Скачать

Житловий комплекс на 6177 мешканців

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства і природокористування

Кафедра міського будівництва і господарства

Пояснювальна записка

до курсового проекту

Житловий комплекс на 6177 мешканців

Виконав:

Студент III курсу ФБА, МБГ – 1

Поліщук В.Г.

Перевірила:

Мілаш Т.О.

Рівне – 2007р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Природні умови ділянки для розміщення житлового комплексу

Розділ 2. Визначення чисельності населення, об’ємів житлового будівництва та номенклатури квартир

2.2 Розрахунок номенклатури кількості квартир

2.1 Визначення чисельності мешканців міста

2.3 Визначення о’бєму житлового фонду житлового комплексу

2.4 Розрахунок мережі об’єктів громадського обслуговування населення

2.5 Інші об’єкти повсякденного використання

Розділ 3. Планувальне вирішення

Розділ 4. Вулично-дорожна мережа та міський транспорт

Розділ 5. Техніко-економічні показники

Список використаної літератури

Вступ

Мета проекту:

- Забезпечення комфортності та задоволення соціальних вимог в містобудівельній організації життєвого простору людини;

- Набути навиків об’ємно-просторового мислення та вміння вирішувати об’єно-просторові, архітектурно планувальні та композиційні питання;

- Створити чітку планувальну структуру житлового комплексу, вирішити питання функціонального зонування території;

- Керуючись ДБН 360-92^*, враховуючи всі вимоги містобудівельного проектування з точки зору охорони навколишнього середовища і раціонального використання території комплексу – розмістити згідно завдання всі необхідні елементи, які повинні забезпечити функції проживання, побуту і короткочасного відпочинку населення.

Розділ 1 Природні умови ділянки для розміщення житлового комплексу

Територія житлового комплексу знаходиться в районі міста Херсон, на півдні України. Місто Херсон розміщене на Причорноморській низовині (яка має невеликий похил на південь), в заплаві річки Дніпро, абсолютні відмітки над рівнем моря коливаються в межах від 40 до 70 м.

Переважаючими вітрами є північні та північно-східні (роза вітрів наведена в додатку 1), переважаючі ґрунти – каштанові в комплексі із солонцями і солодями середньої родючості, рослинність представлена степами і заплавними луками. Район будівництва розташований на акумулятивній рівнині, тому тут поширені посадочні процеси. Клімат помірний, сухий, середньорічні температури коливаються від -3 до +22^◦ С. Забезпеченість водними ресурсами відносно мала і становить до 0,45 тис. м³ на одного жителя в рік.

Територія житлового комплексу має площу 22 га, перепад висот – від 41 до 46,5 м. На території забудови відсутні водойми та зелені насадження. Особливості атмосферної циркуляції: в холодну пору року переважаючими є північно-східні вітри, у теплу – північні, середня швидкість вітру за рік – 4 м/с.

Розділ 2: Визначення чисельності населення, об’ємів житлового будівництва та номенклатури квартир.

2.1 Визначення чисельності мешканців міста

Житловий район знаходиться у периферійній зоні міста, щільність населення – низька, приймаємо її рівною . Знаючи площу ділянки, визначаємо кількість жителів, що проживатиме не даній території:

2.2 Розрахунок номенклатури кількості квартир

Для визначення відсоткового співвідношення квартир необхідно знати демографічний склад сімей, які проживатимуть на даній території. Керуючись такими даними, підраховуємо, скільки квартир різної величини потрібно в проектованому житловому комплексі. Розрахунок проводимо в табличній формі:

2.3 Визначення о’бєму житлового фонду житлового комплексу

Оскільки у житлових комплексах (мікрорайонах) приміняється змішана поверховість у 5, 9 та 14 поверхів, щільність необхідно розраховувати за середньогармонічною формулою:

, де

- пошукова щільність житлового фонду житлового комплексу (брутто) ;

, , - частка в % загальної площі відповідно у 5, 9 та 14 - поверхових будинках, що визначається завданням;

, , - нормативна щільність житлового фонду (брутто) для 5, 9 та 14 – поверхової забудови, що визначається як добуток величини нормативного забезпечення житлом на одного жителя та рекомендованої щільності населення в люд./га згідно ДБН 360-92^*.

Виходячи із практичного досвіду проектування приймаємо нормативну забезпеченість житлом одного жителя та щільність забудови:

- для 5-ти поверхової ;

- для 9-ти поверхової ;

- для 14-ти поверхової ;

Тоді, відповідно, одержимо слідуючі нормативні величини в м²/га і помістимо в таблицю, яка буде мати вигляд:

;

Отже, знаючи кількість загальної житлової площі на 1 га території, вирахуємо загальну площу всіх житлових будинків житлового комплексу (мікрорайону) за формулою:

, де

Ж – розрахункова загальна площа всіх будівель (м²);

- щільність житлового фонду житлового комплексу (брутто) ;

Т – територія (площа ділянки) житлового комплексу в га.

;

Тоді розподіл загальної житлової площі (фонду) за поверховістю визначаємо за формулами:

;

;

, де

, , - розрахункова площа у 5, 9 та 14 - поверхових будинках (м²);

, , - % співвідношення загальної площі (фонду), що розташовується у 5, 9 та 14 - поверхових будинках;

Ж – загальна площа всіх житлових будинків (м²);

;

;

.

Виходячи із вище викладеного, визначаємо кількість мешканців житлового комплексу (мікрорайону) за формулою:

, де

Н – Кількість мешканців житлового комплексу (повинна відповідати кількості мешканців, що вже порахована раніше, допускається невелике розходження);

σ_р – нормативна забезпеченість житлом одного жителя, м²/люд;

Ж – загальна площа всіх житлових будинків в житловому комплексі (мікрорайоні) (м²);

;

Крім цього знаючи номенклатуру і кількість квартир, визначаємо кількість житлових секцій у 5, 9 та 14 - поверхових будинках за типовими формулами:

;

;

, де

, , - кількість житлових секцій відповідно у 5, 9 та 14 - поверхових будинках;

, , - розрахункова житлова площа у 5, 9 та 14 - поверхових будинках (м²);

, , - загальні житлові площі у 5, 9 та 14 - поверхових секціях (визначаються підрахунком з типових житлових серій будинків відповідної поверховості або будинків індивідуального проектування, якщо таке приміняється в даному курсовому проекті) у відповідності з номенклатурою і кількістю квартир.

;

;

.

2.4 Розрахунок мережі об’єктів громадського обслуговування населення

Дитячі сади-ясла. При відсутності демографічних даних приймаємо вмістимість дитячих садів з розрахунку 180 місць на 1 тисячу чоловік населення: Кількість дітей дошкільного віку (Е) визначають у % співвідношенні до всього населення житлового комплексу (мікрорайону): .

Розрахункова кількість місць в дитячих садках-яслах визначається за формулою:

, де

Д – розрахункова кількість місць в дитячому садку-яслах;

Н – загальна чисельність населення житлового комплексу (мікрорайону);

Е – кількість дітей дошкільного віку в % до всього населення мікрорайону.

,

Згідно паспортів громадських будівель (дитячих садів-яслів) приймаємо 2 дитячі сади-яслі: на 495 місць і на 330 місць.

Розміри ділянок дитячих садів-яслів приймаємо з розрахунку 35 м² на місце:

;

.

Загальноосвітні школи. При відсутності демографічних даних про структуру населення, зокрема в поселеннях новобудовах, приймаємо вмістимість шкіл з розрахунку не менше 180 місць на 1 тисячу чоловік населення: Кількість місць в загальноосвітніх школах (Е) визначають у % співвідношенні до загальної кількості мешканців житлового комплексу (мікрорайону): .

Розрахункова кількість місць в загальноосвітніх школах визначається за формулою:

, де

Д – розрахункова кількість місць в школах;

Н – загальна чисельність населення житлового комплексу (мікрорайону);

Е – кількість дітей шкільного віку в % до всього населення житлового комплексу (мікрорайону).

,

Згідно паспортів громадських будівель (шкіл) приймаємо одну школу на 844 учні (22 класи), розмір шкільної ділянки – 2,2 га.

2.5 Інші об’єкти повсякденного використання

Загальну площу підприємств торгівлі, що входять у структуру житлового комплексу заданого рівня визначають з розрахунку 245,2 м² на одну тисячу жителів: .

Підприємства побутового обслуговування:

· Майстерня дрібного ремонту одягу – 40 м²;

· Майстерня дрібного ремонту взуття – 30 м²;

· Приймальний пункт в ремонт побутових машин і приладів – 30 м²;

· Прокатний пункт – 18 м²;

· Перукарня на 6-8 робочих місць – 110 м².

Підприємства комунального обслуговування населення:

· Приймальний пункт пральні – 80 м²;

· Хімчистки – 60 м².

Відділення зв’язку, ощадна каса (з розрахунку одне операційне вікно на 2-3 тис. жителів) – 3 операційних вікна;

Приміщення житлово-експлуатаційної контори – 90 м²;

Гаражі (приймаються з розрахунку 5 автомобілів на секцію для короткочасного стояння) – 4860 м².

Крім того проектом передбачено такі інженерно-технічні будівлі:

· Теплорозподільчий пункт – 1 об’єкт розміром 12м×6м;

· Газорозподільчий пункт – 1 об’єкт розміром 6м×6м;

· Трансформаторні підстанції – 4 об’єкти розміром 6м×6м.

Розділ 3. Планувальне вирішення

На території житлового комплексу проектом передбачено такі основні функціональні зони: ландшафтно-рекреаційну; комунально-складську; шкільну; зону житлової забудови; зона громадського центру; зона дошкільних установ; зона автодоріг, проїздів, майданчиків і пішохідних доріжок.

Комунально-складська зона представлена підземними стоянками та інженерно-технічними будівлями, до яких забезпечений вільний доступ транспортних засобів.

Територію житлової забудови складають п’ятиповерхові, дев’ятиповерхові та чотирнадцятиповерхові житлові будинки поєднані на основі блокованої забудови які формують відкриті та напівзамкнені простори. Проектом передбачено прямокутне та лінійне регулярне розташування житлових будинків, в основному по периметру мікрорайону, що захищає внутрішній простір від пануючих вітрів, загазованості й пилу. Групи житлових будинків розміщені на відстані мінімум 10 м. від червоної лінії. До житлових будинків забезпечений вільний і швидкий доступ із зупинок громадського транспорту, підземних гаражів, тимчасових стоянок та закладів громадського обслуговування.

Шкільна зона включає в себе загальноосвітню школу на 844 учні, стадіон розміром 90×50 м., ігрові та спортивні майданчики, поєднані між собою пішохідними доріжками, а також учбові та дослідні майданчики. До школи забезпечений під’їзд транспортних засобів для господарських потреб, та пішохідна доступність (радіус доступності – 750 м.).

Зона дошкільних установ включає 2 дитячих сада-яслі, ігрові майданчики поєднані між собою мережею пішохідних доріжок, та господарські майданчики до яких забезпечений під’їзд транспортних засобів. Також до дитячих садів забезпечується вільна пішохідна доступність (радіус доступності – 300 м.).

Зона громадського центру представлена установами і підприємствами культурно-побутового обслуговування, торгівлі, культурно-просвітницької діяльності які сконцентровані разом і утворюють первинний центр громадсько-культурного життя і торгово-побутового обслуговування населення. Всі культурно-побутові заклади розміщені на перших поверхах п’ятиповерхових та чотирнадцятиповерхових житлових будинків. До них забезпечений вільний доступ з груп житлових будинків та зупинок громадського транспорту, вони поєднані між собою та з зоною житлової забудови мережею пішохідних доріжок.

Ландшафтно-рекреаційна зона включає в себе зелені насадження загального користування(сад житлового району, бульвари і сквери) і обмеженого користування(озеленені ділянки дитячих садів та школи), внутрішні двори житлових будинків, майданчики для відпочинку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, майданчиків для відпочинку дорослих, для занять фізкультурою і спортом, майданчики для господарських цілей та вигулювання собак. Озеленені ділянки обладнані малими архітектурними формами (фонтанами, світильниками, клумбами тощо).

Також на території житлового комплексу проектом передбачено споруди для зберігання індивідуальних житлових автомобілів мешканців: відкриті стоянки і гаражі. Відкриті тимчасові стояни розміщені вдовж проїздів з розрахунку 18 м² на одну машину.

Розділ 4. Вулично-дорожна мережа та міський транспорт

Транспортно-пішохідну мережу житлового комплексу складають магістральні вулиці і дороги, транспортно-пішохідні комунікації на території житлового комплексу.

Магістральні вулиці і дороги забезпечують транспортний зв’язок між районами міста, по них рухається громадський пасажирський транспорт. Щільність мережі магістральних вулиць і розміщення зупинок громадського транспорту визначаються допустимими затратами часу на підхід до найближчої зупинки.

Внутрішня транспортно-пішохідна мережа житлового комплексу призначена для:

· Під’їзду вантажного, комунального і легкового транспорту до будинків і споруд розміщених на житловій території;

· Підходу пішоходів з території житлової забудови до зупинок громадського транспорту, об’єктів культурно-побутового призначення, забезпечення пішохідних зв’язків на території мікрорайону.

У даному випадку на території житлового комплексу запроектована суміжна транспортно-пішохідна мережа, під’їзд і підхід до кожного входу в житловий будинок здійснюється по одній і тій же трасі на віддалі 5 м. від входу.

Організація транспортного руху в житловому комплексі базується на застосуванні тупикових та наскрізних проїздів, що забезпечують зручний транзит на території житлового комплексу. Проектом передбачено проїзди з двобічним рухом шириною 5 м., проїзди з однобічним рухом шириною 2,75 м., а також тупикові майданчики розміром 12м×12м.

Мережа пішохідних доріжок забезпечує зручні пішохідні підходи населення до громадського центру, закладів обслуговування та зупинок пасажирського транспорту. Проектом передбачено пішохідні доріжки шириною 2 м., та пішохідні бульвари шириною 10 м.

Розділ 5. Техніко-економічні показники

1. Загальна площа території житлового комплексу (мікрорайону) – 22 га

2. Кількість площі для будинків різної поверховості:

· загальна – 90769,8 м²

· житлова – 55732,7 м²

3. Населення житлового комплексу (мікрорайону) – 6177 чол.

4. Щільність житлового фонду (брутто) – 4071,23 м²/га

5. Щільність населення – 280 чол./га

6. Середня поверховість забудови – 9

Список використаної літератури

1. Дідик В.В., Павлів А.П. “Планування міст”. – Л.: нац. університет “Львівська політехніка”, 2003.-412с.

2. ДБН 360-92^**. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. – К.: Мінбудархітектури України 2002. - 92с.

3. Методичка: 774-10

4. СНиП 2.01-82. Строительная климатология и геофизика. – М.: Строй издат, 1983. – 136с.

5. Тосунова М.И. Планировка городов и населенных мест: Учебник для техникумов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшая школа, 1975. – 184 с.