Скачать

Інтенсифікація навчального процесу у вищій школі

ВІННИЦЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів

Інтенсифікація навчального процесу у вищій школі

Виконала: студентка ІІІ курсу

групи 28 ЕФ-08 Бондарук А.О.

Перевірив: науковий керівник Євась Т.В.

Вінниця – 2010

Анотація до роботи

В даній науковій роботі відображаються пошуки тих чи інших напрямів і підходів до удосконалення організації навчання у вищих навчальних закладах. Вони зумовлюються потребами та особливостями суспільно-економічного розвитку. Модернізація процесу впровадження в систему навчання нових педагогічних технологій потребує нових підходів до організації навчання в системі вищої освіти, а тому питання, що пов'язані із застосуванням інноваційних освітніх технологій у контексті європейської інтеграції в Болонський процес пояснюють необхідність застосування модульно-розвиваючих програм навчання.

Ключові слова:

Інтенсифікація, навчальний процес, модуль, модуль у педагогіці, навчальний модуль, оптимізація, екстенсивний.

модульна розвиваюча програма болонський процес

Вступ

Новітні педагогічні технології є основним фактором вирішення завдань реформування вітчизняної системи освіти, яка проходить в сучасних умовах модернізацію освітніх структур, трансформацію загальносистемного і комплексного характеру.

У Законі України “Про освіту”, Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ ст. перед вищими навчальними закладами поставлено завдання забезпечити підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння й упровадження наукових та інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці.

У навчально-виховній діяльності закладів вищої освіти України впродовж попередніх десятиріч увага була зосереджена на оволодінні студентами значною сумою знань на екстенсивних засадах організації навчального процесу. За таких умов було досить складно забезпечити належний рівень інтелектуального розвитку особистості, підготувати її до самостійної пізнавальної діяльності впродовж життя. Тому на сьогодні можливості організації екстенсивної освітньої діяльності вищих навчальних закладів вичерпали себе.

Екстенсивний (від лат. ехtensivus — розширювальний) підхід передбачає досягнення результатів у навчанні за рахунок кількісних чинників (збільшення років навчання, кількості годин на опанування певними навчальними дисциплінами тощо).

Розвиток науки, збільшення обсягу інформації, актуалізація проблеми продукування інтелектуального багатства суспільства привели до необхідності інтенсифікації навчального процесу.

Інтенсифікація (від фр. intensification — напружено, роблю) передбачає досягнення у навчанні бажаних результатів за рахунок якісних чинників, тобто за рахунок напруження розумових можливостей особистості. Адже в процесі екстенсивного навчання можливості мозку використовуються на 15—20 відсотків. Тому збільшення ефективності використання потенційних здатностей мозку учнів і вчителів — це найперша умова інтенсифікації навчального процесу.

Мета статті – розкрити шляхи інтенсифікації педагогічного процесу у вищому навчальному закладі з метою вдосконалення професійної підготовки студентів.

Процеси інтеграції в сучасному світі охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності. Освіта України в цілому і вища школа, зокрема, не можуть стояти осторонь, поза межами європейської інтеграції. Упродовж шести років освітнє співтовариство мобілізується задля спільної мети – формування загальноєвропейського освітнього простору. Зона європейської вищої освіти повинна базуватися на спільних фундаментальних принципах і підходах в організації вищої освіти. Відкрита зона європейської вищої освіти несе багато нових позитивних спільних перспектив, і разом з тим зберігає повагу до національних особливостей функціонування освіти в кожній окремій країні.

Нинішній етап становлення і реформування системи освіти стосовно входження України в Болонську угоду , відкриває реальні можливості реалізації завдань ,,Національної доктрини розвитку освіти” в якій пріорітетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є особистісна орієнтація освіти , підвищення якості освіти , оновлення її змісту та форм організації навчального процесу. Стратегічний напрям такого розвитку в умовах інтенсивних змін інформаційного середовища та впровадження новітніх інноваційних технологій навчання, сама практика педагогічної роботи вимагають розробляти і впроваджувати розвивальні освітні системи , як об'єктивну потребу суспільства у певному типі освітньої діяльності. Внаслідок цього освітня діяльність в галузі підготовки кваліфікованих працівників відповідно положень про освітньо-кваліфікацйні рівні /ступеневу освіту/, вимагає здійснення навчальної роботи згідно відповідних освітньо-професійних програм і державних стандартів, які затверджені Кабінетом Міністрів України та визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу.

Якщо розглядати професійну підготовку фахівців як процес “виробництва” інтелектуального продукту, то, за аналогією, інтенсивність педагогічного процесу можна визначити як усе повніше й раціональніше використання технічних (засоби навчання), матеріальних (кошти) і трудових (професорсько-викладацький склад) ресурсів, застосовуючи ефективні засоби “виробництва” (методи навчання) та досягнення науково-технічного прогресу.

Тому підготовка магістрів педагогічного спрямування вимагає здобуття ними під час навчання відповідної кваліфікації фахівця , що і забезпечується викладанням спеціальних дисциплін які визначаються нормативною частиною змісту навчання : "Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні" та навчальними планами і програмами з метою посилення конкурентно-спроможності фахової підготовки в галузі педагогічної освіти.

Одним з найважливіших аспектів підготовки магістрів –педагогів є вимоги до якісної професійної підготовки, що висуває суспільство та обумовлюється напрямами розвитку освіти в ХХ1 столітті: ефективною така система буде лише тоді, коли зможе організувати навчання як процес оволодіння майбутніми спеціалістами новітніми технологіями, надбаннями сучасної культури і створить механізми необхідності саморозвитку і самовдосконалення безпосередньо в ході навчальної праці.

Професійна підготовка фахівців вищого освітньо-кваліфікаційного рівня – магістр здійснюється в обсязі навчальної програми курсу: "Педагогіка вищої школи", вивчення якої спирається на освоєння та впровадження наукових та нових інформаційних технологій, враховує інноваційний характер навчальної роботи, індивідуалізацію навчання, моніторінг освітнього процесу і вимоги до зростання якості освітніх послуг.

Навчальна програма педагогіки вищої школи передбачає вирішення таких завдань, як оволодіння теоретичними і методологічними знаннями з курсу , на основі аналізу структури і функцій педагогічної діяльності викладача вищої школи ,опанування практичними провідними видами роботи із студентами , що передбачається підготовкою випускників магістратури до проведення власної наукової роботи та набуття ними обсягу професійних вмінь в ролі асистента ,викладача навчального закладу різних рівней акредитації.

Сучасний етап розвитку теорії педагогіки характеризується активним використанням нової термінології, цей процес зумовлений змінами реформування в освіті, впливом новітніх педагогічних концепцій , пошуком аналогів із сучасних освітніх міждисциплінарних інтеграційних процесів. Пошуки сучасних новітніх педагогічних технологій обумовили використання західно-європейського і особливо американської освітніх концепцій , що дозволило переглянути і оновити існуючу систему навчання , доповнити її новим нетрадиційним змістом та залучати нові підходи у подачі навчального матеріалу.

Зміст навчання з педагогіки вищої школи є науково - обгрунтованим за рахунок широкого використання методичного та дидактичного матеріалу, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем - магістр педагогічного профілю. Нові педагогічні технології навчання на сучасному етапі розвитку вимагають використання таких механізмів як сукупність засобів, підходів, дій за допомогою яких здійснюється процес оволодіння інформаційним простором при умові забезпечення цільовою установкою освітніх програм таких як модульне навчання, інноваційними підходами при їх забезпеченні. Проблематика модульного навчання спрямована на запровадження нових та інтенсивно розвивальних інноваційних методик в галузі педагогічної освіти. Нині погляди українських педагогів спрямовані на застосування в навчальному процесі вищої школи модульного навчання, яке повинно в своїй основі забезпечити вирішення проблеми розвивального навчання , як вимагає того освітня практика. Існують різні підходи до способів реалізації модульного навчання. Одним з важливих моментів є розробка відповідних навчальних програм з певної учбової дисципліни, які разраховані на модульний цикл навчання. Для забезпечення якості виконання навчальної програми потрібно забезпечення навчальним і методичним матеріалом, який включає розроблені відповідно нові підходи до форм організації навчальної діяльності.

Складовою забезпечення впровадження в роботу викладачів освітніх закладів сучасних педагогічних технологій навчання і є розроблення модульно-розвивальних завдань для самостійної навчальної роботи студентів та з метою контролю якості знань, що здатні забезпечити якісне оволодіння навчальним матеріалом. В перелік певної групи завдань підготовлених для виконання під час самостійної навчальної роботи студентами, до кожного тематично-змістового модуля входять і модульно-розвивальні завдання, за результатами виконання яких, при перевірці, викладач має можливість правильно та об'єктивно оцінити, визначити і охарактеризувати рівні якості засвоєння знань і творчої активності магістрантів. При умові виконання завдань малими творчими групами, а не поодиночного виконання, аналіз визначення рівня засвоєння навчального матеріалу буде складнішим, але він визначиться на семінарсько-практичних заняттях, на основі презентування виконаних модульно-розвивальних завдань кожною творчою групою та забезпеченням роботи аналітичної групи – "критиків". В ході проведення заняття групи міняються ролями, що дозволяє на основі виконаних завдань та проведення їх аналізу поглибити та уточнити знання студентів, а також є важливим моментом запровадження в навчальний процес активних методів і форм навчання. Використання в процесі навчальної роботи з педагогіки вищої школи модульно-розвивальних завдань, дозволяє створювати у магістрантів більш поглиблене і грунтовне засвоєння навчального матеріалу, формує вміння оперувати свідомо педагогічною термінологією, отримуючи при цьому змістово-логічну цілісність і завершеність нових знань, закріплення уже відомих.

Виконання магістрантами модульно-розвивальних завдань, які можуть виконуватись як самостійно окремими студентами так і підгрупами, у них формуються уміння і навички самоосвіти, відповідна мотивація і розуміння навчального матеріалу завдяки широкому використанню навчально-методичної літератури, конспектів з лекційного курсу .

Розв'язання таких завдань забезпечує активність навчальної діяльності магістрантів в аудиторній і поза-аудиторній роботі, в них формується творчий підхід при прийнятті рішень, вміння розроблювати і застоcовувати наукові обгрунтування, використовувати свідомо педагогічну термінологію, деталізувати деякі поняття з метою інтенсифікації процесу навчання та поглиблення знань. При цьому функції педагога вбирають в себе функції від інформаційно- консультативної до координуючої роботи.

Результати:

Модульні завдання мають значний вплив на збагачення і уточнення багатьох педагогічних понять , вирішення яких здійснювалось магістрантами в творчих групах , а це стимулювало їх активність. Тому потрібно зазначити , що використання розвивальних освітніх систем відбивають об'єктивну потребу у певному типі навчальної діяльності , а ефективною така система буде лише тоді , коли процес оволодіння особистістю всіма надбаннями сучасної педагогіки створить механізми культурного і професійного саморозвитку і самовдосконалення , буде сприяти переорієнтації освіти на сучасні технології навчання.

Тому використання в навчальній роботі модульно-розвивальних завдань є важливим засобом впровадження сучасних педагогічних технологій освіти і забезпечує високу якість засвоєння навчального матеріалу , сприяє розвитку логічного мислення, творчих здібностей та активного мотивованого процесу засвоєння знань, а також один із засобів пізнавальної наукової діяльності, що визначають ефективність широкого застосування різноманітних форм, методів і засобів навчання у ВУЗі.

Висновки

Отже, на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України інтенсифікація навчального процесу стає актуальною проблемою професійної підготовки студентів. Її розв’язання спрямоване на задоволення потреб суспільства в активних і творчих спеціалістах, які мали б ґрунтовну теоретичну та практичну підготовку з обраного фаху, могли самостійно приймати рішення, пов’язані з професійною діяльністю, щоб цілеспрямовано створювати інтелектуальні й матеріальні цінності в майбутньому. Молодий спеціаліст має чітко усвідомлювати, що з отриманням диплома процес його професійної зрілості не закінчується. Починається серйозна самостійна робота з постійного оновлення своїх знань, швидкого адаптування до нових умов професійної діяльності.

Список використаної літератури:

1. Кузьмінський А.І.Педагогіка вищої школи. - К.: Знання, 2005.- 486 c.

2. Платонов Н.И. Педагогика высшей школы. - СПб., 1995. - 83с.

3. Повышение эффективности педагогических дисциплин в высшей школе /Под ред. Ю.К. Бабанского. - М., 1976. - 144с.

4. Семенча І.Є. Педагогіка і психологія вищої школи. – К.: Знання, 2002. - 322с.

5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – 352 с.