Скачать

Бджільництво

Курсова робота

на тему: "Бджільництво"

Зміст

1. Із історії бджільництва

1.1 Короткі відомості з історії бджільництва на Україні

2. Умови для успішного розвитку бджільництва

3. Продукти, що збирають бджоли з рослин

4. Використання продуктів бджільництва в різних галузях народного господарства

4.1 Радять лікарі

4.2 Важливий продукт бджільництва

4.3 Зодчі воскових споруд

4.4. Королівське желе

4.5. Цінний біологічний стимулятор

4.6. Бальзам природи

4.7. Отрута лікує

5. Скарби народного фольклору

5.1 Майстри слова про бджільництво

5.2 Прислів’я та приказки

5.3 Народні порівняння

6. Чи знаєте ви, що

6.1 Крилаті навігатори

6.2 Чудові синоптики

6.3 Бджоли сигналізують

Використані джерела

1. Із історії бджільництва

Бджільництво в нашій країні є важливою галуззю сільського господарства. Бджоли дають цінний продукт харчування – мед, який відзначається високими поживними якостями і має лікувальні властивості. До його складу входять переважно виноградний та плодовий цукри, що легко засвоюються організмом людини, а також необхідні для організму ферменти, вітаміни та мінеральні речовини. При лікуванні деяких тяжких хвороб використовують бджолину отруту, маточне молочко та бджолиний клей (прополіс).

Крім меду, від бджіл одержують також і віск, що є сировиною для багатьох галузей промисловості та для виготовлення штучної вощини.

Дуже важливу роль відіграє бджільництво і в підвищенні урожайності багатьох перехреснозапильних культур. Дослідженнями наукових установ та практикою передових господарств доведено, що від запилення бджолами збільшуються врожаї соняшника, гречки, гірчиці, насінників еспарцету, люцерни, конюшини, яблуні та інших плодоягідних культур на 25-30 і більше процентів.

Від запилення бджолами поліпшується також якість насіння, збільшується розмір, соковитість і смакові властивості плодів. Користь, яку дають бджоли при запиленні сільськогосподарських культур, в 10–15 разів перевищує прямі доходи від бджільництва.

Отже, в умовах України, з розвиненим інтенсивним землеробством і садівництвом, бджоли є важливим фактором підвищення врожаю багатьох зернових, технічних, овочевих, плодоягідних та інших культур. Таким чином, бджільництво у нас має не тільки медовий, а й переважно запилювальний напрям і є досить розвиненою галуззю сільського господарства.

1.1. Короткі відомості з історії бджільництва на Україні

З давніх-давен основною базою розвитку бджільництва в нашому краї були ліси. Багато різних медоносних рослин, а особливо липа, давали бджолам великі медозбори. Дупла в деревах з трухлявиною всередині були захищені товстим шаром живої деревини та кори і являли собою найкращі житла для бджіл в усі пори року. Наші предки знаходили в лісах ці дупла з бджолами і забирали з них мед та віск. Але з часом вони не обмежувались добуванням цих продуктів з випадково знайдених гнізд і почали самі видовбувати в деревах дупла для бджіл. Дерево з штучно видовбаним у ньому дуплом для бджіл називалось "бортьовим деревом". Борті робили ще й з коротких кругляків, у яких видовбували дупла і прикріплювали високо на деревах.

Ліси, в яких знаходилось багато бортів з бджолами, називали бортними, а заняття — бортництвом. З розвитком землеробства й вирубуванням лісів поряд з бортьовим промислом створюється пасічне бджільництво в нерозбірних вуликах-колодах та дуплянках. Пасіки влаштовували недалеко від населених пунктів. Заняття це називали пасічництвом.

Віск і мед широко використовували в народному побуті. Особливо славились напої з меду, які дуже часто згадуються в билинах.

З утворенням Київського князівства бджільництво, як основний промисел, було взято під охорону держави. Дуже довго бджільництво було досить продуктивним, і хоч у другій половині XIV століття почалось вирубування дерев, але тоді ще стінами стояли бортні ліси і багато давали меду та воску, частина якого відправлялась у Західну Європу.

Бортьове бджільництво було дуже поширене до початку XVII століття. Пасічники лише однієї Лебединської дачі Чигиринського повіту щороку одержували не менше 24 тис. пудів липового меду, а таких дач налічувалось тисячі. В цих районах переважали липові ліси. Техніка бортництва була дуже примітивною. Вона обмежувалась виготовленням бортів, заманюванням роїв до них, весняною підчисткою бортів, відбором меду та захистом бортів від звірів. Примітивною була і техніка утримання бджіл в нерозбірних вуликах-дуплянках на пасіках. При цьому існувала роєбійна система бджільництва, коли для відбору меду вибирали найбільш сильні сім'ї, що зібрали багато меду, і знищували їх закурюванням. Така система бджільництва обмежувала можливість впливу на бджолину сім'ю раціональними методами годівлі, утримання, догляду та розведення бджіл і, отже, життя вимагало змінити цей примітивний спосіб пасічникування. В цю справу великий вклад зробив відомий всьому світові наш вітчизняний пасічник Петро Іванович Прокопович. Він перший у світовій практиці винайшов розбірний рамковий вулик і на його основі розробив систему заходів по утриманню, годівлі, штучному роїнню, боротьбі з хворобами, поліпшенню і раціональному використанню кормової бази бджільництва та ін. В організованій ним спеціальній школі бджільництва вчились прогресивним методам пасічникування учні з усієї колишньої Росії і навіть із-за кордону.

Поміщицько–кріпосницький лад царської Росії не сприяв інтенсивному веденню бджільництва, зокрема переходові до рамкового вулика і раціонального догляду за бджолами. Бортники і пасічники уперто тримали бджіл в бортях та дуплянках. Внаслідок скорочення кормової бази для бджіл і роєбійної системи бджільництва пасіки в кінці XIX століття все більше ставали дрібними і малопродуктивними. За даними Чефранова, у 1893р. розмір пасік в середньому становив у чорноземних губерніях 15, а в степових — 21 бджолину сім'ю.

Вихід меду в цих губерніях в середньому на одну закурену сім'ю становив 19 фунтів, воску 2–3 фунти. Внаслідок закурювання найбільш продуктивних бджолиних сімей в зимівлю йшли слабкі сім'ї, з яких 50% гинуло до весни.

У 1910р. (за Шавровим) в українських губерніях налічувалось 1 658 582 бджолосім'ї, пасіки були малі, в середньому на кожну пасіку припадало 23 бджолосім'ї і лише 18,3% сімей знаходилось у рамкових вуликах, а решта – в бортях і дуплянках.

За роки інтервенції і громадянської війни кількість бджолиних сімей різко зменшилась. Велике значення для відновлення і дальшого розвитку бджільництва мав декрет Ради Народних Комісарів "Про охорону бджільництва", підписаний В. І. Леніним в квітні 1919 р.

За Радянської влади бджільництво почало розвиватись на науковій основі. Були відкриті Науково-дослідний інститут бджільництва і зональні станції з опорними пунктами, в тому числі і Українська дослідна станція бджільництва. Створювались бджільницькі товариства, організовувались курси по бджільництву, виготовлявся інвентар для постачання пасічникам і прискорився перехід на рамкові вулики.

Ще до проведення колективізації сільського господарства бджільництво повністю перейшло на рамкові вулики.

Перед Великою Вітчизняною війною в колгоспах УРСР налічувалось 22 209 пасік з наявністю у них 1247,5 тисячі бджолиних сімей. Середній розмір колгоспної пасіки становив 54 сім'ї. Але під час тимчасової окупації України німецько-фашистськими загарбниками бджільництво в республіці було фактично знищено. На 1 травня 1944 року в колгоспах залишилось лише 4623 пасіки (20% довоєнного рівня) з кількістю бджолиних сімей 120,8 тисячі (10% довоєнного рівня).

Після війни кількість пасік і бджолиних сімей в них швидко зростала, і в республіці їх налічується 2,5 млн., або 25% всіх бджолиних сімей Радянського Союзу. З них майже половина знаходиться в колгоспах, радгоспах та інших державних підприємствах, а решта – в пасічників-любителів.

Бджільництвом займаються 95% колгоспів і радгоспів. Розмір пасік досягає в середньому 110 бджолиних сімей в колгоспах і 125 в радгоспах. Найбільше воно зосереджено в Лісостепу, близько 50% всіх бджолосімей. В зоні Степу (включаючи Крим) – 34%; на Поліссі— 15%. Найменше бджіл в районі Карпат – 1,7%.

Товарний збір меду на пасіках колгоспів України в 1964р. становив 5572 тонни. З них в зоні Степу – 2152, Лісостепу – 2711, Полісся – 610 тонн.

2. Умови для успішного розвитку бджільництва

Виробництво меду в найближчий час можна збільшити принаймні в два-три рази. Для цього у нас є всі умови: чудові кадри пасічників колгоспних і радгоспних пасік, помірний клімат, наявність ранніх весняних пилконосів та медоносів, що дають можливість, починаючи з весни, швидко нарощувати силу бджолиних сімей до головного взятку.

У господарствах, розташованих вздовж нижньої течії Дніпра, Південного Буга, Дністра і Дунаю, є непогані умови для раннього утворення відводків, які можна використати для розвитку бджільництва та медозборів.

Слід також широко впроваджувати внутріпасічну спеціалізацію на великих пасічницьких фермах. На цих фермах одна з пасік повинна спеціалізуватись на виведенні для своєї ферми і на продаж бджолиних маток, формуванні відводків бджолиних пакетів.

Уже зараз в лісгоспах гірських Карпат організовані великі пасіки по виробництву товарного меду. На цих пасіках майже щорічно валовий медозбір становить 50–60 і більше кілограмів на бджолину сім'ю.

Вирішальне значення в забезпеченні високої продуктивності бджільництва відіграє багата і стала кормова база. Без неї розвиток бджільництва і піднесення його продуктивності неможливі.

За природними умовами Україну поділяють на такі зони: Степ, Лісостеп, Полісся та гірські райони Карпат і Криму.

В Лісостепу і на Поліссі багато медоносів є в лісах серед деревних, кущових, напівкущових і трав'янистих рослин. Добрі медоноси зустрічаються також на луках, заплавах рік та їх приток. Але основною кормовою базою бджільництва і в цих зонах є посіви різних сільськогосподарських культур, особливо гречки, а також плодоягідні насадження. В Степу основними медоносами є соняшник, коріандр, плодоягідні культури, акація та інші насадження.

Площі під бобовими (еспарцет, люцерна, конюшина), олійними (соняшник), зерновими (гречка) значно розширюються. Особливо зростають масиви технічних, кормових бобових культур та плодоягідних насаджень на півдні України в умовах зрошення. Все це створює багату кормову базу для дальшого розвитку бджільництва.

3. Продукти, що збирають бджоли з рослин

Бджоли збирають з медоносних рослин нектар, пилок, бджолиний клей (прополіс), падь рослинного і тваринного походження. Їжа бджіл містить всі життєво необхідні харчові речовини: білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни.

Нектар – цукриста рідина, що виділяється нектарниками медоносних рослин. Кількість і якість виділеного нектару залежить від виду рослин, їх природних особливостей і умов вирощування.

Хімічний склад нектару у різних медоносних рослин неоднаковий. В склад нектару входить вода, сахароза, фруктоза і глюкоза, а також невелика кількість декстрину, маніту, кислот, ефірних легких олій, азотних і мінеральних сполук та інших речовин.

Концентрація цукру в нектарі коливається від 5 до 70% і вище, але найбільше буває в межах 40-50%. Концентрація нектару величина непостійна, вона навіть протягом доби дуже змінюється. Ранком нектар, як правило, має меншу концентрацію, ніж у середині дня. В дощову і вологу погоду він рідкий, а в суху, вітряну – густий

Якщо в нектарі цукру менше 5%, то бджоли його не беруть. Нектар, що містить цукру менше 15%, бджоли беруть неохоче. При збиранні рідкого нектару бджоли витрачають багато енергії на випаровування лишків води. Бджоли неохоче збирають і дуже густий нектар, який містить понад 85% цукру. Перш ніж набрати такого нектару в дзьобик, бджоли повинні розвести його слиною. Найбільш охоче бджоли збирають нектар з концентрацією 50-55%.

Нектар виділяється спеціальними нектароносними тканинами рослин – нектарниками. Нектар є вуглеводневим кормом для бджіл і джерелом одержання меду.

Квітковий пилок. Бджоли крім нектару, збирають з квіток рослин пилок, який є джерелом білкового корму, а також містить жири, вітаміни, мінеральні солі та інші речовини. Пилок необхідний для нормального розвитку і життєдіяльності бджіл і розплоду. Обчислено, що для 1000 комірок з бджолиним розплодом потрібно 100 г меду, 50 г пилку і близько 30 г води. Трутневий розплід споживає корму майже в два рази більше. Таким чином, перерва в забезпеченні бджіл пилком може викликати припинення розвитку розплоду.

Хімічний склад пилку у різних рослин в кількісному відношенні теж не однаковий, але у всіх він відносно багатий на білки, жири, солі, ферменти й вітаміни.

До мінеральних речовин, що входять до складу пилку, належать: сірка, калій, натрій, залізо, алюміній, кальцій, магній, марганець, кобальт, іридій, цинк, миш’як, платина, молібден, хром, кадмій, стронцій; до складу азотистих речовин пилку входять численні амінокислоти у вільному стані чи в складі білків. Високий вміст білків, амінокислот, ферментів, вітамінів, солей зумовлює дуже велике значення пилку в живленні бджолиного розплоду і молодих бджіл, а також можливість використовувати його для людини з дієтичною і лікувальною метою.

Бджоли збирають пилок з квіток різних диких і культурних пилконосних рослин і складають його в комірки стільників, де він під впливом ферментів перетворюється в пергу. Зверху бджоли заливають пергу медом і запечатують комірки восковими кришками. Перга за хімічним складом відрізняється від пилку.

В порівнянні з пилком перга містить менше білків, але збільшується кількість цукру (за рахунок меду) і підвищується кислотність, завдяки чому вона краще зберігається.

Для збору пилку бджоли роблять за день від трьох до п’яти вильотів і витрачають на кожний з них від 30 хвилин до 2 годин.

Найбільшу кількість обніжжя приносять бджоли у вулик з 7 до 11 години, коли достигає пилок. Вага одного обніжжя від 0,008 до 0,015 г.

В нормальній сім’ї звичайно працює на збиранні пилку до 20-30% бджіл. Вони приносять за день 100-400 й більше грамів пилку. Підраховано, що за сезон сім’я бджіл збирає 25-30 кг пилку, а іноді й більше.

Оскільки живлення пилком і пергою необхідне для життя бджолиних сімей не тільки в період його збирання, але і коли він відсутній в природі, пасічник повинен мати в запасі необхідну кількість медово-пергових рамок також на випадок несприятливої погоди, коли бджоли не можуть вилетіти з вулика. Можна практикувати ручне збирання пилку чи збирання його пиловловлювачем. При ручному збиранні з дерев, що дають багато пилку (ліщина, вільха, тополя та ін.), зрізують чоловічі суцвіття (сережки), підсушують їх у теплому приміщенні, розклавши на папері, а потім витрушують з них пилок і збирають його у скляні банки з щільними пробками. Правильно висушений пилок довгий час зберігається в герметично закритій тарі, при цьому його цінні властивості майже не змінюються. В останні роки почали застосовувати пилок при лікуванні ряду захворювань, в косметиці, в дієтичному та дитячому харчуванні.

Відомо також, що пилок і нектар деяких рослин можуть бути отруйними і внаслідок цього небезпечними для бджіл і людини. По пилкових зернах, виявлених у меді, можна встановити, з яких рослин бджоли збирали пилок і нектар. Пилок отруйних рослин дає можливість діагностувати такі гострі захворювання бджіл, як нектарний та пилковий токсикози.

Бджолиний клей (прополіс). Його бджоли виробляють з клейких речовин, що виділяють деякі дерева (тополя, каштан), та з речовин іншого походження. Залежно від виду рослини, з якої бджоли беруть клей, він має різний колір і склад, містить близько 55% смол і бальзамів, близько 30% воску і до 10% ефірних масел, квіткового пилку та інших домішок. В прополісі є також залізо, мідь, марганець, цинк, кобальт та інші елементи.

Найбільш інтенсивно бджоли збирають прополіс веною, коли стоять холоднуваті вечори. Бджоли використовують прополіс для замазування щілин у вулику, скорочення льотка, полірування комірок, приклеювання рамок, замазування шкідників, які потрапили у вулик, і т. ін. Прополіс застосовують для виготовлення високоякісних лаків. Лак, до складу якого входить прополіс, засихаючи, робить поверхню гладкою, дзеркальною і стійкою проти дії гарячої води. Останнім часом прополіс набуває значення в медицині.

Медяна роса і падь. В деякі періоди пасічницького сезону, при відсутності взятку з квіток, бджоли збирають медяну росу і падь.

Медяна роса — ще солодкий сік, що виступає на листках дерев і трав'янистої рослинності. З'являється здебільшого сухими ранками під впливом різкої зміни температури дня і ночі. Медяна роса виділяється продихами листків. Вона зустрічається в меншій кількості, ніж падь, але як повноцінний корм на зиму також непридатна. За хімічним складом медяна роса подібна до нектару більше, ніж падь.

Падь — цукриста густа рідина, - що її виділяють попелиці, листоблішки та червеці. Падь, яку збирають бджоли, виділяє 71 вид пепелиць, кілька видів листоблішок та червеців. Всі ці комахи живляться соками рослин, їх організм забирає з соку рослин головним чином білки та деяку кількість цукрів, а виділяє, як випорожнення, продукти розкладу – небілкові азотисті сполуки, значну кількість незасвоюваних цукрів та надлишок мінеральних солей. Найчастіше бджоли збирають падь з липи, ліщини, верби, клену, дуба, яблуні, береста, сосни та інших. Хімічний склад паді залежить від виду рослин, часу живлення комах і від місцевості. За своїм складом падевий мед відрізняється від квіткового: в ньому значно більше декстрину, азотних речовин та мінеральних солей, особливо калійних. Для зимівлі бджіл падевий мед непридатний. Щоб запобігти збиткам, яких завдає бджільництву падевий токсикоз бджіл, необхідно своєчасно виявити домішки паді в зимових кормових засадах, повністю їх відкачати і замінити на доброякісний мед або цукор.

4. Використання продуктів бджільництва в різних галузях народного господарства

Цілющий мед

Натуральний мед – продукт життєдіяльності квіток і бджіл. Хімічний склад залежить перш за все від його походження, природних та кліматичних умов. Мед містить близько 60 різних речовин. Головною складовою частиною всіх сортів меду є вуглеводи: глюкоза (виноградний цукор) та фруктоза (плодовий цукор). Крім того, мед має до 20% води та багато інших речовин.

Мед вживають при виразці шлунка, хворобах серця, печінки, захворюваннях шкіри та очей, лікуванні ран, фурункулів та карбункулів, туберкульозі, різних виснаженнях та ін.

Мед широко використовується в кондитерській промисловості. Великим попитом у населення користуються цукерки і карамелі. У нашій країні удосконалюється технологія виготовлення медових напоїв, які мають лікувальні властивості, містять вітаміни та інші важливі сполуки, необхідні для життєдіяльності організму людини.

У народі знають, що печиво з медом довго не псується. Вершкове масло, яке покрите медом, довго зберігається, а сигари не висихають, не кришаться і мають приємний аромат.

У народній медицині найбільш ціниться липовий мед, який має чудовий аромат та смак і цілющі властивості при простуді. Мед розпізнають перш за все за походженням. Існують монофлорні меди (акацієвий, гречаний, малиновий), які зібрані з одного якого-небудь медоноса, і поліфлорні – одержані з багатьох медоносів (луговий, лісовий, гірський).

Бджоли збирають мед з багатьох лікарських рослин, а тому такі меди мають лікувальні властивості. Крім квіткового меду, існує ще падевий, який бджоли збирають з паді тваринного та рослинного походження. Для людей такий мед не шкідливий, але непридатний для зимівлі бджіл, оскільки має багато мінеральних солей.

4.1 Радять лікарі

При простуді мед рекомендується вживати з гарячим чаєм або молоком на ніч (одна столова ложка на один стакан чаю чи гарячого молока), з соком лимона (100г меду і сік одного або половини лимона).

Коли людина хворіє на грип, то готують медово-часникову кашку: очищений часник натирають на терці, змішуючи з медом у співвідношенні 1:1 і приймають по одній столовій ложці на ніч, запиваючи теплою водою.

Медову маску можна виготовляти, взявши 100г меду і один лимон. Таку маску наносять тонким шаром на шкіру обличчя і залишають на 5–10 хвилин, потім змивають водою. Вона запобігає утворенню морщин при сухій та нормальній шкірі.

При виразках рекомендується вранці приймати 30–60г меду, вдень 40–80 і ввечері – 30–60г. Для лікування довго незаживаючих ран готують мазь з меду, риб'ячого жиру і ксероформу, її накладають на очищену рану у вигляді пов'язки.

Народна медицина рекомендує при туберкульозі вживати мед з жирами. Для цього беруть: 100г меду, 100г вершкового масла, 100г смальцю або гусиного жиру, 15г алое і 100г какао. Всю цю суміш потрібно розігріти разом (але не кип'ятити) і приймати по одній столовій ложці на стакан гарячого молока два рази на день (вранці та ввечері).

При хворобах серця мед вживають невеликими порціями (по чайній або столовій ложці 2–3 рази на день) з молоком, сиром, фруктами та іншими продуктами.

4.2 Важливий продукт бджільництва

Віск виробляється в організмі бджіл і виділяється на поверхню чотирма парами воскових дзеркалець, де застигає у вигляді тонких прозорих платівок, з яких потім бджоли будують стільники. При перетоплюванні стільників одержують чистий віск. Це досить складна речовина. Він містить вільні жирні кислоти, складні ефіри, насичені вуглеводи та багато інших сполук.

Бджолиний віск має надзвичайно велике значення в багатьох галузях народного господарства. Оптичні заводи використовують віск для гравірування скла і виготовлення мастик для склеювання та полірування. У металургійній промисловості використовують віск для перевірки форм при чавунних відливках, а у радіотехнічній — при виготовленні конденсаторів та електропроводів.

Віск входить до складу різних мастик, якими обробляють шкіру взуття, щоб вона не пропускала воду. На кондитерських фабриках України тонким шаром воску обробляють деякі сорти цукерок, щоб вони не склеювалися. Медичні працівники вважають, що споживання медовітамінізованих цукерок "Бджілка" та "Золотий вулик" підвищує обмін речовин, впливає на кровообіг і м'язову працездатність. Крім того, віск механічно очищає зуби від нальоту, зміцнює ясна. Віск як складова частина вживається при виготовленні кремів, які випускає вітчизняна фармацевтична промисловість. Великим попитом користуються креми для сухої шкіри "Миколаївський", "Спермацетовий", "Миндальний", "Біокрем", "Ромашка", "Трембіта", "Медовий", "Люкс", "Поживний" та ін. Проте головним споживачем воску є бджільництво. 80% усього валового воску переробляється на штучну вощину. Для поліпшення воскової продуктивності пасік важливо в період медозборів більше відбудовувати рамок з штучною вощиною, застосовувати воскобудівельні рамки, своєчасно переробляти сировину, повсякденно боротись з втратами воску та ін.

4.3 Зодчі воскових споруд

Бджоли будують стільники, які мають шестигранні комірки геометричної форми, в яких вони розвиваються, і зберігають мед та пергу. Шестигранна форма комірок – досить вдалий витвір природи. Вона сприяє економному витрачанню воску при будівництві стільників. Для оздоблення стін, підлоги житлових будинків з успіхом використовують керамічні плитки, формою подібні до бджолиних комірок, а в текстильній промисловості зараз налагоджено випуск тканин з візерунком бджолиних комірок.

4.4 Королівське желе

Маточне молочко — це маса біло-кремового кольору, яка має специфічний смак. На повітрі воно стає темно-коричневим. У США, Франції, Англії, Італії та інших країнах його ще називають королівським желе. Цей продукт бджоли виробляють верхньощелепними залозами для годівлі личинок маток. За хімічним складом маточне молочко досить складна сполука. В ньому міститься 65% води, 14–18 білкових речовин, 9–19 вуглеводів, 1,5–1,7% жирів, статеві гормони, мікроелементи, мінеральні солі, вітаміни, фолієва кислота. Маточне молочко також багате на мікроелементи: залізо, цинк, кобальт, які необхідні для нормального утворення крові. Доведено, що воно має бактеріостатичну та бактерицидну дію, здатне в певному середовищі припиняти ріст багатьох бактерій і навіть їх вбивати.

Маточне молочко широко застосовується в лікувальній косметиці. Наприклад, крем "Нектар" рекомендується як кращий тонізуючий засіб. Кандидат медичних наук Н.П.Іойриш вважає, що маточне молочко можна додавати до будь-якого косметичного крему, якість його від цього тільки поліпшиться. Багато пасічників України вже опанували технологію одержання маточного молочка.

4.5 Цінний біологічний стимулятор

Квітковий пилок — продукт життєдіяльності рослин. Він містить всі необхідні речовини для організму бджіл: складні амінокислоти, глобуліни, вуглеводи, жироподібні речовини, ферменти, мінеральні речовини та ін. Особливо велика потреба в пилку під час весняного нарощування бджіл.

При збиранні пилку бджоли виконують титанічну роботу. Щоб зібрати 1 кг перги, бджоли змушені відвідати дуже багато квіток і зробити близько 50 000 вильотів. Вага обніжжя 8–15 мг містить у собі 100 000 пилкових зерен. Для виховування розплоду кожна бджолина сім'я споживає до 20 кг пилкового корму.

Знають чудодійну силу пилку і в медицині. Лікарі рекомендують особливо вживати його людям похилого віку, для підвищення апетиту та працездатності, а також при лікуванні нервової системи та інших хвороб.

Білки, жири, вітаміни, ростові гормони, амінокислоти, мінеральні та інші речовини, корисні людині, містяться в пилку — великому дарі природи, який слід всебічно використовувати у бджільництві та медицині.

4.6 Бальзам природи

Прополіс, (бджолиний клей) – темно-коричневого або з зеленим відтінком речовина, яка має досить приємний запах меду, ваніліну, що особливо відчувається при його горінні. Бджолиний клей використовують бджоли як ремонтно-будівельний матеріал та для полірування стільникових комірок. Коли у вулик попадають шкідники – ящірки, миші – бджоли їх вбивають, а потім запрополісовують, щоб не допустити гниття.

Дослідження вчених показали, що прополіс має бактерицидні властивості по відношенню до стрептококів, стафілококів, черевнотифозної палички та інших мікроорганізмів. За хімічним складом бджолиний клей містить близько 55% смол та бальзамів, 30 воску, ефірних масел та 5% квіткового пилку. Він не шкідливий для організму людини, а тому його в медицині використовують для лікування туберкульозу, бронхіту, захворювань шкіри.

Препарати прополісу – чудовий засіб при обмороженнях та опіках, вони добре зарекомендували себе в стоматологічній практиці.

У ветеринарії препарати прополісу застосовують як протизапальний засіб при лікуванні некробацильозу, парші, стригучого лишаю та маститів.

Прополіс також застосовується як складова частина при виготовленні високоякісних лаків. Після покриття таким лаком столярних виробів поверхня їх стає гладкою, дзеркальною та стійкою проти дії гарячої води. Знали ціну прополісу італійські майстри музичних інструментів з міста Кремони. Славнозвісні скрипки Страдіварі мали неповторне звучання, бо до складу розчинів, якими просочували дерево, додавали бджолиний клей.

Для утеплення гнізда бджоли зони Полісся витрачають більше прополісу, ніж південні. Пояснюється це тим, що бджоли північних районів у процесі еволюції мають більш виражену реакцію на похолодання порівняно з південними.

На пасіках колгоспів та радгоспів слід заготовляти цю важливу сировину для фармацевтичної промисловості. Зібраний прополіс ущільнюють у грудочки вагою 50–100г і упаковують у парафіновий або вощаний папір, щоб він не втрачав своїх властивостей. Його слід зберігати в чистих, добре провітрюваних приміщеннях та оберігати від дії вологи.

4.7 Отрута лікує

Бджолина отрута, секрет двох отруйних залоз бджоли, безбарвна густа рідина, яка має специфічний запах. Склад бджолиної отрути складний і остаточно ще не вивчений. Більшість дослідників вважає, що отрута – комплекс жироподібних, мінеральних речовин, амінокислот та білків.

При лікуванні бджолиною отрутою слід порадитись з лікарями, бо організми людей мають неоднакову чутливість до неї. Трапляються випадки, коли отрута діє негативно: викликає кволість, запаморочення, нудоту та ін. Рекомендується на вжалене місце класти лід, розчин валідолу. Добре діє петрушка, якщо нею потерти ужалене місце, а ранку змазати соком.

Серед існуючих примітивних порід та популяцій найбільш злобливі середньоросійські бджоли, значно менше українські та сірі гірські кавказькі бджоли.

5. Скарби народного фольклору

5.1 Майстри слова про бджільництво

Древньогрецький напівлегендарннй байкар Езоп, який жив в VI сторіччі до нашої ери, писав свої лаконічні байки прозою. Серед них є три про бджіл.

"Байка про бджіл і пастуха, який радить не давати зиску негідникам"

У дупло дуба бджоли носили мед. Один пастух побачив їх і захотів дістати мед. Але бджоли налетіли з усіх сторін, почали жалити його. І пастух сказав: "Піду собі, не потрібен мені мед, якщо я повинен зустрічатися з бджолами". Нечесний зиск — небезпека для тих, хто його шукає.

"Пасічник"

Хтось прийшов до Пасічника, коли його не було дома і вкрав мед з вощиною. Повернувся пасічник, побачив порожні вулики і, зупинившись, став оглядати їх. Бджоли, що саме прилетіли з поля, заставши його біля вуликів, боляче покусали. А він сказав: "Нікчемні ви створіння! Того, хто вкрав ваш віск, ви безкарно пустили, а мене, що про вас піклується, покусали".

Так і дехто з людей через незнання не стережеться ворогів, а друзів зрікається, як зрадників.

"Бджоли і Зевс"

Бджоли, жалкуючи людям свого меду, звернулися до Зевса з проханням дати їм силу жалом разити того, хто наблизиться до їхніх стільників.

Розгнівався на них Зевс і зробив так, що бджоли водночас втрачають і жало, і життя. Ця байка стосується злісних людей, які ладні самі терпіти лихо, якого вони завдають іншим.

Філософ і поет Григорій Сковорода в байці "Бджола і Шершень" славить виняткову роботоздатність бджіл, які збирають мед не заради користі, а тому що вони для цього народжені. Саме цього не розуміють Шершні-люди, які живуть за рахунок інших. Сатиричне перо поета спрямоване проти нетрудових класів, ненаситних шершнів і дармоїдів.

У розвитку української байки визначне місце займає творчість Леоніда Глібова. Головними персонажами його байок були тварини та комахи.

У байках "Бджола і Мухи", "Ведмідь-пасічник", "Муха і бджола", "Жук і бджола" в образі бджоли Леонід Глібов оспівує працьовитість, чесність, любов до батьківщини нашого народу. Бджіл також оспівували в байках М.Устинович "Рій і Трутень", Павло Біленький "Приказки в чотирьох частинах", байках "Квочка та Бджоли", "Молодая паночка да бджола".

Байкар Микита Годованець написав ряд чудових байок "На пасіці", де він гостро критикує трутнів-дармоїдів, під якими розуміє нероб, що люблять поживитись солодким медком, ведуть ледачий образ життя. У байці "Ведмідь і Бджола" він гостро критикує колонізаторів на Заході і Сході, які солодкі на словах, а за спиною тримають обух.

Л.М.Толстой дуже цікавився бджільництвом, часто бував на пасіці, про маленьких крилатих комах письменник згадує в романі "Війна і мир" у порівнянні залишеної Москви з сім'єю бджіл, яка втратила матку.

У книжці М.В.Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки" пасічник Рудий Панько розповідає: "Зате, коли завітаєте в гості, то динь подамо таких, яких ви зроду, може, не їли, а меду, і забожуся, кращого не знайдете на хуторах. Подумайте тільки собі, що як внесеш щільник – запах піде по всій кімнаті, уявити не можна який: чистий, як сльоза, або кришталь дорогий, що буває в сергах".

В оповіданні "Народження людини" О.М.Горький писав "...а в дуплах старих буків та лин можна знайти "п'яний мед", який в давні часи мало не загубив солдат Помпея Великого п'янкою солодкістю своєю, звалив з ніг цілий легіон залізних римлян; бджоли роблять його з квітів лавра та азалії".

5.2 Прислів’я та приказки

Як мед — то й ложкою.

Маленька тілом, а користю велика бджола.

Бджола знає, де мед брати.

Не летять бджоли від меду, а летять від диму.

Гречка — це каша, гречка — це мед.

Мед і гречка — брат і сестра.

Хто про бджіл все знає, той прибуток великий має.

Щоб влітку багато меду зібрати, треба стільників достатньо мати.

У доброго господаря рій за роєм роїться, у недбальця — бджоли переводяться.

Від слабких бджолиних сімей меду не візьмеш.

Бджоли — крилаті помічники агронома.

Пасіку до медоносів підвезеш — меду набереш.

Любиш мед споживати — люби й бджіл доглядати.

Яка пасіка, такий і бджоляр.

Бджолам — нектар рослин, а людям — мед.

Ледар на пасіці, що трутень у вулику.

Для доброго бджоляра немає поганого року.

Ластівка ліпить гніздо, а бджола — стільники.

Бджілка мала, але й та працює.

Яка пасіка, такі й бджоли.

Медоносів не посієш — меду не збереш.

В період взятку — стільники не дрібниця.

Коли вчасно бджіл доглядати, то мед завжди можна мати.

Бджоли — маленькі крилаті фармацевти.

5.3 Народні порівняння

Працьовитий, як бджілка.

Ледачий, як трутень.

Летить, як муха на мед.

Добрий, як з медом.

Допався, як циган до меду.

Жовтий, як віск.

Ласий, як ведмідь до меду.

Припав до води, як муха до меду.

Раді люди літу, як бджоли цвіту.

Слова, як мед, а діла, як полинь.

Тане сніг, як воскова свічка.

Хвалить, як медом мастить.

Учні до школи йдуть, як бджілки гудуть.

Людина працьовита, як бджола.

Робить, як бджоли у вулику.

Спішить до хати, як бджоли до вулика.

Людей зібралось на свято, як бджіл у вулику.

6. Чи знаєте ви, що...

У бджіл спостерігається повний партеногенез (з незаплідненої яйцеклітини виникає цілком розвинений організм самця-трутня). У африканських бджіл з незапліднених яєць розвиваються не тільки самці, але й робочі бджоли і матки.

Ø раніше вважали, що матка парується тільки з одним трутнем. Проте дослідження В.В.Тряско спростовують це. Було підраховано, що у яйцепроводах матки знаходиться від 6 до 20 мл сперми, тоді як у статевих органах трутня лише 1,5–3 мл.

Ø бджола після того, як вжалить людину, гине через 2–4 години. Цього не трапляється, коли вона жалить інших комах, в тілі яких утворюється широкий отвір з ламаними краями, що дає можливість вийняти жало, і бджола залишається жити.

Ø у бджоли три простих і два складних ока. Функції простих очей ще точно не встановлено. Вважають, що вони підвищують світлочутливість складних очей. Складні очі складаються з окремих зорових одиниць-оматидіїв. У робочої бджоли їх є 4–5 тисяч, а у трутня понад вісім тисяч. Мозаїчний зір, який зумовлюють складні очі, дає можливість бджолі орієнтуватись під час польоту. Бджоли добре розрізняють білий, голубий та сині кольори.

Ø сила бджіл надзвичайно велика по відношенню до власної ваги. Якщо бджола пересувається по підлозі, то вона може тягнути вантаж, що у 20 разів перевищує вагу її тіла.

Ø уссурійська бджола належить до середньоіндійських бджіл, має виняткову роботоздатність: вилітає за взятком у туман та активно відбудовує на волі гніздо, добре зимує. Проте при утриманні її в рамкових вуликах сім'ї залишають гніздо (злітають).

Ø личинка після виходу з яйця має довжину 1–1.5 мм. Бджоли ледве встигають нагодувати її. За шість днів вага личинки збільшується більш як в 1500 раз. На личинку припадає в середньому до 10 000 відвідувань.

Ø ноги бджоли – оригінальний витвір природи. На передній ніжці розміщений виріз для чистки вусиків, на середній – голковидний відросток – шпорець, яким бджоли виштовхують з кошика задньої ніжки грудочку квіткового пилку.

Ø із зниженням температури зовнішнього середовища при температурі +8° бджоли впадають у холодове заклякнення, тривалість якого залежить від температури і кількості глюкози в організмі. При температурі +5° бджолу можна оживити через два дні, а при мінус 15° –через 15–20 хвилин. Після вказаних періодів бджоли гинуть. Вони не можуть довго знаходитись у стані анабіозу, через те що в тілі мають надзвичайно малу кількість жиру (1,5% від ваги тіла).

Ø ненормальні явища можна зустріти і в житті бджолиної сім'ї. Часом у н