Скачать

Основи раціонального харчування

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені О.О. Богомольця

Кафедра ботаніки та фармакогнозії

Курсова робота

Харчування

Київ - 2010

План

Вступ

Основи раціонального харчування

Аліментарні захворювання

Особливості харчування населення в Україні, його негативні наслідки

ГМ продукти

Фреши

Вітаміни

Висновки

Література

ВСТУП

Основою всіх життєвих процесів організму людини є постійний обмін речовин між організмом і навколишнім середовищем. Із довкілля людина споживає кисень, воду і харчові продукти. Роль їжі полягає в поповненні енергії і тканинних елементів, необхідних для росту, розвитку і функціонування організму, забезпечення обмінних процесів, нормального стану здоров'я і працездатності. Саме завдяки харчуванню забезпечується безперервність перебігу двох протилежних і взаємопов'язаних процесів асиміляції і дисиміляції.

У різні історичні часи склад їжі й характер харчування змінювались залежно від розвитку виробничих сил суспільства, клімато-географічних умов, напрямку господарської діяльності тощо. Характер харчування населення формувався поступово залежно від економічного і культурного рівня розвитку країни з урахуванням національних звичаїв і особливостей.

Продукти харчування є рослинного і тваринного походження. Найбільш розповсюджені продукти рослинного походження: злакові й продукти їх переробки, овочі, фрукти, ягоди, гриби. До продуктів тваринного походження відносять м'ясо, рибу, яйця, молоко і молочні продукти. Харчовий раціон людини складається із харчових продуктів, які містять білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі і в достатній кількості воду. Поєднання харчових продуктів у раціоні повинно бути в такій кількості, щоб воно забезпечувало всі фізіологічні потреби організму.

Харчування є основною біологічною потребою людини. Узагальнюючи свої уявлення про роль харчування, видатний російський фізіолог І.П.Павлов зробив висновок, що їжа уособлює собою життєвий процес в усьому його об'ємі – від найелементарніших фізіологічних властивостей організму, аж до найвищих проявів людської натури".

Неправильне харчування впливає на розвиток організму, знижує його захисні сили, може бути причиною багатьох хвороб. В.І. Смоляр вважає, що більше ніж половина випадків передчасної смерті (до 65 років) чоловіків і жінок в Україні зумовлена хворобами, у виникненні яких харчування відіграє важливу роль.

ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ

Рацiональне харчування (ratio — розумний) — це фiзiологiчно повноцiнне харчування здорових людей iз врахуванням їх вiку, статi, характеру працi та iнших факторiв. Рацiональне харчування сприяє збереженню здоров’я, опiрностi шкiдливим факторам навколишнього середовища, високiй фiзичнiй та розумовiй працездатностi, а також активному довголiттю. Вимоги до рацiонального харчування складаються iз вимог до:

1) харчового рацiону;

2) режиму харчування;

3) умов прийому їжi.

Вимоги до харчового рацiону:

1) енергетична цiннiсть рацiону повинна покривати енергозатрати органiзму;

2) належний хiмiчний склад — оптимальна кiлькiсть збалансованих мiж собою поживних речовин;

3) добра засвоюванiсть їжi, яка залежить вiд її складу i способу приготування;

4) високi органолептичнi властивостi їжi (зовнiшнiй вигляд, консистенцiя, смак, запах, колiр, температура);

5) рiзноманiтнiсть їжi за рахунок широкого асортименту продуктiв i рiзних прийомiв їх кулiнарної обробки;

6) здатнiсть їжi (склад, об’єм, кулiнарна обробка) створювати вiдчуття насичення;

7) санiтарно-епiдемiчна безпечнiсть.

Режим харчування включає час i кiлькiсть прийомiв їжi, iнтервали мiж ними, розподiл харчового рацiону за енергоємкістю, хiмiчним складом i масою по прийомах їжi. Умови прийому їжi: вiдповiдна обстановка, сервiровка столу, вiдсутнiсть вiдволiкаючих вiд їжi факторiв. (40)

АЛІМЕНТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Класифікація аліментарних захворювань (за Б.Л. Смолянським)

Хвороби і синдроми недостатнього харчування.

1. Білково-енергетична недостатність (БЕН): слабко виражена, помірна, важка (І—III ступені БЕН); аліментарний маразм, затримка фізичного розвитку внаслідок БЕН.

2. Білкова недостатність, уключаючи квашіоркор.

3. Вітамінна недостатність: вітаміну А — ксерофтальмія, включаючи «курячу», або нічну, сліпоту, інші прояви; вітаміну D — рахіт активний, віддалені наслідки рахіту, остеомаляція; вітаміну С — цинга; тіаміну — бері-бері; ніацину — пелагра; рибофлавіну — арибофлавіноз; вітаміну В12 — анемія, включаючи перніціозну анемію, або анемію Аддісона—Бірмера; фолату, включаючи фолатдефіцитну анемію; вітамінів В6, Е, К, пантотенової кислоти, біотину.

4. Мінеральна недостатність: заліза (залізодефіцитні стани, включаючи анемію); йоду (ендемічний зоб, уключаючи природжену недостатність йоду, або кретинізм); фтору ( гіпофтороз, включаючи карієс зубів); цинку (гіпоцинкоз, уключаючи хворобу Прасада); селену (гіпоселеноз, уключаючи хворобу Кешана); недостатність кальцію, фосфору, магнію, натрію, хлору, міді, хрому, марганцю.

5. Недостатність незамінних (есенціальних) поліненасичених жирних кислот (ПНЖК).

6. Не уточнені види недостатнього харчування (харчових волокон, окремих амінокислот тощо).

Хвороби і синдроми надмірного харчування.

1. Енергетична надмірність харчування — аліментарне (екзогенно-конституціональне) ожиріння І—IV ступеня.

2. Синдром білкової надмірності харчування.

3. Синдром надмірності ПНЖК.

4. Вітамінна надмірність — гіпервітамінози А і D; гіперкаротинодермія; неуточнені — вітаміну С, ніацину тощо.

5. Мінеральна надмірність: фтору (флюороз); селену (селеном); молібдену (молібденова подагра); кобальту (кобальтова міокардіопатія); заліза (гемосидероз); кальцію, фосфору, натрію тощо.

Неуточнені — ендемічний деформуючий остеоартроз, або хвороба Кашина—Бека (можливо, мінеральний полімакро- і мікроелементоз).

Серед хронічних захворювань, поширених у світі, аліментарна патологія посідає провідне місце — нею уражені сотні мільйонів людей. Найбільше значення за глобальною поширеністю і впливом на здоров'я і тривалість життя мають білково-енергетична і білкова недостатність, залізодефіцитні анемії, ендемічний зоб, авітамінози, особливо рахіт і ксерофтальмія, ожиріння.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), на земній кулі більш ніж 800 млн. чоловік хронічно недоїдають і мають той або інший ступінь білково-енергетичної або білкової недостатності, біля 1500 млн. осіб страждають на залізодефіцитну анемію, майже у 250 млн. чоловік виявлений ендемічний зоб, а біля 20 млн. мають церебральні порушення, у тому числі кретинізм, спричинені дефіцитом йоду у харчуванні. У зв'язку з недостачею вітаміну А у їжі більш ніж 13 млн. дітей уражені ксерофтальмією і щорічно майже 0,5 млн. з них частково або повністю утрачають зір.

Експерти ВООЗ відзначають, що недостатнє харчування і голод залишаються найважливішими економічними і медико-соціальними проблемами у багатьох частинах світу. Полярною проблемою є енергетичне надмірне харчування і пов'язане з ним аліментарне ожиріння, на яке страждають у промислове розвинутих країнах 20—25% дорослих і 5— 10% дітей. Аліментарні захворювання, спричинені недостатнім і надмірним харчуванням, у тій або іншій формі існують у кожній країні. У країнах, що розвиваються, переважають аліментарні захворювання, спричинені недостатнім харчуванням, однак окремі групи населення страждають на ожиріння. У той же час у промислове розвинутих країнах патологія, спричинена недостатнім харчуванням, спостерігається як серед малозабезпечених верств населення, так і серед людей, котрі мають матеріальні можливості для вільного вибору харчових продуктів, але допускають відхилення від раціонального харчування через недостатнє гігієнічне виховання, низьку «культуру харчування».

Розглянуті положення на прикладі залізодефіцитної анемії наведені у таб.1.

Таблиця 1. Частота залізодефіцитної анемії залежно від регіону, віку і статі (дані ВООЗ, 1990)

У цілому в промислове розвинутих країнах, у тому числі в Україні, з аліментарної патології в основному зустрічаються ожиріння, залізодефіцитні стани, в тому числі анемія, і гіповітамінози. Спорадично зустрічаються первинна білково-енергетична або білкова недостатність і авітамінози, в окремих місцевостях — ендемічний зоб, зокрема у Західній Україні. У разі погіршення соціально-економічного стану у будь-якій країні спостерігається ріст аліментарної патології у зв'язку з дефіцитом у харчуванні повноцінних тваринних білків, вітамінів і деяких мінеральних речовин.

ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЗДОРОВ'Я

Повноцінне раціональне харчування, як доведено світовим медичним досвідом і численними науковими дослідженнями, є фундаментом профілактики багатьох неінфекційних захворювань. Доведено, що рівень здоров'я на 50% залежить від соціально-економічних умов і способу життґя, найважливішою складовою якого є харчування.

Світова санітарна статистика свідчить, що понад 170 млн дітей у світі мають низьку масу тіла, з них щорічно помирають 3 млн осіб. За даними ВООЗ, смерть від низької маси тіла кожного року забирає у

дітей з бідних сімей 130 млн років здорового життя. Водночас, понад 1 млрд дорослого населення планети мають надлишкову масу тіла, більше 300 млн страждають на ожиріння.

Через нераціональне харчування відбувається втрата 4,5% здорових років життя внаслідок передчасної смертності та інвалідності.

Досвід багатьох країн світу переконливо свідчить, що послідовна комплексна державна політика в галузі харчування, спрямована на забезпечення всіх груп населення повноцінним, раціональним харчуванням, дає позитивні результати в зниженні рівня захворюваності і поліпшення показників здоров'я населення.

В Україні актуальність проблем, пов'язаних з якістю та характером харчування, визначається низькою спроможністю більшості населення у забезпеченні повноцінного харчового раціону, стійкими порушеннями структури харчування, значним поширенням аліментарно залежної патології. Більш як половина випадків передчасної смерті (до 65 років) чоловіків і жінок зумовлені хворобами, пов’язаними з нездоровим харчуванням.

Неприпустимо низьким є рівень освіти населення з питань здорового, раціонального та лікувально-профілактичного харчування. Важливим завданням у сфері збереження і зміцнення громадського здоров'я та забезпечення майбутнього України, є вдосконалення державної політики у сфері харчування населення та забезпечення раціонального збалансованого харчування, особливо підростаючого покоління.

Метою дослідження було вивчення стану, тенденцій та медико-соціальних аспектів проблеми харчування в Україні та Європі.

Матеріали та методи. Було здійснено аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури з проблеми харчування, статистичної інформації бази даних „Здоров’я для всіх” ЄРБ ВООЗ та офіційних статистичних матеріалів Центру медичної статистики МОЗ України за 1990-2008 роки. Статистичну обробку та математичний аналіз отриманих матеріалів дослідження здійснено з застосуванням програми “EXCEL” і статистичного аналізу.

Харчування населення – це глобальна соціально-економічна проблема, вирішення якої, потребує консолідації зусиль на світовому, регіональному та національному рівні. Найважливішим аспектам проблеми харчування людства були присвячені численні міжнародні форуми останніх десятиліть, зокрема Римська міжнародна конференція, П'ятдесят третя та П'ятдесят п'ята (2000, 2002) сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я, Глобальний форум з питань продовольства (Марокко, 2002) та ін. На Саміті Тисячоліття (2002 р.) було проголошено вісім найважливіших першорядних цілей у розвитку людства, що мають бути досягнені до 2015 р. Чотири з них стосуються безпосередньо охорони здоров'я, а перші дві спрямовані на забезпечення добробуту та харчування: викорінення злиднів і голоду, продовольче забезпечення і харчування. Резолюцією Тисячоліття поставлено за мету зменшити наполовину відсоток людей, які живуть за межею бідності, та людей, які страждають від недоїдання ( 2,6-13,15,21-23,29,32-34).

На світовому рівні були визначені такі основні проблеми у сфері харчування, що потребують вирішення: наявність харчових продуктів у достатній кількості; доступність їх для всіх верств населення; безпечність для здоров'я та раціональність харчування.

Вплив харчових чинників на здоров’я та проблеми незбалансованого нераціонального харчування пов’язані як з недостатнім, так і з надмірним споживанням певних харчових інгредієнтів, недостатнім надходженням в організм окремих мікроелементів, недостатньою чи надлишковою калорійністю їжі (5,7,9). Зокрема, дефіцит їжі або брак її різноманітності можуть стати причиною недостатності харчування і пов'язаних з цим захворювань. Разом з тим, переїдання, як одна з форм неправильного харчування, сприяє виникненню багатьох хронічних неінфекційних хвороб.

Недостатнє харчування, як і надмірне споживання харчових продуктів є важливою проблемою громадського здоров'я. Встановлено, що небезпечне та незбалансоване харчування зумовлює досить значний тягар хвороб, який становить 9,7% від загального показника DALI (від числа років життя, втрачених внаслідок передчасної смерті, а також прожитих з інвалідністю).

Щорічно близько 2,7 млн. смертей у світі спричиняють хвороби, пов’язані з недостатнім споживанням фруктів та овочів. Населення розвинених країн споживає багато висококалорійних жирів і цукру, що сприяло поширенню ожиріння. Незбалансоване харчування стало причиною ожиріння не тільки серед забезпечених людей, але й серед осіб з низькими доходами. Основною соціальною відмінністю в якості харчування є відмінності в джерелах поживних речовин (7,9,10,14-16,20,24).

У країнах Європейського регіону ВООЗ має місце нераціональне незбалансоване харчування, зі значною диференціацією споживання окремих харчових продуктів та калорійності харчового раціону. У бідних прошарків населення харчування частіше всього складається з більш дешевих перероблених і консервованих харчових продуктів замість свіжої їжі. У людей з низькими доходами менше можливостей для забезпечення здорового харчування (3,4). В багатьох країнах не дотримуються рекомендовані експертами ВООЗ норми споживання населенням овочів і населенням овочів і фруктів (400 г на добу) не дотримуються. Зокрема в країнах Південної Європи однією особою протягом дня споживається в середньому 272 г овочів і фруктів, країнах Балтії – 374, Азербайджані, Молдові, Україні – 254, Казахстані, Киргизстані і Узбекистані – лише 199 г. Середня кількість калорій на 1 особу на день (ккал) у країнах Європейського регіону ВООЗ становить 3301,6 ккал, ЄС – 3501,6 ккал; країнах СНД – 2944 ккал.

Водночас протягом останніх років у більшості країн спостерігається збільшення рівнів середньої кількості калорій на 1 особу на день (ккал).

Правильне харчування і добре налагоджене постачання продуктами є одним з ключових умов забезпечення поліпшення здоров'я і благополуччя.

За даними ВООЗ майже 4% населення Європи страждає на ожиріння, що підвищує ризик розвитку цукрового діабету у 100 разів і на 8-10 років скорочує тривалість життя. Проблема ожиріння коштує деяким країнам до 7% від загальної суми бюджетних асигнувань на охорону здоров’я. Доведено наявність прямого зв’язку між споживанням насичених жирів і рівнем холестерину, та як наслідок – підвищеним ризиком розвитку хронічних хвороб. Йододефіцитні стани, такі як ендемічний зоб, гіпотиріоз, порушення розумового розвитку спостерігаються у 130 млн. жителів Європейського регіону ВООЗ (12-15,34-35).

Аналіз сучасного стану харчування населення України протягом 1990-2008 рр. свідчить про наявність негативних тенденцій у стані харчування населення, що характеризуються, перш за все, зменшенням калорійності раціонів населення, змінами їх структури за рахунок скорочення споживання переважної більшості харчових продуктів і харчових речовин (білків, амінокислот, жирів, вітамінів, мінеральних речовин), дефіцитом трьох незамінних амінокислот (триптофана, метіоніна і валіна), що може негативно впливати на біосинтез гемоглобіну, викликати порушення діяльності нервової системи, обмінних процесів, фізичного розвитку, зниження імунітету, і спричинювати розвиток аліментарно зумовлених хвороб (анемію, ендокринні хвороби, аліментарну дистрофію й інші хвороби).

За 1990-2008 роки відбулося виразне зменшення споживання населенням усіх харчових продуктів, за винятком олії та інших рослинних жирів, овочів і баштанних культур. Так, в 1,3 разу зменшилося споживання населенням таких харчових продуктів як м'ясо і м’ясопродукти, цукор, хліб і хлібні продукти, в 1,8 разу – молока і молочних продуктів. Водночас у 2008 р. практично не змінилося проти даних 1990 р. споживання картоплі, риби і рибопродуктів, уживання фруктів, ягід, горіхів, винограду скоротилося на 8,5%, проте вживання олії та інших рослинних жирів зросло на 29,3%, овочів і баштанних культур – на 27,5% (7,30-32).

У споживанні продуктів харчування продовжує зберігатися диференціація між домогосподарствами, розташованими у сільських та міських поселеннях, з дітьми та без дітей, найменш та найбільш забезпеченими домогосподарствами. Так, за даними обстеження домогосподарств у 2008 р. встановлено, що як і в попередні роки сільські жителі споживають менше порівняно з міськими:

м'яса та м'ясопродуктів – в 1,4 разу, риби та рибопродуктів – в 1,2 разу, яєць – в 1,1 разу, майже вдвічі менше – фруктів, ягід, горіхів та винограду. Водночас у сільських домогосподарствах споживають більше таких харчових продуктів: картоплі – в 1,5 разу, хліба та хлібних продуктів – в 1,4 разу, цукру – на 12,1%.

Про несприятливий стан харчування дитячого населення свідчить істотна різниця по всіх показниках споживання продуктів харчування в домогосподарствах з дітьми та без дітей (у середньому за місяць у розрахунку на одну особу, кг).

Найбільш вагому різницю у харчуванні домогосподарств з дітьми та без дітей встановлено щодо таких харчових продуктів як риба та рибопродукти (1,6 разу), цукор, олія (1,5 разу), хліб і хлібопродукти, м'ясо та м'ясопродукти, молоко та молочні продукти, овочі і баштанні (1,4 разу).

Оцінка харчового статусу дорослого населення України в сучасних соціальноекономічних умовах показала, що енергетично адекватним є харчування у 52,3 % обстежених, недостатню енергетичну цінність раціонів виявлено у 9,3 % осіб, надлишкову – у 38,4 % осіб. Привертає увагу більша розповсюдженість надлишкового енергетичного харчування серед міського населення, у 42,4 % яких зареєстровано підвищений індекс маси тіла, для сільських мешканців цей показник становить 34,5 %. Серед осіб з надлишковою масою тіла виявлено 14,8% з ожирінням ІІ та ІІІ ступеню. Надлишкова маса тіла та ожиріння більш притаманна жіночій популяції ніж чоловічій.

Встановлено розбіжності в енергетичній цінності раціонів обстежених у різні періоди року. Енергетична цінність зимово-весняних раціонів дещо вища (у чоловіків на 10,3 %, у жінок – на 14,4 %), ніж енергетична цінність літньо-осінніх раціонів. Проте харчування чоловіків найбільш активної вікової групи

18-29 років характеризується енергетичною недостатністю, дефіцит якої досягав 17,3%. Цей дефіцит більший серед сільського населення цієї ж вікової групи. Середня енергетична цінність зимово-весняних раціонів харчування жінок усіх вікових груп відповідала фізіологічним потребам та була зниженою в літньо-осінній період.

Встановлено відповідність макронутрієнтного складу харчових раціонів усіх вікових груп, як чоловічої, так і жіночої популяції за середніми значеннями фізіологічним потребам за вмістом білка, проте він був надлишковим за вмістом жирів та недостатнім за вмістом вуглеводів у чоловіків та недостатнім за вмістом вуглеводів у жінок. Протягом 1990-2008 рр. вдвічі зросла захворюваність населення на ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин – від 590,7 до 1146,8 на 100 тис. населення та в 2,7 разу їх поширеність – від 2948,3 до 8049,6 на 100 тис. населення.

В останнє десятиліття серед населення України, як і багатьох економічно розвинених країн світу спостерігається виразна тенденція до набирання зайвої маси тіла та поширення ожиріння. Протягом останніх десятиліть поширеність ожиріння в багатьох країнах Європи зросла в 3 рази і за прогнозними розрахунками кількість осіб, що страждають на ожиріння, на період до 2010 року може збільшитися на 20 млн. За статистичними даними в Україні ожиріння спостерігається у 20,4% жінок та 11% чоловіків. поширеність прогресує з віком як у чоловічій, так і в жіночій популяції, сягаючи при цьому найбільших значень у старших вікових групах, понад 50 років. Так, 30% населення України у віці від 25-30 років страждає на вказану патологію і майже 50% у віці 45-50 років. Це пов'язано не тільки з тим, що у більшості населення харчовий раціон складається з дешевої, некорисної їжі, а й з патологічними порушеннями центральної нервової системи, з гормональними зрушеннями, кількість яких після Чорнобильської катастрофи значно зросла. При цьому, необхідно брати до уваги і генетичну схильність до повноти. Щорічно з приводу ожиріння здійснюється 1,0 тис. первинних звернень в лікувально-профілактичні заклади (10,17,21,25). Особливу тривогу викликає зростання поширеності ожиріння серед дитячого населення. Якщо у 1995 р. показник ожиріння становив 7,1 на 1000 дітей у віці до 14 років, то у 2008 р. – 11,9 відповідно. У 2008 р. в країні нараховувалося 98,8 тис. дітей з ожирінням. Найбільш оптимальним віком для профілактики ожиріння вважається період від 5 до 12 років, проте виявлена у віці до 12 років надмірна маса тіла дає підстави прогнозувати надмірну масу тіла та ожиріння в наступні роки (27,33).

Поширеність хвороб ендокринної системи і розладів харчування в дітей 0–17 років в Україні коливалася впродовж 2002-2006 рр. у середньому в межах 102–105 на 1 тис. дитячого населення. Аналіз частоти поширеності і захворюваності на ожиріння в дітей, які мешкають у різних регіонах України показав, що найвищі значення цього показника спостерігаються в центральних областях, а найнижчі — у північних.

Проблема ожиріння призводить до серйозних економічних наслідків у зв’язку зі зниженням продуктивності праці і рівня доходів населення.

Продовжує зростати захворюваність та поширеність серед населення й інших хвороб, виникнення яких також певною мірою зумовлено харчовими чинниками і розладами харчування, зокрема хвороб органів травлення, системи кровообігу, онкологічних захворювань. Так, у 2008 р. по медичну допомогу з приводу хвороб органів травлення звернулося вдвічі більше осіб, ніж у 1990 р. (відповідно (17636,3 та 8979,1 на 100 тис. населення). Рівень захворюваності населення країни на хвороби органів травлення становив у 2008 р. 5363,6 на 100 тис. населення. Негативні тенденції спостерігаються щодо захворюваності та поширеності серед населення хвороб системи кровообігу. Про це свідчать зростання захворюваності населення на хвороби системи кровообігу у 2008 р. в 2,4 разу. проти даних 1990 р. до 5363,6 на 100 тис. населення (1990 р. – 2214,2 на 100 тис. населення) та поширеності цих хвороб у 2,1 разу – від 17489,3 до 8049,6 на 100 тис. населення (27-33).

ГМ ПРОДУКТИ

Генетично модифіковані організми (трансгени, ГМО) - це організми (бактерії, рослини, тварини), в які були штучно, неможливим у природі способом, впроваджені гени інших організмів.

ГМО об'єднують три групи організмів - генетично модифіковані мікроорганізми (ГММ), тварини (ГМЖ) та рослини (ГМР).

Коротка історія виникнення генетично модифікованих організмів.

Витоки розвитку генної інженерії рослин лежать в 1977 році, коли і відбулося відкриття, яке дало змогу використовувати грунтовий мікроорганізм Agrobacterium tumefaciens як знаряддя введення чужих генів в інші рослини.

У 1987 році були проведені перші польові випробування генетично модифікованих сільськогосподарських рослин. Як підсумок - помідор, стійкий до вірусних інфекцій.

У 1992 р. у Китаї почали вирощувати тютюн, який «не боявся» шкідливих комах.

Але початок масового виробництва модифікованих продуктів поклали в 1994 р., коли в США з'явилися помідори сорту FlavrSavr, які не псувалися під час перевезення. Це помідори з відкладеним дозріванням, які зберігаються близько півроку при температурі 14-16 градусів. Дозрівання відбувається при приміщенні його в кімнатну температуру.

1994-й вважається офіційним роком народження ГМ-продуктів.

У 1995 році американська компанія-гігант Monsanto запустила на ринок ГМ-сою RoundupReady. У ДНК рослини було запроваджено чужорідний ген для підвищення здатності культури протистояти бур'янам.

В результаті зараз існує картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбиває колорадського жука, стійка до посух пшениця, до якої вживили ген скорпіона, помідори з генами морської камбали, соя та полуниця з генами бактерій.

Список рослин, які вирощують із застосуванням методів генної інженерії дуже великий. До нього входять: яблуня, слива, виноград, капуста, баклажани, огірок, пшениця, соя, рис, жито і безліч інших сільськогосподарських рослин.

Для чого вони потрібні?

Мета одержання генетично змінених організмів - поліпшення корисних характеристик вихідного організму-донора і зниження собівартості продуктів.

Генетично модифіковані організми використовуються в прикладній медицині з 1982 р., коли був зареєстрований як ліки людський інсулін, що одержаний за допомогою генетично модифікованих бактерій. В даний час генетично модифіковані організми широко використовуються у фундаментальних і прикладних наукових дослідженнях. За допомогою ГМО досліджуються закономірності розвитку деяких захворювань (хвороба Альцгеймера, рак), процеси старіння і регенерації, вивчається функціонування нервової системи, вирішується ряд інших актуальних проблем біології та медицини. Але найбільшого поширення набули генетично модифіковані рослини. Саме вони на сьогодні викликають найбільше суперечок, які пов'язані з ГМО.

Трансгенні рослини дають більш високу врожайність, можуть мати нові властивості, підвищену декоративну і харчову цінність. ГМ-сорти стійкі до гербіцидів, несприятливого клімату, псування при зберіганні, стресів, хвороб і шкідників. Крім того, звичні продукти можна наділити якимись новими властивостями. Наприклад, створені кава без кофеїну, полуниця з меншим вмістом цукру, рис з підвищеним вмістом заліза.

У 2006 році ГМ-культури вирощували в 22 країнах світу, серед яких Аргентина, Австралія, Канада, Китай, Німеччина, Колумбія, Індія, Індонезія, Мексика, Південна Африка, Іспанія, США.

Основні світові виробники продукції, що містить ГМО, - США (68%), Аргентина (11,8%), Канада (6%), Китай (3%).

В Україні, згідно з даними Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, 1 млн. га полів засіяно генетично модифікованою соєю, картоплею, кукурудзою, ріпаком, незважаючи на те, що вирощувати генетично модифіковані рослини в нашій країні заборонено.

Прихильники застосування генетично модифікованих організмів стверджують, що ГМО - єдиний порятунок людства від голоду. За прогнозами вчених, населення Землі до 2050 р. може досягти 9-11 млрд. чоловік, природно, виникає необхідність подвоєння, а то й потроєння світового виробництва сільськогосподарської продукції. Для цієї мети генетично модифіковані сорти рослин відмінно підходять - вони стійкі до хвороб і погоди, дозрівають швидше і довше зберігаються, вміють самостійно виробляти інсектициди проти шкідників. ГМ-рослини здатні рости і приносити добрий врожай там, де «старі» сорти просто не могли вижити через певні погодні умови.

Проте вченими доведено, що споживання в їжу продуктів, що містять ГМО, викликає:

Харчові ризики

• У першу чергу вживання ГМ-продуктів загрожує ослабленням імунітету. У результаті безпосередньої дії трансгенних білків з'являється можливість виникнення алергічних реакцій. Вплив нових білків, які продукують вбудовані гени, невідомо. Людина їх раніше ніколи не вживала і тому невідомо, чи є вони алергенами.

• Також у людини з'являється стійкість до антибіотиків, що зробить процес лікування багатьох захворювань дуже складним. Дуже часто в ГМ-рослина впроваджується ген, що відповідає за стійкість до антибіотиків в якості гена-маркера. Багато ГМ-види містять гени антибіотичною резистентності. Якщо такий ген резистентності передасться хвороботворних бактерій, то вони отримають імунітет проти дії антибіотиків. Таким чином, лікування звичайними антибіотичними засобами стає менш ефективним. Уже, на жаль, відомі випадки загибелі людей з цієї причини.

• У людини порушується здоров'я у зв'язку з накопиченням в організмі гербіцидів, тому що ГМ-продукти мають властивість їх акумулювати.

• Існує можливість віддалених канцерогенних ефектів (небезпеку ракових захворювань).

Перш за все, варто забезпечити безпеку дітей. Тому що в зростаючому організмі ГМО можуть вести себе найбільш непередбачувано. По-друге, без трансгенних продуктів краще обійтися жінкам, які планують вагітність і годують груддю. Крім того, дуже уважними до вмісту ГМО варто бути людям, схильним до алергії і до повноти.

Екологічні ризики

• Існує реальна небезпека зникнення багатьох видів рослин, тому що для генних модифікацій вибирають буквально пару сортів і працюють тільки з ними.

• Технологія створення генномодифікованих продуктів вкрай недосконала, тому очевидно, що такі продукти несуть в собі непередбачувану небезпеку.

У 1998 році у Великобританії проводились дослідження впливу геномодифікованого картоплі на здоров'я людини. У 2003-2004 роках італійські вчені досліджували геномодифіковану сою, а в 2005-2006 роках тим же займалися вчені в Росії. В Австралії перевірки був підданий геномодифіковану горох. Результати всіх досліджень показали, що ГМ-продукти негативно впливають на живий організм.

• Також вчені проводять пряму залежність між вживанням у їжу трансгенів і погіршенням здоров'я людства в останні десять років (ожиріння, зростання онкологічних захворювань, різного виду алергії).

Російський вчений Єрмакова І.В. проводила дослідження про вплив геномодифікованої сої на щурів. В експерименті щурам включали сою в денний раціон за два тижні до спаровування. У результаті була виявлена висока смертність крисят (понад п'ятдесят відсотків), а що залишилися в живих пацюки вже не відтворили на світ потомство. Також були помічені негативні зміни у внутрішніх органах тварин. Відзначалися також величезні зміни негативного характеру у внутрішніх органах щурів. Все це дає підставу припустити глобальне руйнування бісофери в результаті безпліддя в майбутньому.

Чи можна відрізнити модифіковані фрукти й овочі від натуральних?

Чистенькі, що мало відрізняються один від одного бульби картоплі чи помідори ідеально правильної форми - привід задуматися. Адже вірна ознака натуральної природної продукції - наявність у загальній масі «проїдені» комахами і гнилих примірників.

ГМ-продукти комахи не їдять ніколи! Якщо розрізати натуральний помідор чи полуницю - вони відразу дадуть сік, ненатуральні зберігають форму.

На жаль, на смак і на запах присутність ГМ-інгредієнтів визначити неможливо - виявити ГМО в продуктах харчування дозволяють тільки сучасні методи лабораторної діагностики.

Найпоширеніші ГМ сільськогосподарські рослини:

Соя, кукурудза, рапс (канола), помідори, картопля, цукровий буряк, полуниця, кабачки, папайя, цикорій, пшениця.

Відповідно існує велика вірогідність зустріти ГМО в продуктах, які виробляють із застосуванням цих рослин.

Чорний список продуктів, у яких використовують ГМО частіше всього:

ГМ соя може входити до складу хліба, печива, дитячого харчування, маргарину, супів, піцци, їжі швидкого приготування, м'ясних продуктів (наприклад, вареної ковбаси, сосисок, паштетів), борошна, цукерок, морозива, чіпсів, шоколаду, соусів, соєвого молока і т.д.

ГМ кукурудза (маїс) може бути в таких продуктах як їжа швидкого приготування, супи, соуси, приправи, чіпси, жуйка, суміші для тістечок.

ГМ крохмаль може міститися в більшому спектрі продуктів, у тому числі і в тих, які люблять діти, наприклад, в йогуртах.

70% популярних марок дитячого харчування містять ГМО.

Близько 30% кави на українському ринку - генетично модифіковане. Та ж ситуація з чаєм.

Генетично модифіковані харчові добавки та ароматизатори:

Е101 і Е101 (В2, рибофлавін) - додається в каші, безалкогольні напої, дитяче харчування, продукти для схуднення.

Е150 (карамель);

Е153 (карбонат);

Е160а (бета-каротин, провітамін А, ретинол);

Е160b (аннатто);

Е160d (лікопін);

Е234 (низин);

Е235 (натаміцин);

Е270 (молочна кислота);

Е300 (вітамін С - аскорбінова кислота);

з Е301 по Е304 (аскорбати);

з Е306 по Е309 (токоферол / вітамін Е);

Е320 (ВНА);

Е321 (ВНТ);

Е322 (лецитин);

з Е325 по Е327 (лактати);

Е330 (лимонна кислота);

Е415 (ксантин);

Е459 (бета-циклодекстрин);

з Е460 по Е469 (целюлоза);

Е470 і Е570 (солі та жирні кислоти);

ефіри жирних кислот (Е471, Е472a & b, Е473, Е475, Е476, Е479b);

Е481 (стеароіл-2-лактилат натрію);

з Е620 по Е633 (глютамінова кислота і глютомати);

з Е626 по Е629 (гуанілова кислота і гуанілати);

з Е630 по Е633 (інозинова кислота та інозинати);

Е951 (аспартам);

Е953 (ізомальт);

Е957 (тауматін);

Е965 (малтінол).

Найбільше ГМО виявлена в ковбасних виробах (до 85%), а знайти сосиски або ковбаску без трансгенів - це практично диво. На другому місці щодо вмісту ГМО розташувалося дитяче харчува