Скачать

Міжнародні економічні відносини

1. Сутність світової економіки і основні тенденції її розвитку.

Світова економіка – сукупність національних економік об’єднаних системою міжнародних зв’язків.

При виділенні цих підсистем використовубть багато критеріїв. При визначенні структури СЕ використовуються такі крітерії:

рівень економічного розвитку (НД або ВВП на душу населення);

соц.-економічна стр-ра господарства (власність);

тип економічного росту;

рівень і крітерії ЗЕ зв‘язків.

Кінець ХІХ ст. Міжнародна економіка визначалась як сукупність національних економік. В 30-х рр.. виникає позиція: МЕ – сукупність міжнародних економічних відносин (МЕВ). Міжнародна економіка – цілісна система, яка вкладає в себе декілька підсистем. При виділенні їх використовується багато критеріїв:

- рівень економічного розвитку ( ВВП на душу населення, або ВНП на душу населення);

- соціально-економічна структура господарства;

- Рівень і характер зовнішньоекономічних зв’язків;

За рівнем ВВП на душу населення (Світовий Банк) розрізняють:

- розвинуті ( більше 6000$);

- середньо розвинуті ( 2400$-6000$);

- слабо розвинуті (800$ - 2400$);

- найменш розвинуті країни ( до 800$);

Розподіл країн по критеріям ООН:

- промислово розвинуті;

- з перехідною економікою;

- що розвиваються;

2. Сутність міжнародних економічних відносин, їх форми, фактори

і показники розвитку.

МЕВ – це с-ма ек. зв”язків між крупними нац. госп. Комплексами та їх суб”єктами, які діють в рамках окремих доржав.

Розподіляютьс на:

- основні – звичайні госп. зв”язки, вийшли за нац. межі (торгівля, інвестиції, кредит)

- забезпечуючі – відносини, які забезпечують взаємодію країн, суб”єктів (транспорт, кредит).

МЕВ – це підсистема виробничих відносин, які існують на мікро-, мезо-, макрорівні.

Суб”єкти на мікрорівні: окремі громадяни, приватні підприємства, фірми, тобто фіз. Особи право і дієздатні і юр. особи: а) особи приватного права (фірми, АО, п/п); б) публічного права ( відомства).

Суб”єкти на макрорівні: держави, які регулюють, здійснюють ЗЕД; наддержавні організації (МВФ, МБРР).

МЕВ – це значний комплекс відносин країн, і їх суб”ктів, що постійно розвивається.Основними характеристиками сучасних МЕВ є розвинута сфера 1) міжнародного обміну товарами і послугами; 2) руху капіталів, роб. сили , технологій; 3) міжнародні форми вар-ва; 4) наявність с-ми міжнаціональних механізмів регулювання МЕВ; 5) самостійна міжнародна фін. сфера, незв”язана з обслуговуванням товаарів і факторів вир-ва; 6) ек. пол-ка держав, яка виходить з принципів відкритої економіки;

Фактори, які впливають на МЕВ:

Міжнародний поділ праці, НТП, лібералізація економічної політики, розвиток інформаційних сис-м, транспорт, TV, реклама, маркетинг.

За признаком глибини МЕВ розподіляють:

- МЕ контакти – зв”язки епізодичного характеру;

- МЕ взаємодії – більш-менш стійкі ек. відносини між суб”єктами на основі визначених угод;

- МЕ інтеграція – переплетення ек. країн, узгодження ек. політики.

Форми МЕВ:

- Міжнародна торгівля товарами та послугами;

- Рух капіталу;

- Міграція роб. сили;

- Нуково-технічний обмін;

- Валютно-кредитні відносини.

Показники розвитку МЕВ:

Експортна квота = (експорт країни / ВВП (абоВНП))*100%

Імпортна квота = (імпорт / ВВП)*100%

Зовнішньоторговельна квота = (((експорт+імпорт)/2) / ВВП)*100%

Коефіцієнт інтенсивності ЗЕД = (експорт+імпорт/ВВП) */100%

Індекс умов торгівлі = індекс середніх цін експорте/індекс середніх цін імпорту.

3. Головні економічні закони розвитку світового господарства і

міжнародних економічних відносин.

1. Закон інтернаціоналізації:

а) усуспільнення вир-ва на міжнародному рівні;

б) зростання об’ємів МЕВ і поява їх нових форм;

в) міжнародне співробітництво;

г) поглиблення міжнародного поділу праці.

2. Закон вартості: регулює обмін товарів в залежності від суспільно необхідної праці (часу), затраченої на його вир-во.

3. Закон міжнародної конкуренції

4. Закон нерівномірності економічного розвитку

5. Закон прибутку

6. Закон інтеграції на мікро- і макрорівні.

Існує система норм і принципів, які регулюють відносини між суб’єктами. На практиці вони визначаються:

- міжнародними угодами

- кодексами поведінки

- рішення міжнародних організацій

4. Основні та спеціальні принципи розвитку МЕВ.

Принципи, які лежать в основі функціонування МЕВ:

Загальні (для міжнародного права і міжнародного економічного права):

- мирного співіснування держав;

- суверенної рівності країн;

- невтручання у внутрішні справи одне одного;

- сумлінне виконання обов’язків;

- взаємної користі.

Спеціальні:

- юр. рівність і недопущення ек. дискримінації суб’єктів;

- свобода вибору форм організації ЗЕЗ;

- невід’ємний суверенітет держав над їх ресурсами і ек. діяльністю;

- національного режиму;

- найбільшого сприяння в торгівлі ( країна А надає на своїй території суб’єктам країни Б (і навпаки) всі ті пільги які вона надала суб’єктам ін. країн).

Принципи визначаються міжнародними угодами, кодексами поведінки, рішеннями міжнародних організацій.

5. Міжнародний поділ праці, фактори розвитку і особливості в

сучасних умовах.

МПП дозволяє країнам мати додатковий ек. ефект і повніше з найменшими витратами задовольняти свої потреби. В основі ек. ефекту який отримують країни лежить дія закону вартості, який проявляється в різниці між нац. і міжнаціональною вартістю товарів. Країна, яка має різницю між інтернаціональною і нац. вартістю (як експортери), має економію внутрішніх витрат шляхом відмови від нац. в-ва товарів і послуг, які можна дешево імпортувати.

Фактори, які визначають участь країни в МПП:

- природнокліматичні (природні копалини, географічне розташування, наявність земель, їх родючість, величина території, чисельність населення);

- соціально-економічні ( господарський механізм, особливості економічного розвитку, виробничі традиції, традиції зв’язків, рівень організації ЗЕЗ);

- НТП (рівень роз-ку науки в країні, стимулювання розвитку нових напрямків, сприйнятливості до НТП). Витрати на наукові розробки співвідносяться таким чином 1:3:6:100 0-1 – на чисті фундаментальні дослідження (фізичні, хімічні, біологічні), 3 – на фундаментальні дослідження, орієнтовані на практичну сферу, 6 - прикладні дослідження, 100 – конкретні технологічні розробки.

Особливості МПП в сучасних умовах:

1. Країна світу розподіляються на 2 групи: розвинуті з широкою участю в МПП і країни , які характеризуються монокультурністю економіки і тому є постачальниками сировини для перших і імпортерами готової продукції з них.

2. Диференціація між країнами, що розвиваються.

3. Постійні зрушення в ек. співвідношенні розвинутих країн.

4. Активна діяльність ТНК.

5. Наявність тенденцій до інтеграції, глобалізації, регіоналізації.

6. Організаційно-економічні форми втілення міжнародного поділу

праці.

В залежності від того між якими підприємствами виникає обмін існують такі форми МПП:

- внутрішньогалузеві – в межах однієї галузі

- міжгалузева

Організаційно-економічні форми при цьому є:

- спеціалізація

- кооперація

Спеціалізація – концентрація ресурсів, зусиль суб’єктів країни на виробництві вітчизняних видів продукції для світового ринку

Вона існує як:

- виробнича:

1) внутрішньогалузева

2) міжгалузева

- територіальна

Згідно з видом продукції спеціалізація є:

- предметна

- подетальна

- технологічна

Показники спеціалізації:

a) по-товарна експортна квота

Експорт/Об’єм виробництва даного товару

b) Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації

Питома вага даного товару в експорті країни/ питома вага цього товару в світовому експорт

c) ширина асортименту експорту (для розвинутих країн 150-170)

Кооперація – об’єднання зусиль (ресурсів) суб’єктів країн в виробництві кінцевої продукції, а самі суб’єкти виробники часткової продукції (кооперанти). Кооперація потребує обов’язкового узгодження. МПП класифікується за кількома ознаками:

1. По видах (ЮНКТАД):

- Спільні підприємства

- Підрядна кооперація

2. По стадіях:

- до виробнича

- виробнича

- комерційна

3. По методам

- договірна

- створення СП

4. По структурі зв’язків:

a) Внутрішньо фірмове b) міжфірмове

a) Внутрішньогалузеве b) міжгалузеве

a) Горизонтальне (підпр. однієї галузі) b) вертикальна

5. По територіальному охопленню

- між двома і більше країнами

- в рамках регіону

- міжрегіональна

- всесвітня

6. По кількості суб’єктів

- двох стороння

- багато стороння

7. По кількості об’єктів

- одно предметна

- багато предметна

7. Місце України в міжнародному поділу праці

Роль України в міжнародному поділі праці низька і мало ппомітна ( країни СНД дають 3% відсотки від ВВП світу).

Особливості МПП:

1) сировинна спрямованість експорту ( 80% експорту – сировина)

2) готова продукція недостатньо конкурентно спроможна, крім:

- авіація

- зброя

- космічна

- суднобудівна

3) не завжди продумана зовнішньоекономічна політика країни по лібералізації зовнішньої торгівлі

4) в іноземних країнах нашу продукцію часто не допускають шляхом квотування

5) капітали до нас не йдуть

6) над звичайно висока енергоємність виробництва

7) В сучасному експорті переважають продути металургії, що обумовило зміни в структурі виробництва країни, що обумовило в свою чергу процес до індустріалізації країн

1991-2003р. – питома вага в виробництві збільшилась з 23% до 59% (металургія, хімічна, нафтова), а машинобудування, металообробна, харчова, легка зменшились з 77% до 41%

Загострення проблем економічної безпеки країни. Стан економічної безпеки країни – означає сталість основних пропорцій, які зберігаються на при порушенні зовнішньоекономічних зв’язків.

Параметри безпеки:

1. Імпортна продукція в продовольстві не повинна бути більше 30%

2. Експорт готової продукції повинен бути не менше 40% (в України менше 20%)

3. Доцільне співвідношення доходів не повинно бути більше 1/10 ( в України 1/50)

4. За межею бідності не може бути більше 10% відсотків населення ( в Україні 40%)

8. Сучасні тенденції розвитку міжнародних економічних відносин.

В економіці іде безперервний інноваційний процес в якому зливаються зміни в технологічній і соц. сфері. Визначною виробничою силою стала інформація. Головною сферою зайнятості стає сфера послуг; на базі чого формується новий сектор інформаційної та інтелектуальної власності. Система підприємництва набуває рис соц. орієнтації (розвинуті країни). Посилюється взаємозалежність країн, цілісність світової економіки.

9. Глобалізація, її сутність і прояви.

Глобалізація світової економіки – процес посилення взаємозалежності економік різних країн до такого ступеня, що зміни в одній зачіпають інтереси інших, тобто процес поглиблення інтернаціоналізації економік.

На її основі формується відносно цілісна економічна система, яка охоплює територію всієї планети і диктує загальні правила поведінки національним економікам. Поступово глобалізація виходить за економічні рамки і впливає на всі сфери суспільного життя: політику, ідеологію, культуру. Це об’єктивний процес, який не залежить від волі окремої людини.

10. Сутність, причини і форми міжнародної економічної інтеграції.

Інтеграція – такий ступінь інтернаціоналізації, при якому здійснюється взаємопроникнення економік країн.

Види інтеграції:

- стихійна

- організована – оформлена договорами, угодами

Причини інтеграції:

1.Причини – передумови

- близькість рівнів економічного розвитку і ступенів економічної зрілості;

- географічна близькість, історичні зв’язки економік;

- спільність економік і інших проблем розвитку країн

2. Причини – стимули

- поглиблення МПП

- ріст масштабів МЕВ

- конкуренція

- протиріччя

- політика

Цілі інтеграції:

- подолання конкуренції

- зростання економіки

- збільшення ринків

- вирішення спільних проблем

Форми інтеграційних об’єднань

- Зона вільної торгівлі – це об’єднання в якому між країнами полегшується митні обмеження або взагалі відміняються, хоча зберігається митний контроль і торгову політику до третіх країн здійснюють самостійно.

- Митний союз (блок) – це єдина система зовнішньоторговельних бар’єрів, а між собою їх зовсім немає

- Спільний ринок – це свобода переміщення не тільки товарів, а й всіх факторів виробництва (капітал, робоча сила, фінанси – валюта)

- Повний економічний союз – уніфікація економічної політики країн

11. Масштаби, значення і проблеми європейської інтеграції.

Інтеграція почалася давно, перші кроки до неї:

1921р. – створення БЛЕС ( Бельгія + Люксембург економічний союз)

1944р.(48) – виникло об’єднання Бенілюкс.

1951р. – виникає Європейське об’єднання вугілля і сталі ЄОВС (Франція, ФРГ, Італія, Бенілюкс)

1953р – ті ж країни створили об’єднання ЄвроАтом ( сполучення урядових і неурядових установ)

1957р. – Європейська економічна союз(1958-початок дії). (6 країн: ФРН, Франція, Італія, БеНіЛюкс)

1973р. – Великобританія, Данія, Ірландія

1981р. – Греція

1989р. – Іспанія, Португалія

1995р. – Швеція Фінляндія Австрія Норвегія (заморозила)

2004р. – Польща, Угорщина, Чехія, Словакія, Словенія, Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Кіпр(грецька частина).

2007р.(січень) – Болгарія і Румунія.

Зараз 27 країн!

Рада Європи (1949) – це суспільно-політична організація в яку входять біля 40 країн.

1959р. – Європейська асоціація вільної торгівлі (11) на чолі з Великобританією, сьогодні в це об’єднання входять: Норвегія, Ісландія, Швейцарія, Ліхтенштейн.

ЦЕФТА – 1992р. – центрально європейська асоціація вільної торгівлі: Польща, Угорщина, Чехія, Словакія, Словенія, Болгарія, Румунія.

Ціль – підготовка до вступу в ЄС.

1992р. – Рада країн Баренцового моря – Фінляндія, Швеція, Норвегія, Росія

Ціль – регіональне співробітництво. Основні напрямки:

- спрощення пересування через кордони товарів, послуг, людей

- співробітництво в сферах транспорту, культури, енергетики

- зближення прикордонних областей

1993р.– рада країн Балтійського моря – Данія, Німеччина, Швеція, Латвія, Естонія, Росія, Литва

Співробітництво в різних сферах, поступове створення так званого „Євро регіону – Балтика” з спрощеним режимом в сферах транспорту і енергетики.

Планується створення енергетичного кола і газового кола.

1993р. – Балтійська зона вільної торгівлі – Естонія, Литва, Латвія

1978р. – Центральноєвропейська ініціатива (16) в тому числі: Австрія, Італія, Боснія, Молдова, Румунія, Україна, Білорусія. Ціль: регіональне співробітництво: транспорт, екологія, туризм . ..

1992р. – Організація Чорноморського Економічного співробітництва (ОЧЕС). Створена за ініціативою Туреччини (11): Азербайджан, Арсенія і т.д

Ціль: створення транспортних коридорів, зони вільної торгівлі.

12.Організаційна структура і механізм функціонування ЄС.

ЄС включає 25 країн та пройшла всі етапи інтеграційного зближення. Велика кількість національних установ.

Основні органи ЄС в Брюсселі і Страсбурзі:

1. Рада міністрів: зібрання міністрів аз напрямками (раз в місяць). Форми їх рішень: постанови – обов’язкові для виконання країнами, директиви – обов’язкові як ідея, а форми виконання у всіх свої. Рішення приймаються або одноголосно, або кваліфікованою більшістю. Кожна країна має різну кількість голосів – залежить від кількості населення.

2. Європейська рада – неструктурований орган періодичні збори голів урядів і держав. Збирається 2 рази на рік. Визначає основні шляхи розвитку ЄС

3. Європейська комісія – виконавчий орган в який входять представники всіх країн, призначається на 5 років. Готують пропозиції для ЄР і РМ, управляє бюджетом, фондами, слідкує за діями всіх законодавчих актів в країнах

4. Європейський парламент – 5 років. Функції: прийняття законодавчих рішень, ратифікація угод, контроль за виконанням законів в країнах, контроль за діяльністю європейської комісії

5. Європейський суд – вирішення суперечок конфліктів між країнами ЄС і ЄС - не ЄС, ЄС – юр. Особи, юридична оцінка угод ЄС і інших країн.

6. Європейський інвестиційний банк – займається кредитування інвестицій.

7. Європейський інвестиційний фонд – надає гарантії щодо інвестування.

8. Європейський центральний банк.

Основні програми:

1. Зелена Європа (аграрна)

2. Валютна програма – існує з 70-х рр. 1967р. – валютна криза – створення своєї валюти на протидію $ „ЕКЮ”, 1979р. – створення європейської валютної системи починає діяти ЕКЮ – умовна грошова одиниця. 1992р. – в ЄС створюється Європейський валютний союз (Маастріг): рішення про поступовий перехід до євро. Умови вступу до ЄВС:

- - цінова стабільність, інфляція не перевищує середнього по трьом країнам з найбільшою інфляцією.

- - Дефіцит бюджету не більше 3% ВВП

- - Держ. борг не більше 60% ВВП

- - Стабільність курсу валюти на протязі двох років коливання не більше ніж 2,25%. Одразу не ввійшли Греція, Великобританія Данія Швеція. 2001р. ввійшли Греція і Норвегія

3. Програма переміщення населення – 1985р. – Шенгенська угода про поступове спрощення митного контролю відміна візового режиму між собою і пом’якшення з іншими країнами ( не ввійшли Великобританія, Ірландія; входять Ісландія, Норвегія).

4. Бюджет ЄС. Загальний бюджет ЄС 120 млрд. €. Відрахування 1,27% національного ВВП. Цілеспрямовано відраховується 1% від ПДВ. Мито, компенсаційні збори, які збираються при імпорті товарів з-за кордону. 1/3 на СГ, 1/3 на депресивні регіони.

- - ЄС і Європа. Основна тенденція до створення єдиного економічного простору

- - ЄС і країни СНД (Україна, Молдова, Росія, Білорусь). 1994р. угода про партнерство і співробітництво України, Росії, Молдови з ЄС)

- - ЄС і країни, що розвиваються. 1975р. Ломейська конвенція 71 країна, що розвивається і ЄС домовились про безмитну торгівлю, але тільки власними товарами і допомога в виробництві багатьох видів с/г продукції.

- - ЄС і Мексика. 2000р. угода про зону вільної торгівлі.

13. Інтеграційні об'єднання країн світу.

В основі інтеграційних процесів лежить формування регіональних торгових угод. Зараз зареєстровано 330 таких угод. Одна Монголія не входить не в одне об’єднання.

Америка:

НАФТА ( Північноамериканська асоціація вільної торгівлі) 1994р – США, Канада, Мексика. Дуже масштабне об’єднання. Це приклад дуже інтенсивної стихійної інтеграції: (спільні програми з виробництва зброї і т.д.) у цьому об’єднанні не має наднаціональних органів. Інтеграція тут вище ніж у зонах вільної торгівлі, за 15 років планують повну відміну бар’єрів між собою.

Латинська Америка. Найбільш активне об’єднання МЕРКОСУР (Спільний ринок країн південного конусу). 1991р. Входять: Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай, з 1994р. – асоційований член Чилі (бере участь у окремих програмах), 45% населення латинської Америки, 50% ВВП, 60% Товарообігу, 33% об’єм зовнішньої торгівлі континенту, іде поступова відміна мита.

Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі. 1960р. в 1980р. була перейменована в ЛАІ + Болівія.

Антська група 1969р. включає ті ж країни (7) декларували себе як митний союз

Азія:

АСЕАН. – асоціація країн південної і східної Азії. 1967р, як військове об’єднання. В 2003р. – зона вільної торгівлі. Країни: Бруней Індонезія Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Союз М’янма.

Зона вільної-торгівлі. Австралія – Нова Зеландія. 1983р.

АТЕС – азіатсько тихоокеанський економічний союз. Створений 1991р. входять 22 країни, Ще навіть не зона вільної торгівлі. Країни: АСЕАН, Японія, Тайвань, Папуа, Нова Гвінея, США, Канада, Мексика, Китай, Росія і т.д.

Африка:

1981р. – Рада співробітництва араб сих країн Перської затоки.

Цілі: Створення спільного ринку. Країни: Єгипет, Ірак, Йорданія, Лівія, Сирія, Мавританія, Ємен.

Союз арабського Магрібу (захід) – Туніс, Марокко, Алжир. Говорять про поступове створення спільного ринку.

14. Проблеми і перспективи Єдиного Економічного Простору.

Єдиний економічний простір. На сьогодні з 90 документів, які необхідні підписати, Україна підписала – 16. Білорусія та Росія узгодили 43, основу митного союзу.

Із самого початку ЄЕП формувалася як митний союз. Україна не хоче бути в митному союзі, вона наполягає на тому, щоб бутив в зоні вільної торгівлі усіх країн.

15. Україна і сучасні інтеграційні процеси.

В 1994р. – Угода: про партнерство і співробітництво з ЄС.

Україна є член ГУАМ, ОЧЕС і Єдиного економічного простору ( Росія, Білорусія, Україна, Казахстан).

ГУАМ – 1997р. – ціль: будівництво транспортного коридору для поставки нафти із Каспійського моря. Було створено під егідою США.

2004р. – країни члени уклали угоду про зону вільної торгівлі

Відносини України з ЄС. Із 1994р. Україна та ЄС мають угоду про партнерство і співробітництво. Україна є учасником об’єднання Єдиний економічний простір (Україна, Росія, Білорусь, Казахстан). ЄС. З 1996 – 2003р. експорт України в Європу збільшився в 2,4 рази. У Росію зменшився на 21%, Імпорт із Європи збільшився на 50%, із Росії зменшився на 5,5%, В експорті України в 2003р. питома вага Європи становила 36,5% Росії 17,8%. Відповідно в імпорті 33,8% і 37,2% .

Постанова Євро комісії „Розширена Європа – сусідство” у відповідності з яким існує так, званий „План дій”, який конкретизує наші дії:

- надання преференції в торгівлі, відкриття ринків;

- законна, легальна міграція людей;

- інтеграція в транспортну, енергетичну і телекомунікаційну систему Європи

- нові інструменти захисту і стимулювання інвестицій

Єдиний економічний простір. На сьогодні з 90 документів, які необхідні підписати, Україна підписала – 16. Білорусія та Росія узгодили 43, основу митного союзу.

Із самого початку ЄЕП формувалася як митний союз. Україна не хоче бути в митному союзі, вона наполягає на тому, щоб бутив в зоні вільної торгівлі усіх країн.

16. Сучасна система міжнародних економічних організацій, їх

класифікація.

Об’єктивна необхідність регулювання МЕВ з’являється в ХХ ст. і обумовлена:

- значним збільшення масштабів МЕВ

- існування валютних системи, яка заснована на використанні паперових грошей, починають виникати міжнародні валютні організації.

МЕО – це сукупність міжнародних, міжурядових і неурядових організацій і установ, створених для розвитку економічного співробітництва, регулювання МЕВ, стабілізації розвитку світової економіки

Матеріальна основа їх виникнення і розвитку – це процес інтернаціоналізації і МПП

Міжнародні урядові організації:

- МЕО створюється на основі добровільної участі країн

- Передбачає існування наддержавних органів

- Затверджується міжурядовими угодами

Міжнародні не урядові організації передбачають колективні колективне та індивідуальне членство: не затверджується міжурядовими угодами.

В світі приблизно 5000 організацій. Групи країн:

- Консультативні групи країн – які не мають жорстокої організаційної структури;

- Універсальні організації – які охоплюють більшість країн світу (МВФ, МОП, ВТО та ін)

- Галузеві організації – які, займаються проблемами виробництва і торгівлі визначними товарами;

- Регіональні – які, концентруються на питаннях взаємного інтересу географічному, з економічною близькістю.

- Фінансові організації – МВФ, Світовий банк, МБРР.

Функції міжнародних економічних організацій:

- сприяння – організація міжнародних конференцій, збір статистичних даних, публікації, розповсюдження результатів досліджень, допомога організації переговорів сторін.

- Спостереження – організація формулює свій погляд на проблеми країни і таким чином впливає на її економічне положення. При цьому аналізується, як правило, первинні данні та вторинні джерела.

- Нагляд – більш жорстке спостереження при якому країна повинна регулярно повідомляти в установленій формі дані про своє економічне положення і приймати рекомендації.

- Регулювання – нагляд з примусом країни до всіх рекомендацій МЕО через розробку відповідних норм, механізмів примусу. Країни домовляються про створення та виконання механізмів (СОТ).

17. Економічна діяльність ООН, її рівні.

Організації в системі ООН. ООН виникла в 1945р. (Ліга Націй)

Основний орган – Генеральна асамблея

Рада безпеки ЕКОСОР

Групи організацій, що входять в ЕКОСОР:

- ПРОГРАМИ ООН (штаб-квартира в Нью-Йорку. Найбільш значима – програма розвитку)

- Регіональні економічні комісії для Африки, Європи, Латинській Америці

- Спеціалізовані установи: МОП, Продовольча, с/г організації, Організація ООН в сфері освіти, науки і культури – ЮНЕСКО, МВФ, Світовий банк; Організація ООН по програмі розвитку (ЮНІДО)

- Автономні органи ООН: МАГАТЕ, Міжнародна туристична організація, Конференційна організація ЮНКТАД – конференції із торгівлі і розвитку.

18. Міжнародні економічні організації поза системою ООН.

Поза ООН:

- усі не урядові організації – міжнародна торгова палата.

- усі галузеві організації типу картелів (Рада митного співробітництва ОЕСР.

1. МОП (1919р.), більше 170 країн входять у неї. Функції:

- сприяння розробці національних програм для забезпечення повної зайнятості і росту життєвого рівня

- поліпшення умов праці, охорони здоров’я, життя.

- визначення права на колективне проведення переговорів і співпраці між роботодавцями і праівниками

2. ЮНКТАД – конференція ООН з торгівлі і розвитку (1964р.). Функції:

- обговорення проблем міжнародної торгівлі

- допомога країнам з перехідним типом економіки і тим, що розвиваються в інтегрування міжнародної торгівлі;

- проведення діалогів з питань організації, розвитку міжнародної торгівлі;

Напрями:

1) розроблений кодекс поведінки для ТНК, створена комісія, що до ТНК:

- комісія з науки і техніки; торгівля товарами і послугами;

- комісія по інвестиціях

2) була створена, так звана, „Загальна система преференцій для країн, що розвиваються” (1968р.) – всі розвинуті зобов’язані надавати пільги країнам, що розвиваються;

Міжнародна торгівельний центр – допоміжна при ЮНКТАД. Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі.

3. Міжнародна торгівельна палата – не урядова організація членами якої є крупні підприємства (1919). Функції: захист прав приватної власності, вільної конкуренції, лібералізації ЗЕД, допомога країнам інтегруватися в світове господарство. (Союз підприємці, ТПП)

4. СОТ. ГАТТ – генеральна угода про тарифи і торгівлю 1944р. на Бретен-Вудській конференції. З правом дії з 1947р. ГАТТ – звід законів, конституція Світової торгівлі. Спочатку її підписали 23 країни. Поступово цей звід трансформується. СОТ з’являється з 1995 року. У неї входять 147 країн. Їх об’єм торгівлі становить 96% від світової торгівлі. Не входять: Росія, Казахстан, Туркменістан, Пн. Корея, Україна, Білорусь та ін. Основні принципи вирішення питань:

- консолідація

- переговори

- недискримінація країн

Принципи торгівлі:

- найбільше сприяння

- національний режим

- заборона демпінгу і дозвіл на антидемпінгові збори

- можливість прийняття зворотних змін по відношенню країн, які не виконали ці правила.

19. Україна і міжнародні економічні організації.

Україна є членом:

- МВФ(1992)

- МБРР

- ЕБРР(1991)

- МТП(1998)

- МОП(1954)

- Рада митного співробітництва (1990)

Органи, які займаються ЗЕД:

1. ВРУ – приймає закони, які визначають структуру органів державного регулювання ЗЕД; затверджує митні тарифи

2. КМУ – координує ЗЕД, видає ліцензії, веде різні переговори.

3. НБУ – формує золотовалютний резерв, підтримує курс валют експортно-імпортних операцій

4. ДУМКУ – державне управління митного контролю України

5. ТПП

20. Теорії міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля – це історична перша форма міжнародних економічних відносин в основі якої лежить МПП. Це результат взаємодії попиту і пропозиції на конкурентному ринку.

Міжнародний ринок – це обмін товарами між країнами на основі МПП.

Місце міжнародної торгівлі визначається:

- через неї реалізується результат взаємодії всіх МЕВ

- Міжнародна торгівля товарами стимулює розвиток ринку послуг

- Зростає об’єм зв’язків – є основою інтеграції.

- Міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню МПП

Історія:

1. Меркантилізм: ранній і пізній.

Ранні меркантилісти: основне багатство – золото. Але їх течія допомогу в торгівлі не давала.

Пізні: Країна повинна мати активний торговий баланс.

Торговий баланс – співставлення вартості експорту і імпорту країни. Торговий баланс є активним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним, якщо імпорт перевищує експорт.

2. Потім вступила в дію класична ек. теорія:

- Теорія абсолютних переваг (Адам Сміт): країни експортують товари, які вони виробляють з меншими витратами ( тобто в виробництві яких вони мають абсолютні переваги ) і імпортують товари, які в інших країнах виробляються з меншими затратами. Але ця теорія не відповідає на питання6 чому торгують між собою країни, навіть не маючи абсолютних переваг в виробництві тих чи інших товарів. На це питання відповідає теорія відносних переваг.

- Теорія відносних переваг (Давід Рікардо): якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно низькими витратами порівняно з іншими країнами, то торгівля буде взаємо корисною для обох країн, не залежно від того, є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, чім в іншій. Поки в співвідношенні внутрішніх цін між країнами є різниця, кожна з них має порівняльні переваги, тобто у неї завжди знайдеться такий товар, виробництво якого більш корисне при існуючому співвідношенні витрат, чим виробництво інших.

3. Теорія розміру країн: Великі країни, порівняно з малими, експортують меншу частку виробленої продукції та імпортують меншу частку товарів. Великі країни мають різноманітніші ресурси, вищі транспортні витрати у міжнародній торгівлі, а також можуть здійснювати великосерійне виробництво.

4. Теорія співвідношення факторів виробництва: різниця у відносних цінах на товари у різних країнах різна, отже, торгівля між ними пояснюється різною відносною націленістю країн факторами виробництва.

5. теорія вирівнювання цін на фактори вир–ва.

6. Теорія життєвого циклу товару

7. Теорія подібності країн

8. Теорія конкурентних переваг.

21. Масштаби і основні тенденції міжнародної торгівлі в сучасних

умовах.

У 1995р. об’єм експорту товарів становив 5,09 трил. $. На 2005р. – 10 трил. $.(швидко зросла експортна квота). Сьогодні експортна квота – 18%, 1997р. – 14%. (Франція, Італія – 23%, Нідерланди – 53%, Японія – 9,5%, США – 11%, України – 57%. Імпортна квота: Франція – 22%, США – 12%, Японія – 8%, Україна – 45%.

Фактори, що впливають на торгівлю:

- МПП

- ТНК

- Торгівельна політика країни

- Конкуренція

- Реформи в перехідній країнах

Основні тенденції:

1. збільшення питомої ваги продукції промисловості в порівнянні з сировиною – 80%

2. диверсифікація поставок країн на зовнішні ринки.

На міжнародному ринку товари розподіляються на :

- Торгівельні – ті, які можуть переміщуватись між країнами

- Не торгівельні – ті, які споживаються в тій же країні, що виробляються і не переміщуються

3. зростає ємність ринків.

4. постійні географічні зрушення

5. поширюється торгівля інтеграційних угрупувань особливо внутрішньо-регіональних.

6. переваги промислово-розвинутих країн, як в експорті, так і в імпорті товарів.

7. зростання ролі ТНК.

8. зростання об’єму ринку послуг, ринку продукції індустрії розваг, ринку зброї.

9. регулювання МТ.

22. Світові товарні ринки, їх структура і динаміка.

Найбільш типові ринки:

1. Ринок сировини, Ринок напівфабрикатів, Сільсько-господарчих товарів. Особливості:

- ринкова ситуація - чиста конкуренція, з елементами картелювання

- товари на ньому, майже всі: біржові(існує 120 світових бірж, 64 біржі товарами)

- типові методи продажу на цих ринках через біржу або міжнародні угоди

2. продовольчі товари, яків вже пройшли якусь переробку(в том числі банани, ананаси)

- чиста конкуренція з елементами картелювання

3. промисловий ринок – ринок обладнання, машин, зброї

- ринок товарів виробничого призначення (обладнання, авто ) типова ситуація – олігополія, чи монополістична конкуренція

- товари широкого споживання(одяг, кава) – монополістична конкуренція

- ринок товарів для задоволення соціальних побутово потреб - олігополія

- ринок фармацевтичних продуктів: монополістична конкуренція

4. ринок зброї. Сьогодні цей ринок склад. 35-37 млрд. $. основні експортери США – 18.4 млрд. $, Росія – 6.1 млрд. $, на 8 місці Україна 650 – млрд..$.

5. фармацевтична продукція.

Особливість багатьох з цих ринків – підробки, контрабанда.

Об’єми торгівлі залежать від того, наскільки конкурентно спроможна є продукція. Конкурентно спроможний товар – придбання його має бути вигіднішим і зручним покупцю, в порівнянні з аналогічними товарами.

Складові:

- технічні показники (відповідність стандартам)

- комерційні умови (ціна, ціна покупки, мито)

- організаційні умови придбання і використання товару (наявність додаткових послуг)

- економічні умови споживання ( економічне споживання сировини і надійність)

Фактори:

- реклами

- товарний знак

- сертифікація

- курс валюти

Курс валюти – ціна однієї валюти виражена в іноземній валюті

Якщо курс валюти країни знижується експорт її товарів стає дешевше, а імпорт дорожче.