Відкриття Нептуна
Відкриття Нептуна
Нептун - це передостання планета в сонячній системі. Її орбіта перетинається з орбітою Плутона в деяких місцях. Комета Галилея ще перетинає її орбіту, у відмінності від Плутона. Її екваторіальний діаметр такої ж, як і в Урана, хоча розташована на 1627 млн. км далі від Урана (Уран розташований у 2869 млн. км від Сонця). Виходячи з цих даних, можна зробити висновок, що цю планету не змогли помітити в XVII столітті.
Одним з яскравих досягнень науки, одним зі свідчень необмеженої пізнаванності природи було відкриття планети Нептун шляхом обчислень - “на кінчику пера”.
Уран - планета, що випливає за Сатурном, що багато століть вважався самої з далеких планет, була відкрита В. Гершелем наприкінці XVIII в. Уран із працею видна неозброєним оком. ДО 40-м років XIX в. точні спостереження показали, що Уран ледь помітно ухиляється від того шляху, по якому він повинний випливати з урахуванням збурювань з боку усіх відомих планет. Таким чином, теорія руху небесних тіл, настільки стругаючи і точна, піддалася іспиту.
Леверье (у Франції) і Адамс (в Англії) висловили припущення, що, якщо збурювання з боку відомих планет не пояснюють відхилення в русі Урана, виходить, на нього діє притягання ще не відомого тіла. Вони майже одночасно розрахували, де за Ураном повинне бути невідоме тіло, що робить своїм притяганням ці відхилення. Вони обчислили орбіту невідомої планети, її масу і вказали місце на небі, де тепер повинна була знаходитися невідома планета. Ця планета і була знайдена в телескоп на зазначеному ними місці в 1846 р. Її назвали Нептуном. Нептун не видний неозброєним оком. Так, розбіжність між теорією і практикою, здавалося, що підривало авторитет матеріалістичної науки, привело до її тріумфу.
Сучасні дані про Нептуна.
Зоряний період звертання в літах | 164,7 |
Синодичний період звертання, доба | 368 |
Середня відстань від Сонця, а. е. | 30,06 |
Середня відстань від Сонця, млн. км | 4496 |
Нахилення орбіти до екліптики | 1° 46’ |
Маса (Земля - 1) | 17,3 |
Щільність, кг/м3 | 1700 |
Екваторіальний діаметр, у dЗемлі | 3,9 |
Екваторіальний діаметр, км | 50000 |
Стиск | 1/60 |
Зоряний період обертання навколо своєї осі | 15,8 доби |
Нахил екватора до площини орбіти | 29° |
Число відомих супутників у планети | 2 |
Категории:
- Астрономии
- Банковскому делу
- ОБЖ
- Биологии
- Бухучету и аудиту
- Военному делу
- Географии
- Праву
- Гражданскому праву
- Иностранным языкам
- Истории
- Коммуникации и связи
- Информатике
- Культурологии
- Литературе
- Маркетингу
- Математике
- Медицине
- Международным отношениям
- Менеджменту
- Педагогике
- Политологии
- Психологии
- Радиоэлектронике
- Религии и мифологии
- Сельскому хозяйству
- Социологии
- Строительству
- Технике
- Транспорту
- Туризму
- Физике
- Физкультуре
- Философии
- Химии
- Экологии
- Экономике
- Кулинарии
Подобное:
- Вода на Марсі
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ШевченкаФізичний факультет, кафедра астрономіїДИПЛОМНА РОБОТА З ТЕ
- Возникновение и развитие звезд
СодержаниеПроисхождение звездДвижение звездСветимостьЦвет, температура и состав звездСкопление звездЗвезды-гиганты и звезды-карлик
- Вселенная без сингулярностей
А.Ф. ЗемченкоВСЕЛЕННАЯ БЕЗ СИНГУЛЯРНОСТЕЙ.Принятая в настоящее время теория происхождения вселенной предполагает, что её вещество, а в
- Галактика NGC 1275 - ядро скопления галактик в Персее
Менее 70 лет известно о существовании внешних по отношению к нашей Галактике звездных систем — галактик, но и за этот короткий промежут
- Галилеевы спутники Юпитера
1. ИОИо (греч. Ιώ) — спутник Юпитера, самый близкий к планете из четырёх галилеевых спутников. Отличается бурной вулканической актив
- Гелиоцентрическая модель мира Н. Коперника
Наука - это нескончаемые странствия в поисках неведомого, непрестанное проникновение в неизвестное, неукротимое стремление познать ми
- Гелиоцентрическая система мира. Небесные сферы в рукописи Коперника
Гелиоцентрическая система мира. Небесные сферы в рукописи КоперникаРазмышляя о Птолемеевой системе мира, Коперник поражался её сложн