніше зміни фізіологічних вигинів хребта.

Збільшений шийний лордоз. Важливим чинником в статиці тіла є тяжкість голови, яку необхідно постійно тримати в рівновазі над точкою опори сили тяжіння. Це полегшується утворенням помірного шийного лордозу. При напрузі м'язів з боку угнутості шийного вигину збільшується лордоз. Збільшення шийного лордозу зменшує висоту шийного відділу хребта і довжину м'язів, які прикріплюються на шийних хребцях і до підстави черепа. Прикріплення сходовою, грудино-ключично-сосцевидних м'язів і частково верхній частині трапецієвидного м'язу з обох боків зближується і м'язова сила зменшується. Як наслідок ослаблення цих м'язів верхня частина грудної клітки ззаду западає, а вся передня частина опускається вниз, внаслідок чого верхні точки прикріплення м'язів живота (зовнішня коса і внутрішня коса м'язи живота, поперечний м'яз живота), особливо прямого м'язу живота, опускаються. Місця початку прикріплення м'язів живота наближаються один до одного, діяльність м'язів живота погіршується, вони не утримують переднього краю тазу, який нахиляється.

Збільшення шийного лордозу викликає компенсаторне збільшення грудного кіфозу і поперекового лордозу. В результаті збільшення грудного кіфозу ребра встановлюються криво, грудна клітка стає плоскою і опускається, розслаблюючи м'язи живота. У прямому зв'язку з цим посилюються наслідки збільшення шийного лордозу. Збільшений поперековий лордоз, який наступає в результаті компенсаторного грудного гіперкіфозу, позбавлений антилордозної дії м'язів живота, посилює цей стан.

Збільшений грудний кіфоз. З грудним кіфозом пов'язане положення плечового поясу (ключиця, лопатка). Плечовий пояс спереду з'єднується з грудиною. Лопатка сполучена з тулубом тільки за допомогою м'язів, а в плечовому суглобі вона з'єднується з верхньою кінцівкою.

При збільшеному кіфозі лопатки переміщуються на край грудної клітки, а своїми верхніми частинами пересуваються наперед, з'являються крилоподібні лопатки. Плечовий пояс, що округлюється, зміщується наперед, надключична ямка заглиблюється. Відхилення наперед плечового поясу при поганій поставі обтяжує верхню частину грудної клітки, збільшує грудний кіфоз. Це утрудняє функцію м'яза, що випрямляє хребет, яка протидіє кіфозу, що утворюється. зміщення плечового поясу вперед наближає до себе прикріплення великою і малою грудною м'язів, сприяючи утворенню контрактур.

Верхня частина трапецієвидного м'яза, що піднімає лопатку, великого і малого ромбоподібних м'язів активно допомагають в піднятті догори лопатки. Передній зубчатий м'яз забезпечує прилягання лопатки до грудної клітки.

Зміщення плечового поясу назад і пов'язане з цим наближення лопаток один до одного (головним чином завдяки роботі трапецієвидного і ромбоподібного м'язів) значно полегшує акт дихання. Збільшений грудний кіфоз викликає поперековий і шийний компенсаторний гіперлордоз.

Збільшений поперековий лордоз. Збільшення поперекового лордозу пов'язане з випинанням живота, яке зникає при ліквідації причини його виникнення. Випинання живота пов'язане з в'ялістю м'язів його стінок. Збільшений грудний кіфоз і посилений нахил тазу компенсує збільшений лордоз.

Посилений нахил тазу. У вертикальному положенні людини, плечовий пояс є чинником навантаження, тоді як тазовий пояс приймає на себе всю тяжкість тіла. Тазовий пояс грає дуже важливу роль при формуванні постави. При активній допомозі м'язів вдається збільшити або зменшити кут нахилу тазу на 10-15°.

Так, прямий м'яз живота, великий сідничний м'яз і ціла група м'язів стегна і гомілки (двоголовий м'яз стегна, напівперетинчастий, напівсухожильний і тонкий м'язи) піднімають передній край тазу. При цьому тазостегнова група м'язів бере участь у нахилі тазу у вертикальному положенні тільки тоді, коли фіксовано прикріплення цих м'язів до стегнової кістки. У свою чергу прямий м'яз стегна, клубово-поперековий м'яз, напружувач широкої фасції, кравецький м'яз, який випрямляє хребет, квадратний м'яз поясниці, міжостисті м'язи опускають передній край тазу за рахунок підняття заднього краю.

Положення тазу має істотний вплив на формування постави. Посилений нахил тазу створює збільшений лордоз, зменшення кута нахилу згладжує лордоз і поперековий кіфоз.

Таким чином, всяке відхилення від фізіологічної норми одного відділу хребта спричиняє за собою відхилення в інших його відділах і приводить до змін постави.

Виходячи з викладеного вище за аналіз понять нормальної і дефектної постави, а також змін фізіологічних вигинів хребта, на наш погляд є необхідним дати характеристику нормальної постави молодшого школяра, уточнивши при цьому її відмінність від нормальної постави інших вікових груп.

У зв'язку із змінними пропорціями тіла в різні вікові періоди стійке вертикальне положення дитини досягається різним ступенем м'язових зусиль і різним взаєморозташуванням частин тіла. Тому нормальна постава молодшого школяра має свою характеристику, відмінну від характеристик постави дошкільника, хлопця і дівчини.

Зазвичай нормальна постава дошкільника характеризується зменшенням кута нахилу тазу від 22 до 25°, намічається поперековий лордоз, живіт видувається, лопатки злегка виступають.

Нормальній поставі хлопця і дівчини властиве вертикальне розташування голови і тулуба при випрямлених ногах. Плечі опущені і знаходяться на одному рівні. Лопатки притиснуті до спини. Грудна клітка симетрична. Живіт плоский, втягнутий по відношенню до грудної клітки. Фізіологічні вигини хребта добре виражені, у дівчат підкреслений лордоз, у хлопців - кіфоз. Остисті відростки розташовані по середній лінії. Трикутники талії добре виражені і симетричні.

При нормальній поставі молодшого школяра голова і тулуб розташовані вертикально, плечі горизонтальні, лопатки притиснуті до спини. Фізіологічні вигини хребта помірно виражені, лінія остистих відростків розташована по середній лінії. Випинання живота зменшене, але передня поверхня черевної стінки розташована наперед від грудної стінки. Наголошується різниця у куті нахилу тазу у хлопчиків і дівчаток 28-31° (34, 15).

Дане визначення, на нашу думку, є найбільш вдалим. У зв'язку з цим воно приймається як робоче визначення нормальної постави молодшого школяра в справжньому дослідженні.

1.2 Методики корекції порушень постави

Лікувальна фізична культура як клінічна дисципліна є частиною системи фізичного виховання, пов'язаної з особливими завданнями виховання дітей, що мають відхилення у стані здоров'я, зокрема, у порушенні постави.

До засобів лікувальної фізичної культури відносять: фізичні вправи, рухливі ігри, масаж і загартування (17, 139).

Думки більшості авторів робіт, присвячених порушенню постави, сходяться на тому, що основним засобом у вихованні правильної постави і в корекції порушеної постави є фізичні вправи (10, 17, 37,43).

А.М. Шлемін у своїй роботі застосовував гімнастичний метод, в якому фізичні вправи ізольовано впливають на різні м'язи тіла. Вправи розтягуючого характеру забезпечують природну анатомічну рухливість хребетного стовбура. Автор пропонує виконувати комплекси вправ для вироблення м'язово-рухових і м'язово-статичних відчуттів по ступеню їх трудності і складності. До першої групи входять вправи, що надають загальну дію на організм тих, що займаються, що гармонійно розвивають руховий апарат. Друга група включає вправи для вироблення відчуттів правильної постави. Вправи третьої групи направлені на виправлення певних недоліків у формуванні постави (42).

З.М. Шубіна вважає, що фізіологічна основа постави - своєрідний навик, формування якого підпорядковане тим же закономірностям, що і формування будь-якого рухового навику і невіддільно від нього. На погляд автора, формування навику правильної постави відноситься більшою мірою до навчання, головним чином, на уроках фізичної культури, а переклад навику в звичку - це, в основному, область виховання, в якій вирішальне слово повинне належати вчителям і батькам. В процесі виховання правильної постави початкових класів, що вчаться, дослідник робить акцент на зближення правим і лівим верхніх кінцівок. З цією метою використовувалися спеціальні динамічні вправи з початкового положення лежачи (43,3).

Для дітей з кіфотичною деформацією хребта деякі учені пропонують систему комплексного відновного лікування. Ця система включає такі форми лікувальної фізичної культури: урок коригуючої гімнастики, лікувальне плавання і фізичні вправи у воді, дозовані рухливі ігри з елементами корекції, лікувальний масаж (1).

Новий підхід до рішення цього питання викладений в дослідженні Л.Г. Мірхайдарової. Традиційні засоби, використовувані на уроках фізичної культури в школі, доповнюються новими: загально-розвиваючими вправами з типової програми у поєднанні з вправами йоги; комплексами по художній гімнастиці; загально-розвиваючими вправами з типової програми у поєднанні з вправами коригуючої гімнастики; комбінованими комплексами вправ, що проводяться у формі музично-ритмічного уроку з елементами сюжетно-ролевої гри (29).

Правильно організований загальний руховий режим має важливе значення в оздоровчій роботі з дітьми і створює здорову основу для зростання і розвитку організму і запобігає багатьом захворюванням (21).

Ефективність процесу формування правильної постави В.А. Арсланов пропонує підвищити комплексним підходом за рахунок використання цілеспрямованих педагогічних дій на школярів у всій навчально-виховній діяльності колективу школи (2).

Діти з порушенням постави повинні займатися лікувальною гімнастикою вдома, отримавши детальні вказівки лікаря. При різкій формі порушення постави заняття краще проводити в кабінетах лікувальної фізкультури групами по 10-12 чоловік. Вважається показаним створення в школах спеціальних груп з порушенням постави. У подібних групах заняття проводяться спеціальною лікувальною фізкультурою, що поєднується з такими видами спорту, як плавання, гімнастика, лижі (30, 190).

Слід зазначити, що для виправлення дефектів постави цілеспрямоване використання засобів фізичного виховання виявляється недостатнім. Необхідною умовою є також вживання заходів, які сприяють покращенню фізичного розвитку дитини. До таких заходів перш за все належить організація сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища - умов статичного навантаження, харчування, режиму дня, гігієнічних умов (27, 128).

Таким чином, підводячи підсумок вищевикладеному, можна стверджувати, що процес корекції постави ґрунтується на використанні різних видів фізичних вправ і дотриманні прийомів для покращення фізичного розвитку дитини.

1.3 Масаж при порушенні постави

Як було сказано вище, масаж є засобом лікувальної фізичної культури і невід'ємним методом лікування захворювань опорно-рухового апарату, зокрема викривлень хребта (22, 31; 1, 89;).

Масаж, так само як і фізичні вправи, через рефлекторні зв'язки надає дію на весь організм людини (12; 84;). Особливо вираженим є вплив масажу на систему кровообігу, зв'язково-м'язовий і суглобовий апарати. Під впливом масажу поліпшується кровопостачання і трофіка тканин. Це терапевтичною дією є хороший засіб, застережливий розвиток м'язової атрофії. Відомо, що масаж сприяє покращенню скоротливої здатності м'язів і підвищує їх еластичність, робить вплив на тонус м'язів (підвищуючи або знижуючи його залежно від характеру і інтенсивності прийомів).

Завдяки покращенню загального і місцевого кровообігу, масаж підсилює притоку кисню у м'язи і підвищує їх енергетичні ресурси (у зв'язку з накопиченням цукру). Працездатність м'язу після втоми, яка наступила, швидше відновлюється під впливом масажу (22,31). Ця думка підтверджується результатами робіт багатьох відомих учених, таких як А.Ф. Вербов, Н.М. Саркизов-Серазіні, Н.А. Белая, (1966-1983), що створили в наший країні нову методику масажу на основі класичного масажу.

Так, Н.Г. Аксенова використовувала ручний масаж, що проводився масажистом і батьками дітей після відповідного навчання. Прийоми масажу при деформаціях хребта в сагиттальній площині підбиралися з врахуванням характеру їх анатомо-фізіологічної дії. Автор виходила з необхідності укріпити ослаблені, розтягнуті м'язи (задній поверхні тулуба). З цією метою застосовувався масаж довгих м'язів міжлопаткової області. Використовувалися переважно такі прийоми як "погладжування", "розминка", "глибоке розтирання", "биття" однією та двома руками. Для розслаблення передньої поверхні тулуба проводилися погладжування і вібрація. За наявності вираженого поперекового лордозу, що поєднувався з посиленням грудного кіфозу, прагнули укріпити м'язи черевного пресу. Проводили поглажування, розтирання і розминку по ходу косих і прямих м'язів живота і масаж сідничних м'язів. Н.Г. Аксенова вважає, що без зміцнення м'язів черевного пресу, сідничних і спини неможливо виробити у дитини стійкий навик правильної постави. При призначенні прийомів масажу автор враховувала індивідуальні особливості клінічного перебігу захворювання. Масаж частіше застосовувався дітям молодшого віку і фізично ослабленим (1).

Проте, в роботі Н.Г. Аксенової не чіткий характер виконання прийомів масажу при деформаціях хребта в сагиттальній площині.

При сколіозах призначають масаж спини і живота. При сколіозі першого ступеня застосовують всі прийоми масажу для зміцнення м'язів. Масаж поєднується з коригуючою гімнастикою (7, 264).

Аналізуючи наукову і науково-методичну літературу, ми прийшли до наступного висновку: пропонується методика масажу тільки при сколіозі і при порушенні постави у фронтальній площині. немає диференційованої методики масажу залежно від виду порушень постави в сагиттальній площині.

1.4 Комплексне застосування засобів корекції постави у системі фізичного виховання школярів молодших класів

Виправленням різних видів порушень постави є складний і тривалий процес. Він може бути успішним, якщо проводиться комплексно, з використанням ЛФК, масажу, ортопедичних заходів, що включають застосування приладів, пристосувань, предметів (гімнастичні стінки, лавки, медицинболи, палиці і ін..).

Комплексному підходу до виправлення порушень постави відводиться значне місце в багатьох роботах сучасних дослідників.

На думку В.А. Епіфанова при викривленні хребта в сагиттальній площині (кіфозі і лордозі) слід застосовувати комплекс заходів, які сприяють досягненню позитивного результату. Подібний комплекс включає дотримання раціонального режиму статичного навантаження на хребет, лікування положенням, масаж і інші ортопедичні засоби консервативного лікування, а також фізичні вправи, що вигинають корпус, зміцнюючи м'язи спини, що збільшують рухливість хребта в грудному відділі і "витягують" його, формують правильну поставу. Сюди відносяться різні варіанти вправ лежачи на животі, лікування положенням на клиновидній підставці і ін. (27, 416).

Деякі учені, вказуючи на доцільність комплексної дії при порушеннях постави, виділяють один із засобів як провідний. Згідно А.Ф. Каптеліну у комплексі лікувальних вправ особливе місце відводиться масажу, який допомагає усунути деформації і підсилює вплив інших засобів (22, 43).

Виняткову важливість масажу при виконанні вправ підкреслює С.М. Іванов. Масаж створює передумови для повнішого використання направлених рухів зменшенням хворобливості і поліпшенням кровообігу (43, 188).

Посилення лікувального ефекту фізичних вправ за допомогою масажу наголошується М.І. Фонаревим і Т.А. Фонаревою (38, 253). При викривленні хребта масаж використовується у методиці ЛФК разом з фізичними вправами і рухливими іграми (38).

Перелічене вище дає змогу зробити висновки про те, що всі дослідники підкреслюють необхідність комплексної дії при виправленні порушень постави; масаж включається у комплекс лікувальних заходів як обов'язковий складний засіб, який доповнює фізичні вправи; запропоновані комплекси корекції порушень постави, що містять масаж і фізичні вправи, в загальноосвітній школі до сьогодні не знайшли застосування. Фахівці говорять про можливість застосування комплексної дії при викривленні хребта в умовах дошкільних установ, поліклініки, фізкультурного диспансеру і спеціальних шкіл-інтернатів.

У загальноосвітніх школах профілюючим засобом є тільки спеціальні фізичні вправи, що поєднуються, в кращому випадку, з плаванням на фоні організації сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища (умов статичного навантаження).

Враховуючи ефективність масажу як складного засобу комплексної дії при виправленні порушенні постави, ми схильні вважати його застосування у поєднанні з фізичними вправами в загальноосвітній школі необхідним.

Висновок до розділу

Аналіз наукової і науково-методичної літератури показав, що думки всіх фахівців у визначенні нормальної постави сходяться. При визначенні дефектної постави у дослідників також не спостерігається істотних розбіжностей. Відмінності спостерігаються у використанні різних термінів при класифікації видів порушень постави.

Порушення постави в сагиттальній площині залежить від зміни фізіологічних вигинів хребта. Останні виникають у результаті неправильної організації умов статичного навантаження і слабкого фізичного розвитку дитини.

Для виправлення дефектів постави цілеспрямоване використання засобів фізичного виховання виявляється недостатнім. Необхідною умовою є також вживання заходів, які сприяють покращенню фізичного розвитку дитини. До таких заходів перш за все належить організація сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища - умов статичного навантаження, харчування, режиму дня, гігієнічних умов.

Правильна постава школяра молодших класів має свою характеристику, відмінну від характеристик постави інших вікових груп.

У запропонованих методиках корекції порушень постави провідна роль відводиться застосуванню різних видів фізичних вправ. У загальноосвітніх школах профілюючим засобом є тільки спеціальні фізичні вправи, що поєднуються в кращому випадку з плаванням на фоні організації сприятливих для дитини умов зовнішнього середовища (умов статичного навантаження).

Масажу відводиться особливе місце у виправленні порушень постави, але немає диференційованої методики масажу залежно від виду порушень постави в сагиттальній площині. Пропонується методика масажу тільки при сколіозі і при порушенні постави у фронтальній площині. Окрім цього, в загальноосвітній школі масаж не застосовується.

Враховуючи ефективність масажу як складеного засобу комплексної дії при виправленні порушень постави, ми вважаємо його застосування у поєднанні з фізичними вправами в загальноосвітній школі необхідним.

Розділ II. Обґрунтування методики корекції порушень постави школярів молодших класів засобами фізичних вправ і масажу

2.1 Суть масажу і механізм його дії

Масаж, будучи засобом лікувальної фізичної культури, є активним лікувальним методом. Його суть складають дозовані механічні роздратування, що наносяться тканинам організму спеціальними прийомами погладжування, розтирання, розминки, вібрації. Різноманіття використовуваних в масажі прийомів дозволяє застосовувати дії у великому діапазоні від дуже слабких до дуже сильних.

Відомо, що механізм дії масажу на організм людини заснований на взаємодії нервового, гуморального і механічного чинників. При масажі численні і різноманітні нервові закінчення, які закладені " у шкірі (екстерорецепції), сухожиллях, зв'язках, м'язах (пропріорецептори), судинах (ангиорецептори) і внутрішніх органах (інтеро-рецептори), піддаються дії. Виниклий в результаті цього подразнення потік імпульсів досягає кори головного мозку. У відповідь реакцією організму є різні функціональні зрушення в органах і системах. Такий механізм дії масажу.

У механізмі дії масажу на організм велику роль відіграє гуморальний чинник. Під впливом масажу відбувається утворення тепла в тканинах, що сприяє збудженню теплової рецепторної системи. Надаючи пряму безпосередню дію на тканині, масаж сприяє активізації високоактивних речовин: гістаміну, ацетілхоліну і ін. Подібні речовини викликають розширення капілярів (гістамін), збільшують просвіт артеріол і викликають зниження артеріального тиску (ацетілхолін) (12; 134).

Характеризуючи механізм дії масажу, слід додати, що масаж надає безпосередню механічну дію на пересування всіх рідких речовин організму - крові, лімфи, міжтканинної рідини, а також на розтягування і зсув тканин. Механічний чинник підсилює обмінні процеси і шкірне дихання, прискорює застійні явища в м'язових тканинах.

Характер масажу визначається трьома основними компонентами: силою, темпом і тривалістю. Сила масажу - це сила тиску, що надається на тіло масажованого руками масажиста. Велика сила (глибокий масаж) сприяє розвитку гальмівних процесів. Середня і мала сили (поверхневий масаж) стимулюють збудливий процес. Швидкий темп масажу підвищує збудливість нервової системи, середній і повільний її знижують. Збудл