Скачать

Аналіз та оцінка впливу трубопрокатного виробництва на природне середовище

АНОТАЦІЯ

Аналіз та оцінка впливу трубопрокатного виробництва на природне середовище та розробка практичних шляхів його зменшення (на прикладі мартенівського цеху).

Магістерська робота на здобуття кваліфікаційного рівня магістр за фахом 8.000010 – «Економіка довкілля і природних ресурсів». Дніпропетровськ, ДВНЗ «Національний гірничий університет», 2011.

Визначені теоретичні основи та зміст поняття «навколишнє природне середовище». Досліджені сучасні підходи до оцінки рівня забруднення навколишнього природного середовища та напрямки його зменшення.Проаналізовані виробництво продукції, використання виробничих потужностей та фінансові результати ВАТ «Інтерпайп НТЗ». Виконані аналіз та оцінка викидів забруднюючих речовин а атмосферне повітря, скидів зі стічними водами та розміщення відходів у навколишньому середовищі. Теоретично обґрунтована організація екологічного моніторингу, його завдання та принципи реалізації. Визначені шляхи зменшення негативного впливу трубопрокатного виробництва на довкілля та обґрунтована послідовність їх реалізації.

Ключові слова: навколишнє природне середовище, викиди забруднюючих речовин, скиди, трубопрокатне виробництво, екологічний моніторинг.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ВПЛИВУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

1.1 Теоретичні основи та зміст поняття «навколишнє природне середовище»

1.2 Сучасні підходи до оцінки рівня забруднення навколишнього природного середовища та напрямки його зменшення

1.3 Мета, наукові завдання та методи їх вирішення

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВПЛИВУ ВАТ «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

2.1 Характеристика ВАТ «Інтерпайп НТЗ» та його природоохоронної діяльності

2.2 Аналіз виробництва продукції та використання виробничих потужностей

2.3 Аналіз фінансових результатів ВАТ “Інтерпайп НТЗ”

2.4 Аналіз та оцінка викидів, скидів та розміщення відходів у навколишньому середовищі

РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА І ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ТРУБОПРОКАТНОГО ВИРОБНИЦТВА НА ДОВКІЛЛЯ

3.1 Теоретичне обґрунтування організації екологічного моніторингу, його завдань та принципів реалізації

3.2 Шляхи зменшення негативного впливу трубопрокатного виробництва на довкілля та обґрунтування послідовності їх реалізації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний стан економіки України обумовлює факт нестачі у підприємств необхідних фінансових ресурсів для здійснення повноцінної природоохоронної діяльності. Але і за умови виходу з кризового становища промислове виробництво не можливе без негативного впливу на якісний стан довкілля. Тому природоохоронна діяльність є невід’ємною складовою частиною промислового виробництва і життєдіяльності людини взагалі. Крім того, незаперечним є той факт, що людина разом із навколишнім природним середовищем становить єдине ціле і більшість екологічних проблем зумовлені прямим або ж опосередкованим антропогенним впливом на довкілля. До того ж, зрозуміло, що проекти, які не відповідають законам природи, порушують безпеку суспільного розвитку. Враховуючи те, що помилки у прийнятті рішень коштують суспільству дорого, особливо у випадку, коли йдеться про аналіз ризику, адекватна економіко-екологічна оцінка господарських рішень, проектів освоєння природних ресурсів, за якої вони всебічно аналізуються з точки зору їх впливу на довкілля, є необхідною.

В період виходу з економічної кризи, який супроводжується нарощуванням обсягів виробництва, необхідно здійснювати аналіз та оцінку впливу виробничо-господарської діяльності підприємства на навколишнє природне середовище, а також розробляти і теоретично обґрунтувати шляхи зменшення негативного впливу виробництва на довкілля.

Наукова задача – розробка теоретичних засад з обґрунтування та реалізації природоохоронних заходів на підставі організації системи екологічного моніторингу.

Мета роботи – теоретичне обґрунтування можливостей і розробка практичних рекомендацій з оцінки впливу трубопрокатного виробництва на природне середовище та шляхів зменшення зазначеного впливу, що позитивно вплине на якість довкілля та зменшить зальну суму екологічних платежів.

Для досягнення мети поставлені такі наукові завдання:

- проаналізувати теоретичні основи та зміст поняття «навколишнє природне середовище»;

- проаналізувати сучасні підходи до оцінки рівня забрудненості навколишнього природного середовища промисловими підприємствами;

- проаналізувати вплив ВАТ «Нижньодніпровського трубопрокатного заводу» на навколишнє природне середовище;

- обґрунтувати теоретичні положення та розробити практичні рекомендації щодо зниження негативного впливу трубопрокатного виробництва на природне середовище.

Об’єкт дослідження – процес природоохоронної діяльності промислових підприємств.

Предмет дослідження – теоретичні, практичні аспекти та економічні засади природоохоронної діяльності трубопрокатних підприємств.

Методи дослідження: узагальнення та систематизації - для визначення принципів бюджетної системи та удосконалення, аналітичний – для розрахунку обсягу платежів ВАТ «Інтерпайп НТЗ» за лімітні та понадлімітні викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів у навколишньому середовищі; математичної статистики – для оцінки впливу трубопрокатного виробництва на довкілля та аналізу виробництва продукції й використання виробничих потужностей; метод динамічного програмування – для обґрунтування послідовності реалізації природоохоронних заходів.

Наукова новизна отриманих результатів:

· дістали подальшого розвитку принципи організації та здійснення екологічного моніторингу, які на відміну від відомих: об’єктивності, достовірності, систематичності, узгодженості, комплексності та оперативності включають конкретність, дійсність та науковість;

· удосконалений зміст завдань екологічного моніторингу на трубопрокатних виробництвах, які, на відміну від існуючих, полягають не тільки в складанні планів природоохоронних заходів, але й у визначення оптимальної послідовності їх реалізації;

· удосконалені методичні засади обґрунтування та визначення оптимальної послідовності реалізації природоохоронних заходів з урахуванням можливості їх кредитування.

Практична цінність результатів дослідження полягає в розробці практичних рекомендацій з обґрунтування послідовності реалізації заходів ВАТ «Інтерпайп НТЗ», спрямованих на зменшення негативного впливу трубопрокатного виробництва на навколишнє природне середовище.

Сфера використання – результати магістерської роботи можуть бути використані трубопрокатними підприємствами при розробці й обґрунтуванні шляхів зменшення їх негативного впливу на навколишнє природне середовище.

екологічний трубопрокатний довкілля моніторинг

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНКИ ВПЛИВУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

1.1 Теоретичні основи та зміст поняття «навколишнє природне середовище»

Однією із центральних категорій сталого розвитку країни є «навколишнє середовище», яка має системний і багатоаспектний характер. Його аспектами є різні види середовища, наприклад, «природне середовище», «антропогенне середовище», «техногенне середовище», «соціальне середовище», «культурне середовище», «просторове середовище», «тимчасове середовище» та ін. Кожне із цих середовищ являє собою певну підсистему стосовно категорії «навколишнє середовище». У той же час «навколишнє середовище» входить до складу систем більш високого порядку – «космос», «природа», «здоровий спосіб життя», «сталий розвиток» тощо.

Визначимо зміст поняття «природне середовище». Згідно словнику Вікіпєдії природне середовище (рос. природная среда, англ. natural enviponment, нім. natürliche Umwelt f) - це сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених в результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети. Відрізняється від інших складових навколишнього середовища властивістю само підтримання і саморегуляції без корекції з боку людини (1). Білявський Г.О. визначає природне середовище як зовнішню природу, що оточує суспільство і відносно якої встановлено певний правовий режим: порядок обов'язкової поведінки людей щодо природи як об'єкта права виключної власності однієї держави, кількох держав або людства планети (2). В ширшому розумінні навколишнє природне середовище – це космічний простір, а в вужчому - біосфера, зовнішня оболонка Землі, яка охоплює частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери, що взаємозв'язані складними біогеохімічними циклами міграції речовин і енергії (3).

Зміст категорії «навколишнє природне середовище» становлять наступні знання (4):

1. Знання про природне середовище на різних рівнях його організації (від локального до глобального).

2. Знання про локальні, регіональні й глобальні екологічні проблеми, про вплив природних і соціальних факторів на виникнення й розвиток екологічних криз.

3. Знання про наявність альтернативних підходів до вирішення екологічних проблем.

4. Знання про ціннісні системи, що детермінують ставлення особистості й суспільства до екологічних проблем і природного середовища.

Поняття «навколишнє середовище» має не тільки власне природний, але й соціальний, культурний, етичний зміст. Разом з тим воно характеризується не тільки строго науковим змістом, але і яскраво вираженим соціальним, етичним і культурно-історичним звучанням. Правове регулювання впливу підприємств на природне середовище полягає у прийнятті законів про охорону природи від виснаження, руйнування, забруднення, які визначають основні принципи охорони навколишнього природного середовища (5):

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

е) науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

є) обов'язковість екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

з) науково обґрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

и) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної змінності територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва;

л) встановлення екологічного податку, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України.

Середовище, яке оточує людину, формувалось мільйони років. Воно складається із штучного середовища, створеного людьми в процесі розвитку (господарсько-побутової, промислової, транспортної, енергетичної та інших інфраструктур); природного середовища, яке утворилось в процесі еволюційного формування Землі й життя на ній; природних ресурсів, без яких неможливе існування та розвиток суспільства (рис. 1.1).

Природна сфера включає в себе землю, ґрунти, надра, гідросферу, атмосферу, флору, фауну, ландшафти.

Рис. 1.1. Взаємозв’язок людини, природного та штучного середовища

Ландшафт представляє собою територіальну систему, яка складається з природних або природно-антропогенних компонентів і комплексів більш низького таксономічного рангу, котрі взаємодіють між собою (6). Природний ландшафт формується під впливом природних процесів. Під впливом антропогенних дій структура і зовнішній вид ландшафтів зазнають змін. Часто порушені ландшафти відновлювати надзвичайно важко, а деколи і просто неможливо.

Атмосферне повітря є одним з головних джерел життя на Землі Людина не може прожити без повітря більше 5 хв. Потреба людини в повітрі залежить від його стану, умов роботи і лежить в межах від 15 до 150 тис. л на добу (7). Повітря використовується і в багатьох виробничих процесах, оскільки є окислювачем при горінні. Атмосфера є не лише життєдайним "буфером" між Космосом і поверхнею нашої планети, носієм тепла та вологи, через неї відбуваються також фотосинтез і обмін енергії — головні процеси біосфери.

Найбільше людина впливає на земну кору — тонку верхню оболонку Землі, яка має товщину на континентах 40—80 км, під океанами 5—10 км і становить всього близько 1 % маси Землі. Вісім елементів — кисень, кремній, водень, алюміній, залізо, магній, кальцій, натрій — утворюють 99,5 % земної кори (7). У верхній частині континентальної земної кори розвинені ґрунти, значення яких для людини важко переоцінити. Основна маса організмів і мікроорганізмів літосфери зосереджена в ґрунтах на глибині не більше кількох метрів. З різними породами земної кори, як і з її тектонічними структурами, пов'язані різні корисні копалини.

Сукупність, видів рослин, що історично склалась, які ростуть в будь-якій місцевості або на Землі в цілому називаються флорою (6). Кожен вид має свою територію поширення. Забруднення природного середовища викидами, стоками, відходами призводить до зникнення окремих видів та загибелі флори в цілому. Фауна - це сукупність видів живих організмів, котрі мешкають у певній місцевості або на Землі в цілому. За даними ботаніків, в Україні росте понад 450 видів квіткових і вищих спорових рослин, що становить четверту частину флори всієї Європи. Тому проблема охорони генофонду флори України має не лише національне, але й загальноєвропейське значення. Флористично найбагатші райони - це Крим (2200 видів), Карпати (2012 видів), Полісся (1403 види), Кременецькі гори на Поділлі, Донецький кряж у степовій зоні. Незважаючи на багатий видовий склад, лісові ресурси України обмежені. Площа лісового фонду складає близько 10 млн. га. Лісистість усього 14,3 % (проти 37 % у колишньому Союзі та 29 % у світі). На одного жителя держави припадає всього 0,2 га лісу. У флорі України відомо понад 100 видів (крім родини злакових) квіткових рослин, плоди і насіння яких споживаються людиною (8).

Фауна в процесі еволюції постійно зазнає змін. Вона характеризується кількістю видів тварин, які об'єднані спільною територією поширення (ареалом), ступенем її своєрідності (ендемізмом). На жаль, антропогенний вплив на фауну призводить до зникнення окремих видів живих організмів. Види, які зникають, заносяться в Червону книгу і для них створюються особливі умови існування.

До природних ресурсів належать компоненти і сили природи, які на даному етапі розвитку продуктивних сил та вивченості використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва і предмет споживання, для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства (8). За своєю матеріальною сутністю природні ресурси - частина географічного середовища, сукупність природних умов існування та діяльності людини.

У процесі впливу людського суспільства на природу збільшуються масштаби оволодіння компонентами і силами природи, розширюється сфера застосування їх, відбувається зміна пріоритетів у використанні природних ресурсів та їхнього впливу на економіку держав, світового господарства. До них належать, крім первинних (природних), вторинні ресурси, які є відходами виробництва або наслідками життєдіяльності людини. У процесі взаємодії людського суспільства та природи, життєво важливою, особливо актуальною стає якість використовуваних компонентів природи - чисте повітря, чиста вода, екологічно чисті продукти харчування тощо.

Декларацією про державний суверенітет України, прийнятою Верховною Радою України в 1991 році, встановлено, що земля, її надра, повітряний простір, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу та морської економічної зони включно є власністю українського народу, матеріальною основою суверенітету республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян (9).

Існує декілька класифікацій природних ресурсів. Згідно з природничою класифікацією, ресурси поділяються на природні групи: водні, повітряні, ґрунтові, рослинні, тваринні, мінеральні, кліматичні тощо. За природно-економічною класифікацією розрізняють ресурси, які використовуються в матеріальному виробництві і ті, що використовуються в невиробничій сфері. За іншою класифікацією природні ресурси поділяються на невичерпні та вичерпні, а останні - на відновлювані, важко відновлювані та не відновлювані (10).

Одними з найбільш універсальних природних ресурсів, які необхідні для всіх галузей господарства є земельні ресурси. Їх особливість полягають у тому, що земельні ресурси не можуть замінити жодні інші і вони повинні використовуватися там, де знаходяться. Територія України (603,7 тис. кв. км) становить усього лише 0,4 % загальної поверхні суші, але в Європі це друга за площею країна після Росії, вона займає 6 % Європейського субконтиненту. Крім того, Україна має дуже зручне економіко-географічне положення і практично вся її територія придатна для промислового, транспортного та сільськогосподарського освоєння. Майже 95 % її території займають низовини і височини і лише 5 % - гори. Переважно високо родючі ґрунти і сприятливі кліматичні умови зумовили високу господарську освоєність території - 92 %. При цьому сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70 %, і це один з найвищих показників у світі (7). Дуже важливою особливістю земельних ресурсів є те, що верхній тонкий шар Землі - ґрунт має природну родючість, тобто здатність забезпечувати рослини компонентами, необхідними для їхнього життя. Цю особливість здавна використовує людина, вирощуючи різноманітні сільськогосподарські культури.

Термічний режим повітря і ґрунту в поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи у ґрунті становлять агрокліматичні ресурси території. Незважаючи на відносну однорідність клімату на території України, співвідношення тепла і вологи в різних її районах сильно відрізняється. Проте цього достатньо для вирощування більшості культур помірного поясу.

Мінерально-сировинна база України є багатством її народу, вона забезпечує незалежність і національну безпеку. За різноманітністю і багатством мінерально-сировинної бази Україна вигідно відрізняється від багатьох держав, займаючи 0,5 % суші й переробляючи близько б % світового обсягу мінеральної сировини. На території України розвідано близько 8 тис. родовищ, майже 90 видів корисних копалин, з яких 20 мають важливе економічне значення. Серед них - нафта, газ, залізні, марганцеві, титанові, уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, вогнетривкі глини, питні мінеральні води та інше (2). Це обумовило створення на території України великої кількості промислових підприємств, гірничо-видобувних та збагачувальних комбінатів, які є основними забруднювачами навколишнього природного середовища.

Сьогодні людина давно живе не в «природі», а мешкає в середовищі, антропогенні зміненому, трансформованому під впливом своєї діяльності. В життєвому циклі людина і навколишнє середовище утворюють постійно діючу систему «людина — довкілля». Довкілля - навколишнє середовище людини, зумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на людину, її здоров'я і життя (1).

Людство, чисельно збільшуючись і розповсюджуючись на планеті, автоматично і неминуче відтіснило інших мешканців природи. Та і саму природу воно відкинуло на задвірки біосфери, замінюючи останню вже не ноосферою Вернадського, а техносферою, або біотехносферою. Техносфера - це регіон біосфери в минулому, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам (11).

Створюючи техносферу, людина прагнула до підвищення комфортності довкілля, до зростання комунікабельності, до забезпечення захисту від природних негативних впливів. Усе це позитивно вплинуло на умови життя і в сукупності з іншими факторами (поліпшення медичного обслуговування тощо) на тривалість життя людей. Але створення руками і розумом людини техносфери, призначеної максимально задовольняти її потреби в комфорті і безпеці, далеко не виправдувала надії людей. Нераціональна господарська діяльність, багаторазово підсилена здобутками науково-технічного прогресу, призвела до пошкодження і вичерпання природних ресурсів, зміни регенераційних механізмів біосфери, деформації сформованого протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті, порушення динамічної рівноваги глобальної земної соціоекосистеми.

Техносфера включає в себе регіони міста, промислової зони, виробничого і побутового середовищ. До нових, техносферних, належать умови проживання людини в містах і промислових центрах, виробничі, транспортні і побутові умови життєдіяльності. Щоб жити, людина має забезпечити своє життя, насамперед матеріально. Матеріальне виробництво - передусім це діяльність, спрямована на освоєння навколишнього природного середовища (1). Воно включає в себе промисловість і сільськогосподарську діяльність. Матеріальне виробництво є основою суспільного розвитку, тому що саме воно задовольняє найрізноманітніші людські потреби. Провідну роль у системі матеріального виробництва відіграли:

1) аграрне виробництво, що домінувало в Європі практично до початку XVIII ст.;

2) промислове виробництво, яке розпочалося з того моменту, коли пара й машина здійснили революцію в промисловості;

3) інформаційне виробництво - виробництво знань, що все більше перетворюється на визначальну форму праці. На третьому етапі виробництво ідей, знань, інформації виходить на перший план.

У глобальній екосистемі, біосфері, яка є єдиним цілим, ніщо не може бути виграно або втрачено, не може бути об'єктом загального поліпшення. Усе, що добуто з неї людською працею, повинно бути повернене. Негативно впливаючи на навколишнє природне середовище, людство змінює його та погіршує умови життя. Саме тому сьогодні одним з пріоритетних напрямків національної безпеки України є забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та розробка практичних шляхів зниження негативного впливу підприємств на нього, раціональне використання природних ресурсів.

1.2 Сучасні підходи до оцінки рівня забруднення навколишнього природного середовища та напрямки його зменшення

Втручання людини в природні процеси в біосфері, маючи на увазі небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за такими видами забруднень:

- інгредієнтне забрудненняяк сукупність речовин, кількісно чи якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт - складова частина складної сполуки або суміші);

- параметричне забруднення, пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища - одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості тощо);

- біоценотичне забруднення, що полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;

- стаціально-деструкційне забруднення (стація - місце існування популяції, деструкція - руйнування) являє собою зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування (12).

Детальніше ці види забруднень навели Г.В. Стадницький та А.І. Родіонов (рис. 1.2) (13)

.