Скачать

Високошвидкісні локальні мережі

Курсова робота З дисципліни комп’ютерні мережі

Виконав: студент групи КН-III-1 Страшун А.А.

Національний транспортний університет

Київ 2008р.

Розділ 1

Важливе місце в галузі комп’ютерних мереж знаходяться високошвидкісні мережі, які нам забезпечують швидкий доступ до даних, можливість швидкого користування інтернетом, підключення бездротових мереж, мережевий друк, віддалене керування мережею.

Коли з’явилися ПК це дозволило поєднувати ПК у мережі, а потім і створити глобальні, місцеві та локальні мережі. З часом мережі розвинулися до сучасних високошвидкісних, які мають надзвичайно велику пропускну спроможність.

Хоч найбільш важливою областю застосування локальних мереж у теперішній час являється передача цифрових даних, деякі методи можуть бути розповсюджені на передачу мовної, текстової та відеоінформації, що, наприклад , дозволяє об'єднати різні форми учрежденського зв'язку у рамках однієї мережі. Локальні мережі почали використовуватися з середини 70-х років. У результаті зниження цін на електронні компоненти і розширення можливостей термінальних пристроїв, які використовуються в обчислювальних системах, кількість різноманітного обчислювального обладнання, який встановлений у закладах, школах, університетах, на заводах і т.д., збільшилось. Засоби обчислювальної техніки стали більш значними завдяки можливості взаїмодії цих засобів один з одним, доступ до спеціальних служб та пристроїв, одночасного розділення обчислювальних ресурсів. Так, користувачі відносно дешевих "інтелектуальних" пристроїв, які зроблені на мікропроцесорах, почали пошук таких же дешевих методів їх з'єднання між собою. Це стало можливим з появою локальних мереж, хоч частіше за все вони розроблялись для інших цілей. В результаті локальні мережі з успіхом стали застосовуватися для вирішення цих нових завдань.

Локальні мережі отримали швидкий розвиток за короткий час. Однаково слід мати на увазі, що методи та засоби, які використовуваються при їх створенні, по всій видимості, довго не будуть мінятися, так як вони на протязі багатьох років досліджувались у наукових лабораторіях. У подальшому область застосування локальних мереж буде розширюватися. Крім того, отримає розповсюдження сервіс, який локальні мережі являє користувачу.

Локально-обчислювальна мережа може робити тільки на обмеженій території. Як правило, це теріторія одієї споруди чи робочого участку, а її довжина від кількох сотен метрів до кілометра.

Комп’ютерні мережі діляться на топології різних типів локальних мереж: зіркоподібна, кільцева, комбінована, мережа з спільною шиною.

Для сучасного підприємства найбільше підходить ієрархічна організаційна структура управління і зіркоподібний спосіб організації обчислювальної мережі.

Схема зіркоподібної локальної мережі Ethernet

Технологія Ethernet в своєму стрімкому розвитку вже давно переступила рівень локальних мереж. Вона позбавилася від колізій, отримала повний дуплекс і гігабітні швидкості. Широкий спектр економічно вигідних рішень дозволяє сміливо впроваджувати Ethernet на магістралях.

Metro Ethernet будується за трирівневою ієрархічною схемою і включає ядро, рівень агрегації і рівень доступу. Ядро мережі будується на високопродуктивних комутаторах і забезпечує високошвидкісну передачу трафіку. Рівень агрегації також створюється на комутаторах і забезпечує агрегацію підключень рівня доступу, реалізацію сервісів і збір статистики. Залежно від масштабу мережі ядро і рівень агрегації можуть бути об'єднане. Канали між комутаторами можуть будуватися на основі різних високошвидкісних технологій, частіше всього Gigabit Ethernet і 10-Gigabit Ethernet. При цьому необхідно враховувати вимоги по відновленню мережі при збої і структуру побудови ядра. У ядрі і на рівні агрегації забезпечується резервування компонентів комутаторів, а також топологічне резервування, що дозволяє продовжувати надання послуг при одиночних збоях каналів і вузлів. Істотного скорочення часу на відновлення можна добитися лише за рахунок вживання технології канального рівня. Підтримка технології EAPS — власного протоколу компанії Extreme Networks, предназначеного для підтримки топології, що виключає зациклення трафіку і її перестроювання в разі порушень в кільцевих мережах Ethernet. Cети, використовуючі EAPS, володіють всіма позитивним властивостями мереж SONET/SDH і Resilient Packet Ring (RPR) включаючи час відновлення топології =50ms.

Рівень доступу будується за кільцевою або зіркоподібною схемою на комутаторах Metro Ethernet для підключення корпоративних клієнтів, офісних будівель, а також домашніх і SOHO клієнтів. На рівні доступу реалізується повний комплекс заходів безпеки, забезпечуючу ідентифікацію і ізоляцію клієнтів, захист інфраструктури оператора.

Огляд технології

Ethernet (эзернет, від латів. aether — ефір) — пакетна технологія комп'ютерних мереж.

Стандарти Ethernet визначають дротяні з'єднання і електричні сигнали на фізичному рівні, формат пакетів і протоколи управління доступом до середовища — на канальному рівні моделі OSI. Ethernet в основному описується стандартами IEEE групи 802.3. Ethernet став найпоширенішою технологією ЛВС в середині 90-х років минулого століття, витіснивши такі технології, як Arcnet, FDDI і Token ring.

У стандарті перших версій (Ethernet v1.0 і Ethernet v2.0) вказано, що як передавальне середовище використовується коаксіальний кабель, надалі з'явилася можливість використовувати кабель вита пара і кабель оптичний. Метод управління доступом — множинний доступ з контролем тієї, що несе і виявленням колізій (CSMA/CD, Carrier Sense Multiply Access with Collision Detection), швидкість передачі даних 10 Мбіт/с, розмір пакету від 72 до 1526 байт, описані методи кодування даних. Кількість вузлів в одному сегменті мережі, що розділяється, обмежена граничним значенням в 1024 робітників станції (специфікації фізичного рівня можуть встановлювати жорсткіші обмеження, наприклад, до сегменту тонкого коаксиала може підключатися не більше 30 робочих станцій, а до сегменту товстого коаксиала — не більше 100). Проте мережа, побудована на одному сегменті, що розділяється, стає неефективною задовго до досягнення граничного значення кількості вузлів.

У 1995 році прийнятий стандарт IEEE 802.3u Fast Ethernet із швидкістю 100 Мбіт/с, а пізніше був прийнятий стандарт IEEE 802.3z Gigabit Ethernet із швидкістю 1000 Мбіт/с. З'явилася можливість роботи в режимі повний дуплекс.

Формат кадру

Існує декілька форматів Ethernet-кадра.

Первинний Variant I (більше не застосовується).

Ethernet Version 2 або Ethernet-кадр II, ще званий DIX (абревіатура перших букв фірм-розробників DEC, Intel, Xerox) — найбільш поширена і використовується до цього дня. Часто використовується безпосередньо протоколом інтернет.

Novell — внутрішня модифікація IEEE 802.3 без LLC (Logical Link Control).

Кадр IEEE 802.2 LLC.

Кадр IEEE 802.2 LLC/SNAP.

Як доповнення, Ethernet-кадр кадр може містити тег IEEE 802.1Q, для ідентифікації VLAN до якої він адресований і IEEE 802.1p для вказівки пріоритетності.

Деякі мережеві карти Ethernet, вироблювані компанією Hewlett-Packard використовували при роботі кадр формату IEEE 802.12, відповідний стандарту 100VG-AnyLAN.

Різні типи кадру мають різний формат і значення MTU.

Різновиди Ethernet

Залежно від швидкості передачі даних і передавального середовища існує декілька варіантів технології. Незалежно від способу передачі стек мережевого протоколу і програми працюють однаково практично у всіх нижеперечисленных варіантах.

У цьому розділі коротко описані всі офіційно існуючі різновиди. По деяких причинах, на додаток до основного стандарту багато виробників рекомендують користуватися іншими запатентованими носіями — наприклад, для збільшення відстані між крапками мережі використовується оптоволоконний кабель. Більшість Ethernet-карт і інших пристроїв мають підтримку декількох швидкостей передачі даних, використовуючи автовизначення швидкості і дуплексности, для досягнення найкращого з'єднання між двома пристроями. Якщо автовизначення не спрацьовує, швидкість підстроюється під партнера, і включається режим напівдуплексної передачі. Наприклад, наявність в пристрої порту Ethernet 10/100 говорить про те, що через нього можна працювати по технологіях 10BASE-T і 100BASE-TX, а порт Ethernet 10/100/1000 — підтримує стандарти 10BASE-T, 100BASE-TX, і 1000BASE-T.

Ранні модифікації Ethernet

Xerox Ethernet — оригінальна технологія, швидкість 3Мбит/с, існувала в двох варіантах Version 1 і Version 2, формат кадру останньої версії до цих пір має широке вживання.

0BROAD36 — широкого поширення не набув. Один з перших стандартів, що дозволяє працювати на великих відстанях. Використовував технологію широкосмугової модуляції, схожої на ту, що використовується в кабельних модемах. Як середовище передачі даних використовувався коаксіальний кабель.

1BASE5 — також відомий, як STARLAN, став першою модифікацією Ethernet-технологии, що використовує виту пару. Працював на швидкості 1 Мбіт/с, але не знайшов комерційного вживання.

10 Мбіт/с Ethernet

10BASE5, IEEE 802.3 (званий також «Товстий Ethernet») — первинна розробка технології із швидкістю передачі даних 10 Мбіт/с. Слідуючи ранньому стандарту IEEE використовує коаксіальний кабель, з хвилевим опором 50 Ом (RG-8), з максимальною довжиною сегменту 500 метрами.

10BASE2, IEEE 802.3a (званий «Тонкий Ethernet») — використовується кабель RG-58, з максимальною довжиною сегменту 200 метрами, комп'ютери приєднувалися один до іншого, для підключення кабелю до мережевої карти потрібний T-коннектор, а на кабелі має бути BNC-коннектор. Потрібна наявність терминаторов на кожному кінці. Багато років цей стандарт був основним для технології Ethernet.

STARLAN 10 — Перша розробка, що використовує виту пару для передачі даних на швидкості 10 Мбіт/с. Надалі, еволюціонував в стандарт 10BASE-T.

10BASE-T, IEEE 802.3i — для передачі даних використовується 4 дроти кабелю витої пари (дві скручені пари) категорії-3 або категорії-5. Максимальна довжина сегменту 100 метрів.

FOIRL — (акроним від англ. Fiber-optic inter-repeater link). Базовий стандарт для технології Ethernet, що використовує для передачі даних оптичний кабель. Максимальна відстань передачі даних без повторителя 1км.

10BASE-F, IEEE 802.3j — Основний термін для позначення сімейства 10 Мбіт/с ethernet-стандартов що використовують оптоволоконний кабель на відстані до 2 кілометрів: 10BASE-FL, 10BASE-FB і 10BASE-FP. З перерахованого лише 10BASE-FL набув широкого поширення.

10BASE-FL (Fiber Link) — Покращувана версія стандарту FOIRL. Поліпшення торкнулося збільшення довжини сегменту до 2 км.

10BASE-FB (Fiber Backbone) — Зараз невживаний стандарт, призначався для об'єднання повторителей в магістраль.

10BASE-FP (Fiber Passive) - Топологія «пасивна зірка», в якій не потрібні повторители, — ніколи не застосовувався.

Швидкий Ethernet (100 Мбіт/с) (Fast Ethernet)

100BASE-T — Загальний термін для позначення одного з трьох стандартів 100 Мбіт/с ethernet, що використовує як середовище передачі даних виту пару. Довжина сегменту до 200-250 метрів. Включає 100BASE-TX, 100BASE-T4 і 100BASE-T2.

100BASE-TX, IEEE 802.3u — Розвиток технології 10BASE-T, використовується топологія зірка, задіяний кабель вита пара категорії-5, в якому фактично використовуються 2 пари провідників, максимальна швидкість передачі даних 100 Мбіт/с.

100BASE-T4 — 100 MБит/с ethernet по кабелю категорії-3. Задіяні всі 4 пари. Зараз практично не використовується. Передача даних йде в напівдуплексному режимі.

100BASE-T2 — Не використовується. 100 Мбіт/с ethernet через кабель категорії-3. Використовується лише 2 пари. Підтримується повнодуплексний режим передачі, коли сигнали поширюються в протилежних напрями по кожній парі. Швидкість передачі в одному напрямі — 50 Мбіт/с.

100BASE-FX — 100 Мбіт/с ethernet за допомогою оптоволоконного кабелю. Максимальна довжина сегменту 400 метрів в напівдуплексному режимі (для гарантованого виявлення колізій) або 2 кілометри в повнодуплексному режимі по багатомодовому оптичному волокну і до 32 кілометрів по одномодовому.

Гигабіт Ethernet

1000BASE-T, IEEE 802.3ab — Стандарт Ethernet 1 Гбіт/с. Використовується вита пара категорії 5e або категорії 6. У передачі даних беруть участь всі 4 пари. Швидкість передачі даних — 250 Мбіт/с по одній парі.

1000BASE-TX, — Стандарт Ethernet 1 Гбіт/с, що використовує лише виту пару категорії 6. Практично не використовується.

1000BASE-X — загальний термін для позначення технології Гигабіт Ethernet, що використовує як середовище передачі даних оптоволоконний кабель, включає 1000BASE-SX, 1000BASE-LX і 1000BASE-CX.

1000BASE-SX, IEEE 802.3z — 1 Гбіт/с Ethernet технологія, використовує багатомодове волокно дальність проходження сигналу без повторителя до 550 метрів.

1000BASE-LX, IEEE 802.3z — 1 Гбіт/с Ethernet технологія, використовує багатомодове волокно дальність проходження сигналу без повторителя до 550 метрів. Оптимізована для далеких відстаней, при використанні одномодового волокна (до 10 кілометрів).

1000BASE-CX — Технологія Гигабіт Ethernet для коротких відстаней (до 25 метрів), використовується спеціальний мідний кабель (Екранована вита пара (STP)) з хвилевим опором 150 Ом. Замінений стандартом 1000BASE-T, і зараз не використовується.

1000BASE-LH (Long Haul) — 1 Гбіт/с Ethernet технологія, використовує одномодовий оптичний кабель, дальність проходження сигналу без повторителя до 100 кілометрів.

10 Гигабіт Ethernet

Новий стандарт 10 Гигабіт Ethernet включає сім стандартів фізичного середовища для LAN, MAN і WAN. В даний час він описується поправкою IEEE 802.3ae і повинен увійти до наступної ревізії стандарту IEEE 802.3.

10GBASE-CX4 — Технологія 10 Гигабіт Ethernet для коротких відстаней (до 15 метрів), використовується мідний кабель CX4 і коннектори InfiniBand.

10GBASE-SR — Технологія 10 Гигабіт Ethernet для коротких відстаней (до 26 або 82 метрів, залежно від типа кабелю), використовується багатомодове оптоволокно. Він також підтримує відстані до 300 метрів з використанням нового багатомодового оптоволокна (2000 МГц/км).

10GBASE-LX4 — використовує ущільнення по довжині хвилі для підтримки відстаней від 240 до 300 метрів по багатомодовому оптоволокну. Також підтримує відстані до 10 кілометрів при використанні одномодового оптоволокна.

10GBASE-LR і 10GBASE-ER — ці стандарти підтримують відстані до 10 і 40 кілометрів відповідно.

10GBASE-SW, 10GBASE-LW і 10GBASE-EW — Ці стандарти використовують фізичний інтерфейс, сумісний за швидкістю і формату даних з інтерфейсом OC-192 / STM-64 SONET/SDH. Вони подібні до стандартів 10GBASE-SR, 10GBASE-LR і 10GBASE-ER відповідно, оскільки використовують тих же самих типів кабелів і відстані передачі.

10GBASE-T, IEEE 802.3an-2006 — прийнятий в червні 2006 року після 4 років розробки. Використовує екрановану виту пару. Відстані — до 100 метрів.

Вимоги до роботи комп’ютерної мережі

Потрібні робочі станції з необхідними комплектуючими для роботи і мережевими адаптерами. Також необхідний мережевий концентратор. Все це повинно працювати на технології Fast або Gigabit Ethernet. Ну і доступ до інтернету.

Головною вимогою, поставленою до мереж, є виконання нею основної функції – забезпечення користувачам потенційної можливості доступу до розподілених ресурсів усіх комп'ютерів, об'єднаних у мережу. Всі інші вимоги – продуктивність, надійність, сумісність, керованість, захищеність, розширюваність і масштабованість – пов'язані з якістю виконання цієї основної задачі.

Хоча всі ці вимоги дуже важливі, часто поняття «якість обслуговування» (Quality of Service, Qo) комп'ютерною мережею трактується більш вузько – у нього включаються тільки дві найважливіші характеристики мережі – продуктивність і надійність.

Незалежно від обраного показника якості обслуговування мережі існують два підходи до його забезпечення. Перший підхід, очевидно, видасться найбільш природним із погляду користувача мережі. Він полягає в тому, що мережа (точніше, персонал, який її обслуговує ) гарантує користувачу дотримання деякого числового розміру показника якості обслуговування. Наприклад, мережа може гарантувати користувачу А, що будь-який із його пакетів, посланих користувачу В, буде затриманий мережею не більше, ніж на 150 мс. Або, що середня пропускна спроможність каналу між користувачами А і В не буде нижчою 5 Мбіт/с, при цьому канал буде дозволяти пульсації трафіка в 10 Мбіт на інтервалах часу не більше 2 секунд. Технології frame relay і АТМ дозволяють будувати мережі, що гарантують якість обслуговування за продуктивністю.

Другий підхід полягає в обслуговуванні мережею користувачів відповідно до їхніх пріоритетів. Тобто якість обслуговування залежить від ступеня привілейованості користувача або групи користувачів, до якої він належить. Якість обслуговування в цьому випадку не гарантується, а гарантується тільки рівень привілеїв користувача. Таке обслуговування називається обслуговуванням best effort – із найбільшим зусиллям. Мережа намагається по можливості якісніше обслужити користувача, але нічого при цьому не гарантує. За таким принципом працюють, наприклад, локальні мережі, побудовані на комутаторах з пріоритезацією кадрів.

Розділ 2

Топологія.

Існує дві основні топології: шина та кільце. Можливо, з розробкою високошвидкісних цифрових комутаторів, придатних для змішаної передачі мови та даних, більше значення незабаром придбають мережі зі зіркоподібною топологією.

Передаюче середовище. Основним передаючим середовищем, яке використовується у дійсний час, являються коаксиальний кабель та вита пара телефоних дротів.Для широкого використання волокнянно-оптичних кабелів необхідно вирішити деякі практичні проблеми.

Метод доступу. Використовується два основних метода доступу (мережевих протокола): зі змаганням та контролем несучої для використання у мережах з розділяємою шиною та тактуючий доступ з циклічною черговістю для мереж з кільцевою структурою. Інші методи знаходяться на стадії розробки та, беззаперечно, з'являться в майбутньому. Найбільш перспективними з них є метод передачі маркера (яка годиться для шинної, кільцевої та зіркообразної типологій), а також метод вставки регістра для кільцевих мереж.

Керуючі вузли мережі.

В наш час тільки в небагатьох локальних мережах в управління знаходиться знаходиться в одному вузлі. Однак з зростанням значення мереж, основне на цифрових телефоних комутаторах, ситуація може змінитися: комутатор буде функціюнувати як центральна комутаційна станція. Однак така станція не буде здійснювати функції мережевого чи зв'язкового контролера звичайної обчислювальної мережі. Комутатори, як правило, дозволяють використовувати мережу без обмежень всім іншим її пристроям. Більш новий цифровий комутатор буде робити як пристрій маршрутізації і комутації з додатковими сервісними можливостями, які предоставляються всім використовувачам.

Розширення області примінення. Локальні мережі розроблялися для задоволення визначених вимог науково-дослідницьких організацій. На протязі 70-х років в обчислювальній техніці відбулося зміщення від одиночної високопродуктивної машини яка доступна всім використовувачам, які знаходяться у безпосередній близкості від неї, до розподіленої обробки і використовуванню обчислювальних мереж. Коли з'єднати один з одним пристрої,які зроблені на базі мікропроцесорів, то можна досягти переваг, о яких ми згадували раніше в зв'зку з розподіленням обчислювальними системами. така система більш переважна з зрівнянням з окремими пристроями ,особливо в збереженні обробки інформації. На рис.1.1 показана типова установча система,в якій різні уневерсальні робочі станції використовують один високошвидкисний файловий накопичувач і зв'язані з ним процедури управління файлами.

В мережі, крім того, є кілька спеціальних пристроїв, які дуже дорогі, щоб закріпляти за окремими робочими станціями.

Установча мережа

Топологія мереж. Топологія мереж визначається розміщенням вузлів і з'єднань між ними. Вузли можуть бути з'їднані в мережу слідуючими способами.

Зіркоподібна (радіальна) структура. Організується центральний вузол, до якого, або через який посилаються всі повідомлення.

Зіркоподібна мережа

Зіркоподібна мережа відома як типова обчислювальна (рис.) в якій в центрі зірки розташована обчислювальна машина, яка обробляє інформацію, яка передається перефирійними пристроями, як телефонна система, в якій центральний вузол представляє собою комутатор, який з'єднує різних використовувачей мережі рис.

Зіркоподібні мережі мають такі переваги:

Ідеальний для ситуації, яка потребує доступ багатьох абонентів до одного обсуговуємого центра.

на різних радіальних напряках можуть використовуватись різноманітні канали і швидкості передачі; кожний радіальний напрямок незалежний від інших забезпечує високий рівень захисту доступу до даних; спрощені процеси знаходження і виправлення помилок; адресація проста і контролюється центром; допускає інтеграцію передачі даних.

Але такі мережі мають такі недоліки:

залежність від надійності центрального вузла; складна технологія, яка використана в центральному вузлі,-звідси висока собівартість;

в центральному вузлі для управління лініями потрібні порти (логічні крапки вводу-виводу);

перекладка кабелів збільшує ціну для розвитку мережі; інтенсивність потоків даних менша ніж в кільцевій або шинній топологію, так як потребує їх обробку в центральному вузлі.

Розділ 3

Обгрунтування вибору стандарту взаємодії комп’ютерів у мережі , мережного устаткування, методів доступу й захисту інформації в мережі.

Взаємодія в моїй мережі йде за стандартом OSI, тому кожний комп’ютер буде взаємодіяти з іншим. Мережне устаткування буде таке:

Комутатор D-link на 48 портів(з апаратним брандмауером для захисту мережі від вірусних атак);

Мережеві адаптери вбудовані в материнські плати комп’ютерів Gigabit Ethernet;

Wifi (точка доступу) D-link, який працює за стандартом 802.11n;

Сервер – зазвичай я ставлю звичайний двоядерний комп’ютер для виконання серверних робіт.

Модель взаємодії відкритих систем ISO/OSI

Отже, хай додаток поводиться із запитом до прикладного рівня, наприклад до файлової служби. На підставі цього запиту програмне забезпечення прикладного рівня формує повідомлення стандартного формату. Звичайне повідомлення складається із заголовка і поля даних. Заголовок містить службову інформацію, яку необхідно передати через мережу прикладному рівню машини-адресата, аби повідомити його, яку роботу треба виконати. У нашому випадку заголовок, вочевидь, повинен містити інформацію про місце знаходження файлу і про типа операції, яку необхідно над ним виконати. Поле даних повідомлення може бути порожнім або містити які-небудь дані, наприклад ті, які необхідно записати у видалений файл. Але для того, щоб доставити цю інформацію за призначенням, належить вирішити ще багато завдань, відповідальність за яких несуть рівні, що пролягають нижче.

Після формування повідомлення прикладний рівень направляє його вниз по стеку показному рівню. Протокол показного рівня на підставі інформації, отриманої із заголовка прикладного рівня, виконує необхідні дії і додає до повідомлення власну службову інформацію - заголовок показного рівня, в якому містяться вказівки для протоколу показного рівня машини-адресата. Отримане в результаті повідомлення передається вниз сеансовому рівню, який у свою чергу додає свій заголовок, і так далі (Деякі реалізації протоколів поміщають службову інформацію не лише на початку повідомлення у вигляді заголовка, але і в кінці, у вигляді так званого "кінцевика".) Нарешті, повідомлення досягає нижнього, фізичного рівня, який власне і передає його по лініях зв'язку машині-адресатові. До цього моменту повідомлення "обростає" заголовками всіх рівнів

Розділ 4

Вибір мережного програмного забезпечення, визначення способу з’єднання з Інтернетом. Інтерфейсні вимоги й протоколи комп’ютерної мережі.

На сервер ставлю Ubuntu Linux з пакетами для сервера. Ставлю програму для віртуалізації Virtual box, а вже на віртуальній машині ставлю Windows 2008 Server з базою даних Access. Також ставлю антивірус Avast Professional.

На робочі станції ставлю Windows Vista Buisnes. Програми: Acronis True Image, Microsoft Office 2007, Opera, Avast Antivirus Professional.

З’єднання з інтернетом буде здійснюватись на вимогу працівника, без необхідності інтернет буде відключений на сервері. Інтернет з’єднання буде подаватись на комутатор і подаватись по мережі Ethernet. Wifi буде подаватись постійно у відкритому режимі по всьому офісу і буде блокуватись стінами, для запобігання безплатних користувачів поза межами офісу.

Розділ 5

Визначення нумерації мережі й її вузлів. Обгрунтування використання IP-адрес окремих складових частин комп’ютерної мережі.

Для нумерації вузлів моєї мережі я вибрав стандартну адресацію 192.168.х.х, тому що в мережі буде знаходитись Wifi точка доступу, яка працює в діапазоні цієї IP адреси. По замовчанню на точці доступу буде адреса 192.168.1.1, далі ставимо поступово на кожну машину послідовну адресу: 192.168.1.2, 192.168.1.3, 192.168.1.4 і т.д.

Розділ 6

Техніко - економічна оцінка ефективності розробленої комп’ютерної мережі.

Розділ 7

Визначення та обгрунтування можливості подальшого розвитку мережі.

Так як у мене в мережі встановлено 26 робочих станцій, а на мережевому концентраторі (switch) є 48 портів, то я можу додати в свою мережу ще 22 комп’ютери або докупити ще 1 аналогічний концентратор на 48 портів і в мене буде можливість встановити мережу на 48+48-2-1=93 комп’ютери. (48 – кількість портів на свічі, 2 порти для об’єднання свічів, 1 – точка доступу).

Висновки: Я спроектував комп’ютерну мережу для фірми розміром 26 робочих станцій і 2 принтери. Встановив у мережі сервер з базою даних Access. Організував спільний доступ, а також створив спільний архів на сервері. Встановив точку доступу для ноутбуків і організував обмежений доступ до інтернету з почасовим входом до мережі.

Використані програми:

При написанні курсової роботи я користувався таким програмним забезпеченням:

1.Adobe Photoshop CS 3

2.GIMP

3.Paint.NET

4.Word 2007

5.Opera

Список литературы

Cisco.com

Кулаков Ю.А., Луцкий Г.М. Компьютерные сети.– К.:Юниор, 1998.–384с

Администратор сетевой операционной системы NetWare v.3.11.– К.:АО "Квазар–Микро", 1994.–191с.

Баня Е.Н. Компьютерные сети.– К.:СВІТ, 1999.–112с.

Буров Є. Комп’ютерні мережі.– Львів:БаК, 1999.–468с.

Галіцин В.К., Левченко Ф.А. Багатокористувацькі обчислювальні системи та мережі.– К.:КНЕУ, 1998.–360с.

Горлач В.М., Макар В.М. Побудова та адміністрування INTRANET-мереж Ч.1. Основи мережних технологій. Тексти лекцій.– Львів: Львів. ун–т, 1999.-45с.

Горлач В.М., Макар В.М. Побудова та адміністрування INTRANET-мереж Ч.2. Адміністрування мереж Windows NT. Тексти лекцій.– Львів: Львів. ун–т, 1999.-41с.

Гук М. Локальные сети Novell. Карманная энциклопедия.– СПб:Питер, 1996.–288с.

Кулаков Ю.А., Луцкий Г.М. Компьютерные сети.– К.:Юниор, 1998.–384с.

Рикалюк Р.Є., Стягар О.М., Данчак П.В. Вступ до комп’ютерних мереж. Текст лекцій.– Львів: Львів. ун–т, 1996.–60с.

Фролов А.В., Фролов Г.В. Сети комп'ютеров в вашем офисе.– М.:Диалог–МИФИ, 1995.–272с.

Ibm.com

Microsoft.com

Opensuse.com

Intel.com

Amd.com

Grand.ua

Price.ua

Hotline.ua