Скачать

Аналіз використання основних фондів підприємства

Міністерство освіти України

Запорізька державна інженерна академія

Факультет: Заочний

Кафедра: Бухгалтерський облік і аудит

Курс: Економічний аналіз

Пояснювальна записка

До курсового проекту (роботи)

На тему:

Аналіз використання основних фондів підприємства

Виконала: студентка гр. ОіА-07-2з

Родіна А.С.

Прийняв: ст. викладач

Безкоста Г.М.

м. Запоріжжя 2010 р.

Реферат

Обсяг роботи: 46 стор., 7 таблиць, 27 літературних джерел

На пояснювальну записку до курсової роботи на тему „Аналіз використання основних виробничих фондів”

Мета роботи – вивчення основних фондів виробництва, їх економія, а також виявлення резервів та залучення їх до виробництва.

У першому розділі розглянуто теоретичний матеріал, а саме: забезпеченість підприємства основними фондами, їх технічний рівень і стан, ефективність використання основних фондів, використання обладнання та виробничих потужностей.

У другому розділі розглянуто та розраховано методику аналізу динаміки фондовіддачі на прикладі підприємства ЗАТ „Промстройсервіс”.

У третьому розділі розкрито резерви підвищення ефективності використання основних виробничих фондів.

основні фонди, показники фондовіддачі, показники фондоозброєності, коефіцієнти оновлення та вибуття, фондомісткість, виробнича потужність

Вступ

1. Аналіз використання основних виробничих фондів

1.1 Аналіз забезпеченості підприємства основними фондами, їх технічного рівня і стану

1.2 Аналіз ефективності використання основних фондів

1.3 Аналіз використання обладнання та виробничих потужностей

2. Аналіз використання основних фондів на ЗАТ „Промстройсервіс”

2.1 Аналіз динаміки фондовіддачі

2.2 Аналіз технічного рівня розвитку підприємства

2.3 Аналіз ефективності використання основних фондів

2.4 Аналіз використання обладнання і виробничої потужності підприємства

3. Резерви підвищення ефективності використання основних фондів

Висновки

Список використаної літератури

Термін «аналіз» кожен студент вищого навчального закладу, незалежно від спеціальності, чув практично па кожному занятті. Навіть учні середньої школи у старших класах використовують його досить часто. Однак слід зауважити, що не слово можна розуміти по-різному і вживати у багатьох значеннях та з різними відтінками.

Як і більшість основоположних наукових термінів, термін «аналіз» запозичений з грецької мови. Грецьке «analysis» у перекладі означає «розподіляю», «відділяю». Тобто, у вузькому розумінні «аналіз» означає розподіл чогось слиною на складові. Саме в такому значенні цей термін використовується цілим рядом наук, починаючи з природничих. Ще зі школи кожному відомо, що зрозуміти, пізнати явища природи чи походження певних предметів неможливо без їхнього умовного чи прямого поділу па складові. Вивчення окремих складових дає в результаті комплексне уявлення про ціле. Адже саме поділ дозволяє «зазирнути» всередину предмета, явища чи процесу.

Отже, аналіз с загальнонауковим методом дослідження та пізнання предметів, явищ і процесів. Оточуючу пас об'єктивну реальність можна пізнати тільки завдяки «розподілу» па складові. Однак задля отримання певного уявлення про об'єкти дослідження та їх осмислення одного тільки аналізу замало. Необхідне поєднання результатів вивчення, на основі чого виявляються взаємозв'язки та взаємозалежність між окремими частинами предмета. Тобто, як загальнонауковий метод пізнання аналіз використовується завжди разом із синтезом. Оскільки під аналіз підпадає все, що нас оточує, і навіть те, що ми лише подумки уявляємо, то в загальнонауковому та практичному розумінні аналіз можна поділити набагато видів залежно від об'єктів: хімічний, фізичний, біологічний, математичний, економічний і т. д.

Потреба аналізувати виникла у людини разом із потребою осмислено діяти та оцінювати свої дії. Розвиток людської діяльності призвів до розвитку аналітичних здібностей людини та до поділу аналізу залежно від сфер діяльності. У результаті сьогодні можна констатувати факт, що без аналізу неможлива осмислена діяльність людини.

Історія розвитку науки доводить, що нові галузі знань виділяються в самостійні науки тоді, коли визначене коло питань практичної діяльності набуває важливого самостійного значення і потребує поглибленої наукової розробки. Це прямо стосується і економічної науки, яка досліджує та відображає економічну діяльність людини. Розвиток продуктивних сил суспільства та виробничих відносин, невпинне збільшення обсягів виробництва та розширення обміну призводять до виділення в економічній науці окремої галузі — економічного аналізу.

Сьогодні можна розрізняти макроекономічний або загальнотеоретичний економічний аналіз, і мікроекономічний, або конкретно-економічний аналіз. Макроекономічний аналіз вивчає економічні явища і процеси на рівні міжнаціональному, національному, міжгалузевому та галузевому, тобто на макрорівнях. Початок його розвитку припадає на XIX століття, хоча деякі його елементи можна прослідкувати навіть у працях економістів XVI11 століття.

Мікроекономічний аналіз (або аналіз господарської діяльності) застосовується для вивчення економіки окремих підприємств. Як окрема галузь знань він виділився лише в XX столітті завдяки двом обставинам: новим потребам практики та результатам розвитку загальноекономічної науки. XX століття знаменується небаченими темпами розвитку продуктивних сил суспільства. Разом із ними вдосконалюються і виробничі відносини. Загальні масштаби виробництва набагато перевищують можливості природної людської уяви. У зв'язку з ним інтуїтивні рішення, засновані в кращому вішалку на приблизному розрахунку, більше не задовольняли управлінських потреб. Виникла необхідність в оптимальних рішеннях, прийнятих на основі комплексного аналізу складних економічних процесів.

Крім того, будь-яка наука у результаті свого розвитку поділяється на галузі. Такий поділ здійснюється з двох причин: накопичення широкого обсягу знань та необхідності задоволення нових потреб практики на основі розширення наукового апарату. Саме в XX столітті з'являється необхідність прогнозувати та планувати діяльність підприємств. Існуючі галузі економічної науки вже не могли забезпечувати задоволення нових потреб практики. З'являється нова галузь знань, покликана створити наукове підґрунтя вирішення нових питань економічної діяльності.

У подальшому викладі під терміном «економічний аналіз» буде розумітися в основному мікроекономічний аналіз.

Що ж є конкретним об'єктом цієї науки?

Як зазначалося вище, потреба в аналізі виникла через потребу прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Тобто, аналіз с функцією системи управління. Оскільки будь-які управлінські рішення на підприємствах приймаються за результатами і задля продовження господарської діяльності, то об'єктом аналізу є саме господарська діяльність підприємства.

Господарська діяльність підприємств — це складна сукупність виробничих відносин у взаємозв'язку з продуктивними силами. Вона складається з багатьох процесів, які умовно можна об'єднати у такі групи:

- матеріально-технічні;

- економічні (ринкові);

- соціальні;

- природоохоронні та ін.

Матеріально-технічні процеси — не технічна і технологічна підготовка виробництва, забезпечення його виробничими ресурсами, функціонування основного та допоміжного виробництва.

Економічні (ринкові) процеси можна поділити на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносять затрати праці, витрачання інших ресурсів, формування собівартості, розподіл та формування прибутку і т. ін. До зовнішніх — формування ринкових цін на продукцію, деякі види розрахунків (щодо податків і кредитів) і т. д. Ці процеси протікають одночасно з матеріально-технічними, але мають зовсім іншу природу, зміст і форму прояву.

Соціальні процеси пов'язані зі створенням відповідних умов праці робітників, їх побуту та відпочинку. Саме ця група обумовлює дію так званого людського (особистісного) чинника виробництва.

Природоохоронні процеси пов'язані зі збереженням та покращенням навколишнього природного середовища, очищення ґрунтів, води, повітря, збереження рослинного і тваринного світу.

Усі названі процеси господарської діяльності підприємств відбуваються, як правило, одночасно. Вони тісно взаємопов'язані між собою. Однак їхня природа, зміст, закономірності здійснення різні. Вони є результатом дії функцій об'єкта управління, в основу яких покладено об'єктивні закони природи та суспільства.

Господарська діяльність вивчається як в цілому, так і за окремими названими частинами (процесами), які також можуть виступати у ролі самостійних об'єктів аналізу. Адже щоб ефективно управляти нею, необхідно знати її зміст і закономірності функціонування як цілого, так і складових. Останнє, в свою чергу, дає можливість глибоко і взаємопов'язано вивчати зміст та розвивати елементи системи управління.

Вищесказане дозволяє зробити деякі висновки щодо ролі економічного аналізу в сучасних умовах. Управління виробництвом вимагає детальної інформації про тенденції та характер змін в економіці підприємства, її джерелом та методом осмислення є саме економічний аналіз.

Первинна інформація, що отримується управлінцями з бухгалтерських та інших джерел, є, як правило, голими цифрами, що самі по собі ні про що не свідчать. У процесі аналізу вона проходить спеціальну обробку: проводиться порівняння результатів діяльності підприємства за ряд періодів з показниками інших підприємств галузі; визначається вплив різних чинників на величину результативних показників; виявляються недоліки, невикористані можливості; намічаються перспективи. Після такої обробки розробляються і обґрунтовуються управлінські рішення.

Таким чином, економічний аналіз передує рішенням і діям, обґрунтовує їх. Він є основою наукового управління виробництвом та забезпечує його ефективність. Тобто, економічний аналіз є функцією управління, яка забезпечує наукове обґрунтування рішень.

Аналіз є засобом не тільки обґрунтування рішень, а й контролю за їх виконанням. Адже у ході визначення ефективності впровадження рішення спочатку контролюють дотримання всіх вихідних умов.

Особлива роль аналізу полягає у визначенні резервів підвищення ефективності виробництва. За його результатами розробляються шляхи більш економного використання ресурсів, попереджуються надлишкові витрати та інші недоліки в роботі підприємства. Це набуває надзвичайної актуальності в сьогоднішніх умовах, які відрізняються зростанням дефіциту сировини та її постійним подорожчанням. Аналіз слугує підвищенню ефекти в пості виробництва.

1.1 Аналіз забезпеченості підприємства основними фондами, їх технічного рівня і стану

Забезпеченість підприємства основними фондами у необхідній кількості та асортименті, ступінь їх використання є одним із вирішальних чинників підвищення ефективності виробництва.

Це питання вивчається за даними звітності, у якій відображається в згрупованому вигляді наявність фондів, їх рух, у тому числі введення в дію за аналізований період. У ході аналізу порівнюють фактичну наявність основних фондів на підприємстві з плановою потребою в них.

Таке порівняння проводиться не лише в цілому, а й щодо окремих груп основних фондів. З мстою аналізу основні фонди можуть групуватися за різними ознаками:

1) за призначенням та галузевою належністю: промислово-виробничі фонди, виробничі фонди інших галузей, невиробничі фонди;

2) за характером участі у виробничому процесі: активна і пасивна частина основних фондів;

3) за матеріальним складом: будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, транспортні засоби та інші основні фонди;

4) за нормами амортизації: основні фонди 1-ї, 2-ї, 3-ї груп (згідно з законодавством про оподаткування прибутку підприємств).

У ході аналізу розраховують питому вагу окремих груп основних фондів у їх загальному обсязі та відстежують її динаміку. Оскільки вирішальний вплив на потужність підприємства справляють робочі машини і виробниче обладнання, то саме цю частину рекомендується виділяти при аналізі змін у складі основних фондів.

Розраховуються показники фондоозброєності та технічної озброєності праці. Показник загальної фондоозброєності праці визначається як відношення середньорічної вартості промислово-виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників у найчисельнішу зміну. Рівень технічної озброєності визначається відношенням вартості виробничого обладнання до середньоспискової кількості робітників у найчисельнішу зміну. Аналізуються темпи зростання цих показників.

Проаналізувавши наявність основних фондів та забезпеченість ними підприємства, слід звернути особливу увагу на їх технічний стан. Показником технічного стану основних фондів перш за все є ступінь їхнього зносу. Він визначається як відношення розміру зносу до первинної вартості основних фондів. Цей показник розраховують як у цілому за всіма фондами, так і за їх складовими частинами на початок і кінець аналізованого періоду. Отримані його значення порівнюються. Аналізується також обернений показник — коефіцієнт придатності основних фондів. Його розраховують як відношення залишкової вартості до первинної вартості фондів.

Обчислюються також коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів. Вони одночасно характеризують зміну технічного стану та рух фондів. Коефіцієнт оновлення — це відношення фондів, що надійшли за аналізований період, до їх наявності на кінець періоду. Коефіцієнт вибуття — це відношення вартості вибулих за аналізований період основних фондів до їх вартості на початок періоду. Названі коефіцієнти аналізують у динаміці.

На технічний стан основних фондів значно впливає виконання планів капітального і поточного ремонту.

Щоб визначити виконання плану щодо обсягів капітального ремонту, необхідно зіставити вартість фактично виконаного капітального ремонту з плановою сумою витрат на ремонт. Таке ж зіставлення необхідно провести і в кількісному вимірі (за кількістю відремонтованих об'єктів).

Технічний стан основних фондів залежить також і від термінів їх служби. Тому в ході аналізу необхідно наявне на кінець періоду обладнання згрупувати за тривалістю його експлуатації на підприємстві за даними технічних паспортів. За цією ознакою основні фонди поділяють на обладнання з тривалістю експлуатації до 5-ти років, від 5-ти до 10-ти, від 10-ти до 20-ти і більше 20-ти років.

Для оцінки технічного рівня основних фондів визначається також питома вага прогресивного обладнання (у тому числі автоматичного) у загальній його кількості та вартості, її динаміка простежується протягом ряду періодів.

1.2 Аналіз ефективності використання основнихфондів

Основним узагальнюючим показником використання основних фондів є фондовіддача. Це відношення обсягу товарної продукції за аналізований період до основних виробничих фондів. Використовується також обернений показник — фондомісткість. Його розраховують як відношення основних виробничих фондів до обсягу товарної продукції.

Перевагою показника фондомісткості є те, що його чисельник може бути розкладений на складові за окремими цехами і групами обладнання. Це дозволяє виявити вплив використання техніки на кожній виробничій ділянці на узагальнюючий показник використання фондів.

При визначенні фондовіддачі і фондомісткості обсяг продукції обчислюється у вартісних, натуральних та умовних вимірниках. Основні виробничі фонди визначаються відповідно до вартості, зайнятої площі або в інших вимірниках, причому до уваги береться їх середній хронологічний розмір за аналізований період (як правило — середньорічний).

Більш точно використання основних виробничих фондів відображає показник фондовіддачі, розрахований виходячи з обсягу продукції у натуральному вираженні. Проте натуральні та умовно-натуральні виміри обсягу продукції використовуються лише на підприємствах, що випускають продукцію одного виду, або продукцію, яку можна привести до одного виду.

Для більшості підприємств, що виготовляють широкий спектр виробів, зведені показники фондовіддачі розраховуються виходячи з обсягу продукції у вартісному виразі. При цьому, як правило, застосовується показник обсягу товарної продукції. Хоча можливе використання показників валової реалізованої продукції та ін.

У процесі аналізу вивчається динаміка фондовіддачі та фондомісткості, виконання плану за ними. З метою поглиблення аналізу ефективності використання основних фондів показник фондовіддачі визначається за всіма основними фондами, основними фондами виробничого призначення, активною частиною основних фондів.

Розраховуючи фондовіддачу на основі вартісних показників, слід привести всі вихідні дані до порівнюваного вигляду. Обсяг необхідно скоригувати на зміну оптових цін та структурні зрушення, а вартість основних фондів — на їх переоцінку.

На зміну рівня вартісного показника фондовіддачі впливає ряд чинників різного рівня:

— чинники 1-го рівня — зміна частки активної частини фондів у їх загальній сумі та зміна фондовіддачі активної частини фондів;

— чинники 2-го рівня — зміна структури, часу роботи та середньогодинного виробітку технологічного обладнання;

— чинники 3-го рівня — заміна обладнання та його модернізація.

Розрахунок впливу чинників 1-го рівня на фондовіддачу можна провести за допомогою способу абсолютних різниць. Вплив зміни частки активної частини основних фондів розраховується за формулою:

∆ФВ = (ПДАф – ПДАпл) х ФВАпл,

де ∆ФВ — зміна фондовіддачі;

ПДАф, ПДАпл — частка активної частини основних фондів у загальній їх сумі фактично та за планом;

ФВАпл — фондовіддача активної частини фондів за планом.

Вплив зміни фондовіддачі активної частини основних фондів розраховується за формулою:

∆ФВ = ПДАф х (ФВАф – ФВАф – ФВАпл), де

ПДАф —частка активної частини основних фондів у загальній їх сумі фактично;

ФВАф, ФВАпл — фондовіддача активної частини фондів фактично та за планом.

Фондовіддача активної частини фондів (якщо цією частиною вважати лише технологічне обладнання) залежить від структури технологічного обладнання, часу його роботи, середньогодинного виробітку (чинники 2-го рівня). Тобто її можна подати у вигляді формули:

ФВА = К х ТОД х ГВ/ОВФА, де

К — кількість одиниць технологічною обладнання;

ТОД — час роботи одиниці обладнання;

ГВ — середньогодинний виробіток обладнання;

ОВФА — вартість активної частини основних виробничих фондів.

Час роботи обладнання можна подати таким чином:

ТОД = Д х КЗМ х ТЗМ, де

Д — кількість днів роботи;

КЗМ — коефіцієнт змінності;

ТЗМ — середня тривалість зміни.

У свою чергу, вартість активної частини основних виробничих фондів можна подати у вигляді добутку:

ОВФА= К х В, де

К — кількість одиниць технологічного обладнання;

В — середня вартість одиниці технологічного обладнання у порівнюваних цінах.

Враховуючи це, фондовіддача активної частини фондів може бути розрахована за формулою:

ВФА = (К х Д х Кзм х Тзм х ГВ)/(К х В) = (Д х Кзм х Т зм х ГВ)/ (В).

Виходячи з наведеної моделі, розраховують вплив окремих чинників на зміну рівня фондовіддачі активної частини основних фондів. При цьому використовується прийом ланцюгових підстановок. Алгоритм розрахунку такий:

1) визначається відхилення фактичного рівня фондовіддачі активної частини основних фондів від планового:

(ФВАф - ФВАпл);

2) визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 1 (при фактичній середній вартості одиниці обладнання та планових інших складових формули):

ФВАум1 = (Дпл х Кзм пл х Т зм пл х ГВпл) / (Вф);

3) визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 2 (при фактичній структурі обладнання, фактичній кількості відпрацьованих днів та інших планових складових формули):

ФВАум2 = (Дф х Кзм пл х Т зм пл. х ГВпл,) / (Вф);

4) визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 3 (при фактичній структурі обладнання, фактичній кількості відпрацьованих днів, фактичному коефіцієнті змінності та інших планових складових формули):

ФВАум3 = (Дф х Кзм ф х Т зм пл х ГВпл) / (Вф);

5)визначається умовна величина фондовіддачі активної частини основних фондів 4 (при фактичній структурі обладнання, фактичній кількості відпрацьованих днів, фактичному коефіцієнті змінності, фактичній середній тривалості зміни та плановому середньогодинному виробітку):

ФВАум4 = (Д х Кзм ф х Т зм ф х ГВпл) / (Вф);

6) визначається вплив чинників на зміну фондовіддачі активної частини основних фондів:

а) структури обладнання: (ФВАум1 - ФВАпл);

б) цілодобових втрат часу роботи обладнання: (ФВАум2 - ФВАум1);

в) коефіцієнта змінності роботи обладнання: (ФВАум3 - ФВАум2);

г) тривалості зміни: (ФВАум4 - ФВАум3);

ґ) средньогодинного виробітку: (ФВАф - ФВАум4).

Щоб дізнатися, як ці чинники вплинули на загальну фондовіддачу всіх фондів, необхідно обсяг впливу кожного чинника на фондовіддачу активної частини основних фондів (розрахований за п. 6а — 6г) помножити на фактичну питому вагу активної частини основних фондів у загальній сумі ОВФ.

Чинники 3-го рівня починають діяти у випадку впровадження заходів НТП, що призводять до заміни обладнання або його модернізації. У ході аналізу спочатку необхідно з'ясувати їх вплив на фондовіддачу активної частини основних фондів. Розрахунок проводять за формулою:

∆ФВА = (∑Ті х ГВн - ∑Ті х ГВс) / ОВФАф, де

Ті — час роботи і-го обладнання з моменту введення до кіпця звітного періоду;

ГВн, ГВс — виробіток продукції за одну машино-годину після і до заміни (модернізації) і-го обладнання.

Вплив чинників 3-го рівня на загальну фондовіддачу всіх фондів визначається шляхом множення отриманого результату на фактичну питому вагу активної частини основних фондів у загальній сумі ОВФ.

У ході аналізу необхідно також з'ясувати вплив зміни величини основних фондів та їх фондовіддачі на зміну обсягу виробництва продукції. При цьому використовують прийом абсолютних різниць, врахувавши, що якісним чинником є фондовіддача. Щоб з'ясувати вплив зміни величини виробничих фондів на обсяги річного виробництва, необхідно відхилення від плану за їхньою середньорічною вартістю помножити на планову фондовіддачу. Щоб з'ясувати вплив зміни фондовіддачі на обсяги річного виробництва, необхідно її відхилення від плану помножити на фактичну середньорічну вартість основних виробничих фондів.

1.3 Аналіз використання обладнання та виробничих потужностей

Показник використання виробничої потужності є найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних виробничих фондів.

Виробнича потужність підприємства — це максимально можливий випуск продукції при наявному рівні техніки, технології, організації виробництва. Ступінь використання виробничих потужностей аналізується на основі таких показників:

1) загального коефіцієнта використання виробничих потужностей (фактичний або плановий обсяг виробництва продукції/середньорічна виробнича потужність підприємства);

2) інтенсивного коефіцієнта використання виробничих потужностей (середньодобовий випуск продукції/середньодобова виробнича потужність);

3) екстенсивного коефіцієнта використання виробничих потужностей (фактичний або плановий фонд робочого часу / розрахунковий фонд робочого часу, прийнятий для визначення виробничої потужності).

Досліджується динаміка цих показників та виконання плану з їх рівня. Якщо сумарна середньорічна потужність недостатньо використовується, то необхідно встановити, випуск яких саме видів виробів негативно впливає на загальний рівень використання потужностей.

Потім з'ясовуються причини неповного використання потужностей за цими видами виробів і намічаються заходи щодо їхнього усунення, зокрема шляхом підвищення пропускної спроможності відстаючих виробничих ділянок. Визначаються також: виробничі ділянки, які перевищують проектну потужність, що дозволяє переглянути початкові розрахунки виробничої потужності в бік її збільшення.

Аналізується також рівень використання виробничих площ (випуск продукції у гривнях на І м2 виробничої площі).

Поглиблений аналіз використання потужностей пов'язаний із перевіркою використання робочих машин та обладнання.

Ступінь залучення обладнання до виробничого процесу аналізується на основі таких показників:

1) коефіцієнта використання парку наявного обладнання (кількість обладнання, що використовується у виробництві /кількість наявною обладнання);

2) коефіцієнта використання парку встановленого обладнання (кількість обладнання, що використовується у виробництві / кількість встановленого обладнання).

У ході аналізу розраховують потенційний резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості задіяного обладнання. Для цього необхідно різницю між кількістю наявного та встановленого обладнання помножити на плановий середньорічний виробіток продукції на одиницю обладнання.

Розрізняють екстенсивне (за часом) та інтенсивне (за потужністю) використання обладнання.

При проведенні аналізу екстенсивного використання обладнання застосовують баланс часу його роботи, який включає такі показники:

1) календарний фонд часу (Тк) ((кількість календарних днів за аналізований період) х (24 години) х (кількість одиниць встановленого обладнаний);

2) режимний фонд часу (Тр) ((кількість робочих днів за аналізований період) х (кількість-годин роботи щодня з урахуванням коефіцієнта змінності) х (кількість одиниць встановленого обладнання)):

3) плановий фонд часу (Тпл) (відрізняється від режимного на час планового ремонту та модернізації обладнання);

фактичний фонд відпрацьованого часу (Тф).

Порівнюючи плановий фонд часу і фактичний, визначають позапланові простої обладнання. Щоб визначити їх вплив на випуск продукції, необхідно кількість станко-годин позапланових простоїв помножити на середній плановий виробіток продукції за одну станко-годину.

З метою характеристики використання часу роботи обладнання розраховують такі коефіцієнти:

1)коефіцієнт використання календарного фонду часу:

Кк = Тф / Тк;

2) коефіцієнт використання режимного часу:

Кр = Тф / Тр;

коефіцієнт використання планового часу:

Кпл = Тф / Тпл.

Поряд з названими показниками розраховують питому вагу простоїв у календарному фонді часу

ПВпр = час простою /Тк.

Інтенсивне використання обладнання аналізується на основі зіставлення фактичних показників випуску продукції за одну станко-годину з плановими і з показниками попередніх періодів. Тобто, іншими словами, досліджується зміна випуску продукції за одиницю часу в середньому на одну машину. Обсяг продукції при цьому виражається не тільки у вартісних, а й у натуральних або умовних вимірниках.

Показником інтенсивності роботи обладнання є коефіцієнт його ітенсивного навантаження, що розраховується за формулою:

Кінт = ГВф / ГВпл, де

ГВф, ГВпл — фактичний та плановий середньогодинний виробіток одиниці обладнання.

Узагальнюючим показником, призначеним для комплексної характеристики роботи обладнання, є коефіцієнт інтегрального навантаження. Він розраховується як добуток коефіцієнтів використання планового часу роботи обладнання та інтегрального навантаження обладнання:

ІК = Кпл х Кінт.

У ході аналізу досліджують динаміку названих показників, виконання плану та причини зміни.

Аналіз екстенсивного та інтенсивного використання обладнання рекомендується проводити окремо за новою і старою технікою. Це дає можливість визначній ефективність впровадження нової техніки і розробити заходи щодо поліпшення її використання.

Заключним етапом аналізу використання основних фондів є розрахунок резервів збільшення випуску продукції. Серед таких резервів виділяють: введення в дію невстановленого обладнання, заміну і модернізацію обладнання, скорочення цілоденних та внутрішньозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності та інтенсивності використання обладнання.

Резерви збільшення випуску продукції у результаті введення в дію нового обладнання визначаються шляхом множення додаткової кількості обладнання на фактичний середньорічний його виробіток.

Резерви за рахунок скорочення простоїв розраховують шляхом множення відповідної кількості часу на кількість одиниць обладнання і на фактичний середній його виробіток за одиницю часу.

Підрахунок резервів збільшення випуску продукції за рахунок підвищення коефіцієнта змінності (тобто у результаті кращої організації виробництва) здійснюють шляхом множення його приросту на можливу кількість днів роботи всього парку обладнання і на фактичний змінний виробіток.

Щоб визначити резерви збільшення випуску продукції в результаті підвищення середньогодинного виробітку обладнання, необхідно спочатку з'ясувати можливості зростання виробітку за рахунок модернізації, більш інтенсивного використання техніки, впровадження заходів НТП. Отримані результати множать на можливу кількість годин роботи обладнання та на кількість одиниць обладнання.

основний фонд резерв фондовіддача

2.1 Аналіз динаміки фондовіддачі

Розглянемо методику аналізу динаміки фондовіддачі в звітному році в порівнянні з базовим на прикладі підприємства ЗАТ «Промстройсервіс».

Таблиця 2.1

Динаміка фондовіддачі в звітному році в порівнянні з базовим

Ціни на продукцію підприємства і балансова оцінка виробничих основних фондів зросли в звітному році, відповідно, на 17,68% і 11,14%.

Згідно формули:

Ф = Ов / ПОФ,

фондовіддача в звітному році склала 8,3758 грн., а в базисному - 9,0917 грн. (відповідно: 1682,7/200,9; 1437,4/158,1). Отже, вона знизилася на 0,7159 грн., або на 7,87%.

Для аналізу чинника зниження фондовіддачі розрахуємо по моделі:

Ф = Уа х Ум х (1/С) х Д х Ктг х Кр х Ксм х Чм х Вчм,

де:

- частка активної частини виробничих основних фондов (Уа);

- частка робочих машин і устаткування в складі активних основних фондів У(м);

- доводиться машин і устаткування на одиницю їх вартості або чим нижче балансова вартість однієї одиниці машин і устаткування (1/С);

- календарний період (Д);

- коефіцієнт технічної готовності парку робочих машин і устаткування (Ктг);

- коефіцієнт випускала на лінію або в роботі (Кр);

- кількість годин фактичної роботи в зміну (Чм);

- годинне вироблення машин в основному виробництві (Вчм);

- коефіцієнт змінності роботи (Ксм).

Її мультиплікатори-чинники за обидва роки і визначимо індекси зміни кожного з них за формулою:

Ф’ = Ф0 х іа х імо х істр х (1/іцф) х ід х ітд х ір х ісм х іч х і’вчм х іцп.

Для зручності обчислень і аналізу їх результатів всі розрахунки зведемо в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Розрахунок індексів чинників фондовіддачі