Скачать

Організація та планування кредитування

ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................................5

1. Кредитні операції - основа діяльності комерційних банків............................8

1.1 Економічна сутність та види кредитних операцій комерційного банку.........................................................................................................................8

1.2 Умови і форми кредитування.........................................................................17

1.3 Організація та планування процесу кредитування ......................................26

2. Аналіз кредитної діяльності КБ „ПриватБанк”..............................................36

2.1 Фінансово-екомомічна характеристика діяльності КБ „ПриватБанк”.......36

2.2 Аналіз та оцінка якості кредитного портфелю.............................................50

2.3 Процес надання кредиту.................................................................................61

3. Шляхи оптимізації кредитних операцій..........................................................72

3.1 Удосконалення кредитної політики ..............................................................72

3.2 Робота з проблемними кредитами.............................................................79

3.3 Виколристування ЕВМ в банківської системі..............................................89

4. Охорона праці у комерційному банку.............................................................97

Висновки..............................................................................................................112

Література............................................................................................................117

Додатки................................................................................................................122

ВСТУП

Значення кредиту для нормального функціонування економіки будь-якої країни важко переоцінити. В останні роки він все більше використовується і в Україні - як відомо саме кредит приносить банкам найбільший доход. За сучасних умов кредит набув своїх специфічних рис, забезпечує раціональне використання грошових ресурсів і виступає як фактор прискорення процесу розширеного відтворення, регулятор грошового обігу, тобто змінює готівковий оборот в обігу на безготівковий.

Кредит, безперечно, необхідний вже існуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібен тому, хто тільки прагне організувати своє виробництво, але не має для цього стартового капіталу. Для того щоб отримати кредит, необхідно, щоб той, хто має вільні кошти довіряв тому, кому вони потрібні. Звідси і походить термін "кредит", який виник від латинського слова "сгесіо", означає вірити або приймати на віру. З часом мінялися економічні умови господарювання і відповідно трансформувався зміст терміну "кредит". За сучасних умов кредит означає систему грошових відносин, що пов'язана з тимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій та населення. Необхідність використання підприємствами кредиту зумовлена тим, що надходження коштів підприємству і його платежі не збігаються як за часом, так і за сумою. Таким чином виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. Але це не є єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. У теперішній час кредитні відносини виникають за умови наявності будь-якої фінансової операції яка так чи інакше пов'язанаіз заборгованістю того чи іншого суб'єкту які приймають участь у цій операції. Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Потім ці кошти переходять у наступну стадію і перетворюються у незавершене виробництво. Далі - готова продукція. Готова продукція, в свою чергу, є товаром який призначений для продажу і відповідно реалізується на ринку. Після цього етапу виручка від реалізації зараховується на рахунок підприємства. Тобто має місце рух вартості фондів, що являє собою послідовний безперервний її перехід із однієї функціональної форми в іншу. Цьому процесу об'єктивно властива нерівномірність, обумовлена індивідуальним характером кругообігу і обороту фондів на кожному підприємстві внаслідок відмінностей організаційно-технічних характеристик виробництва і реалізації продукції. Тобто нерівномірність виникає внаслідок часової розбіжності між вивільненням коштів із обороту та авансуванням їх в оборот. Частіше за все такі розбіжності зумовлені специфікою підприємств - сезонністю виробництва. В певні періоди має місце зростання виробничих витрат порівняно із надходженням коштів від реалізації продукції на розрахунковий рахунок підприємства. Отже виникає потреба в залученні додаткових коштів. Підприємство мусить брати кредит, тому що саме він слугує тим механізмом акумуляції фінансових ресурсів який дозволяє вирішити це протиріччя. Це можуть бути банківські кредити, кошти інших кредиторів або комерційний кредит. Також мають місце такі випадки коли збільшується вихід готової продукції та починають поступати кошти від реалізації продукції, частина з яких може використовуватися на інші потреби. Таким чином можна зробити висновок, що об'єктивною економічною основою функціонування кредиту є саме такі розбіжності в потребі у коштах для підприємств сезонного виробництва. Кредит дозволяє підприємству не розосереджувати свої фінансові ресурси на придбання запасів сировини й матеріалів, та позитивно впливає на кругообіг коштів підприємства, що в свою чергу дозволяє йому працювати ритмічно й мати прибуток від своєї діяльності.

Неодмінно економічною передумовою існування кредиту є функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини не можуть виникнути, якщо авансовані у виробництво кошти не приймають участі в кругообігу, або коли господарюючий суб'єкт, який має намір їм скористатися, не має постійного доходу (не може покрити витрати кредитора за користування його коштами).

Не менш важливою умовою виникнення кредитних відносин є спів падіння економічних інтересів кредитора і позичальника. Кредитор повинен бути в рівній мірі зацікавлений в видачі кредиту, як і позичальник в його отриманні. Справа в тому, що кредитні відносини не можуть виникнути з того, що у кредитора є вільні грошові кошти, а у позичальника їх немає. Кредитор і позичальник повинні дійти згоди за певними економічними параметрами кредиту. Ось чому ця тема є актуальною.

Предмет дослідження – кредитні операції комерційного банку.

Метою роботи є дослідження організації та планування кредитної діяльності та розробка шляхів щодо її вдосконалення.

Об’єктом дослідження в цієї роботі є комерційний банк „ПриватБанк”

У відповідності до меті було поставлено ряд завдань:

- визначити поняття та сутність кредитних операцій комерційного банку;

- прослідкувати стадії кредитного процесу взагалі та на прикладі КБ „ПриватБанку”;

- визначити шляхи оптимізація кредитних операцій.

1. КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ – ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

1.1 Економічна сутність та види кредитних операцій комерційного банку

Кредитні операції - це відносини між кредитором і позичальником по наданню першим останньому певної суми грошових коштів на умовах платності, терміновості і поворотності (29, c. 128). Банківські кредитні операції підрозділяються на дві великі групи: активні, коли банк виступає в особі кредитора, видаючи позики, і пасивні, коли банк виступає в особі позичальника, привертаючи гроші від клієнтів і інших банків в банк на умовах платності, терміновості і поворотності. Виділяються і дві основні форми здійснення кредитних операцій: позики і депозити. Відповідно активні і пасивні кредитні операції банків можуть здійснюватися як у формі позик, так і у формі депозитів. Активні кредитні операції полягають, по-перше, з позикових операцій з клієнтами і операцій за поданням міжбанківського кредиту; по-друге, з депозитів, розміщених в інших банках. Пасивні кредитні операції аналогічно складаються з депозитів третіх юридичних і фізичних осіб, включаючи клієнтів і інші банки, і позикові операції по отриманню міжбанківського кредиту.

Виходячи з вказаних характеристик можна умовно підкреслити відмінність між кредитними і позиковими операціями, кредитом і позикою. Кредит - ширше поняття, що припускає наявність різних форм організації кредитних відносин, як формуючих джерела засобів банку, так і представляючи одну з форм їх вкладення. Позика ж є лише однією з форм організації кредитних відносин, виникнення яких супроводжується відкриттям позикового рахунку.

Депозитні операції є операціями банків і інших кредитних установ по залученню грошових коштів у внески (пасивні депозити) або розміщенню засобів, що є в їх розпорядженні, у внески в інших банках або кредитний - фінансових інститутах (активні депозити). Під депозитом (внеском) в світовій банківській практиці розуміються грошові кошти або цінні папери, віддані на зберігання до фінансово-кредитних або банківських установ (72, c. 82). Поняття “депозит” як таке має декілька значень: наряду з внесками в банках і інших кредитно-фінансових інститутах воно може означати також цінні папери, передані на зберігання в кредитно-фінансові інститути; внески під оплату митного збору, зборів, податків; внески в адміністративних органах в забезпеченні позову, явки і т.д. Традиційно всі депозити, як до запитання, так і на термін, вважаються основним джерелом банківських ресурсів. Серед активних депозитних операцій можна виділити операції по розміщенню тимчасово вільних засобів даного банку в інших банках - термінові внески в банках (або в інших кредитних установах), засоби на резервному рахунку в Центральному банку, а також засоби на кореспондентських рахунках в інших банках.

Кореспондентські відносини - договірні відносини між кредитними установами, банками, встановлювані в цілях здійснення платіжно-розрахункових операцій за дорученням один одного. Кореспондентські відносини можуть включати і інші види послуг, зокрема банки - кореспонденти можуть прокредітовати клієнта понад суму ліміту, встановленої для одного банку. Крім того, крупні банки - кореспонденти для дрібніших можуть давати консультації по управлінню інвестиційним портфелем, купувати, продавати, зберігати і управляти цінними паперами за їх дорученням. На підставі обміну листами, зразками підписів посадовців банки кореспонденти відкривають кореспондентські рахунки один одному, по яких вироблятимуться взаємні розрахунки на підставі укладеного кореспондентського договору. Операції по кореспондентському рахунку здійснюються в межах кредитного сальдо, комісія нараховується з обороту по дебету і з обороту по кредиту рахунку.

Міжбанківські депозити, як термінові, так і до запитання, в більшості випадків є засобами, які банки тримають один у одного короткий час для здійснення розрахунків, регулювання рівня ліквідності балансу, виконання вимог органів грошовий - кредитного регулювання.

Клієнтські депозити (внески) - це грошові кошти, що вносяться клієнтами на зберігання до кредитних установ, які можуть бути використані для безготівкових розрахунків або вилучені готівкою (37, c. 29). Внески утворюються шляхом внесків готівкою і грошовими документами або через надання позики і перелік суми позики на розрахунковий рахунок (так звані уявні внески).

Розрізняються декілька видів внесків. Залежно від терміну вони підрозділяються на депозити до запитання, термінові квазітермінові, тобто привернуті на достатньо тривалий, але в той же час невизначений термін. Крім того, в окрему групу серед клієнтських внесків необхідно виділити кошти клієнтів, зарезервовані на спеціальних рахунках для розрахунків (наприклад, акредитивами, лімітованими чековими книжками і т.д.); привернуті засоби спец фондів і засоби спец призначення; кредиторську заборгованість; привернуті засоби по розрахункових операціях (наприклад, засоби розрахунку між банками, привернуті засоби по факторингових операціях і т.д.).

При аналізі структури пасивних кредитних операцій важливе значення має виділення депозитів до запитання (засоби на поточних, розрахункових рахунках) і внесків на термін. Внески до запитання можуть бути вилучені у будь-який час на першу вимогу вкладника. Вони використовуються для поточних розрахунків. По них нараховується відносно низький (або взагалі не нараховується) відсоток. Часто даний вид внеску називають чековими депозитами, оскільки засоби можуть вилучатися по рахунку шляхом виставляння чеків. Термінові внески є грошовими коштами приватних осіб, компаній, підприємств і організацій, поміщені на зберігання на наперед певний термін, але, як правило, не менше одного місяця. В більшості випадків це внески на крупніші суми. Найтиповіша форма термінових внесків приватних осіб - ощадні внески, засоби з яких можуть бути зняті з певними обмеженнями, наприклад з попереднім повідомленням. Останнім часом ощадні рахунки стали використовуватися і для безготівкових платежів, крім того, з'явилися нові види внесків, режим використовування яких поєднує переваги поточних рахунків і термінових депозитів. Режим використовування і зберігання засобів на цих “гібридних” видах рахунків визначається при відкритті рахунку. Як правило, по цих рахівницях встановлюються терміни повідомлення (наприклад, за 30 днів) про вилучення певних сум з рахунку. Деякими банками практикується також встановлення ліміту - мінімальної суми, становлячи щоденний, середньомісячний, среднеквартальний і т.д. залишок на поточному або розрахунковому рахунку, на який нараховуються відповідно вищі відсотки, ніж по сумах перевищуючих цей мінімально допустимий залишок.

Позикові операції банків можна класифікувати по різних критеріях. По-перше, залежно від тієї ролі, в якій виступає банк, - кредитора або позичальника: активні і пасивні позикові операції. Активні позикові операції складаються з операцій по кредитуванню клієнтів і наданню кредитів іншими банками і або міжбанківського кредиту. Пасивні позикові операції полягають в отриманні міжбанківського кредиту в Центральному (Національному) банку або інших комерційних банках.

По-друге, по термінах: онкольні або до запитання; короткострокові (до одного року); середнесрокові (від одного року до п'яти років).

По-третє, виходячи з наявності, якості і характеру забезпечення: позики бланкові, не мають забезпечення і засновані на довірі до позичальника, і позики забезпечені. Як забезпечення позики можуть виступати як застава товарно-матеріальних і фінансових цінностей, гарантії зобов'язання або поручительства, так і страхування ризику непогашення кредиту страховою організацією.

По-четверте, залежно від цілей кредитування: позики на збільшення капіталу (виробничих фондів); позики на тимчасове поповнення недоліку засобів; позики споживацькі цілі.

По-п'яте, на підставі відмінностей в умовах, порядку, величині і термінах сплати відсотків по кредиту суми основного боргу; режимах позикового рахунку, що відкривається; галузевої приналежності клієнта, організаційно-правової форми його діяльності і т.д.

Позикові операції банків здійснюються на підставі укладення кредитного договору, в якому фіксуються всі основні умови надання позики. Умови кредитного договору залежать в кожен конкретний момент від кредитної політики, що проводиться комерційним банком, і наступних чинників: наявність і вартість кредитних ресурсів; співвідношення ступеня ризикованої і прибутковості кредитування кожного конкретного проекту; стабільності і масштабів депозитної бази банку; установок економічної і грошовий кредитної політики держави; господарської ситуації, що склалася, в даному регіоні; кваліфікації і професіоналізму банківських працівників і т.д. Механізм кредитування і організація кредитної роботи в банку визначається кожним банком самостійно на основі діючих рекомендацій Центрального банку.

В умовах ринкової економіки найхарактернішою формою кредитування першокласних позичальників, тобто позичальники кредитуються найбільш пільгової (наприклад без перевірки забезпечення і з правом необмеженого перевищення планового розміру кредиту), є кредитування по контокоренту. Контокорент означає, що підприємству відкривається тільки один-єдиний рахунок; розрахунковий рахунок в даному випадку закривається. З урахуванням загальних принципів ведення контокорентного рахунку, практиці його використовування в нашій країні, інших країнах, з урахуванням особливостей сучасного періоду можна, на мій погляд, застосовувати наступну модель контокорентного кредиту.

Кредитування по контокоренту поєднується з наданням цільових короткострокових і довгострокових позик з окремих рахунків. Видача і погашення цільових позик кореспондуються з контокорентним рахунком.

Основою організації кредитування по контокоренту є плановий розмір кредиту. Він визначається на базі укрупненого об'єкту кредитування і є різницею між потребою в оборотних коштах і наявними їх джерелами. Потреба складається із залишку нормованих активів, товарів відвантажених, термін оплати яких не наступив, і дебіторської заборгованості. Розрахунок цієї різниці робиться клієнтом на рік з розбиттям по кварталах на основі балансу оборотних коштів. При складанні балансу враховуються відображені в кредитному договорі умови кредитування, які направлені на підвищення кредитоспроможності позичальника. При плануванні залишку активів звертається увага на вимогу банку по скороченню розміру їх окремих елементів, товарів відвантажених і дебіторської заборгованості, ліквідації тривалих неплатежів, приросту величини власних оборотних коштів.

Режим використовування планового розміру кредиту може мінятися залежно від результатів аналізу показників кредитоспроможності і характеру попиту на кредит. Перший варіант застосовується, коли практично немає зауважень по коефіцієнтах кредитоспроможності. Тут плановий розмір кредиту жорстко не обмежує рівень заборгованості і використовується тільки для спостереження за зміною цього рівня. У інших випадках, а також при не виконанні умов договору як санкція вводиться другий варіант, при якому дозволяється перевищення планового розміру кредиту тільки в певних умовах.

Контроль банку за забезпеченням поворотного руху кредиту може здійснюватися різними шляхами, і перш за все за допомогою порівняння планового і фактичного балансу оборотних коштів. Цей порівняльний аналіз робиться на основі даних квартального відліку клієнта. У випадку, якщо позичальник не умов кредитування його по 1 класу, банк ухвалює рішення про подальшим режимі його кредитування. Зокрема, розв'язується питання про можливості перевищення планового розміру кредиту, встановлення вищого рівня позикового відсотка, про оплату розрахункових документів тільки в межах виручки, що поступила.

Другим способом контролю може виступати щоквартальне складання заборгованості по контокоренту з плановим розміром кредиту. Це значить, що планування залишків ряду активів і товарів відвантажених здійснюється на базі їх середніх величин в минулі періоди(при такому підході враховуються також темпи зростання об'єму виробництва).

Як третій спосіб контролю за дотриманням принципів кредитування, і зокрема принципу терміновості, можна виділити щоквартальне порівняння планової і фактичної швидкості обороту кредиту. При уповільненні цієї швидкості вводяться штрафні надбавки до договірного відсотка.

Однією з сучасних тенденцій розвитку активних операцій банків країн ринкової економіки є тенденція подовження термінів кредитування. Довгострокове кредитування включає комплекс заходів по створенню банків довгострокових вкладень, формуванню структури відділів і розвитку форм і методів організації його видачі і погашення позик.

Організація довгострокового кредитування в умовах розподільної економіки і фондового методу фінансування капітальних вкладень була заснована на видимості простоти отримання грошей на інвестиційні цілі. Ринкове господарство приймає не всі капіталовкладення; воно уміє вибирати сферу своєї діяльності. Проте в сучасний, перехідний період для довгострокового кредитування ще не наступили сприятливі часи. Разом з тим економічну діяльність банків вже не можливо представити без операцій по довгостроковому кредитуванню. Організація довгострокового кредиту припускає виділення суб'єктів і об'єктів кредитування; порядок видачі і погашення позик.

Суб'єктами кредитування виступають: державні підприємства, СП, малі підприємства, індивідуальні позичальники.

Важливим елементом видачі кредиту є визначення об'єкту кредитування. У світовій практиці одним з основних об'єктів довгострокового кредитування виступає іпотека. Іпотечний кредит видається під заставу нерухомості - землі і будов, виробничого і житлового призначення. Зі всього різноманіття об'єктів кредитування можна виділити дві основні групи (18, с. 246):

- виробницкі позики;

- на споживацькі цілі.

В результаті надання виробничих кредитів гроші вкладаються у виробничі капітальні вкладення. Новим видом таких позик виступають інноваційні кредити або позики на нововведення. Об'єктом кредитування інновацій є: комп'ютерна техніка, медичне устаткування, товари широкого споживання і ін.

Інформація про вибір стратегії довгострокового кредитування повинна аналізуватися відділами кредитування і інвестицій на основі даних відділу депозитів. Основою для правильного ходу банківської діяльності є узгодження термінів активних операцій з термінами пасиву банку. Якщо банк одержує свої кошти на короткі терміни, він не може видавати довгострокові позики, хоча б вони були забезпечені в подвійному розмірі.

Одним із способів забезпечення по довгострокових кредитах може виступати застава. Кредитор в даному випадку має право при невиконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами. Застава зберігає силу і під час переходу права власності на закладене майно від заставнику до іншої особи. До основних видів довгострокових кредитів під заставу відносяться (18, с. 247):

- кредит під заставу рухомого майна;

- кредит під заставу нерухомості.

У сучасних умовах комерційні банки як і раніше стримано відносяться до видачі довгострокових кредитів, переходячи до одночасного фінансування розробок, об'єднаних загальною технологічною спрямованістю і термінами реалізації. Такий підхід заснований на об'єднанні в єдину програму комерційних і інноваційних кредитів; ряд проектів переводиться з фінансування на інноваційне кредитування.

Зміцнення і упровадження ринкових основ економіки пов'язане з розвитком кредитних відносин, використовуванням нових форм банківської співпраці. Практика господарювання примушує об'єднувати банківську діяльність в різних сферах, у тому числі і для організації консорціальних операцій. Модернізація і технічне переозброєння галузей народного господарства, здійснення великомасштабних заходів в таких областях, як енергетика, екологія, здобич сировини, упровадження науково-технічних розробок при значному скороченні традиційного джерела - засобів державного бюджету вимагають величезних кредитних ресурсів, включаючи валютні.

Потреби інвестиційної сфери не можуть бути задоволені окремими комерційними банками через обмеженість їх власних засобів і складнощами залучення кредитних ресурсів для довгострокового кредитування. Можливості надання крупного довгострокового кредиту окремого комерційного банку обмежуються також діючими нормативами банківської ліквідності, граничними розмірами позик, видаваних одному позичальнику.

Важливим і навіть вирішальним моментом при кредитуванні інвестиційних процесів виступає кредитний ризик, пов'язаний із заморожуванням ліквідних засобів на тривалий період, кредитоспроможністю позичальника, з його можливостями своєчасно здійснити проект, що кредитується.

Всі ці проблеми розв'язуються при створенні банківського об'єднання -консорциума для надання довгострокового кредиту на інвестиційні цілі. Консорціальний кредит може використовуватися і для короткострокового кредитування, якщо об'єм кредиту або кредитний ризик дуже великі для одного банку.

У консорциальной операції можуть брати участь не тільки декілька банків, але і декілька позичальників, безпосередньо причетних до здійснення заходу, що кредитується. Наприклад, можна здійснити модернізацію основного виробництва без модернізації цехів заводів-суміжників

Консорціальні кредити не є самостійною формою кредиту і базуються на тих же принципах, що і інші види банківських позик: міняються тільки механізм акумуляції кредитних ресурсів і техніка надання кредиту.

Банківські консорціуми підрозділяються на тимчасові, створюються, як правила, для фінансування однієї, звично дуже крупної операції, і постійно діючі, встановлені банками на паритетних засадах. Останні в основному використовуються для проведення операцій на валютних ринках і ринках позикових капіталів. Створення банківського консорціуму ґрунтується на цивільному кодексі, діючим в суспільстві, і нормативних актах, регулюючих діяльність комерційних банків. Діяльність кожного консорціуму здійснюється під керівництвом одного або декількох банків. При сумісному керівництві все ж таки виділяється провідний банк. Банком-організатором, як правило, виступає банк з достатньо крупними пасивами, що має певний досвід проведення великомасштабних операцій, володіє налагодженими зв'язками з фінансово-кредитними установами, кваліфікованими кадрами і що користується високою репутацією в банківській системі.

Стандартної форми кредитування консорціальних операцій не існує. При створенні консорціуму банки керуються чинним законодавством, а при оформленні кредитних відносин керуються комерційною доцільністю. Загальними підходами при організації консорціальной операції у області кредитування є: надійність позичальника і проекту, що фінансується; можливість отримання згоди інших банків на участь в кредитуванні; чітке визначення терміну і порядку видачі і погашення позики; ретельний аналіз фінансової діяльності і інвестиційних планів позичальника; можливі ризики і методи їх страхування. Залежно від характеру перерахованих чинників визначається вид позики (середньостроковий, довгостроковий), відсоток за кредит (з урахуванням попиту і пропозиції кредитних ресурсів, терміну і розміру кредиту, ступеня ризику по даній операції), техніка надання кредиту через консорціум.

Кредитні відносини між консорціумом і позичальником регулюються кредитною угодою, що містить основні економічні умови і юридичні аспекти операцій. У угоді указуються: мета, напрям кредиту, термін, сума, валюта кредиту, умови встановлення процентної ставки; містяться зобов'язання кредитора своєчасно надавати кредит, а позичальника - своєчасно і повністю погашати; обмовляється механізм кредитування, порядок використовування і погашення кредиту, терміни сплати відсотків.

Своєрідною формою консорциального кредиту починають виступати сумісні гарантії або поручительства банків за зобов'язаннями клієнта. Якщо клієнт не виконує свої зобов'язання по відношенню до своїх партнерів, то банки беруть на себе їх оплату, оформляючи цю операцію як кредит і стягуючи платню залежно від виду вимог, терміну і суми кредиту.

Нестабільність економіки, відсутність відповідних законодавчих актів, ресурсів для довгострокового кредитування і величезні кредитні ризики примушують комерційні банки в нашій країні використовувати консорціальні кредити в основному для короткострокових і середньострокових вкладень. Стримує створення банківських консорціумів для кредитування крупних інвестиційних заходів обмеженість у Центрального банку довгострокових кредитних ресурсів, що скорочує можливості їх отримання багатьма комерційними банками. З другого боку, активний попит на короткострокові кредити і кредитні ресурси, спекулятивне зростання процентних ставок робить все менш привабливими довгострокові вкладення для комерційної діяльності банків.

1.2 Умови і форми кредитування

Банківський кредит, вимоги, які пред'являються до його оформлення, володіють певними особливостями, відмінними від інших видів кредиту. Перш за все слід зазначити, що кредитні відносини банку з клієнтом будуються на принципах терміновості, поворотності, платності і забезпеченості кредиту і оформляються договором.

Банківське кредитування відрізняється наступними особливостями.

По-перше,ці правовідносини характеризуються спеціальним суб'єктним складом: кредитором в даному випадку виступає банк або інша кредитна організація, яка регулярно, професіонально на підставі спеціально виданого банком дозволу (ліцензії) здійснює подібного роду операції для витягання прибутку як основної мети своєї діяльності.

По-друге,якщо за договором позики або в результаті надання товарного або комерційного кредиту предметом договору можуть служити не тільки грошові кошти, але і інші речі, то предметом договору банківського кредиту можуть бути тільки грошові кошти.

По-третє, особливістю договору банківського кредиту є його відшкодувальний характер, тобто сплата клієнтом відсотків за користування грошовими коштами кредитної організації протягом певного терміну - на відміну від звичною договори позики, що припускає як відшкодувальний, так н безвідплатний характер правовідносин сторін.

По-четверте, забезпеченість кредиту. Як забезпечення своєчасного повернення кредиту банки приймають заставу, поручительство, гарантію іншого банку, а також зобов'язання в інших формах, допустимих банківською практикою.

По-п'яте, відмінність від договору позики кредитний договір містить вимога цільового використовування позикових засобів з вказівкою конкретних цілей.

По-шосте, кредитний договір полягає обов'язково і письмовій формі. Обов'язковість такого оформлення визначена чинним законодавством, при цьому недотримання письмової форми спричиняє за собою недійсність кредитного договору.

По-сьоме, відповідно до чинного законодавства грошові кошти за договором кредиту (договору банківської позики) можуть бути надані підприємству-позичальнику тільки в безготівковій формі.

Надання комерційними банками кредиту підприємствам здійснюється на основі кредитного договору, який інакше називають договором банківської позики. Правила надання кредиту, порядок, умови укладення кредитних договорів комерційні банки розробляють самостійно з урахуванням рекомендацій і вказівок НБУ.

Для вирішення питання про доцільність надання кредиту тому або іншому позичальнику останній зобов'язаний представити в комерційний банк певний набір документів:

- заявку на отримання кредиту;

- копії засновницьких документів позичальника, завірені нотаріально (свідоцтво про реєстрацію підприємства, статут, засновницький договір);

- баланс на останню звітну дату, завірений податковою інспекцією;

- техніко-економічне обґрунтування окупності проекту;

- копії договорів (контрактів) на підтвердження операції;

- завірену нотаріусом банківську картку із зразками підписів керівника підприємства, головного бухгалтера і відтисненням друку;

- документи, підтверджуючі наявність забезпечення кредиту (договір застави, договір поручительства, банківська гарантія і т. д.).

Залежно від фінансового стану позичальника і інших обставин вказаний перелік може бути, значно розширений.

В результаті аналізу наданих документів, а також, можливо, проведення досліджень і оцінки результатів господарсько-фінансової діяльності позичальника, його ділової репутації, платоспроможності (особливо, коли розглядається питання про надання досить крупних сум на значний термін) ухвалюється рішення про видачу кредиту. Оформлення кредитної операції виробляється шляхом укладення договору

Класифікацію кредиту традиційно прийнято здійснювати по декількох базових ознаках, до найважливіших з яких слід віднести категорії кредитора і позичальника, а також форму, в якій надається конкретна позика. Виходячи з цього можна виділити наступні шість досить самостійних форм кредиту, кожна з яких в свою чергу розпадається на декілька різновидів по більш деталізованих класифікаційних параметрах.

Банківський кредит - одна з найпоширеніших форм кредитних відносин в економіці, об'єктом яких виступає процес передачі в позику безпосередньо грошових коштів. Надається виключно банками, що мають ліцензію на здійснення подібних операцій від центрального банку. В ролі позичальника можуть виступати тільки юридичні особи, інструментом кредитних відносин є кредитний договір або кредитна угода. Дохід по цій формі кредиту поступає у вигляді позикового відсотка або банківського відсотка, ставка якого визначається за угодою сторін з урахуванням її середньої норми на даний період і конкретних умов кредитування. Класифікується по ряду базових ознак.

Терміни погашення:

- онкольні позики, щопідлягають поверненню у фіксований термін після надходження офіційного повідомлення від кредитора. В даний час вони практично не використовуються, оскільки вимагають щодо стабільних умов на ринку позикових капіталів і в економіці в цілому;

- короткострокові позики, щонадаються, як правило, на заповнення тимчасового недоліку власних оборотних коштів у позичальника. Середній термін погашення по цьому вигляду кредиту звичайно не перевищує одного року. Найактивніше застосовуються короткострокові позики на фондовому ринку, в торгівлі і сфері послуг, в режимі міжбанківського кредитування.

У сучасних вітчизняних умовах короткострокові кредити, що одержали однозначно домінуючий характер на ринку позикових капіталів, характеризується наступними відмітними ознаками:

а) коротшими термінами, що звичайно не перевищують одного місяця;

б) ставкою відсотка. Обернено пропорційної терміну повернення позики;

в) обслуговуванням в основному сфери обігу;

- середньострокові позики, щонадаються на термін від одного року до трьох років на меті як виробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення набули в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних процесів з середніми об'ємами необхідних інвестицій;

- довгострокові позики (терміном зверху 3-х років), використовувані, як правило, в інвестиційних цілях. Як і середньострокові позики, вони обслуговують рух основних засобів, відрізняючись великими об'ємами передавання кредитних ресурсів. Застосовуються при кредитуванні реконструкції, технічного переозброєння, нового будівництва на підприємствах всіх сфер діяльності. Особливий розвиток одержали в капітальному будівництві, паливно-енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки.

На Україні на стадії переходу до ринкової економіки практично не використовуються як через загальну економічну нестабільність, так і меншої прибутковості порівняно з короткостроковими кредитними операціями.

Спосіб погашення:

- позики погашаються одноразовим внеском (платежем) з боку позичальника.Традиційна форма повернення короткострокових позик, вельми функціональна з позиції юридичного оформлення, оскільки не вимагає використовування механізму числення диференційованого відсотка;

- позики, що погашаються в розстрочку протягом всього терміну дії кредитного договору. Конкретні умови (порядок) повернення визначаються договором, зокрема — в частині антиінфляційного захисту інтересів кредитора. Завжди використовуються при довгострокових позиках і, як правило, при середньострокових.

Спосіб стягування позикового відсотка:

- позики, відсоток по яких виплачується у момент її загального погашення. Традиційна для ринкової економіки форма оплати короткострокових позик, що має найбільш функціональний з позиції простоти розрахунку характер;

- позики, від