Скачать

Комплексна характеристика Болгарії

Реферат:

Комплексна характеристика Болгарії

ЗМІСТ

Вступ

1.Фізико-географічні закономірності території Болгарії

1.1 Територія, георграфічне положення і геополітичне положення

1.2 Історико-економічні етапи розвитку території

1.3 Природа і природокористування

2.Населення та культура

2.1 Розселення

2.2 Соціальний рівень життя

3.Спеціалізація господарського комплексу країни

4.Оцінка екологічного стану

5.Зовнішньо-економічна діяльність

6.Перспективи розвитку цієї країни

Висновки та рекомендації

Перелік посилань

Додаток А. Герб та прапор Болгарії(малюнок)

Додаток Б. Економічна карта Болгарії(карта)

Додаток В

Додаток Г

ВСТУП

Країнознавство — наука про загальнi та специфiчнi закони й закономiрностi територiально органiзацй суспiльства, механiзм дiї та форми прояву теириторiальних суспiльних системах, що функцiонють у просторово-часовому географiчному просторi(1).Основнi фактори в країнознавствi:

1.Територія як обєкт вивчення краiни, регiону.2.Форми i процеси просторової диференцiацii.3.Природно-ресурсний потенiал як фактор країнознавства.4. Етнiчнi корнi у країнознавствi.5. Географiя населения i геодемографiя.6.Поняття i фактори розселення.7. Системи роэселення.

8. Географiя свiтових та нацiональних релiгiй. Це самостiйна гсографiчна дисциплiна, що входить до системи гсографiчних наук, розглядаючи в собi елементи географiї, скономiки та социологiї. Як географiчна наука вона використовує в дослiдженнях загально-географiчнi пiдходи й методи та працює в тiсному контактi з природничими дисциплiнами фiзичною географiєю й картографiк. Фiзична географiя вивчає закономiрностi розвитку природно-територiальних комплексiв, що беругься до уваги за обгрунтування розмiщення продуктивних сил. Використовуючи картографiчні’ способи зображення рiзних обєк-тiв. Економiчна й соцiальна географiя розробляє картографiчнi моделi розвитку рiзних галузей господарства. Як гуманiтарна наука вона використовус в дослiдженнях економiчнi та соцiологiчнi пiдходи й методи, дiючи в тiсному контактi з суспiльними науками, що мають iз нею спiльний об’єкт. Як i економiчнi науки, країнознавство дослiджує господарство, ринковi вiдносини, але в просторовому аспектi: вона оперує категорiями ефективностi, продуктивностi, оптимальностi тощо. Пов’язуючи iх iз простором, виявляючи iхнi регiональнi вiдмiнностi й причини цих вiдмiнностей, механiзми просторових економiчних процесiв. Як i ншi соцiологiчнi науки, економiчна й соцiальна географiя з позицiй просторової органiзацii дослiджує щонайперше суспiльство, людину, рiзнi людськi спiльноти, в тому числi специфiчнi для неї спiльноти, теиторiальнi. У дослiдженнях обєктів локального, регіонально- нацiонального рiвнiв кранознавства повязана з регіональною економiкою, дсмографiсю, статистикою.Тiснi взасмозв’язки мае краiнознавство з економiчною iсторiї, широко використовуючи матерiали iсторiї господарств. Для кранознавства велике значення мають технічні науки. Кранознавство у своїх дослiдженнях опирається на технологічні процеси розвитку й розмiщення господарства його економічний розвиток — де суттевим є підвищення стандарту, що включас в себе добробут , овiту, охорону здоровя та захист навколишнього середовища. Рiвень економiчного розвитку краiни - це досягнутi реальнi результи в її економiцi. Вiдповiдно до методологii прийнятої ООН до найважливiших показникiв рiвня соціально-економічного розвитку будь-якої країни входять, вироблений нею валовий внугрiшній продукт (ВВП) або валовий нацiональний продукт (ВНП), на душу населения. частка продукцй обробноi промисловостi у ВНП як найбiльш динамiчноi галузi промислового виробництва, рiвень освiти, тривалiсть жкггя населення. І саме за домогою науки країнознавства можна розглянути країну Болгарію(2). Болгарія країна Пiвденно-Схiдної Європи. За рiвнем соцiального i економiчного розвитку вона посiдає середнє мiсце в регiонi. Краiна одночасно належить до придунайських, причорноморських i балканських держав. Через її територiю проходять найкоротшi наземні шляхи із Захiдної Європи до чорноморських проток і далi на Середнiй Схiд. :На бiльшiй частинi Болгарii клiмат континентальний з холодною зимою i жарким лiтом. Середньорiчна температура становить близько 13 С. Приблизно третина країни, вкривають лiси, 30 % лiсiв хвойнi. Бiльшiсть представникiв фаули живе в гiрськiй пiвденно-захiдний зонi краiни, це, в основному, ведмiдь, вовк, лось, лисиця та дикий кiт.- В краiнi нараховусться понад 200 музеїв, головні знаходяться в Софії: ботанiчний музей в нацiональному ботанiчному саду; зоологiчний музей у зоопарку; нацiональний археологiчний музей; нацiональний етнографiчний музей; нацiональний музей природничоi iсторiї музей iсторiї Софii; нацiональна художня галерея. Серед памяток архiтектури столиці: собор св. Георгiя (IУ столiття); залишки собору св. Софiї, собор Олексалдра Iтевського (ХIХ столiття), зведений на честь 200 тисяч росiйських солдатiв, які полягли за визволення Болгарiї вiд турецького панування;на честь Буюк Джамiя (ХV столiття). Неподалiк вiд Софiї знаходиться церква воїна з унiкальними фресками. У мiстi Перник (також недалеко вiд Софii) эбереглися руїни вiзантiйської фортецi. Бiльшiсть туристiв приваблюють прекраснi чорноморськi пляжі, в основному довкола Варни.

1. Фізико-географічні закономірності території Болгарії

Болгарія (болг. България), Республіка Болгарія – держава у Півд.- Сх. Європі. Розташована в східній частині Балканського півострова. Межує на півночі з Румунією – вздовж Дунаю, на півдні – з Грецією і Туреччиною, на заході – з Сербією і Македонією. На сході омивається Чорним морем (протяжність берегової лінії - 378 км). Пл. 110,9 тис. км². Населення - 8,257 млн чол.(2001). Столиця – Софія(див.дод.В). Державний прапор Болгарії складається із білої, зеленої та червоної горизонтальних смужок із гербом у лівій верхній частині.(див. дод А) Біла смуга - символ миру та свободи, зелена - природні багатства країни, червона - символ мужності і крові патріотів, яку пролито в боротьбі за незалежність. Прапор у нинішньому варіанті існує від 1947 року. Герб Республіки Болгарія- це золотий коронований лев, що стоїть на задніх лапах, на червоному тлі у формі щиту, під яким напис: "Сила в об'єднанні". Щит тримають два золотих коронованих прямостоячих леви із лівої та правої сторони. Вони стоять на схрещених дубових гілках із жолудями. Щодо природив Болгарії Незважаючи на густу річкову мережу, Болгарія крім річки Дунай не має інших судноплавних річок. Притоки Дунаю беруть свій початок в Старій Платні, за винятком ріки Іскр, яка бере початок з Вітоши. У Чорне море впадають річки: Провадийська, Камчія, Ропотамо, Диявольська ріка, Велека, Резовська ріка та інші. Останні три річки беруть свій початок з гори Странджа. Ріка Мариця і її найбільша притока Тунджа збирають води з південних схилів Старої Платни і північних схилів Родоп. Ріки Струма і Мариця впадають в Егейське море. Вони несуть води з Ріли і Пірину, а також з гір, що межують з Сербією і Македонією. Ріка Места також впадає в Егейське море, а бере початок з Пірину. Басейни річок Дунаю і Мариця покривають дві треті території двох великих рівнин. У західних частинах Родоп споруджені водні системи і водосховища. Наприклад, Батак, водосховище Васіл Коларов, гідро-енергосистема Арда, водосховища Студьон кладенець (Холодний кладенець), Кирджалі та Івайловград. Неподалік Софії знаходиться водосховище Іскр. Крім того, є водосховища Георгій Димитров, Білий Іскр, Петрохім, Бразинці та інші. Хоча запаси корисних копалин в Болгарії невеликі, гірнича промисловість в країні у XXI ст. має хороші шанси для розвитку. Найважливіші корисні копалини — лігніти, руди заліза, свинцю, цинку і міді. Країна має промислові запаси мідної руди на 30-50 років, золотовмісних руд — на 20 років, свинцевих і цинкових руд — на 20 років, залізняку, марганцевої руди і вугілля, індустріальної сировини і декоративного каменя — більш ніж на 200 років. Загальна цінність розвіданих мінеральних ресурсів (не рахуючи нафти і газу) складає біля 320 млрд дол. США. Відносна частка окремих різновидів ресурсів наступна: вугілля — 54,47 %; руд кольорових і дорогоцінних металів — 5,69 %; чорних металів — 2,05 %, індустріальної сировини — 23,64 % і декоративного каменя — 14,15 %. Щодо розвитку політики в .Болгаріі слалося що в системі міжнародних відносин після закінчення Першої світової війни розкрито складне становище країни, яка одержала поразку в війні і з якою країни-переможниці будували свої стосунки методом диктату, нав’язавши їй на Паризький мирній конференції несправедливий Нейіський мирний договір. З цього часу значну роль у вирішенні складних зовнішньополітичних проблем стала відігравати боротьба уряду Землеробської спілки за вихід Болгарії з політичної та дипломатичної ізоляції(див.дод Б).

1.1 Територія, георграфічне положення і геополітичне положення

Болгарія - держава в Південній Європі. Вона розташована в східній частині Балканського півострова(3). Зі сходу Болгарія омивається Чорним морем, на півночі по кордону з Румунією тече Дунай, на півдні Болгарія межує з Туреччиною і Грецією, а на заході - з Сербією і Македонією, де кордон проходить по гірських хребтах. Площа країни становить приблизно 110.9 тис. км2. Територія країни простягнулася з півночі на південь більш як на 250 км, і з сходу на захід - майже на 500 км. Країна займає вигідне географічне положення на Балканах. Через її територію проходить найкоротший шлях з Європи на Близький Схід. Болгарія розташована поблизу проток Босфор і Дарданелли. ЇЇ морськими сусідами є країни СНД. Поверхня країни різноманітна. Переважають горбисті ландшафти з висотами 200-600 м над рівнем моря. Значні простори займають гори: Балканські гори (Стара Планина, 1500-2000 м над рівнем моря), хребти Средна гора паралельно їм на півдні, Родопський масив (до 2925м), який називають болгарським Уралом з огляду на багатство і різноманітність корисних копалин. На південних пологих схилах масиву розташована Верхньо-Фракійська (Марицька) низовина з родючими грунтами, захищена горами від холодних північних вітрів і тому придатна для культивування плодових культур, винограду, троянд. На півночі Болгарії лежить родюча Дунайська рівнина, де вирощують зернові та олійні культури, цукрові буряки, коноплю, сою. Найбільшою рікою країни є Дунай, який протікає по кордону з Румунією. На півдні течуть ріки Мариця з притоками Тунджа і Струма. Більшість рік має гірський характер, а тому значні запаси гідроенергії. Клімат на більшій частині Болгарії помірно континентальний - літо жарке, а зима м'яка, що зробило курортний і туристський бізнес однією з основних статей доходів болгар на півдні країни. Крім того природні ресурси Болгарії сприятливі для гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості, та для сільськогосподарського виробництва.З точки зору географічного місцезнаходження Болгарія більше ніж сусідні країни заслуговує на назву балканської країни, оскільки через її територію проходить Стара Платна "Балкан" (стара назва Хемус). На півночі Болгарію з Румунією розділяє Дунай (за винятком Добруджі). На заході вона межує з Сербією і Македонією, на півдні - з Грецією і Туреччиною. На сході природним кордоном є Чорне море, яке з'єднує РБ з Україною, а чорноморські протоки Босфор і Дарданелли - з Середземноморськими країнами. У Болгарії виділяють три географічні області: Дунайська рівнина; гірський масив, що складається з двох різних систем - Балкани і Родопи; і Південно-східна рівнина, що охоплює Марішський басейн або історично стару частину Ромелії. Гори Балкани або Стара Платна - найдовший гірський ланцюг на півострові, на честь якого він названий. Він належить до системи Альп і Карпат і простягається від Сербського кордону, що знаходиться поблизу річки Тімок, яка впадає в Дунай, до Чорного моря (мис Єміне). У західній своїй частині біля вершини Шипка Стара Платна піднімається на висоту від 1500 до 2376 м (на вершині Ботве). Балкани мають глибокі тунелі в надріччі ріки Іскр. Південний схил Старої Платни відносно крутий, а північний - плавно спускається до Дунайської рівнини. Вершини вкриті багатою рослинністю: пасовища на гірських хребтах, ліси, серед яких переважають букові дерева. Завдяки природним захисним умовам рельєфу біля підніжжя Балкан знаходилася колиска двох Перших болгарських королівств: Плиска, Проспав і Тирново. Використовуючи місцеві висоти і пересіченість місць, тут були збудовані неприступні фортеці. На південь - Середня гора - Центральний масив, розташований паралельно до Старої Платни. Найвища її вершина - Богдан (1604 м). Її схили спускаються рівномірно полого до Тракійської рівнини. Між Середньою Горою і Балканами з заходу на схід простягається долина ріки Тунджа. Це відома Рожева долина, головним центром якої є місто Казанлик. Такий тектонічний вік мають також гори Странджа і Вітоша. Остання височить з південно-західного боку Софії і є природним продовженням Середньої Гори над Панчерівським пасмом. Звідси беруть початок річки Іскр і Струма. Найвища точка Вітоши - Чорний верх (2290 м). Цю гору перетворено в національний парк, який є чудовим місцем для туризму і відпочинку. Своєю різноманітною флорою вона весь рік приваблює любителів природи. Вітошу називають "легенями" столиці. Странджа простягається на південний схід від надріччя Тунджі майже до Стамбула. Більша її частина знаходиться в Туреччині. Масив Странджі вважається старотектонським (утвореним у давні часи). Її вершини не дуже високі і заокруглені. Родопи - найширший гірський масив у Болгарії. На півночі і сході межують з долиною річки Мариця, на заході - з рікою Места. На півдні частина Роден знаходиться на грецькій території. Найвища вершина - Голям Пернік (Великий Пернік) - 2191м. Дві інші гори розташовані на захід від рік Места і Струма і тісно поєднані з Родопським масивом, у першу чергу з Рілою. Велично підноситься її вершина Муссам (2925 м), яка є найвищою точкою на Балканському півострові. Круті схили Ріли, вкриті снігом весь рік, її мальовнича природа і клімат, Рільський монастир, схований у її надрах, зачаровує і приваблює багатьох туристів. На південь знаходиться Пірин - гора вітрів і бурь. Часто цю назву пов'язують з ім'ям бога грози Перуна. Найвища вершина - Віхрен (2915 м). З усіх болгарських гір Пірин найкраще зберегла свою дику одвічну природу. Схили вкриті соснами і ялинами. Тут квітне едельвейс. На захід від річки Струми розташовані вершини Беласиця, Осогою, Огрітден. Рівнини і долини На північ від Старої Платни і на південь від Дунаю простягається Дунайська рівнина. Це велике плато з висотою над рівнем моря в середньому 150м, розсічене численними ріками, які беруть свій початок з Балкан і впадають в Дунай. На схід від міста Русе до Чорного моря розташована Добруджанська рівнина. Дещо менше посічений рельєф Лудогір'я (Деліорман), що займає майже чверть території країни. Дунайська рівнина є житницею всієї країни, оскільки дає більше ніж половину всього врожаю зернових культур. Південно-східна рівнина обмежена Середньою Горою з півночі і Родопами з південного заходу. Більша частина її території займає басейн річки Мариця. Часто цю рівнину називають Верхньою Тракією і зіставляють з Нижньою Тракією або Грецькою Тракією. Це область, яка завжди славилася своєю родючістю. Земля багата на фрукти та овочі, великі виноградники перемежовуються з насадженнями льону, конопель, з плантаціями рису, бавовни і тютюну найкращого сорту. Слід також згадати і підбалканську Софійську рівнину і долину річки Струма, де стигнуть ранні овочі. Гідрографія. Водні ресурси Незважаючи на густу річкову мережу, Болгарія крім річки Дунай не має інших судноплавних річок. Притоки Дунаю беруть свій початок в Старій Платні, за винятком ріки Іскр, яка бере початок з Вітоши. У Чорне море впадають річки: Провадийська, Камчія, Ропотамо, Диявольська ріка, Велека, Резовська ріка та інші. Останні три річки беруть свій початок з гори Странджа. Ріка Мариця і її найбільша притока Тунджа збирають води з південних схилів Старої Платни і північних схилів Родоп. Ріки Струма і Мариця впадають в Егейське море. Вони несуть води з Ріли і Пірину, а також з гір, що межують з Сербією і Македонією. Ріка Места також впадає в Егейське море, а бере початок з Пірину. Басейни річок Дунаю і Мариця покривають дві треті території двох великих рівнин. У західних частинах Родоп споруджені водні системи і водосховища. Наприклад, Батак, водосховище Васіл Коларов, гідро-енергосистема Арда, водосховища Студьон кладенець (Холодний кладенець), Кирджалі та Івайловград. Неподалік Софії знаходиться водосховище Іскр. Крім того, є водосховища Георгій Димитров, Білий Іскр, Петрохім, Бразинці та інші. Клімат За кліматичною ознакою країна поділяється на три зони. У північній Болгарії помірно континентальний клімат. Клімат Тракійської рівнини за багатьма своїми характеристиками наближається до середземноморського. Середньорічна температура - 12С. Січневі температури коливаються від -2С на півночі до плюсових температур на півдні. У липні середні температури - +23-24С. На Чорноморському узбережжі відзначено менші температурні амплітуди. Наприклад, у Варні середня січнева температура - +3С, а влітку - близько +21С. Осінь тут м'яка і тепла. Кількість опадів у країні, звичайно, залежить від регіону (гірський або рівнинний). У Дунайській рівнині річна кількість опадів - трохи більше 600 мм. Найбільша кількість опадів випадає на початку літа. У Тракійській рівнині менше опадів, тут посухи дають про себе знати з серпня. У Східній Добруджі кількість опадів за рік становить менше ніж 450 мм. Приблизно така ж середньорічна кількість опадів у надріччі Тунджі і Мариці - близько 500 мм. У гірських областях дощів найбільше - в середньому понад 1000 мм (Балкани, Родопи, Ріла і Пірин). Флора і фауна. Три типи клімату (континентальний, середземноморський і степовий) пояснюють розмаїття місцевої природи. Багато видів рослин, які вже зникли в європейських країнах, ще зустрічаються в Болгарії. В країні можна нарахувати понад 3200 видів різних рослин. Майже скрізь залежно від якості землі посаджені економічно вигідні культури. Є зони, де зберігається природна рослинність. Це гирла річок Камчія і Ропотамо, у горах на півдні, регіони в Передбалканах, Стара Платна, деякі острови і частини Дунаю. Ліси займають приблизно третину (29 %) території. У Болгарії зустрічаються голчатолистяні ліси - сосна, ялина, ялинка, біла ялина та інші. Широколистяні ліси, в основному дуб і бук, граб, ясен, липа, ліщина переважають у Старій Платні, Середній Горі і Странджі, схили яких вкриті молодими соснами. Дикий каштан зустрічається в Старій Платні (біля Берковиці) і на Беласиці. Болгарська фауна - суміш європейських видів центральних і північних областей, а також середземномор'я. Серед них переважають кажани. Шакал не є рідкістю в Странджі. З великих птахів багато бородатих орлів. Із ссавців, які вже майже зникли, водяться ведмеді, вовки, ліани, дика кішка оленя, сарна та інші. Пелікани, куріпки, фазани, рябчики населяють резервати. У Болгарії водиться багато видів морської і річкової риби. Зустрічається майже 50 видів земноводних і плазунів. Різноманіття комах може задовольнити навіть найвимогливіших колекціонерів. У Болгарії можна нарахувати понад 1100 видів різних метеликів. І, нарешті, не можна забути про печерних мешканців, кількість яких становить більш як 75 видів.

1.2 Історико-економічні етапи розвитку території

В давнину Болгарія, земля Орфея і спартака, належала Царству Македонії. До 46 року до н.е. римляни завоювали весь півострів, де вони залишалися до нападів фрако-іллірськіх племен, які перетворили територію на пустку. У 6 столітті прийшли мирні слов'янські землероби. У 679 році булгари, войовниче турецьке плем'я, перейшли Дунай і створили Першу Болгарську імперію. Потім вони розповсюдилися на південь, відторгаючи при цьому територію у Візантії, до тих пір, поки в IX столітті не відвоювали Македонію. З часом булгари асимілювалися з численними слов'янами і сприйняли їх мову і спосіб життя.В 865 році візантійський чернець, намалювавши зображення пекла на стінах палацу, зумів налякати царя Бориса I до такого ступеня, що той прийняв православне християнство. У 870 болгарська Церква стала самостійною і підкорялася власному патріархові, що дало цареві Сімеону (893-927гг.) привід розширити його царство через Сербію до самого Адріатичного моря. Царство Сімеона зменшилося, коли він дотяг свої жадібні руки до Візантійської імперії. Це ослабило Болгарію, зробивши її підвладною візантійському імператорові Василю II, який наказав виколоти очі 15 000 болгарських солдатів після повної перемоги в 1014 році. Через 4 роки Болгарія стала частиною Візантійської імперії. Другий розквіт Булгарськой імперії був після того, як, два брати, Асен і Петро, очолили загальне повстання проти Візантії. Наповнена самовпевненістю нова імперія охопила території Фракії, Македонії, Албанії. Її масштаб скорочувався протягом подальших двох сторіч татарами і турками. До кінця XIV століття турки правили всією Болгарією. Це було початок правління імперією Османа впродовж подальших п'яти століть.На відміну від тих, що звичайних пригноблюють Туреччина не була така вже погана і не намагалася поміняти релігію булгар в іслам або змінити їх мову і звичаї. Тільки тоді, коли турецьке правління ослабилося в XVIII столітті, булгари пережили високі податки і інфляцію і несли вантаж неуспешних турецьких воєн проти Австрії і Росії. Обурення назріло, і турки (між війнами) намагалися ввести реформи, щоб асимілювати булгар, але було надто пізно. На початку XIX століття, на хвилі Національного відродження, революціонери організували змову з метою скидання турецького правління.Передчасне повстання в квітні 1876 року спалахнуло в Копрівштіце, але турки зуміли його подавити, з повсякчасним насильством і розповсюдженням сплетений про "болгарські лиходійства" по всій Європі. У Пловдіве було звірячо убито близько 15 000 булгар і знищено 58 сіл. По легенді місто Пазарджік було врятоване завдяки сміливому клеркові, який переставив кому в пропозиції офіційного наказу, перетворюючи "Палити місто, не можна залишити його" "Палити місто не можна, залишити його".В кінці 1870-х років ображені європейські союзники втрутилися, щоб врятувати Болгарію. У цьому конфлікті Росія як головний "рятувальник" втратила 200 000 людських життів. Коли російська армія з'явилася в 50 кілометрах від Стамбулу, Туреччина здала Болгарії 60% балканського півострова. Сучасна історія Болгарії почалася із звільнення в 1878 році, також з'явилося відношення між "молодшим братом Болгарією" і Росією. Європейські держави, побоюючись могутнього російського супутника на Балканах, віднімали частини Болгарії, створивши незадовільні відносини між державами і грунт для злості протягом двох Балканських воєн перед Першою Світовою війною.Болгарії не повезло: втративши Македонію, голосно обурившись, не дивлячись на внутрішній опір вона з'єдналася з Центральними союзниками в Першій Світовій війні. Проміжок між війнами характеризувався серйозними проблемами македонських біженців, комуністичними повстаннями, економічною кризою. Найжахливіший випадок протягом болгарської "балканізациі" відбувся у вересні 1923 року, коли тисячі сільськогосподарських і комуністичних підбурювачів були убиті під час повстання. Болгарія підтримувала Німеччину на початку Другої Світової війни, але цар Борис III, побоюючись внутрішнього повстання, відмовився оголосити війну проти Росії. Підземний "Вітчизняний фронт" набрав достатню кількість людей проти німецького уряду для того, щоб скидати монархію. Комуніст Тодор Жівков переконав армію поміняти погляди, що привело до того, що Болгарія почала воювати разом з Росією проти недавнього друга Німеччини до кінця війни.Під правлінням Тодора Жівкова з 1954 по 1989 рік Болгарія стала однією з самих процвітаючих країн Східної Європи. Фермерам було дозволено займатися сільським господарством на невеликих приватних землях в той час, як приріст в промисловості привів до розквіту економіки(4). Занепад комунізму в 1989 році залишив промисловість беззахисною, і шлях до демократії ускладнився. Перейменована комуністична партія (Болгарська Соціалістична Партія) стала контролювати напрями новій демократичній Болгарії, скоротивши при цьому вплив президента на світовій арені. Несподівано в червні 2001 року болгарська монархія повернулася до влади, коли колишній король Сімеон II був вибраний прем'єр-міністром.Неконтрольована інфляція, високе безробіття, недоліки в соціальному захисті привели до загальної нестійкості. Але прогрес все-таки продовжується під правлінням президента Георги Парванова, і держава дуже хоче отримати членство в НАТО і Європейському союзі

1.3 Природа і природокористування

Запаси корисних копалин в Болгарії невеликі. Найважливіші корисні копалини – лігніти, руди заліза, свинцю, цинку і міді (табл. 1). Країна має промислові запаси мідної руди на 30-50 років, золотовмісних руд – на 20 років, свинцевих і цинкових руд – на 20 років, залізняку, марганцевої руди і вугілля, індустріальної сировини і декоративного каменя – більш ніж на 200 років. Загальна цінність розвіданих мінеральних ресурсів (не вважаючи нафти і газу) складає біля 320 млрд дол. США. Відносна частка окремих різновидів ресурсів наступна: вугілля – 54,47%; руд кольорових і дорогоцінних металів – 5,69 %; чорних металів – 2,05 %, індустріальної сировини – 23,64 % і декоративного каменя – 14,15 %. Головнi елементя рельєфу Болгарії маютъ широку’ спрямованiсть. На пiвночi це Нижпьодунайська рiвнина, всередияi краiни — Балканськi гори (Стара Північна), рiвнини рiчки Марицi 1 Причорноморська, на пiiвднi — Родопськi гори. Гори вкривають бльшу частину територii. Вони не є нездоланнями для транспортвого сполучення, але стали прячиною строкатостi природного середовяща. Природними багатствами крани е корисні копалини, умови для сiльського господарства і рекреацiйаi ресурси.Кориснi копалини Болгарiї рiзноманiтнi, хоч i неiстотнi за своiми розмiрами. Першорядне значения мають полiметалiчнi руди, кам’яна сiль і низькосоргітне буре вугiлля. Краiна лежмть на схилі помiрного і субтропiчного (середземиоморського) поясiв. Лiто жарке. В улоговинах i особливо на рiвнинах родючi грунти. Впродовж року в середньому випадає 630 мм опадiв. Але на рiвнинах друга половина року посушливава, i в багатьох випадках потрiбне штучне эрошення. Воднi і лiсовi ресурси обмеженi. Рiчкова мережа густа, представлена короткими рiчками, що стiхають з гiр, з несталим режимом. Вони мають не транспортне, а енергетячне значення. Найбльшою рiкою є Мариця, яха впадає в Егейське море за межамиi Болгарiї. Дунай для Болгарії — це прикордонна рiка i перепона для мiнародних зв’язкiв пiвнiчному напрямку. На його берегах с тiлъки одне веляке мiсто. Правий (болгарськяй) берег вищий вiд лiвого (румунського). Використаняя рекреаційного або енергетячного потенцiалу Дунаю для Болгарiї

Чорноморське узбережжя Боiгарії мае м’якяй сонячний клiмат і чудовi пляжi. Майже 1/З теряторiї, переважно гори, вкрита лiсами. Вони малопродуктивнi, але з цiнним рекреацiйним ресурсом. В краiнi нараховують бiльше 500 цiлющих джерел.

2. Населення та культура

Болгарія є європейським аутсайдером у цифрі середньої тривалості життя населення, адже у 2003 році чоловіки в цій країні жили в середньому 68 років, а жінки – 76 років. Загалом, за даними того ж 2003 року населення Болгарії становить близько 7,54 млн. чоловік. За останні десятиліття у колись переважно аграрній країні помітно зросла частка міського населення. Якщо у 1976 році лише 59% громадян Болгарії проживало у містах, то у 2000 році частка міського населення становила вже 69%, а зараз складає близько 89%. письменними, а обов’язкова освіта становить 8 класів. Найбільшими містами в цій країні є: столиця Софія (1 млн. 114 тис. жителів), Пловдів (340 тис.), Варна (300 тис.), Бургас (194 тис.) та Русе (166 тис.). За індексом людського розвитку Болгарія посідає далеко не найвище з-поміж інших слов’янських країн 59 місце. Разом з тим 98% населення країни є Цікаво, що значна кількість громадян Болгарії (близько 68 тис. чол.) під час останнього перепису населення не змогли визначитися зі своєю національною приналежністю(5). Проте, статистично у зв’язку із еміграційними процесами, що відбувалися після Другої світової війни Болгарія стала моноетнічною країною. Зараз 85,67% населення країни становлять болгари (до яких належать і македонці, яких офіційно визнано етнічними болгарами). Внаслідок тривалого перебування у складі Туреччини найчисельнішою національною меншиною у цій країні є турки (9,4%), які проживають переважно у сільській місцевості на північному сході та півдні країни. Окрім того, у Болгарії мешкає значна кількість циган (близько 3,7% населення), вірменів (0,16%), а також румунів, євреїв та греків. Болгарія є європейським аутсайдером у цифрі середньої тривалості життя населення, адже у 2003 році чоловіки в цій країні жили в середньому 68 років, а жінки – 76 років. Загалом, за даними того ж 2003 року населення Болгарії становить близько 7,54 млн. чоловік. За останні десятиліття у колись переважно аграрній країні помітно зросла частка міського населення. Якщо у 1976 році лише 59% громадян Болгарії проживало у містах, то у 2000 році частка міського населення становила вже 69%, а зараз складає близько 89%. Найбільшими містами в цій країні є: столиця Софія (1 млн. 114 тис. жителів), Пловдів (340 тис.), Варна (300 тис.), Бургас (194 тис.) та Русе (166 тис.). За індексом людського розвитку Болгарія посідає далеко не найвище з-поміж інших слов’янських країн 59 місце. Разом з тим 98% населення країни є письменними, а обов’язкова освіта становить 8 класів. Цікаво, що значна кількість громадян Болгарії (близько 68 тис. чол.) під час останнього перепису населення не змогли визначитися зі своєю національною приналежністю. Проте, статистично у зв’язку із еміграційними процесами, що відбувалися після Другої світової війни Болгарія стала моноетнічною країною. Зараз 85,67% населення країни становлять болгари (до яких належать і македонці, яких офіційно визнано етнічними болгарами). Внаслідок тривалого перебування у складі Туреччини найчисельнішою національною меншиною у цій країні є турки (9,4%), які проживають переважно у сільській місцевості на північному сході та півдні країни. Окрім того, у Болгарії мешкає значна кількість циган (близько 3,7% населення), вірменів (0,16%), а також румунів, євреїв та греків. Болгарія є також досить однорідною за релігійним складом. 83,5 % її мешканців сповідують православ’я, 8,5% є мусульманами, а 1,5% – прибічники католицизму. Ідентичність Хоча теперішні болгари є нащадками тюркського племені „булгар”, якому і завдячують своєю назвою, проте внаслідок асиміляції ще в X ст. цей народ остаточно слов’янізувався. Більше того, саме болгарам з їхніми просвітниками Кирилом та Мефодієм східні слов’яни завдячують своєю писемністю. Подальша історична доля болгар складалася вкрай драматично, оскільки країна понад 500 років перебувала під турецьким гнітом, у зв’язку з чим здатність населення зберегти свою слов’янську мовну, культурну та релігійну спадщину заслуговує неабиякої поваги. Обговорення теми ідентичності набуло нового імпульсу у цій країні після відмови болгар від побудови соціалізму і завдяки потребі самостійно, без протекції старшого брата шукати власне місце поміж світової спільноти. Так зародилася дискусія, в ході якої лунали заяви щодо кімеро-фракійської чи гуно-болгарської домінанти в ідентифікації сучасних мешканців Болгарії. Цікаво, що зі зміною зовнішньополітичних орієнтирів у болгарській історіографії автоматично змінювалася риторика, і якщо за часів СРСР болгари активно наголошували на своєму слов’янстві, а зараз такі розмови лунають дедалі рідше. Водночас, треба визнати, що славістика у Болгарії залишається досить потужною і, що саме болгарське населення в переважній своїй більшості продовжує ідентифікувати себе зі слов’янською спільнотою. Вища освіта На початку 90-х років у Болгарії було запроваджено платну вищу освіту, що на думку міністра освіти Ігора Дамянова сприяло збільшенню числа студентів у країні. Зараз в Болгарії існує 38 вищих навчальних закладів, де здобуває освіту 150 тис. студентів. До числа найбільших університетів входять Софійський, Пловдівський і Тарнавський. Цьогорічним бюджетом передбачено 4,2% від ВВП витратити на освіту (що вище минулорічну цифру 3,7% від ВВП). Варто зауважити, що існує активне співробітництво між болгарськими та українськими вузами, у якому беруть участь 16 вищих закладів освіти з України. З огляду на значну болгарську діаспору в Україні, 13,6 тис. учнів в Одеській, Миколаївській, Запорізькій областях та в Криму вивчають у школах болгарську мову. Що ж до Болгарії, то українську мову та літературу там викладають у Софійському, Благоєвградському Великотирнівському університетах.Болгарія є також досить однорідною за релігійним складом. 83,5 % її мешканців сповідують православ’я, 8,5% є мусульманами, а 1,5% – прибічники католицизму. (за оцінкою на 1997 рік) складає 8,24 млн. чоловік, В найбільших містах: Софія (1141000 чоловік), Пловдів (379000 чоловік), Варна (315000 чоловік). Згідно перепису 1985 року, населення складало 8,9 млн. чоловік. Зниження чисельності населення пояснюється масовою еміграцією турок в кінці 1980-х років. Етнічні групи: болгари - 85%, турки - 9%, вірмени, цигани, греки, слов'яни-македонці. Мова: Офіційний - болгарський. Також уживаються російський, англійський, німецький. Релігія: болгарська православна церква - 85%, іслам - 12%, католицизм, протестантизм, іудаїзм.

2.1 Розселення

Один з найшвидших і легальних способів отримати громадянство Іспанії, а значить і ЄС є варіант через громадянство Еквадору! Що стосується Еквадору - буквально вчора було передано повідомлення про те, що можливе отримання громадянства Іспанії жителям Еквадору після двох років легального перебування в Іспанії. Отже громадянство Еквадору для багато кого може дати у результаті і паспорт ЄС. Можливо також отримання громадянства Еквадору за три тижні! Збережеться також ваше основне громадянство. Ця пропозиція буде цікава перш за все тим, у кого є гроші і бажання мати друге громадянство. У зв'язку з урбанізацією і розвитком курортного бізнесу все більше населення переселяється у міста та на південь країни. Ця стаття розрахована саме на категорію іммігрантів, яка не може розраховувати на бізнес-імміграцію, яка не може купити або відкрити свій бізнес відразу унаслідок браку фінансових коштів. Також ця стаття може зацікавити в першу чергу тих, хто не в змозі отримати візу і виїхати куди-небудь до Ірландії або Англію, або навіть до Франції (візи достатньо важко отримати громадянам з Середньої Азії, Кавказу), для тих, хто хоче більш упевненого майбутнього для своєї сім'ї і має для цього вельми обмежені засоби.

2.2 Соціальний рівень життя

Змінити таке становище можна було за допомогою розвитку кооперації. Ініціатором здійснення програми модернізації в аграрній сфері виступила БЗНС, лідер якої А. Стамболійський як голова коаліційного уряду ініціював прийняття відповідних законів. Народні збори ухвалили закон «Про консорціум», за допомогою якого до серпня 1920 р. планувалось передати державному консорціуму монополії на експорт зернопродуктів. Консорціум мав забезпечити закупівлю збіжжя за твердими цінами безпосередньо у виробників та кооператорів. Левова частка (90 %) доходів консорціуму надходила до фонду підтримки розвитку сільського господарства.В умовах, коли болгарське суспільство болісно переживало наслідки «другої національної катастрофи», проект виводу країни з кризи запропонувала аграрна партія - БЗНС. Агра-ристи виступали за створення «егалітарного суспільства», яке буде ґрунтуватися на приватній власності на засоби виробництва, а експлуатація людини праці буде заборонена. XV з'їзд БЗНС (1919) затвердив програму радикальних реформ, для здійснення яких пропонувалася ціла низка заходів на підтримку та захист з боку держави сільгоспвиробників. Болгари звичайно мають декількох близьких друзів з свого соціального круга. Дружба між членами груп різних рівнів соціальної ієрархії зустрічається рі