Скачать

Облік розрахунків з персоналом на ДП "Кривбасшахтозакриття"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи обліку, аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом

1.1 Сутність розрахунків з персоналом

1.2 Готівкові та безготівкові розрахунки з персоналом

1.3 Аналітичний огляд нормативно-правових та законодавчих актів з обліку, аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом

1.4 Міжнародний аспект обліку, аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом

Розділ 2. Облік розрахунків з персоналом на ДП “Кривбасшахтозакриття"

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.1.1 Характеристика діяльності підприємства та техніко-економічних показників

2.1.2 Склад бухгалтерської служби та охорона праці на підприємстві

2.2 Облік особового складу працівників, виробітку та відпрацьованого часу

2.3 Облік нарахування, утриманя та виплати заробітної плати

2.4 Облік видачі та повернення не витрачених підзвітних сум

2.5 Облік нарахування та виплати відпусткних сум та утримання аліментів

2.6 Відображення розрахунку з персоналом у звітності підприємства

2.7 Напрямки удосконалення організації обліку розрахунку з персоналом

Розділ 3. Аудит та економічний аналіз розрахунків з персоналом

3.1 Мета і завдання аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом

3.2 Організація та методика аудиту розрахунків з персоналом

3.2.1 Методи і прийоми проведення аудиту розрахунків з персоналом на ДП “Кривбасшахтозакриття”

3.2.2 Складання організаційних документів

3.2.3 Оцінка системи внутрішнього контролю на підприємстві

3.2.4 Виявлення аудиторського ризику та визначення рівня суттєвості

3.2.5 Складання бюджет витрат часу на проведення аудиту, плану та програми аудиту

3.3 Аудит розрахунків з персоналом

3.3.1 Аудит нарахування, утримання та виплати заробітної плати

3.3.2 Перевірка видачі та повернення невикористаних підзвітних сум

3.3.3 Перевірка нарахування та виплати відпускних сум та утримання аліментів

3.4 Економічний аналіз розрахунків з оплати праці

3.4.1 Аналіз використання фонду робочого часу

3.4.2 Аналіз продуктивності праці

3.4.3 Аналіз фонду заробітної плати

3.4.4 Аналіз структури і динаміки видачі, повернення не використаних підзвітних сум, нарахування відпускних сум та утримання аліментів

3.4.5 Економіко-математична модель та обґрунтування її практичної цінності на ДП “Кривбасшахтозакриття”

3.5 Аудиторський висновок за підсумками процедур аудиту і аналізу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність обраної теми полягає у тому, що ефективність функціонування та соціального розвитку суб¢єкта господарювання (трудових колективів) забезпечується передусім формуванням належних індивідуальних і колективних матеріальних стимулів, провідною формою реалізації яких на базовому підприємстві є оплата праці, виплата відпускних, нарахування лікарняних, утримання аліментів різних категорій персоналу та видача готівки під звіт деяким категоріям персоналу, а також утримання за ініциативою підприємства.

Метою роботи є висвітлення теоретичного аспекту та практичних навичок обліку розрахунків з персоналом, удосконалення навичок аудиторської перевірки та аналіз об’єкта дослідження на практиці.

Відповідно до поставленої мети поставлено та вирішено завдання а саме:.

розглянуто облік нарахування, утримання та виплати заробітної плати;

досліджено облік видачі та повернення не використаних підзвітних сум;

охарактеризовано облік нарахування та виплати відпускних;

розглянуто утримання аліментів;

визначено напрямки удосконалення організації обліку розрахунків з персоналом на підприємстві;

розглянуто мету і завдання аудиту розрахунків з персоналом;

виявлено аудиторський ризик та суттєвість в аудиті;

розглянуто систему внутрішнього контролю на підприємстві;

охарактеризовано організаційну та економічну характеристику

ДП “Кривбасшахтозакриття”;

досліджено організацію і методику аудиту розрахунків з персоналом;

проведено аналіз фонду заробітної плати, використання робочого часу, продуктивності праці;

досліджено структуру і динаміку видачі та повернення не використаних підзвітних сум, виплати відпускних та утримання аліментів;

проаналізовано економіко-математичну модель та обгрунтувати її практичні цінності на ДП “Кривбасшахтозакриття”;

складено аудиторський звіт та висновок за підсумками аудиту.

Об’єктом дослідження виступають розрахунки з персоналом які проводяться на ДП “Кривбасшахтозакриття”. Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають у наслідок обліку, аудиту та аналізу розрахунків з песоналом

При написанні роботи інформаційною базою дослідження є: нормативні та законодавчі документи з питань розрахунків з персоналом, наукова література, періодичні видання, що регулюють та регламентують аудиторську діяльність, національні стандарти бухгалтерського обліку. В процесі дослідження використано публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, рекомендації науково-дослідних установ.

У випускній роботі використовувалися такі методи дослідження, як: порівняння, використовувався для порівняння техніко-економічних показників 2007 року з 2004, 2005, 2006 роками, дедукція використовувалась для аналізу продуктивності праці, шляхом впливу факторів першого рівня підпорядкованості і другого на зміну рівня середньорічного виробітку промислово-виробничого персоналу, аналіз - для визначення структури і динаміки видачі, повернення невикористаних підзвітних сум, нарахування відпускних та утримання аліментів, моделювання - для розрахунку витрат на оплату праці, що досліджується в момент часу.

Дана робота складається з трьох розділів:

В першому розділі визначаються теоретичні та методологічні основи обліку, аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом, а саме розглянуто сутність розрахунків з персоналом, готівкові та безготівкові розрахунки з персоналом, нормативно - правові та законодавчі акти та міжнародний аспект обліку, аудиту та аналізу розрахунків з персоналом.

Другий розділ містить опис обліку розрахунків з персоналом на ДП “Кривбасшахтозакриття”, а саме: охарактеризовано організаційно-економічну діяльність підприємства, облік особового складу працівників, виробітку та відпрацьованого часу, облік нарахування, утримання та виплати заробітної плати, видачі, повернення невикористаних підзвітних сум, нарахування та виплати відпускних, лікарняних та утримання аліментів.

У третьому розділі проведено аудит та економічний аналіз розрахунків з персоналом на базовому підприємстві, визначено їх динаміку, структуру, визначено характер впливу певних показників на їх зміну. В завершення роботи складено підсумкові документи за результатами проведеного аудиту (аудиторський звіт та висновок).

Розділ 1. Теоретичні та методологічні основи обліку, аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом

1.1 Сутність розрахунків з персоналом

Розрахунки з персоналом включають такі складові, як: заробітна плата, нарахування та виплата відпускних, утримання аліментів, видача готівки на господарські потреби, сплата здійсненого збитку, утримання за ініціативою підприємства, нарахування допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та розрахунки за дивідендами. Розглянемо кожну з них.

Розглянемо першу складову, це оплата праці працівників.

Сутність поняття "заробітна плата" складна і багатостороння, тому розглядати її потрібно з різних позицій.

По-перше, заробітна плата - це економічна категорія, що відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості. В цьому розумінні доречнішим є поняття "оплата праці", яка, крім власне заробітної плати, включає і інші витрати роботодавця на робочу силу.

По-друге, законом України “Про оплату праці" (1. с.2), визначено, що заробітна плата - це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано Це загальновизнані визначення, що найточніше відповідають терміну "заробітна плата".

По-третє, в умовах ринкової економіки заробітна плата - це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції і виражає ринкову вартість використання найманої праці. В цьому розумінні найчастіше вживаються усереднені показники ставок оплати одиниці (наприклад, людино-години) праці певної якості (25, с.123).

По-четверте, для найманого працівника заробітна плата це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці і який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили (25, с.123).

По-п'яте, для підприємця заробітна плата - це елемент витрат виробництва, і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

В свою чергу заробітна плата складається із основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. В цьому розумінні доречнішим є поняття “оплата праці", яка, крім власне заробітної плати, включає і інші витрати роботодавця на робочу силу (25, с.123).

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюються у вигляді тарифних ставок (окладів):і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

При роботі з документами з особового складу необхідно враховувати, що персональні дані (відомості про факти, події і обставини трудової діяльності і приватного життя) громадян відносяться до категорії конфіденційної інформації.

Одним із механізмів регулювання державою оплати праці працівників підприємств, установ, організацій всіх форм власності є встановлення мінімальних гарантій при нарахуванні заробітної плати в окремих випадках:

за час, відпрацьований понад встановлену норму;

за роботу в нічний час;

за роботу у святкові й неробочі дні;

за час простою;

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Оплата годин нічної роботи. Годинами нічної роботи вважається період з 22 до 6 години. При цьому встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускаються: вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 3 років; працівники до 18 років; працівники інших категорій (згідно з чинним законодавством). Години нічної роботи оплачуються в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором у розмірі до 40%, але вона повинна бути не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час (25, с.126).

Робота у вихідний, святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки:

працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день проводилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота проводилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у вихідний, святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природною середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (1, с.3).

Премія - елемент заробітної плати, покликаний стимулювати працівників до поліпшення кількісних і якісних показників роботи, до більш ефективного рішення різних господарських, управлінських і інших задач.

Так, преміювання може здійснюватися:

за виконання й перевиконання виробничих завдань;

підвищення продуктивності;

економію сировини, матеріалів, інструментів й інших матеріальних цінностей;

зменшення простоїв устаткування й інших якісних показників у роботі підприємства;

сприяння винахідництву й раціоналізації;

запровадження в дію в термін і достроково виробничих потужностей й об’єктів будівництва й ін.

На підприємствах премії виплачуються за рахунок підприємства, і їх (премії) можна розділити на дві групи:

премії, виплата, яких здійснюється на систематичній основі;

одноразові премії.

Премії, які працівник підприємства може одержати кілька разів через якийсь певний період часу, є преміями, виплачуваними на систематичній основі. Працівник може їх одержувати кілька разів, а може і не одержати жодного разу. Адже премія - не заробітна плата, і для її одержання необхідне дотримання певних умов. А от одноразова премія виплачується тільки один раз, знову ж при дотриманні певних умов. Ніякої періодичності виплати або певної дати, коли вона повинна бути виплачена, не встановлюється. Для її одержання необхідно тільки виконання умов преміювання й усе. В той же час, якщо якийсь працівник зможе виконати такі умови преміювання кілька разів, то він може, як правило, одноразові премії це передбачають, одержати таку премію кілька разів (25, с.128).

На підприємствах для виплати одноразових премій застосовують погодинно-преміальну систему оплати праці.

Документальне підтвердження виконання умов преміювання працівників, яким нарахована премія з розрахунку, має бути додано до нього і разом з ним передається на затвердження керівника, а після - до бухгалтерії.

Тільки після затвердження розрахунку керівником воно надходить до бухгалтерії та служить підставою для нарахування премії працівникам підприємства. Бухгалтеру залишається всього лише записати в розрахунково-платіжній відомості відповідному працівнику суму нарахованої йому премії.

Так як нарахування премій є обов’язковим тільки при наявності документально підтверджених фактів виконання певних умов, що дають право на здійснення таких нарахувань, бухгалтер має право здійснювати їх тільки за письмовим наказом керівника та затверджених ним розрахунків таких нарахувань окремо по кожному факту такої виплати із зазначенням суми, що підлягає виплаті окремо по кожному працівнику (25, с.129).

Розміри премії, як правило, встановлюються диференційовано по професіях і групах робітників та службовців залежно від значимості й складності виконуваних робіт. Шкали диференціації розмірів премій підприємством установлюється самостійно.

Головними в системах преміальних винагород є премії за основні результати господарської (або іншої) діяльності - для керівників і спеціалістів, за дотримання напружених або перевищення встановлених кількісних і якісних показників - для робітників. Крім того, як свідчить практика, премії виплачуються одноразово за особливі досягнення в практиці і виконання особливо важливих виробничих (або інших) завдань і робіт.д.о числа одноразових премій прийнято відносити також винагороди за підсумками роботи за рік, винагороди за стаж роботи на даному підприємстві або в галузі.

Оскільки для працедавців премії, як і інші елементи витрат на робочу силу, представляють перш за все витрати виробництва, остільки надто важливою проблемою є визначення граничного розміру засобів, які можуть бути направлені на заохочувальні виплати, щоб ефект, отриманий від їх застосування не був перевищений. В цілях забезпечення ефективності преміювання повинне дотримуватися правила: сума заохочення може складати лише частину грошових коштів, отриманих додатково після введення преміальних систем оплати (25, с.129)

При преміюванні за підвищення якості продукції ці додаткові засоби можуть бути отриманні працедавцями за рахунок підвищення цін на частину першосортної продукції, що збільшилася; реалізації додаткової продукції в результаті виходу більшого об’єму годної конкурентноздатної продукції; за рахунок економії від надпланового зниження собівартості продукції у зв’язку з скороченням втрат від браку.

Застосування преміальних систем за збільшення об’ємів продукції, що випускається, економічно доцільно перш за все тоді, коли економія на умовно-постійних витратах перекриває витрати на преміювання і крім того частина її направляється на зниження собівартості продукції.

Другу складову яку розглянемо, це відпустки (2, с.1):

Нормативно-правовим документом, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи виступає Закон України "Про відпустки".

Кожен громадянин України, який перебуває у трудових відносинах з підприємствами, організаціями, установами, має право на відпустку.

Відпустка - це тимчасове звільнення від роботи для відпочинку. Право на відпустку не залежить від місця роботи, форми власності підприємства, посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності робочого часу, терміну трудового договору (2, с.2).

По видах відпустки умовно розділяють на:

щорічні - основні відпустки;

додаткові;

додаткові відпустки в зв’язку з навчанням;

творчі відпустки;

соціальні відпустки;

відпустка в зв’язку з вагітністю та пологами;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

додаткова відпустка працівникам, що мають дітей;

відпустки без збереження заробітної плати.

Оформляється відпустка на підставі Наказу (розпорядження) про надання відпустки (додаток Н). Можна видати наказ спрощеної форми або за Списком групи працівників. Підставою для оформлення наказу й списку є заяви працівників відповідно до затвердженого на підприємстві графіка відпусток. В окремих випадках до заяви працівник зобов’язаний прикласти документи, що підтверджують право працівника на відпустку або необхідність її надання.

З метою рівномірного розподілу витрат на виплату відпусток протягом звітного періоду на підприємстві створюються резерви на виплату відпусток.

Резерв виплати відпусток створюється шляхом щомісячного його нарахування за нормативом від фактичних витрат на оплату праці, яка враховується при розрахунку середнього заробітку. Нормативи відрахувань до резерву оплати відпусток підприємство розраховує самостійно. При цьому враховуються зарплата, яка включається до розрахунку середнього заробітку за рік, і відрахування на соціальні заходи.

Фонд заробітної плати згідно з чинною інструкцією органів статистики включає не лише фонд оплати праці, що належить до поточних витрат підприємства, а й виплати за рахунок коштів соціального захисту і чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Третю складову, яку розглянемо це відрядження (27, с.125):

У процесі господарської діяльності у підприємства виникає необхідність видачі з каси готівки працівникам підприємства під звіт на господарські витрати та службові відрядження. У цьому випадку виникають розрахункові відносини з підзвітними особами.

Підзвітні особи - це працівники даного підприємства, які отримали грошові суми в підзвіт для майбутніх витрат згідно з наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

На підприємствах складають і затверджують наказом керівника список осіб, які мають право одержувати гроші в підзвіт на господарські потреби

(27, с.125).

Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Суму авансу на відрядження, що видається в підзвіт, визначають на підставі попереднього розрахунку. При цьому аванс на закордонне відрядження повинен видаватися у валюті тієї країни, до якої працівник відряджається, або у вільноконвертованій валюті в розмірах, зумовлених реальними потребами в країні перебування з дотриманням вимог НБУ щодо вивезення іноземної валюти за кордон (19, с.5).

Направлення працівників підприємства у відрядження здійснюється керівником підприємства з оформленням наказу, в якому зазначається: пункт призначення, назва підприємства або організації, куди відряджається працівник, термін й мета відрядження.

Наказ про направлення працівника у відрядження є підставою для видачі йому посвідчення про відрядження (додаток А).

Посвідчення про відрядження - документ, який видається працівнику підприємства на підставі наказу (розпорядження) керівника для виконання службового доручення поза постійним місцем робот (27с.125).

Працівники, які одержали готівку в підзвіт, подають до бухгалтерії підприємства авансовий звіт про витрачені суми, до якого повинні бути додані всі виправдовуючи документи.

Авансовий звіт (додаток Б) - документ типової форми, що подається підзвітними особами, в якому зазначаються отримані в підзвіт суми, фактично здійснені витрати, залишок підзвітних сум, або їх перевитрачання (27, с.125).

Обов'язковим реквізитом авансового звіту є резолюція керівника підприємства або уповноваженої ним особи про затвердження вказаної суми витрат і його підпис (див. дод. Б).

Бухгалтер опрацьовує авансовий звіт, проставляючи на документах і на звіті кореспондуючі рахунки, які відповідають призначенню авансу. Авансовий звіт бухгалтерія перевіряє як з погляду правильності його оформлення й арифметичних підрахунків, так і за суттю, тобто правильність і законність витрати кожної суми, зазначеної у звіті. Про перевірку робиться запис на бланку авансового звіту, після чого останній затверджує керівник підприємства. Залишок невикористаних сум підзвітна особа повертає до каси підприємства (35, с.133).

Після складання авансового звіту визначається різниця між сумою отриманого авансу та фактичними витратами. Якщо працівник здійснив перевитрату авансової суми, то кошти повинні бути відшкодовані йому з каси підприємства без його заяви. Винятки складають випадки, коли перевитрати були здійснені на цілі, не передбачені наказом. У такому випадку можливі наступні варіанти (27, с.133).

суму перевитрат відшкодовують за рішенням керівника з наступним приєднанням цієї суми до сукупного оподатковуваного доходу працівника;

суму перевитрат за авансовим звітом не відшкодовують і на авансовому звіті пишуть тільки суму, затверджену керівником.

Видані під звіт суми повинні витрачатися тільки за призначенням. Передача їх однією особою іншій забороняється (19). Видача готівки під звіт проводиться за умови повного від звітування конкретної підзвітної особи за раніше виданий їй аванс. Залишок коштів понад суму, використану згідно з авансовим звітом, підлягає поверненню працівником до каси підприємства. Видача грошей працівнику на відрядження або на господарські потреби проводиться в касі підприємства згідно з видатковим касовим ордером (додаток В).

Джерелами аудиту є; накази і розпорядження по підприємству, авансові звіти з прикладеними до них виправдувальними документами про використання підзвітних сум, звіти касира з прикладеними прибутковими і видатковими касовими документами. Головна книга, баланс підприємства, дані аналітичного і синтетичного обліку з рахунка 372 “Розрахунки з підзвітними особами ”. Сальдо цього рахунка може бути як дебетовим, так і кредитовим. Такі показники відображаються розгорнено: дебетове сальдо - у складі оборотних активів, кредитове сальдо - у складі зобов'язань балансу підприємства. Аудитором перевірено, чи підзвітна особа протягом трьох днів після повернення з відрядження або після виконання доручення подала авансовий звіт про використання підзвітних сум; чи до авансового звіту додані: посвідчення на відрядження, оформлене в установленому порядку (з відмітками про вибуття і прибуття), залізничний та інші квитки, копії товарних чеків, приймальні акти або розписки осіб, що прийняли від підзвітної особи придбані цінності тощо (35, с.126).

Розглянемо економічну сутність, визначення і види дивідендів.

Відносини підприємства з учасниками можна розглядати з двох напрямків. З одного боку, учасники повинні повністю розрахуватись з підприємством за внесками до статутного капіталу. З іншого - підприємство зобов’язане сплатити учасникам дивіденди.

Дивіденди - це прибуток, одержаний платниками податку від реалізації корпоративних прав, включаючи доходи, нараховані у вигляді відсотків на акції або на внески до статутного капіталу, за винятком доходів, одержаних від торгівлі корпоративними правами, та доходів від операцій з борговими зобов'язаннями та вимогами (27, с.325).

Розмір дивідендів встановлюється у відсотках або в сумі на одну акцію.

Дивіденди нараховуються підприємством з чистого прибутку після розрахунків з бюджетом, розподіляються відповідно до установчих документів і виплачуються учасникам вирахування податку. При не достатньому обсязі отриманого прибутку виплата дивідендів проводиться за рахунок резервного капіталу. Нарахування дивідендів ведеться у відомості обліку дивідендів.

Розглянемо наступну складову, це утримання аліментів (35, с.354).

Утримання аліментів із заробітної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.93 "Про види заробітку (доходу), які підтягають обліку при утриманні аліментів" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.95 № 769) здійснюються з усіх видів основної і додаткової заробітної плати (як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом), а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, нарахованій за звітний місяць, після утримання з них прибуткового податку, збору до Пенсійного фонду і збору до Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

Проте треба мати на увазі, що аліменти не утримуються з таких виплат: вихідної допомоги при звільненні; одноразових премій; матеріальної допомоги при оздоровленні; грошової компенсації за путівку при самостійному санаторно-курортному лікуванні або відпочинку; компенсаційних виплат при службових відрядженнях і переведенні на іншу роботу; вартості безоплатно наданого обмундирування, комунальних послуг і деяких інших видів доходів, що не мають постійного характеру.

Розмір аліментів, що утримуються з батьків на утримання неповнолітніх дітей, становить: на одну дитину - 25% заробітку (доходу), на двох дітей - 33%, на трьох і більше - 50%.

Підставою для утримання аліментів служать виконавчі листки або письмові заяви громадян про добровільну сплату аліментів) які бухгалтерією підприємства реєструються в окремому журналі або картці.

Розглянемо утримання за ініціативою підприємства (35, с.358):

До утримань за ініціативою підприємства відносяться: суми, утримані з працівників за заподіяну матеріальну шкоду, допущений брак, своєчасно не повернуті підзвітні суми, раніше видані безвідсоткові позики тощо. Підставою для їх утримання є письмовий наказ за підписом керівника підприємства.

Розглянемо нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності (35, с.358):

Одним з нарахувань є нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Джерелом виплати цієї допомоги є кошти фонду соціального страхування. Оплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків непрацездатності і табелю обліку використаного часу.

Розміри цієї допомоги визначаються виходячи із середнього заробітку за попередні шість місяців роботи, що передували хворобі, кількості днів хвороби і трудового стажу роботи. Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, зазначених у листку непрацездатності.

Розглянемо сплату здійсненого збитку (35, с.361):

За здійснений збиток, робітник несе матеріальну відповідальність в межах своєї середньо місячної заробітної плати. Але якщо з працівником укладений договір на повну матеріальну відповідальність, він зобов’язаний сплатити за здійснений збиток у повному обсязі.

Отже, розрахунки з персоналом включають такі складові як заробітна плата, видача готівки на господарські потреби, нарахування, виплати відпускних, утримання аліментів, утримання за ініціативою підприємства та розрахунки за дивідендами. Заробітна плата складається з п’яти позицій, і вважається винагородою за відпрацьований час. Видача готівки на господарські потреби видається з каси тільки на призначенні потреби, після чого робітник повинен відзвітуватися за використані кошти. Розрахунки за дивідендами відбуваються якщо підприємство являється акціонерним товариством і встановлюються у відсотках або у сумі на одну акцію. Утримання аліментів здійснюється або за судовим рішенням або за ініціативою працівника. Нарахування та виплата відпускних здійснюється за нормативно-правовим документом, який встановлює державні гарантії права на відпустки. Утримання за ініціативою підприємства здійснюється за письмовим наказом керівника підприємства.

1.2 Готівкові та безготівкові розрахунки з персоналом

Грошові розрахунки з персоналом можуть набирати як і готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків з персоналом досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків з персоналом сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту. Сферу готівкових і безготівкових розрахунків з персоналом розмежовано. Готівкова форма розрахунків з персоналом застосовується для виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, грошової допомоги (37 с.137).

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок утримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків з персоналом існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі (37, с.137).

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством. Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою.

На практиці використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

чеками;

акредитивами;

інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Платіжні вимоги та інкасові доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет з податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і не товарними платежами, чеки використовуються лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача і не підлягають сплаті готівкою. За операціями з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, а не з товарами, послугами, з якими можуть бути пов’язані ці документи.

За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних зі списанням і зарахуванням коштів на рахунки клієнтів у банківській установі. Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів (39, с.137).

1.3 Аналітичний огляд нормативно-правових та законодавчих актів з обліку, аудиту та економічного аналізу розрахунків з персоналом

При організації аудиту розрахунків з персоналом необхідно використовувати наступні основні нормативні документи:

Закон України "Про аудиторську діяльність" визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні. В цьому законі описується діяльність аудитора, його права та обов’язки, сертифікація аудиторів, відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. Представлена інформація про те, в яких випадках проведення аудиту є обов’язковим та які документи аудитор складає після перевірки підприємства (8, с.2).

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітнісь в Україні" (20). Даний закон визначає правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності в Україні. Відповідно до закону підприємство самостійно визначає облікову політику на рік, де відображаються основні організації та ведення обліку на підприємстві, в тому числі розрахунки з персоналом.

Оплата праці регламентована Законом України "Про оплату праці" (1), який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (4). Визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (6), визначає правові, фінансові та о