Скачать

Дослідження економічного стану підприємства та проблем франчайзингу на прикладі ТОВ "Піца Челентано"

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи та проблеми розвитку франчайзингу в Україні

1.1 Історія і визначення франчайзингу

1.2 Суть франчайзингу як особливої форми організації бізнесу

Розділ 2. Дослідження проблем франчайзингу та дослідження економічного стану підприємства на прикладі ТОВ «Піца Челентано»

2.1 Проблеми розвитку франчайзингу в Україні

2.2 Аналіз економічної діяльності ТОВ «Піца Челентано»

2.3 Аналіз фінансових результатів, прибутку та рентабельності

2.4 Аналіз переваг і недоліків франчайзингу на прикладі ТОВ «Піца Челентано»

Розділ 3. Розробка заходів щодо покращення фінансового стану підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Для нашої економіки франчайзинг сьогодні є відносно новим явищем, тоді як у розвинених країнах він століттями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства в різних послугах.

Першим прикладом франчайзингу в США можна вважати законодавче надання прав приватному бізнесу в таких сферах, як залізниці і банки. Отримане від уряду виняткове право давало стимул приватному бізнесу вкладати значні капітали в розвиток цих підприємств, хоча в даному випадку і зберігався певний державний контроль за роботою залізниць і банків. При цьому надавалися певні привілеї тим, хто міг забезпечити необхідні послуги. Наприклад, передача права на землекористування особі, яка забезпечує постачання армії, або передача повноважень певній особі на збирання податку від імені уряду.

Таким чином, приватний бізнес на цьому дозволив відносно швидко і якісно розвивати підприємства різних сфер послуг без залучення державних коштів.

У багатьох країнах особливо швидко почала розвиватися франчайзингова система створення готелів і ресторанів. Цьому сприяла поява в США закону про товарний знак. Підприємство-виробник продукції, робіт або послуг, що мало серед конкурентів свої індивідуальні особливості, достатньо високу репутацію якості обслуговування, на певних умовах купувало товарний знак (торгову марку). Власником товарного знаку могли бути видані ліцензії іншим фірмам на певний відрізок часу, протягом якого власник контролює якість товарів або послуг, що продаються під його товарним знаком.

Продаж іншим підприємствам права на використання свого товарного знаку під різностороннім контролем і під захистом закону дозволяла власнику розширити межі свого бізнесу без великих капітальних і поточних витрат.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об`єктивна необхідність розвитку франчайзингу в Україні зумовили актуальність теми дослідження випускної роботи, мету і завдання, предмет та об`єкт дослідження.

Об’єктом дослідження випускної роботи є підприємницькі стосунки у економічних відносинах між франчайзером та франчайзі.

Предмет дослідження – особливості розвитку франчайзингу в Україні.

Метою випускної роботи є дослідження проблем франчайзингу в Україні та за її межами.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

– дослідити теоретичні основи франчайзингу;

– дослідити світовий досвід у франчайзинговому бізнесі;

– проаналізувати переваги і недоліки франчайзингу

– охарактеризувати розвиток франчайзингу в Україні

– зробити висновки на прикладі підприємства ТОВ „Піца Челентано”.

Випускна робота складається із 66 сторінок, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Бібліографія налічує 32 джерела.

Розділ I. Теоретичні основи та проблеми розвитку франчайзингу в Україні.

1.1 Історія і визначення франчайзингу

Для характеристики будь-якого економічного явища важливе значення має історія його виникнення, оскільки саме з історичного минулого можна почерпнути причини появи цього явища, його значення та наслідки. Тому, перш ніж приступити до вивчення суті франчайзингу, слід розглянути історію його появи, а також розвиток та зміну, перехід від одного типу до іншого, що відбувається зі зміною умов ведення бізнесу.

Більшість науковців вважають, що франчайзинг зародився у США. Наприкінці XIX століття, коли ряд великих компаній США продають малому бізнесу право на продаж своїх виробів по всій країні, він досягає розквіту.

Піонером в освоєнні франчайзингу вважають компанію "Зінгер" Спонукала до цього її власника нестача грошових засобів для наймання комівояжерів, оскільки на той час купівля-продаж відбувалася у покупця вдома після наочної демонстрації властивостей товару. Щоб не зменшувати обсяг виробництва, компанія вирішила продати право на реалізацію швейних машин незалежним продавцям на певній території.

Інша молода компанія "Дженерал моторс" також у 1898 році створила ефективну франчайзингову систему. Не маючи засобів для відкриття власної мережі магазинів, вона продає парові двигуни через дилерів, таким чином запроваджуючи початок сучасної системи продажу автомобілів. Дилеру виділяється певна територія і гарантується захист від конкурентів Натомість він бере на себе зобов'язання не продавати машини інших виробників, забезпечу вати високий рівень обслуговування і підтримувати імідж компанії. У такий же спосіб компанією "Рексол" було організовано мережу аптек.

Період найбільшого розвитку франчайзингу припадає на 1980 рік у США, де кожних 6.5 хвилини відкривалося нове франчайзингове підприємство. На сьогодні франчайзинговими мережами в США створюється близько 13% ВНП, у них зайнято 7 млн. осіб. За даними міністерства торгівлі США, протягом останніх дванадцяти років реалізація товарів і послуг компаніями, які працюють за системою франчайзингу, зростає щомісячно на 10%. Після 2000 року в США частка франчайзингу в роздрібному товарообороті досягла 50%. Після США найсильнішими є позиції франчайзингу в Канаді, де його частка в роздрібному товарообороті досягає 26%; у Західній Європі та Японії — близько 10%. У цілому ж у промислово розвинутих країнах діє понад 1 мли. таких фірм, які забезпечують роботу 10 млн. осіб, а згідно з економічними прогнозами чисельність малих фірм, що працюють на основі франчайзингової системи привілейованих зв'язків і контрактів, зросте до 3 млн.

Зрозуміло, що як і всі інші новинки бізнесу, так і франчайзинг прийшов до нас трохи пізніше. Так, у Росії вперше у практиці підприємства було використано принципи франчайзингу у 1990 році науково-виробничою фірмою "Дока", яка займалася створенням устаткування для малого і середнього бізнесу. У 1995 році інша компанія — 1С була змушена запровадити франчайзинг, щоб зберегти на досягнутому рівні обсяги продажу свого фірмового продукту — бухгалтерської програми "1С-Бухгалтерія". Із 850 власних дилерів вона відібрала 70, які стали франчайзі. Вони зобов'язалися згідно з франшизою щоквартально закуповувати визначену кількість копій програми, не реалізовувати продукцію конкурентів і виплачувати певний відсоток від виручки. Нині у Росії за франчайзинговою системою працюють у сфері швидкої їжі "Русское быстро" і "Золотой цыпленок", у сфері побутового обслуговування (мережа пралень) — "Синий кристалл", у роздрібній торгівлі — "Модный трикотаж" та багато інших.

Отже, підсумовуючи вище сказане, слід зазначити, що франчайзинг, як і будь-яке інше економічне явище має свою історію виникнення та етапи розвитку. Крім того, на прикладі згаданих компаній можна ще раз впевнитися у його значенні для ведення бізнесу в сучасних умовах.

1.2. Суть франчайзингу як особливої форми організації бізнесу

В перекладі з англійської “Franchise” означає привілей, пільга, особливе право.

Франчайзинг - це така організація бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Таким чином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарного знаку, а лише має право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обмовляються в франчайзінговому договорі і є предметом переговорів. Франчайзінговий пакет (повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду, чи знань навчання в даній галузі.

Для компаній франчайзинг - це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один з шляхів стати власником бізнесу. На зростаючих ринках, таких як Україна, франчайзинг є швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес.

Франчайзинг - свого роду симбіоз “великого” і “малого” бізнесу. Таке з'єднання являє собою союз, де з однієї сторони є енергія і зобов'язання окремого підприємця, а з іншої сторони є ресурси, комерційна міць і величезний досвід великої компанії. Якщо все це з'єднати, то ми одержимо енергію, відповідальність, силу, ресурси і досвід - виграшну комбінацію з величезними шансами на успіх! Підприємці усього світу знають франчайзинг як безпечний спосіб, щоб:

· Допомагати людині вести бізнес самостійно, але не бути в ньому самотнім;

· Допомагати компаніям ефективно розширюватися, не несучи великих витрат на створення і підтримку масивного адміністративного комплексу і не випробуючи труднощів у керуванні широкою мережею корпоративних підприємств;

· Допомогти компаніям перетворити свою існуючу мережу в ефективно працюючий, сильний бізнес, у якому працюють віддані справі люди;

Франчайзер (франшизіар) - це компанія, що видає ліцензію або передає в право користування свій товарний знак, ноу-хау й операційні системи. Франчайзер створює успішний продукт чи послуги, наприклад, особливий стиль роботи ресторану швидкого харчування. Франчайзер досліджує, і розвиває бізнес, витрачає гроші на просування бізнесу, створює гарну репутацію і пізнаваний імідж (так званий “бренднейм”). Після того, як компанія довела працездатність своєї бізнес концепції й успішну відтворюваність цього бізнесу, вона може почати пропонувати підприємцям, що хочуть повторити подібний успіх, купити її франшизу

Франчайзі (франшизіат) - це людина або компанія, що купує у франчайзера можливість навчання і отримання допомоги при створенні бізнесу і виплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау і системи ведення робіт франчайзера. Франчайзі сам оплачує витрати на створення бізнесу. Дуже часто франчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі купувати продукти у франчайзера по більш вигідній ціні й у такий спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера. Франчайзі робить первісний внесок за допомогу по створенню і відкриттю бізнесу. Франчайзі приймає на себе обов'язок виплачувати щомісячні внески за право користування торговим знаком і бізнес системою, за підтримку, навчання і консалтінг, що надаються франчайзером.

Франшиза - це повна бізнес система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить франчайзінговий пакет, що зазвичай включає посібники по веденню робіт і інші важливі матеріали, що належать франчайзеру.

Суть даної форми організації бізнесу полягає у тому, що добре відома на ринку фірма (франчайзер) продає свою торгову марку чи технологію виробництва іншій маловідомій фірмі (франчайзі), що забезпечує зростання обсягу реалізації для обох підприємств та зростання ефективності діяльності франчайзі в результаті використання нової для неї технології виробництва. За право займатися бізнесом його одержувач (франчайзі) сплачує частину отриманого доходу відповідно до укладеної угоди.

В основі франчайзингу як особливої форми організації бізнесу можуть лежати принципи маркетингу або розподілу товарів. У такому разі батьківська компанія зазвичай надає індивіду або іншій компанії право чи привілей здійснювати підприємницьку діяльність у відповідній формі в визначений період і в визначеному місці. Наприклад, за спільної згоди або на основі укладеної угоди фізична чи юридична особа бере на себе зобов'язання взяти партію товару і за певний період реалізувати цей товар на відповідній території. За це надаються певні привілеї, пільги у вигляді зниження ціни на зазначений товар і сплати мінімального відсотка від одержаного прибутку за реалізований товар.

З одного боку, франчайзингова система допомагає малим підприємствам уникнути ряду перешкод із заснуванням і функціонуванням власного бізнесу, з другого — як корпоративна структура вона обмежує діяльність франчайзі. Але для дрібних підприємців переваги від використання франчайзингу переважають над недоліками.

Отже, слід відокремити переваги системи для франчайзі, які полягають у тому, що:

· за певну фіксовану плату франчайзі має можливість навчитися ефективних методів управління, підвищити свій професіоналізм і компетентність;

· користуючись розробками материнської компанії, франчайзі ідуть у ногу зі споживчим попитом;

· власник малого підприємства має можливість користуватися перевагами, які доступні тільки великим компаніям;

· конкуренція відносно невелика (франшиза знижує гостроту конкуренції на визначеному сегменті ринку).

До числа недоліків слід віднести:

· обмеженість самостійності, підприємницької ініціативи;

· обсяги продажу встановлюються власнику франшизи відповідно до політики маркетингу компанії-франчайзера;

· небезпека краху у випадку банкрутства або зменшення популярності франчайзера;

· проблеми спадкоємності справи: у разі смерті особи, на яку оформлена франшиза, у родичів можуть виникнути проблеми зі спадщиною, якщо франшизою передбачено обов'язковий продаж справи у разі смерті франчайзі.

Для франчайзера перевагами вважаються:

· збільшення ринку збуту при мінімальних вкладеннях;

· економія на матеріальному заохоченні найманих працівників: франчайзі як власник підприємства має особистий стимул до максимізації прибутку;

· одержання додаткового прибутку шляхом поставок франчайзі уніформи, упаковки, устаткування для залів та офісів;

· франчайзі, перебуваючи безпосередньо біля споживача, точніше відчувають його настрої, коливання попиту і умови конкуренції, що для франчайзера є продуктивним джерелом новаторських ідей.

Також існує і ряд недоліків:

· зниження гнучкості системи управління, складність у переміщенні точки;

· неможливість заміни "небажаного " франчайзі, навіть якщо він невміло управляє точкою, доки не порушені ним умови франшизи, він "недоторканний";

· проблеми з обліком і звітністю: франчайзер не може бути впевнений у тому, що одержує від франчайзі правдивий звіт про діяльність;

· складність проведення контролю: певна репутація одною франчайзі здатна заплямувати репутацію всієї мережі, кинути тінь на торгову марку. Саме через недобросовісну діяльність франчайзі, припинила свою діяльність російська компанія „Дока Піцца”. Із 16 піццерій лише дві виготовляли якісну піццу та дотримувалися рецептури головної компанії.

Вітчизняним підприємцям франчайзинг відомий завдяки таким компаніям, як "Макдональдс", "Дока Піцца", "Холідей Інн", які мають міжнародні франчайзингові мережі. Так, американська корпорація "швидкої їжі" "Макдональдс" вже сьогодні охоплює біліьш як 21 тис. ресторанів у 101 країні світу, обслуговуючи щоденно майже 30 млн. клієнтів. Близько 66% усіх ресторанів корпорації керуються 4500 франчайзинговими агентами, які одночасно є і незалежними підприємцями, і членами єдиної команди .

Перспективність застосування франчайзингу підтверджують такі дані: у США наприкінці п'ятого року існування банкрутами стали лише 14% франчайзингових підприємств, тоді як для незалежних молодих фірм цей показник становити більш як 65%.

Отже, слід зазначити, що стан ринкового середовища розвинутих країн суттєво відрізняється від економіки України. Основними відмінностями є наявність сталих ринкових відносин, дієвість й стабільність законодавства, інформаційна відкритість, розвинута ринкова інфраструктура, фінансова стабільність, офіційно мінімальна тінізація.

Франчайзингові системи можна поділити відповідно до багатьох критеріїв. Найпоширеніша класифікація стосується продукту що реалізовується через франчайзингову систему, як ця система організована, і яке ноу-хау передається.

Відповідно виду діяльності франчайзинг буває:

· Торговельний франчайзинг (англ. Distribution (trade) franchising)

При торговельному франчайзингу, франчайзі має право реалізовувати товар франчайзера і використовувати його методику продаж. Це супроводжується тим, що франчайзі позначає свій магазин брендом франчайзера і найчастіше користається з підтримки щодо візуалізації торговельного пункту, вибору асортименту, навчання персоналу, обслуговування клієнта, мерчандайзингу та маркетингу.        

Розвиток торговельного франчайзингу наступив раніше ніж сервісного. Пояснюється це тим, що торговельний франчайзинг є легший до опрацювання. Стандартизація діяльності торговельного пункту значно простіша порівнюючи із сервісним, де потрібно відпрацювати широкий набір операцій по наданню послуг.

В Україні, особливо під кінець 90х років, високі торговельні надбавки часто забезпечували швидке повернення інвестицій в торговельний заклад. Проте на дозрілих ринках торгівля розвивається до тих пір, поки росте вартість торгової марки, добре підібраного асортименту і ноу-хау самих продажів.

· Сервісний франчайзинг (англ. Service franchising)

При сервісному франчайзингу, франчайзер передає франчайзі своє ноу-хау у вигляді рецептів та процедур для надання певного виду послуг. Франчайзі оформлює свій пункт товарним знаком франчайзера, користується підтримкою франчайзера у вигляді візуалізації пункту, навчання персоналу та методології обслуговування клієнта. Також сервісний франчайзинг передбачає доступ франчайзі до певної інформації, баз даних, спеціального програмного забезпечення.    

Варто теж додати, що розвиток сервісного франчайзингу дуже залежить від змін суспільних настроїв та звичок, моди на певного типу послугу. Мусить бути виразна тенденція, наприклад того, що люди починають харчуватися поза межами дому, для того щоб повставали нові ресторанні франчайзингові системи.

Українські споживачі рідше користаються із послуг в порівнянні з представниками західних країн. Рідше користаються послугами пральні та рідше відвідують салони краси. Попит на такі послуги як на приклад перукарні для домашніх улюбленців чи догляд за газонами є мінімальним. Тому різниця в розвитку сервісного франчайзингу між Україною та країнами Заходу існує із-за різниці потреб та можливостей клієнта. Однак вже і в Україні щороку спостерігається динамічний розвиток числа систем, що працюють на засадах сервісного франчайзингу.

· Виробничий франчайзинг (англ. Production (industrial) franchising)

При виробничому франчайзингу передається ноу-хау у вигляді технології виробництва продукції та технічного досвіду франчайзера. Франчайзі у своєму виробничому закладі може виготовляти вироби такої самої якості та параметрів що і франчайзер. Умова дозволяє франчайзі позначати виготовлені вироби торговим знаком, що належить франчайзеру. 

Деякі автори подають приклади виробничого франчайзингу які фактично є ліцензією на виробництво. Щоб таку ліцензію можна було назвати франшизою, необхідно щоб ноу-хау, що передається франчайзером, стосувалося не лише технології виробництва, але також технології збуту, маркетингу тощо. Фактично в Україні одиниці фірм, діяльність яких можна було би віднести до виробничого франчайзингу, той самий завод Coca Cola в Україні працює на підставі ліцензії на виробництво.

· Змішаний франчайзинг

Змішаний франчайзинг базується на комбінації основних видів франчайзингу: торговельному, сервісному та виробничому

Найчастіше використовується змішана форма франчайзингу, при якій франчайзер є виробником а франчайзі займається дистрибуцією його товару через свою франчайзингову точку та одночасно надає послуги пов'язані з його використанням. 

Для прикладу: фірма - виробник косметичних засобів, організовує мережу косметичних кабінетів, що одночасно є пунктами продажу його товарів. Отже франчайзі буде займатися паралельно безпосередньо торгівлею та наданням послуг косметичного кабінету.

Відповідно виду ноу-хау франчайзера:

· Франчайзинг дистрибуції продукту (англ. Product distribution franchising)

При франчайзингу дистрибуції продукту франчайзі має право до продажу асортименту товарів чи надання асортименту послуг під торговою маркою франчайзера.        

Часто на перших етапах розвитку системи, франчайзер робить ставку на інтенсивний кількісний розвиток франчайзингової мережі, тобто розширення мережі збуту свого продукту. Такий різновид називається франчайзингом дистрибуції продукту. На наступному етапі розвитку своєї франчайзингової системи, франчайзер вже робить ставку на якісному вдосконаленні системи, і опрацьовує додаткові елементи ноу-хау.

В моменті, коли франчайзинговий пакет містить всі елементи, необхідні для початку бізнесу новим партнером, тоді цю систему можна назвати франчайзингом бізнес-формату.

· Франчайзинг бізнес-формату (англ. Business format franchising)

Франчайзі отримує не лише право на реалізацію товару чи послуги та методологію продажу чи надання послуги (як це передбачає франчайзинг дистрибуції продукту), але й концепцію ведення цілого бізнесу (від візуалізації пункту, уніформи персоналу, способів надання послуг, обслуговування клієнта, навчання персоналу аж до рекомендацій із просування та маркетингу).

Відповідно до організації системи:

· Прямий франчайзинг (англ. Direct-unit franchising)

Прямий франчайзинг є найпростішим і найпоширенішим способом розвитку мережі. Договір укладається безпосередньо між франчайзером та франчайзі на відкриття одного франчайзингового пункту.        

Франчайзер самостійно надає франчайзі послуги вказані в умові, а також самостійно здійснює контроль та підтримку франчайзі (надання консультацій, навчання працівників, маркетингова та рекламна підтримка).

Якщо ж франчайзер створює мережу на значній відстані (наприклад за кордоном), - не уникнути труднощів в безпосередній підтримці та контролі за діяльністю франчайзі. В такому випадку франчайзер повинен переказати частину своїх функцій посередникові, наприклад користуючись моделлю багаторазового франчайзингу, розвитку території або мастер-франчайзингу.

· Розвиток території (англ. Area development, multiple-unit franchising)

В рамках цього виду франчайзингу, франчайзі (area developer) отримує право на відкриття франчайзингових точок в межах визначеної території із залученням суб-франчайзі. Відповідно до умови area developer зазвичай зобов’язується створити певну кількість франчайзингових точок за певний період часу на визначеній території.       

На підставі угоди франчайзі зазвичай не має права до використання товарного знаку і ноу-хау франчайзера. Таке право він набуває лише після підписання кожного окремого франчайзингового договору з окремим суб-франчайзі, якого сам повинен знайти, а пізніше виконувати умови договору.

Така модель розвитку найчастіше використовується франчайзерами, які хочуть зберегти певний контроль, що характерний для прямого франчайзингу, але одночасно хочуть уникнути необхідності підбору та навчання великої кількості франчайзі.

· Мастер-франчайзинг (субфранчайзинг) (англ. Subfranchising)

Від франчайзингу розвитку території, мастер-франчайзинг відрізняється тим, що мастер-франчайзі отримує велику кількість (часом всі) права та обов'язки франчайзера. На підставі умови мастер-франчайзингу, мастер-франчайзі має право самостійно продавати франшизи (субфраншизи) на визначеній території (зазвичай умови мастер-франчайзингу укладаються на цілу країну, або навіть кілька країн; основною метою мастер-франчайзингу є експансія франчайзера в інші країни, і таким чином зростання вартості марки компанії).

Мастер-франчайзі також може вносити зміни до франчайзингового договору і франчайзингового пакету, але франчайзер зазвичай зберігає за собою право остаточного дозволу на затвердження пропонованих змін.

Мастер-франчайзинг зазвичай використовується для експансії франчайзера в інші країни, де умови провадження господарської діяльності дуже відрізняються від країни походження франшизи.

Також не слід плутати франчайзингову систему із представництвом.

Представництво - це відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза місцем її знаходження. Він здійснює захист і представництво інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичною особою, яка їх створила, і діють на основі затвердженого нею положення.

Керівники представництв призначаються юридичною особою і діють на основі виданої їм довіреності (Таблиці 1.1, 1.2, 1.3)

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика франчайзингової системи і представництв

Таблиця 1.2 Порівняльна характеристика франчайзингової системи і комбінованої моделі партнерства