Скачать

Відображення традиційного українського світогляду в загадках

- з`ясувати систему цінностей окремо взятої загадки;

- сформулювати смисложиттєві ідеали, що прагне донести загадка;

- вивести світоглядну паралель через загадки.

Вступ

Загадки мають світове поширення, вони зустрічаються майже у всіх народів світу. У первісних народів загадки імпровізувалися, почасти й до останнього часу імпровізуються у етнографічних групах1, що у віддалених гірських районах Західної України. Найдавніші загадки були переважно нескладними, вдало створеними метафорами, але згодом вони все більше стабілізувалися, вдосконалювалися в змісті та формі, відшліфовувалися. В такому вигляді вони передавалися з уст в уста, з покоління в покоління. Систематичний збір українських народних загадок почався досить пізно. Адже пам`ятки древньоруської літератури дають дуже мало свідоцтв про загадки. Навіть в XVII ст., коли вже на сторінках рукописів з`являються описи билин, казок, пісень, цілі збірки приказок, записів про загадки майже немає. Чижевський, досліджуючи феномен барокової літератури, {4, 297 -345} відзначає про появу загадкових віршів. Один із прикладів укладений Величковським (1698) – автора і ракового вірша та алфавітного, що так близькі до ребусу чи шаради: «Со смЪ Богомъ дедж, ноп насъ блюсти буде»). Чижевський пояснює: «Загадки – це короткі, стислі поетичні твори, в основі яких є метафоричні запитання. Найчастіше в загадках на основі названих однієї чи кількох рис відомих предметів чи явищ належить одгадати інші («загадані») предмети або явища. Основними рисами художньої форми є стислість, лаконічність, сконденсованість думки і викладу. Характер образності загадках максимально конкретний, пов`язаний з реальним навколишнім життям і побутом народу». Проте іноді тільки на свобідних листках з`являється загадка, так далека від метафоричних загадок ХІХ ст. , загадка типу книжкових притч: Стоит град межи небеси и землею, идеть з града посол нем и несе грамоту неписьменну (град – Ковчег Ноя, посол – голуб, а грамота неписьменна - листок маслини, що в клюві принесений в Ноевий ковчег). Російський вчений – фольклорист Афанасьєв писав: « Народні загадки зберігали для нас руїни старослов`янської метафоричної мови. Поява загадок тотожна з зародженням інтелекту»{5,7}. В українській фольклористиці вивчення походження і суспільної функції загадок були поставлені по-новому тому, що приблизно усі загадки на території України подібні між собою, і ця подібність історично зумовлена і є закономірним наслідком спільного походження, вікового співжиття в єдиній давньоруській державі, а пізніше – наслідком найтісніших культурних, зокрема фольклорних взаємозв`язків. Багато знаних нами загадок походить ще з часів Київської Русі. Етнографічна група - внутрішня територіальна складова етносу із слабо розвинутою локальною самосвідомістю, прийнятою сусідами назвою, зрідка самоназвою та місцевими особливостями культури, побуту, говірок (наприклад бойки, лемки, гуцули). Ще тісніше загадки пов`язані з народними казками. Казки донесли до нас окремі тексти давніх загадок, а також важливі свідчення про їх колишню функцію, відмінну від теперішньої. Так, в деяких казках мудра дівчина то загадує загадки, то їх одгадує. Це свідчить про відгуки то матріархату, то патріархату.

Загадки про явища природи: небо, сонце, місяць, зірки, грім, вітер і т.д. – в свій час виходили із світогляду первісної людини, якій було властиво оживлювати , уособлювати явища природи то у вигляді тварин, то у вигляді людей.{ Із загадок цієї тематики наведемо такі: Тато високий, мама широка,син зрячий, невістка сліпа (небо, земля, день, ніч)